Ухвала

від 25.09.2017 по справі 819/3419/15

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову в ухваленні додаткового судового рішення

Справа № 819/3419/15

25 вересня 2017 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А. В. за участі секретарі судового засідання Ліщинської М.М., представників третіх осіб без заявлення самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" - ОСОБА_1, ОСОБА_2; 2. ЗАТ "Житомирські ласощі" - ОСОБА_3; 3. ТДВ "ЖЛ" - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_5

до Житомирського міського управління юстиції Житомирської області в особі Реєстраційної служби

про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій та записів про них, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Житомирі (далі - ПАТ Державний експортно-імпортний банк України ) звернувся в суд із заявою про ухвалення додаткового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до Житомирського міського управління юстиції Житомирської області в особі Реєстраційної служби про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій та записів.

Ухвалами суду до участі у справі як третіх осіб без заявлення самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено товариство з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (далі - ТДВ "ЖЛ"), закрите акціонерне товариство "Житомирські ласощі" (далі - ЗАТ "Житомирські ласощі") та Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Житомирі.

В обґрунтування поданої заяви ПАТ Державний експортно-імпортний банк України зазначає про необхідність винесення судом додаткового рішення по справі, яким необхідно призначити ліквідаційну комісію, голову ліквідаційної комісії Товариства з додатковою відповідальністю ЖЛ та встановити порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до ТДВ ЖЛ . Також зазначає, що винесення такого додаткового рішення зумовлено неможливістю ПАТ Державний експортно-імпортний банк України задовольнити свої вимоги як кредитора ТДВ ЖЛ , а згідно норм цивільного законодавства такі повинні бути задоволенні боржником за рахунок його активів у разі його припинення. Окрім того, заявник покликається на вимоги норми ст. ст.104, 110 ЦК України, які передбачають порядок припинення юридичної особи, в тому числі ліквідації юридичної особи за рішенням суду через допущені при її створенні порушень, які не можна усунути. Заявник звертає увагу на положення ст. 105 ЦК України, яка передбачає, що суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначає комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. З огляду на наявність у ТДВ ЖЛ прав та обов'язків, які останнє набуло за час своєї діяльності, такі повинні бути виконаними перед кредиторами в порядку, визначеному законодавством.

Представники банку, в судовому засіданні пояснили, що судом при винесенні постанови від 23.11.2015 року по даній справі не вирішено питання щодо створення ліквідаційної комісії у зв'язку з прийнятим рішенням про припинення ТДВ ЖЛ та не встановлено порядок і строк звернення кредиторами своїх вимог, що позбавляє ПАТ Державний експортно-імпортний банк України як кредитора юридичної особи (ТДВ ЖЛ ) на захист своїх прав шляхом пред'явлення відповідних вимог та погашення таких за рахунок грошових коштів та майно ТДВ ЖЛ . Просили заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_5 на судове засідання не з'явилась, явку уповноваженого представника не забезпечила, хоча була повідомлена про час та місце судового розгляду належним чином.

Відповідач в судове засідання також не забезпечив участь уповноваженого представника. Про час та місце судового розгляду відповідач повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Представник ЗАТ Житомирські ласощі в судовому засіданні заперечив щодо задоволення заяви про винесення додаткового рішення, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Покликається на те, що суд при винесенні постанови від 23.11.2015р. по даній справі виніс повне рішення, яке відповідало заявленим вимогам позивача та встановив протиправність дій державного реєстратора при внесенні ним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців записів про реєстрацію припинення шляхом реорганізації ЗАТ Житомирські ласощі та всіх послідуючих дій, в тому числі щодо реєстрації ТЛВ ЖЛ . В задоволенні заяви просив відмовити в повному обсязі.

Представник ТДВ "ЖЛ" у вирішенні питання про ухвалення додаткового судового рішення покладається на рішення суду.

Проаналізувавши заяву про ухвалення додаткового рішення, заслухавши пояснення та заперечення третіх осіб у справі, дослідивши подані письмові докази на підтвердження заяви та заперечень, суд прийшов до наступного висновку:

Відповідно ч. 1 ст. 168 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.

Тобто, будь-яка з осіб, сторін у справі, яка брала участь у справі може звернутись з заявою про винесення додаткового рішення з визначених нормою закону підстав.

Суд встановив, що ПАТ Державний експортно-імпортний банк України брав участь у даній справі при розгляді судом апеляційної інстанції апеляційних скарг на постанову суду від 23.11.2015 року по даній справі та подавав окремо від інших сторін апеляційну скаргу, яка була прийнята Львівським апеляційним адміністративним судом до провадження, міститься в матеріалах судової справи. Отже, ПАТ Державний експортно-імпортний банк України відповідає вимогам, які ставляться до особи - заявника, що подає клопотання про винесення додаткового рішення у справі.

Відповідно до вимог ст. 38 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , в редакції статті, яка діяла на момент винесення постанови, передбачено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Норми визначені у ч.ч. 3-6 ст. 105 ЦК України передбачають, що суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Тобто, у випадку прийняття судом рішення про припинення товариства, суд повинен виконати вказані вище вимоги Закону, призначити комісію з припинення юридичної особи, визначити порядок та строки припинення юридичної особи та встановити порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи.

Стосовно рішення прийнятого в даній справі - Постанова Тернопільського окружного адміністратвиного суду від 23.11.2015 року (яка змінена постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2016 року), то суд не погоджується з доводами заявника, що вказана постанова є рішенням суду про припинення юридичної особи - ТДВ ЖЛ .

Так, в даній справі розглядались вимоги ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування наступних реєстраційних дій та записів про них у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Закритого акціонерного товариства Житомирські ласощі (код за ЄДРПОУ 00382071):внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації; від 03.12.2010, запис № 13051270018001658; державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті реорганізації; від 05.05.2011, запис № 13051120022001658. Визнання протиправними та скасування реєстраційні дії та записи про них у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Товариства з додатковою відповідальністю ЖЛ (код за ЄДРПОУ 37546647):державна реєстрація юридичної особи шляхом злиття; від 15.03.2011, запис № 13051340000008407.Скасування реєстраційних дій та записів про них у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Товариства з додатковою відповідальністю ЖЛ (код за ЄДРПОУ 37546647):державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; від 19.05.2011, запис № 13051050001008407; інші зміни, зміна складу або інформації про засновників; державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; від 07.07.2011, запис № 13051050002008407; зміна статутного або складеного капіталу, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників; державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; від 07.09.2011, запис № 13051050003008407; інші зміни, зміна складу або інформації про засновників; державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; від 06.12.2011, запис № 13051050004008407; зміна складу або інформації про засновників; державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; від 22.02.2012, запис № 13051050005008407; зміна складу або інформації про засновників; підтвердження відомостей про юридичну особу; від 16.05.2012, запис № 13051060007008407; зміна додаткової інформації; державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; від 17.05.2012, запис № 13051050008008407; зміна складу або інформації про засновників; внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах; від 18.05.2012, запис № 13051070009008407; зміна відомостей про керівника юридичної особи; внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах; від 13.06.2012, запис № 13051070010008407; зміна видів діяльності; державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; від 03.10.2012, запис № 13051050011008407; зміна складу або інформації про засновників; підтвердження відомостей про юридичну особу; від 25.04.2013, запис № 13051060012008407; зміна додаткової інформації; внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах; від 21.05.2013, запис № 13051070013008407; зміна керівника юридичної особи; державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; від 24.05.2013, запис № 13051050015008407; інші зміни, зміна складу або інформації про засновників; внесення відмітки про подання фінансової звітності юридичною особою; від 13.06.2013, запис № 13051690016008407;державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; від 20.08.2013, запис № 13051050017008407; зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників; державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; від 22.10.2013, запис № 13051050018008407; зміна складу або інформації про засновників; підтвердження відомостей про юридичну особу; від 22.04.2014, запис № 13051060019008407; зміна додаткової інформації; державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; від 18.08.2014, запис № 13051050020008407; зміна складу або інформації про засновників; підтвердження відомостей про юридичну особу; від 29.04.2015, запис № 13051060021008407; зміна додаткової інформації; внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах; від 25.05.2015, запис № 13051070022008408; зміна видів діяльності, зміна додаткової інформації.

Вказані вимоги не були вимогами про визнання недійсним створення ТДВ ЖЛ чи скасування установчих документів вказаного товариства, також не ставилось питання про припинення ТДВ ЖЛ . В даному випадку позивач ставив вимоги до посадових осіб органів державної влади щодо прийняття та вчинення ними рішень, які не ґрунтувались на вимогах закону, яким вони повинні керуватись.

З аналізу статті 104 Цивільного кодексу України, вбачається, що частина перша цієї статті визначає підстави для припинення внаслідок вільного волевиявлення учасників (реорганізація), а також внаслідок ліквідації, що може і не бути пов'язана з волевиявленням самої юридичної особи.

Стаття 110 Цивільного кодексу України (у редакції на дату винесення постанови від 23.11.2015 р.) визначає вичерпний перелік підстав для ліквідації юридичної особи, такі як:

1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади;

3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Як вбачається, пункт перший встановлює підставу у вигляді добровільної ліквідації, а пункт другий та третій - ліквідацію за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи за позовом учасника юридичної особи або органу державної влади.

Провадження у справі №819/3419/15 було відкрито не за позовом учасника ТДВ ЖЛ та не за позовом органу державної влади. Предметом розгляду такої справи не була ліквідація юридичної особи ТДВ ЖЛ , а визнання протиправними дій державного реєстратора з внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та, відповідно, скасування таких реєстраційних дій та записів про них. У постанові від 23.11.2015 р. наведено порушення, що були допущені саме державним реєстратором та вчинення яких стосувалось проведення державної реєстрації юридичної особи ТДВ ЖЛ без наявності законних на те підстав. Суд звертає увагу, що предметом розгляду справи були дії та акти саме державного реєстратора, тобто встановлювалась неправомірність дій та записів державного органу у процесі реєстрації юридичної особи. Порушення державного реєстратора норм законодавства, що визначають порядок здійснення державної реєстрації юридичних осіб, було достатнім для визнання його дій з внесення реєстраційних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців неправомірними та скасування таких записів.

У зв'язку з вищевикладеним суд не вважає обґрунтованими твердження Заявника про те, що постанова від 23.11.2015 р. ґрунтується на обставинах, які є аналогічними обставинам, що є підставами для постановлення судового рішення про припинення (ліквідацію) юридичної особи.

З урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає підстав вважати скасування реєстраційних дій та записів зі створення юридичної особи ТДВ ЖЛ припиненням в результаті ліквідації, або підставою для припинення з розумінні статтей 104 та 105 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд при винесенні постанови від 23.11.2015 року не приймав рішення про ліквідацію ТДВ ЖЛ ,не визнавав недійсною державну реєстрацію такої та не визнавав недійсними установчі документи юридичної особи.

Відповідно до п. 12 Постанови №13 Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами корпоративних спорів не є корпоративними спори про визнання недійсними установчих документів господарського товариства та припинення юридичної особи, які порушуються за позовами органів Державної податкової служби України та інших суб'єктів владних повноважень, що здійснюють контроль за діяльністю товариства, а також органів, що здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 17КАС зазначені спори віднесено до компетенції адміністративних судів як публічно-правові за зверненням суб'єкта владних повноважень.

До корпоративних належать спори за позовами учасників (засновників, акціонерів) господарського товариства, пов'язані з вимогами про визнання недійсними установчих документів господарського товариства та припинення юридичної особи у зв'язку з порушеннями вимог законодавства щодо порядку їх прийняття та затвердження.

Отже, суд при вирішенні справи та винесенні постанови від 23.11.2015 року не розглядав ні корпоративний спір, ні спір про припинення юридичної особи, а ні спір про визнання установчих документів юридичної особи недійсними.

Стосовно позиції заявника, що після скасування судом реєстраційних дій та записів про юридичну особу фактично відбулось її припинення, то суд не бере такі доводи до уваги з огляду на наявність встановлених іншими судовими інстанціями обставин недійсності документів, які були підставами для внесення до системи Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ТДВ ЖЛ .

Так, в матеріалах справи наявні судові рішення по справі №906/1783/15, а саме рішення Господарського суду Житомирської області від 15.01.2016р. яким визнано недійсними рішення, прийняті позачерговими загальними зборами акціонерів Закритого акціонерного товариства Житомирські ласощі , які оформлені протоколом №31 від 20.11.2010 року.

Вказаним рішенням підтверджено протиправність прийнятих рішень зборами акціонерів Закритого акціонерного товариства Житомирські ласощі , відсутність кворуму при прийнятті рішень акціонерами, які слугували підставою для внесення в Єдиний реєстр дій державними реєстраторами, а саме щодо припинення Закритого акціонерного товариства Житомирські ласощі юридичної особи в результаті реорганізації та всіх послідовних за нею дій.

Вказане рішення господарського суду залишено без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 року по справі №906/1783/15, де апеляційним судом припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю ЖЛ , а апеляційну скаргу ОСОБА_6, позивача у даній справі, на зазначене рішення залишено без задоволення. Такої позиції притримався і Вищий господарський суд України в постанові від 04.04.2016 року у вказаній справі.

Суд також бере до уваги рішення Господарського суду Житомирської області від 28.07.2016 року у справі №906/549/16, якими зобов'язано Департамент реєстрації Житомирської міської ради скасувати запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 02.12.2010 року № 13051050017001658 про державну реєстрацію змін до установчих документів закритого акціонерного товариства Житомирські ласощі , зміна статутного або складеного капіталу, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників; та визнано недійсними рішення, прийняті позачерговими загальними зборами акціонерів Закритого акціонерного товариства Житомирські ласощі , які оформлені протоколом №32 від 12.03.2011 року.

Рівненський апеляційний господарський суд постановою від 29.09.2016 року по справі №906/549/16 залишив вказане рішення без змін.

Визнання недійсним рішення, прийнятого позачерговими загальними зборами акціонерів Закритого акціонерного товариства Житомирські ласощі , які оформлені протоколом №32 від 12.03.2011р. є визнання недійсним підстави для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців записів від 15.03.2011 №13051340000008407 про державну реєстрацію Товариства з додатковою відповідальністю ЖЛ шляхом злиття Закритого акціонерного товариства Житомирські ласощі та Товариства з обмеженою відповідальністю Будстайл - ХХІ , та від 05.05.2011 №13051120022001658 про державну реєстрацію припинення Закритого акціонерного товариства Житомирські ласощі в результаті злиття, які просить позивач відновити у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.

Окрім того, встановлено, що господарськими судами по справі №906/594/16 визнано всі установчі рішення ТДВ ЖЛ недійсними, що відповідно означає про недійсність таких рішень з моменту їх прийняття.

Суд також не приймає до уваги посилання заявника на положення ст.38 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців як підставу для винесення судом додаткового рішення про призначення ліквідаційної комісії, голови ліквідаційної комісії та встановлення порядку і строку заявлення кредиторських вимог, оскільки судом не постановлялось рішення про визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи і, відповідно, щодо припинення юридичної особи. Предметом судового розгляду була оцінка правомірності вчинених дій суб'єктом владних повноважень, а не припинення юридичної особи в порядку визначеному ч.2 ст.38 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (в редакції чинній на час прийняття рішення).

Суд вважає за необхідне зазначити і про те, що станом на день звернення заявника - третьої особи до суду з заявою про винесення додаткового рішення норми ст. 38 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців вже не існує.

Крім того, з урахуванням вимог заяви про ухвалення додаткового рішення слід констатувати, що повноваження суду при вирішенні справи визначені ст. 162 КАС України. Відповідно до п. 2 ч.1 цієї норми у разі задоволення адміністративного позову суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.

Згідно Рекомендації № К. (80) 2 Комітету ОСОБА_7 Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету ОСОБА_7 Європи № К. (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом ОСОБА_7 11.03.1980 на 316-й нараді заступників міністрів).

За таких обставин, адміністративний суд не вправі самостійно, своїм рішенням, призначати ліквідаційну комісію, голову ліквідаційної комісії та встановлювати порядок і строк заявлення кредиторських вимог до юридичної особи.

В свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що кредитори ТДВ ЖЛ , в межах своїх вимог можуть скористатись і іншими правами наданими та гарантованими їм законодавством України, державою, стосовно пред'явлення вимог до солідарних боржників, які є такими в силу норм ст. 151 ЦК України та ст. 65 ЗУ Про господарські товариства . Окрім того, банк, як кредитор ТДВ ЖЛ не позбавлений можливості для захисту своїх прав як цивільно-правовими, так і кримінально-правовими методами.

Окрім того, пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013р. №7 Про судове рішення в адміністративній справі (далі - постанова Пленуму ВАСУ №7) роз'яснено, що додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції, а тому повинна містити чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, апеляційної чи касаційної скарги. Резолютивна частина судового рішення, за загальним правилом, повинна містити: висновок суду про задоволення позову (клопотання, подання), апеляційної чи касаційної скарги повністю або частково чи відмову в його (її) задоволенні повністю або частково, чи залишення його (її) без задоволення; висновок суду по суті вимог; розподіл судових витрат; інших правових наслідків ухваленого рішення; строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили та його оскарження; встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (п.10 постанови Пленуму ВАСУ №7).

Винесена постанова суду від 23.11.2015 року (із змінами постанови ЛААС від 03.03.2016) по даній справі повністю відповідає вимогам позиції викладеній у вказаній вище постанові пленуму Вищого адміністративного суду України.

У разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду (п.10.3 постанови Пленуму ВАСУ №7).

У зв'язку із набранням законної сили судового рішення настають передбачені КАС України наслідки. Згідно з частиною першою статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Тобто, КАС України розрізняє такі правові наслідки набрання чинності судовим рішенням, як його 1) обов'язковість; 2) необхідність виконання.

Також Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 02.08.2017р. №К/800/13724/17 сформульовано наступне. Судове рішення має містити відповіді на всі заявлені позовні вимоги, зазначати у разі потреби їх розмір, а також вирішувати питання про негайне виконання та про судові витрати (вимога повноти рішення). Процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням цієї вимоги.

Питання про право, тобто невизначеність (спірність) щодо певних прав, лежить в основі предмета позову. Звертаючись до суду, позивач просить підтвердити певні права (усунути невизначеність) та захистити їх шляхом покладення на відповідача певних обов'язків. Таке прохання із зазначенням способу захисту становить зміст позову. Відповідь суду на питання про зміст прав позивача (предмет позову) та питання про покладення на відповідача певних обов'язків (зміст позову) є обов'язковим елементом резолютивної частини постанови, який позначається таким поняттям як висновки по суті позовних вимог.

Відповідно ч. 1 ст. 168 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у певних випадках, чіткий перелік яких наведено. З огляду на те, що в Постанові від 23.11.2015 року суд: 1) постановив рішення стосовно усіх позовних вимог та ухвалив рішення стосовно усіх заявлених клопотань; 2) спосіб виконання рішення охоплюється самими позовними вимогами та їх задоволенням - скасувати оскаржувані записи.03.03.2016 року Львівський апеляційний адміністративний суд змінював Постанову від 23.11.2015 року в частині способу виконання, а саме: визначення суб'єкту виконання. Отже, спосіб виконання рішення є визначеним;3) вирішив питання про судові витрати. Таким чином, заява про ухвалення додаткового рішення з призначенням ліквідаційної комісії, голови ліквідаційної комісії ТДВ ЖЛ та встановленням порядку і строку заявлення кредиторами своїх вимог до ТДВ ЖЛ не підлягає задоволенню, оскільки жодним із таких випадків не охоплюється.

Разом із тим, п. 2 ч.1 ст. 168 КАС України передбачає, що поряд із такими висновками суд обов'язково має викласти спосіб виконання судового рішення. За загальним правилом судження суду щодо способу виконання судового рішення належить до неосновних суджень (ч.1 ст.257 КАС України). Проте, в окремих випадках це судження є необхідним (основним): без нього рішення суду по суті справи є неповним і, відповідно, не може гарантувати ефективний захист прав позивача. Прийняття додаткового рішення необхідне також у тих випадках, коли спосіб судового захисту, хоч і закріплений у постанові, проте викладений неповно.

В даному випадку Постанова суду від 23.11.2015 року повною мірою відображає вимоги позивача та винесена в спосіб, який передбачає безумовне та повне виконання саме тої резолютивної частини, яка забезпечує права позивача. З матеріалів справи вбачається, що постанова суду виконана в повному обсязі, а отже доводи заявника про неможливість чи невизначеність способу виконання постанови не заслуговують на увагу.

Враховуючи вище викладене, суд прийшов до переконання про неможливість задоволення заяви третьої особи.

Керуючись ст.ст. 158-168 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України про винесення додаткового рішення у справі №819/3419/15 - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено та підписано 28.09.2017.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

Суддя Осташ А.В.