Постанова

від 20.09.2017 по справі 820/6902/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 вересня 2017 р. № 820/6902/16

Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сегмент Ойл" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сегмент Ойл" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0013021501 від 11.11.2015, №0013441501 від 30.11.2015, №0003351502 від 03.12.2015, №0003061502 від 03.12.2015, №0003381502 від 03.12.2015, №0003361502 від 03.12.2015, №0003391502 від 03.12.2015, №0003401502 від 03.12.2015, №0003371502 від 03.12.2015, № НОМЕР_1 від 03.12.2015, №0003061502 від 03.12.2015, №0003022202 від 24.11.2015;

- зобов'язати Київську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Сегмент Ойл" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах №188/2010/39762124 від 09.03.2016, № 2642/04-03-15-01-33/39762124 від 16.11.2015, № 2390/04-03-15-01-33/39762124 від 19.10.2015, №2562/135/04-03-212-02/39762124 від 06.11.2015, №2471/130/04-03-212-02/39762124 від 27.10.2015.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що дії контролюючого органу щодо проведення перевірки є неправомірними, висновки акту необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню виходячи з наступного.

Представник позивача в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, представником надано клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи. Правом надати заперечення на адміністративний позов не скористався.

Суд вважає, що сторони є належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, потреба заслухати свідка чи експерта відсутня, перешкод для розгляду справи у судовому засіданні немає, а тому суд вважає що справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на ч. 6 ст. 128 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що податковим органом були проведені перевірки ТОВ "Сегмент Ойл" за наслідками яких складені наступні акти: №188/210/39762124 від 09.03.16, №2642/04-03-15-01-33/39762124 від 16.11.15, №2390/04-03-15-01-33/39762124 від 19.10.15, №2562/135/04-03-212-02/39762124 від 06.11.15. №2471/130/04-03-212-02/39762124 від 27.10.15.

На підставі вищевказаних актів було складено наступні податкові повідомлення-рішення: №0013021501 від 11.11.15, №0013441501 від 30.11.15, №0003351502 від 03.12.15, №0003061502 від 03.12.15, №0003381502 від 03.12.15, №0003361502 від 03.12.15, №0003391502 від 03.12.15, №0003401502 від 03.12.15, №0003371502 від 03.12.15, №0003411502 від 03.12.15, №0003061502 від 03.12.15, №0003022202 від 24.11.15.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, підставою для проведення документальної позапланової перевірки є, зокрема, наявність інформації, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому залишаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, обов'язок платника податків на надання відповіді на інформаційний запит виникає з моменту отримання такого запиту, а право контролюючого органу на проведения перевірки лише у разі попадання запитуваної інформації протягом 10 днів з дня отримання запиту.

Суд зазначає, що відповідачем не надано належних доказів направлення позивачу чи отримання ним відповідних інформаційних запитів, а тому обов'язку щодо надання відповіді на такі запити у позивача не виникло.

Не зважаючи на вказаний вище факт, контролюючим органом було прийнято рішення про проведення документальних позапланових перевірок, що оформлено відповідними наказами.

З системного аналізу норм Податкового кодексу України можна зробити висновок, що саме вичерпність переліку підстав для проведення позапланових документальних перевірок у ст. 78 ПК України є гарантією прав платника податків та засобом протидії зловживань і боку податкової інспекції, як суб'єкту владних повноважень.

Положеннями ст.78 ПК України не передбачено підстави для призначення перевірки у разі неповного надання документів.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку, що контролюючим органом, як суб'єктом владних повноважень, недотримано порядку, передбаченого п.п 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України, призначення документальних позапланових перевірок позивача.

Згідно ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, і обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить відповідну норму права.

Так, Верховний Суд України у постанові від 27.01.2015 року по справі №21-425а14 дійшов наступного висновку, а саме: Невиконання вимоги підпункту 78.1.1 пункту п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої .

На підставі викладеного суд вважає, що контролюючий орган під час прийняття рішення про проведення перевірки позивача, діяв поза межами повноважень та всупереч чинному законодавству України.

Під час проведення перевірок контролюючим органом перевірялася первинна документація позивача та контрагентів, однак не було виявлено жодних недоліків форми, чи змісту такої документації. Більше того, у контролюючого органу не було зауважень щодо повноти відображення господарських операцій у документації позивача.

Не зважаючи на зазначені вище обставини, контролюючий орган користуючись лише податковою інформацією, а саме інформацією з АІС Податковий блок та актами про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, було зроблено висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

В той же час, положеннями ст. 83 Податкового кодексу України передбачено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Таким чином, законодавець передбачив необхідність системного аналізу усіх вказаних вище підстав без надання окремим з них переваг. Однак контролюючий орган нехтуючи належно складеними первинними документами позивача зробив висновки про порушення останнім вимог податкового законодавства лише на підставі податкової інформації.

З приводу встановлення контролюючим органом у зазначених вище актах перевірок висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів чи не виконання податкових обов'язків когось у ланцюгу постачання суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 4.4 п 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011р за №236 визначено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт реєстрації про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у журналі довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, актом про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами держаної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.06.2011 р. №236 чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, яким не передбачена можливість висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків. При цьому, іншого порядку дій податкового органу, як суб'єкта владних повноважень, у спірних взаємовідносинах не передбачено.

З наведеного слідує, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб'єктів господарювання.

Так, у відповідності до рішення Верховного Суду України від 31 січня 2011 року по справі №21-42а10, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру. Платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Не відображення продавцем або іншими суб'єктами в ланцюгу постачання, з якими позивач не мав господарських відносин, сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань та несплата їх до бюджету, результати проведення зустрічних перевірок контрагента не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Також суд зазначає, що у позивача наявна первинна документація по усім господарським операціям між позивачем та його контрагентами, яка відповідає вимогам законодавства, не містить дефектів форми, змісту чи походження, та в повній мірі підтверджує реальність здійснення господарських операцій. Зазначені документи, у повному обсязі, були надані позивачем до перевірок, однак контролюючий орган всупереч вимог Податкового кодексу України, не перевірив вказані документи та не врахував їх під час складання висновків перевірок.

Така позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанові від 31.01.2011 у справі 21-47а10. Зокрема, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, такий висновок відповідає практиці Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, яким повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Згідно п.36.5 ст.36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Таким чином Податковим кодексом України та судовою практикою закріплено принцип індивідуалізації відповідальності платника податків.

Як вбачається з аналізу складених контролюючим органом актів перевірок, останнім не було наведено жодних доказів того, що на момент проведення господарських операцій контрагенти позивача були фіктивними підприємствами, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, будь-яке рішення органу державної влади повинно бути законним, обгрунтованим та прийняте у межах повноважень такого органу.

Положеннями ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноважень, з метою, з якою це повноваження надано, обгрунтовано, тобто урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливої, дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного, балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод; інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Положеннями п 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2 ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3 ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд зазначає, що усі господарські операції позивача з його контрагентами за період, що перевірявся, підтверджені відповідними договорами, які є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не ким не оскаржені та у судовому порядку не визнані недійсними.

В акті перевірки № 2565/135/04-03-22-02/39762124 від 06.11.2015 року, основним обгрунтуванням податкової інспекції було те, що весь об'єм нафтопродуктів, який реалізується (відпускається) через АЗС є роздрібним продажем кінцевому споживачу, а тому з усієї вартості відпущеного пального необхідно сплачувати акцизний податок.

Товариство з обмеженою відповідальністю СЕГМЕНТ ОЙЛ є юридичною особою та здійснює свою діяльність на підставі установчих документів. Видами діяльності ТОВ СЕГМЕНТ ОЙЛ , зокрема, є роздрібна торгівля пальним та оптова торгівля рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Вказані види діяльності здійснюються шляхом реалізації нафтопродуктів вроздріб кінцевим споживачам (фізичним та юридичним особам), реалізації нафтопродуктів суб'єктам господарювання для їх комерційного використання, отоварювання паливних та скетч карток суб'єктів господарювання на АЗС підприємства.

Розділом 10.3 Інструкції про порядок у транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 № 281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 вересні № 805/15496 (далі - Інструкція № 281) передбачено порядок відпуску нафтопродуктів на АЗС, зокрема, відпуск нафтопродуктів за готівку (п.п. 10.3.1), відпуск нафтопродуктів за відомостями (п.п. 10.3.2), відпуск нафтопродуктів за талонами (п.п. 10.3.3), нафтопродуктів за платіжними картками (п.п. 10.3.4).

Розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року №1315 (п.п. 10.3.1.1).

ТОВ СЕГМЕНТ ОЙЛ здійснює відпуск пального споживачам на АЗС підприємства за готівковий та безготівковий розрахунок (банківські картки) та шляхом отоварювання паливних та скетч карток інших суб'єктів господарювання.

При цьому ТОВ СЕГМЕНТ ОЙЛ не є емітентом отоварюваних ним скетч - карт та паливних карт, та не є продавцем нафтопродуктів за вказаними картами.

Відповідно до пп.4.4. п. 4 ДСТУ 4303:2004 роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю - продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг.

Згідно з п. 1 ст. 698 Цивільного кодексу за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, зазвичай призначений для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним (п. 2 цієї статті Кодексу).

Предметом договору купівлі-продажу в розумінні статті 656 Цивільного кодексу України може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, відповідно до норм чинного законодавства України, талони (бланки на відпуск нафтопродуктів, паливні та скетч-картки) можуть бути предметом договору купівлі - продажу.

Згідно з такими договорами купівлі - продажу, споживачі придбавають нафтопродукти у емітента паливних та скетч - карток за готівку чи безготівковий розрахунок та отримують право на отримання на АЗС контрагентів - партнерів вже придбаного та оплаченого пального.

Таким чином, у емітента вказаних карток, як продавця виникає безумовний обов'язок забезпечити можливість отримання товару своїм покупцям - пред'явникам даних талонів скетч - карток.

Для реалізації вказаного обов'язку емітентом паливних та скетч - карток укладено відповідні договори поставки, що передбачають отоварювання вказаних карток підприємствами, які здійснюють реалізацію нафтопродуктів через АЗС, зокрема ТОВ СЕГМЕНТ ОЙЛ укладено договір поставки, який мається у матеріалах, що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ СЕГМЕНТ ОЙЛ зобов'язане отоварювати паливні скетч - картки їх емітента та видавати (не продавати) нафтопродукти пред'явникам вказаних карток емітента у кількості та асортименті, що зазначені у самих картках.

А видану за картками кількість нафтопродуктів у ТОВ СЕГМЕНТ ОЙЛ оплачує емітент паливних карток оптом за договором поставки.

Отже, ТОВ СЕГМЕНТ ОЙЛ видає на АЗС Підприємства за паливними та скетч - картками споживачам нафтопродукти, які вже були придбані вказаними споживачами у емітента паливних та скетч - карток за цінами, що були встановлені на нафтопродукти емітентом карток на момент придбання карток, а самим емітентом вказані нафтопродукти були чи будуть придбані у ТОВ СЕГМЕНТ ОЙЛ безготівковий розрахунок, за цінами, встановленими ТОВ СЕГМЕНТ ОЙЛ та на придбання певної кількості нафтопродуктів емітентом у ТОВ СЕГМЕНТ ОЙЛ на підставі договору поставки.

Таким чином, ТОВ СЕГМЕНТ ОЙЛ при отоварюванні паливних та скетч-карток ТОВ ВТФ АВІАС на АЗС товариства здійснює не роздрібну реалізацію нафтопродуктів кінцевим споживачам, а оптовий продаж нафтопродуктів емітентам паливних та скетч-карток, для їх комерційного використання, тобто у подальшого продажу вказаних нафтопродуктів кінцевим споживачам за паливними та скетч - картками (талонами).

Відповідно до п.п 213.1.1 ст.213 ПК України об'єктами оподаткування є операції з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції).

Стаття 215 ПК України встановлює, що нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне - належить до підакцизних товарів.

Згідно з п. 9 ст. 216 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадських харчування та послуг , а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Згідно із вказаним Законом розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тошо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Оскільки, відпуск пального за паливним та скретч-картками на АЗС підприємства здійснюється за фактом пред'явлення талону, а самі картки (талони) не є засобом платежу, (вони підтверджують право його власника на отримання фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які зазначено на ньому, оплату за дані нафтопродукти вже було здійснено покупцем емітенту талона), тому дата отоварювання паливної чи скретч-картки (талона) не є датою здійснення розрахункової операції за видані (отримані) нафтопродукти та не тягне виникнення у ТОВ «СЕГМЕНТ-ОЙЛ» податкових зобов'язань з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Таким чином, позивачем було правомірно віднесено суми коштів, отриманих пального оптом емітентам талонів до графи 4 додатку 6 до декларації акцизного податку, оскільки товар був придбаний вказаними підприємствами-емітентам комерційного використання (перепродажу кінцевим споживачам).

Щодо висновків перевірок, зазначених у актах № 2390/04-03- 15-01-33/39762124 від 19.10.2015 року та №2642/04-03-15-01-33/39762124 від 16.11.2015року, суд зазначає наступне.

Під час проведення перевірки контролюючий орган дійшов до висновків про те, що ТОВ Сегмент Ойл завищено суму, що враховується у зменшення суми податкового боргу за попередній періоди з податку на додану вартість. Контролюючий орган вирішив, що сума податкового кредиту за звітній період повинна бути зарахована до від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду), про що прийняв відповідне податкове повідомлення-рішення про перенесення податкового кредиту у наступний період.

Одночасно, контролюючим органом проведено перевірку, висновки якої оформлені актом перевірки №2390/04-03-15-01-33/39762124 від 19.10.2015 року Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ Сегмент Ойл , за вересень 2015 року.

Також, контролюючим органом проведено перевірку, висновки якої оформлені актом перевірки № 2642/04-03-15-01-33/39762124 від 16.11.2015 року Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ Сегмент Ойл , за вересень 2015 року.

Даною перевіркою були зроблені висновки про те, що ТОВ Сегмент Ойл завищено суму, що враховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість. Контролюючий орган вирішив, що сума податкового кредиту за звітній період повинна бути зарахована до від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового кредиту), про що прийняв відповідне податкове-повідомлення рішення про перенесення податкового кредиту у наступний період.

Однак, такими висновками та діями Контролюючий орган обмежив кредит, а саме:

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті така сума (п.200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні періоди ( у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 статті 200 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Позивач чітко визначив свої зобов'язання з податку на додану вартість а саме:

1. Податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року подав 20.10.2015 року. Контролюючим органом прийнято податкову декларацію за липень 2015 року 20.10.2015 року, що підтверджується квитанцією № 2 про прийняття звітності.

Податкові зобов'язання виникли на підставі податкових зобов'язань, які наведені у Додатку 5 до податкової декларації.

З урахуванням податкового кредиту, який був зарахований у погашення обов'язань за звітний період, який наведений у Додатку 5 до податкової декларації, позивач за липень-вересень 2015 року позивач задекларував р. 25 (Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду у сумі 3 519 032 грн.

2. Податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015 подав 21.10.2015. Контролюючим органом прийнято податкову декларацію за серпень 2015 року 21.10.2015 року, що підтверджується квитанцією № 2 про прийняття звітності.

3. Податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 подав 20.10.2015. Контролюючим органом прийнято податкову декларацію за вересень 2015 року 20.10.2015 року, що підтверджується квитанцією № 2 про прийняття звітності.

Щодо висновків документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ СЕГМЕНТ ОЙЛ з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносинах з покупцями та постачальниками за липень 2015 року, за результатами якої складено акт від 27.10.2015 №2471/130/04-03-22-02/39762124, суд зазначає наступне.

В акті від 27.10.2015 №2471/130/04-03-22-02/39762124 (надалі - Акт) контролюючим органом зроблено безпідставний висновок про непідтвердження правомірності формування податкового кредиту за операціями з придбання послуг ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ НАУКОВО-ВИРОБНИЧОЮ КОРПОРАЦІЄЮ БАРЕЛЬ ГРУПП (ідентифікаційний код - 35267366) по декларації за липень 2015 року, з огляду на наступне.

В підпункті 3.1.2. Перевірка правильності визначення податкового кредиту з податку на додану вартість пункту 3 Податок на додану вартість Акту вказано, що контролюючим органом аналізувалися договори придбання послуг позивачем у ТОВ НВК БАРЕЛЬ ГРУПП :

- Договір від 01.07 2015 № 32 - про оформлення необхідного пакету документів для отримання дозволу на спеціальне водокористування;

- Договір від 01.07.2015 № 33 - про отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності,

- Договір від 01.07.2015 № 34 - про розробку інвентаризації промислових та побутових відходів та про розробку технічних паспортів відходів

Після аналізу зазначених договорів та документів, що з ними пов'язані, контролюючим органом зазначено, що підприємством ТОВ СЕГМЕНТ ОЙЛ до перевірки не надано документи, що підтверджують виконання ТОВ СЕГМЕНТ ОЙЛ своїх зобов'язань за зазначеними угодами, а саме: до перевірки не надані акти передачі-приймання вихідних даних ТОВ СЕГМЕНТ ОЙЛ (п. 4.2. договорів), згідно яких ТОВ СЕГМЕНТ ОЙЛ передано ТОВ НВК БАРЕЛЬ ГРУПП завірені мокрою печаткою Позивача та підписом копії документів, що зазначені в п. 4.1 вищезазначених договорів.

За Договором від 01.07.2015 № 33: схема розміщення обладнання, перелік обладнання, перелік джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, перелік і витрати сировини, що використовується на підприємстві, ситуаційна схема розміщення об'єкту для нанесення джерел викидів забруднюючих речовин, довідка ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

За Договором від 01.07.2015 № 34: кількість паливороздавальних колонок, кількість та об'єм резервуарів для зберігання палива, перелік сировини та матеріалів, що використовуються у виробництві, т/рік, відомості про наявність джерел освітлення, що обладнані ртуть місткими лампами, відомості про фактичне утворення відходів за попередній звітний період, дані щодо кількості працівників, в т ч. адміністративні будівлі, виробничі, побутові приміщення, статутні документи підприємства.

Позивачем надано до суду звіти щодо фактичного виконання послуг за договорами від 01.07.2015 №33 та №34 та технічні паспорти відходів.

Таким чином, відповідач при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені чинним законодавством України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому податкові повідомлення-рішення №0013021501 від 11.11.2015, №0013441501 від 30.11.2015, №0003351502 від 03.12.2015, №0003061502 від 03.12.2015, №0003381502 від 03.12.2015, №0003361502 від 03.12.2015, №0003391502 від 03.12.2015, №0003401502 від 03.12.2015, №0003371502 від 03.12.2015, № НОМЕР_1 від 03.12.2015, №0003061502 від 03.12.2015, №0003022202 від 24.11.2015 підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Сегмент Ойл" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах №188/2010/39762124 від 09.03.2016, № 2642/04-03-15-01-33/39762124 від 16.11.2015, №2390/04-03-15-01-33/39762124 від 19.10.2015, №2562/135/04-03-212-02/39762124 від 06.11.2015, №2471/130/04-03-212-02/39762124 від 27.10.2015, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Частина 3 статті 10 цього Закону визначає, що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані, зокрема, виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

За відсутності протилежних приписів у Податковому кодексі України наведені норми підлягають застосуванню також і щодо податкової інформації.

Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені (частина 5 статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» ).

Відповідно до частини 1 статті 23 названого Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. При цьому згідно з частиною 2 названої статті оскаржені можуть бути будь-які рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Крім того, в ухвалі від 02.12.2015 року у справі № К/800/10997/14 Вищий адміністративний суд України дійшов висновків, що платник податків має право вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої податкової інформації про себе, виключення податкової інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.

Отже, на підставі відомостей, викладених актах перевірки №188/2010/39762124 від 09.03.2016, № 2642/04-03-15-01-33/39762124 від 16.11.2015, № 2390/04-03-15-01-33/39762124 від 19.10.2015, №2562/135/04-03-212-02/39762124 від 06.11.2015, №2471/130/04-03-212-02/39762124 від 27.10.2015 до всіх інформаційних баз податкового органу, в тому числі до електронної бази «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» , інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит» , а також до картки особового рахунку позивача відповідачами внесені коригування, як наслідок анульовані задекларовані ним показники податкової звітності, що порушує права та законні інтереси позивача та водночас свідчить про те, що розголошення недостовірних повідомлень про неналежне виконання позивачем норм чинного податкового законодавства погіршує його взаємовідносини з контрагентами, погіршує ділову репутацію, що в свою чергу негативно впливає на здійснення господарської діяльності позивача, і як наслідок - зменшення отриманого прибутку.

А від так, суд не може погодитися, що оскаржувані рішення є законними та обгрунтованими, оскільки вони були прийнятті на підставі хибних висновків актів перевірок.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сегмент Ойл" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0013021501 від 11.11.2015, №0013441501 від 30.11.2015, №0003351502 від 03.12.2015, №0003061502 від 03.12.2015, №0003381502 від 03.12.2015, №0003361502 від 03.12.2015, №0003391502 від 03.12.2015, №0003401502 від 03.12.2015, №0003371502 від 03.12.2015, № НОМЕР_1 від 03.12.2015, №0003061502 від 03.12.2015, №0003022202 від 24.11.2015.

Зобов'язати Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Сегмент Ойл" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах №188/2010/39762124 від 09.03.2016, № 2642/04-03-15-01-33/39762124 від 16.11.2015, № 2390/04-03-15-01-33/39762124 від 19.10.2015, №2562/135/04-03-212-02/39762124 від 06.11.2015, №2471/130/04-03-212-02/39762124 від 27.10.2015.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39859805, проспект Науки, 9, Харків, Харківська область, 61000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегмент Ойл" (61145, Харківська область, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21-а, код ЄДРПОУ 39762124) судовий збір у розмірі 1378 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Тітов О.М.