Постанова

від 27.09.2017 по справі 810/1691/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2017 року (12:59 год) № 810/1691/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЛЬМАР про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 13.04.2017 №01-1730/17,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 01.06.2017 б/н,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЛЬМАР (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 44456,26 грн. та пені у розмірі 284,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача внаслідок невиконання ним визначеного статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21.03.1991 №875-XII нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2016 році виник обов`язок зі сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 44456,26 грн.

Враховуючи, що вказані грошові кошти відповідачем у строк, визначений цим Законом, добровільно на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не перераховано, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій у наведеному вище розмірі, а також пені за порушення термінів їх сплати у сумі 284,48 грн.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення господарського правопорушення, передбаченого статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21.03.1991 № 875-XII, у зв'язку з тим, що уповноважені органи не направили необхідну кількість інвалідів для працевлаштування до Товариства з обмеженою відповідальністю Вальмар .

В судових засіданнях 15.06.2017, 20.07.2017, 22.08.2017, 29.08.2017, 07.09.2017, 27.09.2017 представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях 15.06.2017, 20.07.2017, 22.08.2017, 29.08.2017, 07.09.2017, 27.09.2017 проти задоволення позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази, які є у справі, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 29.06.2016, Товариство з обмеженою відповідальністю Вальмар (ідентифікаційний код 39690459) зареєстроване в якості юридичної особи 12.03.2015 за адресою: 08290, Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул.Свято-Покровська, буд. 73-В (том 1, а.с. 26).

Основні види діяльності позивача: Код КВЕД 80.10 Діяльність приватних охоронних служб (основний ); Код КВЕД 80.20 Обслуговування систем безпеки;

Код КВЕД 82.11 Надання комбінованих офісних адміністративних послуг; Код КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; Код КВЕД 84.24 Діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки ; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; Код КВЕД 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність; Код КВЕД 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.; Код КВЕД 68.31 Агентства нерухомості; Код КВЕД 70.21 Діяльність у сфері зв'язків із громадськістю; Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; Код КВЕД 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Відповідач знаходиться на обліку у Київському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідач є працедавцем, який відповідно до вимог статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21.03.1991 № 875-XII зобов`язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

22.02.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю Вальмар подано до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік форми № 10-ПІ, з якого вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2016 році становила 64 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства України встановлена інвалідність (рядок 02) - 1 особа, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (рядок 03) - 3 особи ; фонд оплати праці штатних працівників - 1422,6 тис. грн. (рядок 04), середньорічна заробітна плата штатного працівника - 22228,13 грн. (рядок 05), сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 44456,26 грн. (рядок 06) (том 1, а.с. 6).

На підставі даних поданого відповідачем звіту форми № 10-ПІ Київським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів зроблено висновок про незабезпечення Товариством з обмеженою відповідальністю Вальмар працевлаштування 2 інвалідів у 2016 році, оскільки на його підприємстві повинно бути створено 3 робочих місця, які призначені для забезпечення працевлаштування інвалідів, проте працює лише 1 особа-інвалід.

Відтак, позивач вважає, що відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 44456,26 грн., виходячи з розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника на підприємстві у 2016 році та 2 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих ними (1422600,0 грн.: 64 = 22228,13 грн.; 22228,13 грн. х 2 = 44456,26 грн.).

У зв`язку з порушенням відповідачем терміну сплати вказаних адміністративно-господарських санкцій, позивачем на підставі приписів частини другої статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21.03.1991 №875-XII нараховано пеню у загальному розмірі 284,48 грн. (13,0х120/100/365=0,04%; 44456,26х0,04%х16=284,48 грн.).

Суму адміністративно - господарських санкцій та пені відповідачем добровільно не сплачено, у зв`язку з чим Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з даним позовом.

Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема, інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21.03.1991 №875-XII (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Закон №875-XII).

Частиною першою статті 17 Закону №875-ХІІ передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно з частиною третьою ст. 18 Закону України №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про реабілітацію інвалідів в Україні від 06.10.2005 №2961-IV (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях;

спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 9 статті 19 Закону № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 19 Закону України № 875-XII норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Статтею 20 Закону № 875-ХІІ встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч.4 ст. 20 Закону України №875 - ХІІ).

Адміністративно-господарські санкції та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону (ч.4 ст. 20 Закону України №875 - ХІІ).

Таким чином, законодавство України покладає обов'язок працевлаштування інвалідів на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, орган місцевого самоврядування та громадські організації інвалідів за умови створення підприємствами (роботодавцями) робочих місць для інвалідів та інформування зазначених органів з метою їх працевлаштування.

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій (роботодавців) чи до державної служби зайнятості.

Постановою КМУ від 31.01.2007 № 70 Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості. Зазначена норма кореспондується із приписами ч. 3 ст. 18 Закону України № 875-ХІІ.

Згідно з п. 2 зазначеного Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року №286, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за №1442/11722 (далі - Інструкція №286) в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

В обліковій кількості штатних працівників за кожний календарний день враховуються особи, які фактично працювали, а також відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від виду трудового договору (п. 2.3 Інструкції №286).

Пунктом 2.6 Інструкції №286 передбачено, що не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії: 2.6.1 прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств. Працівник, який отримує на одному підприємстві дві, півтори ставки, тобто оформлений за сумісництвом на тому самому підприємстві, де й основне місце роботи (внутрішнє сумісництво), або менше однієї ставки, в обліковій кількості штатних працівників враховується як одна фізична особа; 2.6.2 залучені до виконання робіт за цивільно-правовими договорами (договорами підряду). Працівник, який перебуває в обліковому складі підприємства і уклав цивільно-правовий договір з цим самим роботодавцем, враховується в обліковій та середньообліковій кількості працівників один раз за місцем основної роботи та не враховується у кількості працюючих за цивільно-правовими договорами; 2.6.3 переведені з інших підприємств згідно з договорами між суб'єктами господарювання; 2.6.4 учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів, які проходять виробниче навчання та виробничу практику на підприємстві згідно з договорами про надання робочих місць для зазначених цілей; 2.6.5 особи, направлені підприємствами для навчання у навчальних закладах з відривом від виробництва, які одержують за рахунок коштів цих підприємств тільки стипендію; 2.6.6 особи, які навчаються за рахунок коштів, передбачених у зведених кошторисах будівництва, для роботи на підприємствах, які будуть вводитися в дію; 2.6.7 працівники, які подали заяви про звільнення і припинили роботу до закінчення строку попередження або які припинили роботу без попередження адміністрації. Вони виключаються із облікового складу працівників з першого дня невиходу на роботу.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції №286 середня кількість працівників підприємства за період (місяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких показників: середньооблікової кількості штатних працівників; середньої кількості зовнішніх сумісників; середньої кількості працюючих за цивільно-правовими договорами.

Згідно пункту 3.2 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Відповідно до пункту 3.2.1 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця , тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Середньооблікова кількість штатних працівників на підприємствах, які працювали неповний місяць (наприклад, на створених або ліквідованих підприємствах, таких, що мають сезонний характер виробництва), визначається шляхом ділення суми облікової кількості штатних працівників за всі дні роботи підприємства у

звітному місяці, включаючи вихідні та святкові і неробочі дні за період роботи, на число календарних днів у звітному місяці (пункт 3.2.4 Інструкції №286).

Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12 (пункт 3.2.5 Інструкції №286).

Відповідно до пункту 3 додатку до Інструкції № 286 округлення результатів обчислень для відображення у формах державних статистичних спостережень з праці здійснюється за правилом парної цифри. Округлюються цифри поступово справа наліво: якщо остання значуща цифра менше або дорівнює "4", вона відкидається; якщо - більше або дорівнює "6", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю. Якщо остання значуща цифра "5", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона непарна, а парна залишається без змін.

Відповідачем надано копії штатних розписів Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЛЬМАР на 2016 рік:

- штатний розпис з 01.01.2016, згідно якого встановлена кількість штатних одиниць - 555 (том 1, а.с.49-52);

- штатний розпис з 01.02.2016, згідно якого встановлена кількість штатних одиниць - 119 (том 1, а.с.53-54);

- штатний розпис з 01.03.2016, згідно якого встановлено кількість штатних одиниць - 114 (том 1, а.с.55-56);

- штатний розпис з 01.04.2016, згідно якого встановлена кількість штатних одиниць - 35 (том 1, а.с. 57);

- штатний розпис з 01.05.2016, згідно якого встановлена кількість штатних одиниць - 16 (том 1, а.с.58);

- штатний розпис з 01.06.2016, згідно якого встановлена кількість штатних одиниць - 4 (том 1, а.с.59);

- штатний розпис з 01.07.2016, згідно якого встановлена кількість штатних одиниць - 4 (том 1, а.с.60);

- штатний розпис з 01.08.2016, згідно якого встановлено кількість штатних одиниць - 4 (том 1, а.с.61);

- штатний розпис з 01.09.2016, згідно якого встановлена кількість штатних одиниць - 4 (том 1, а.с. 62);

- штатний розпис з 01.10.2016, згідно якого встановлена кількість штатних одиниць - 4 (том 1, а.с.63);

- штатний розпис з 01.11.2016, згідно якого встановлена кількість штатних одиниць - 4 (том 1, а.с. 64);

- штатний розпис з 01.12.2016, згідно якого встановлена кількість штатних одиниць - 4 (том 1, а.с.65).

Відповідачем надано суду розрахунки середньооблікової кількості штатних працівників за період січень-грудень 2016 року, згідно яких середньооблікова кількість штатних працівників складає: за січень 2016 року - 488 (том 1, а.с.143); за лютий 2016 року- 106 (том 1, а.с.144); за березень 2016 року - 102 (том 1, а.с.145); за квітень 2016 року - 20 (том 1, а.с.146); за травень 2016 року - 11 (том 1, а.с.147); за червень 2016 року - 4 (том 1, а.с.148); за липень 2016 року - 4 (том 1, а.с.149); за серпень 2016 року - 4 (том 1, а.с.150); за вересень 2016 року - 4 (том 1, а.с.151); за жовтень 2016 року - 4 (том 1, а.с.150); за листопад 2016 року - 4 (том 1, а.с.151); за грудень 2016 року - 3 (том 1, а.с.152).

На підтвердження правильності здійснених щомісячних розрахунків середньооблікової кількості штатних працівників, а саме на підтвердження кількості штатних працівників облікового складу підприємства за кожний календарний день/місяць, відповідачем надано копії наступних документів:

- податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма №1 ДФ) за 1 квартал 2016 року (том 4, а.с.41-50), за 2 квартал 2016 року (том 4, а.с. 51-53), за 3 квартал 2016 року (том 4, а.с.54-55), за 4 квартал 2016 року (том 4, а.с. 57-59), в яких міститься інформація про кількість працівників у звітному періоді, суми виплаченого доходу, дати прийняття/звільнення з роботи працівника;

- реєстр працюючих працівників ТОВ ВАЛЬМАР станом на 01.01.2016 та прийнятих впродовж 2016 року, в яких міститься, зокрема, інформація про дату прийняття/звільнення працівника (том 2, а.с.92-98);

- копії наказів про прийняття на роботу та звільнення працівників ТОВ ВАЛЬМАР , які працювали/звільнені у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 (том 2, а.с. 99-203; том 3, а.с. 1-200; том 4, а.с. 1-40).

- копії додатків № 4 до Звітів по єдиному соціальному внеску за січень-грудень 2016 року включно, в яких зазначено кількість відпрацьованих днів працівниками відповідача в період перебування у трудових/цивільно-правових відносинах протягом звітного періоду (том 4, а.с.61-279).

Відповідно до поданих відповідачем документів, судом встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу:

- за січень 2016 року становить 488 осіб;

- за лютий 2016 року становить 106 осіб;

- за березень 2016 року становить 102 особи;

- за квітень 2016 року становить 20 осіб;

- за травень 2016 року становить 11 осіб;

- за червень 2016 року становить 4 особи;

- за липень 2016 року становить 4 особи;

- за серпень 2016 року становить 4 особи;

- за вересень 2016 року становить 4 особи;

- за жовтень 2016 року становить 4 особи;

- за листопад 2016 року становить 4 особи;

- за грудень 2016 року становить 3 особи.

На підставі проведених судом щомісячних розрахунків середньооблікової кількості штатних працівників середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ ВАЛЬМАР за 2016 рік складає 62,83 ((488+106+102+20+11+4+4+4+4+4+4+3) / 12 місяців = 62,83).

Враховуючи правила округлення результатів обчислень, відповідно до пункту 3 додатку до Інструкції №286, середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ ВАЛЬМАР за 2016 рік складає 63 особи .

Відтак суд зазначає, що у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою 10-ПІ відповідачем помилково у рядку середньооблікова кількість штатних працівників зазначено « 64» , замість правильної кількості « 63» .

Разом з тим суд зазначає, що помилка відповідача, допущена у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік в рядку середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2016 році не вплинула на правильність визначення кількості осіб в рядку кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, що передбачений статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні для ТОВ ВАЛЬМАР , установлений у розмірі 4 відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, складає 3 особи (63 х 4% = 2,52), що відповідає даним зазначеним у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік форми № 10-ПІ, поданому відповідачем 22.02.2017 (том 1, а.с. 6).

Суд зазначає, що відповідач із висновками позивача про наявність у підприємства обов'язку сплачувати адміністративно-господарські санкції та пеню у зв'язку з порушенням вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21.03.1991 № 875-XII не погоджується з підстав, що ним вчинено усі визначені чинним законодавством дії, направлені для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до передбаченого Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні нормативу, у тому числі виконано обов`язок з реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, надано державній службі зайнятості і Фонду соціального захисту інвалідів інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, та звітність про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що ним подавались оголошення до друкованих засобів масової інформації про наявність вакансій для інвалідів, а також надсилались листи - звернення до Харківського та Запорізького міських центрів зайнятості з інформацією про наявні вакансії для працевлаштування інвалідів.

На підтвердження зазначених обставин відповідачем долучено до матеріалів справи належним чином засвідчені копії наказів про прийняття на роботу інвалідів, довідок МСЕК (том 2, а.с. 4-91), звітність про попит на робочу силу (вакансії) за встановленою формою (за формою 3-ПН), подану підприємством протягом 2016 року до Харківського, Ірпінського та Запорізького міських центрів зайнятості 13.01.2016, 10.02.2016, 26.02.2016, 14.03.2016, 28.03.2016, 08.04.2016, 25.04.2016, 17.05.2016, 25.05.2016, 26.05.2016, 26.02.2016, 14.03.2016, 28.03.2016, 08.04.2016, 26.04.2016, 04.01.2016, 15.01.2016 (том 1, а.с. 67-98), листів-звернень до Запорізького обласного центру зайнятості від 29.02.2016 №12 та від 25.04.2016 №6 (том 1, а.с. 40-41), Харківського обласного центру зайнятості від 26.05.2016 №15 (том 1, а.с. 42), а також копії періодичних видань із оголошеннями про наявність на підприємстві вакансій для інвалідів (том 1, а.с. 43-47).

Суд також звертає увагу, що до розрахунку середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу на 2016 рік відповідачем не включались посади охоронників, старших охоронників, начальників охорони, оскільки відповідно до п. 6 ст. 11 Закону Про охорону діяльності від 22.03.2012 № 4616-VI працевлаштування інвалідів здійснюється суб'єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, тоді як особи, задіяні на посадах охоронників, старших охоронників, начальників охорони безпосередньо задіяні у виконанні заходів охорони.

Оскільки інваліди у необхідній для дотримання нормативу кількості до підприємства з метою працевлаштування не звертались, відповідач вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, за яке передбачено відповідальність у вигляді адміністративно - господарських санкцій та пені.

Як вже зазначено судом, згідно з приписами пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Цим же Порядком визначено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 р. за № 988/23520 (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Порядок №316).

Відповідно до пункту 2.1 розділу II Порядку №316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Суд звертає увагу на те, що вказана форма звітності використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як таких, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

Крім того, зазначена у наведеній вище формі звітності інформація про наявність на підприємстві вільних робочих місць (вакантних посад) сприяє у працевлаштуванні громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у тому числі інвалідів.

Таким чином, за своїм змістом вказана звітність є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.

У свою чергу, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, в силу приписів частини першої статті 18 Закону України №875-XII здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань (частина третя статті 18-1 Закону України № 875-XII).

Судом встановлено, що ТОВ ВАЛЬМАР протягом 2016 року до Харківського, Ірпінського та Запорізького міських центрів зайнятості було подано звітність форми №3-ПН з проханням направити на підприємство осіб з обмеженими можливостями. У вказаних звітах підприємством відображено інформацію про характеристики вакантних місць, призначених для працевлаштування інвалідів, та основні вимоги до претендентів на вакансії.

Суд також звертає увагу на те, що відповідач одночасно з інформуванням державної служби зайнятості про наявність вільних вакансій розміщував оголошення в місцевих засобах масової інформації про працевлаштування інвалідів.

Жодних доказів того, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів Київським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів не надано та не доведено факту протиправної відмови у працевлаштуванні інвалідів з боку підприємства.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем у 2016 році виконано вимоги статті 18 Закону України № 875-XII щодо обов`язку створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, надання державній службі зайнятості і Фонду соціального захисту інвалідів інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, та звітності про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 20 Закону України №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Оцінюючи доводи позивача про наявність у відповідача обов`язку сплачувати адміністративно - господарські санкції внаслідок невиконання ним визначеного статтею 19 Закону України №875-XII нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2016 році, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що адміністративно - господарські санкції за своєю правовою природою є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, адміністративно - господарські санкції за незабезпечення працевлаштування інвалідів у кількості, що відповідає нормативу, не можуть застосовуватись до суб`єкта господарювання у разі, якщо такий суб`єкт вжив усіх передбачених законодавством заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях немає складу правопорушення.

Аналогічна правова позиція висвітлена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.12.2009 у справі № 21-2151во009 та від 16.04.2013 у справі № 21-81а13.

В силу приписів абзацу 2 частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи приписи наведених вище правових норм, зважаючи на те, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів, направлених на працевлаштування інвалідів, доводи Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів стосовно наявності у відповідача обов`язку сплатити адміністративно - господарські санкції та пеню у визначеному позивачем розмірі суд вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки спір вирішено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, а доказів понесення нею витрат, пов'язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

В судовому засіданні 27.09.2017 судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови. В повному обсязі постанову складено 27.09.2017.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.