Постанова

від 26.09.2017 по справі 2а-6415/10/1270

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року справа №2а-6415/10/1270

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.,

суддів Компанієць І.Д.,

ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Імпекс на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі № 2а-6415/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Імпекс до Луганської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління державної фіскальної служби у Луганській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 серпня 2010 року № 0001562310/0, № 001572310/0 та податкових повідомлень-рішень від 07 вересня 2010 року № 0001562310/1, № 0001572310/1, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі № 2а-6415/10/1270 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр - Імпекс» до Луганської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 серпня 2010 року № 0001562310/0, № 001572310/0 та податкових повідомлень-рішень від 07 вересня 2010 року № 0001562310/1, № 0001572310/1 відмовлено. (т.5 арк.справи 29-34)

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Укр-Імпекс не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, а саме - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Луганська від 07 вересня 2010 року № 0001562310/1 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Укр-Імпекс податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1250420,00 грн. основного платежу та 335466,70 грн. штрафних санкцій, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м.Луганську від 07 вересня 2010 року № 0001572310/1 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю Укр-Імпекс зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1000336,00 грн. основного платежу та штрафних санкцій в сумі 500168,00 грн.(т.5 арк.справи 41-48)

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд апеляційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр - Імпекс» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 35555115) (т. 1 арк.справи 174, 175, 210, том 2 арк.справи 91-98).

ТОВ «Укр-Імпекс» є платником податку на додану вартість та, у період спірних правовідносин, знаходився на податковому обліку в ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську, що не заперечують сторони по справі.

На підставі наказу від 28.07.2010 р. № 383, направлення від 28.07.2010 р., виданого ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську, у період з 28.07.2010 р. по 09.08.2010 р. проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр - Імпекс» , код за ЄДРПОУ 35555115 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2010 р. та податку на додану вартість за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р. За результатами перевірки складено акт від 09.08.2010 р. за № 1178/23/35555115, який підписано посадовими особами позивача та відповідача. (т. 2 арк. справи 18-33).

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Укр-Імпекс» сформувало валові витрати за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2010 р. у розмірі 5001682 грн. за господарськими відносинами з ТОВ «Компанія Рейтінг» .

В акті перевірки також зазначено, що директор ТОВ «Компанія «Рейтінг» - ОСОБА_3, згідно протоколу допиту свідка від 22.06.2010 року надав пояснення про те, що він здійснив реєстрацію ТОВ «Компанія «Рейтінг» за грошову винагороду, після чого передав печатки та всі реєстраційні документи невідомим особам. ОСОБА_3 особисто ніяких фінансово - господарських операцій від ТОВ «Компанія «Рейтінг» не здійснював, податкових накладних та інших первинних документів з продажу товарів ТОВ «Компанія «Рейтінг» не складав та не підписував та зовсім ніякої діяльності, як директор від ім`я ТОВ «Компанія «Рейтінг» не здійснював.

Використовуючи дані вказаного протоколу допиту ОСОБА_3 ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську встановлено порушення підприємством абз. 4 п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на 1250420,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року на суму 853827 грн., за 1 квартал 2010 року на суму 396593 грн., та порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 100036,00 грн., у тому числі за жовтень 2009 року - 167144,00 грн., за листопад 2009 року - 62970,00 грн., за грудень 2009 року - 282074,00 грн., за січень 2010 року - 195808,00 грн., за лютий 2010 року - 68472,00 грн., за березень 2010 року - 223868,00 грн.

На підставі акту перевірки від 09.08.2010 за № 1178/23/35555115 ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську винесено податкове повідомлення - рішення № 0001562310/0 від 17 серпня 2010 року, яким, у зв'язку з виявленими порушеннями абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , ТОВ «Укр-Імпекс» визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 2211096,70 грн., у тому числі за основним платежем - 1250420,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 960676,70 грн. (т. 2 арк.справи 17).

Також, на підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську винесено податкове повідомлення - рішення № 0001572310/0 від 17 серпня 2010 року, яким, у зв'язку з виявленими порушеннями п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , ТОВ «Укр-Імпекс» визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 2000672,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1000336,00 грн., за штрафними санкціями - 1000336,00 грн. (т.2 арк.справи 16)

Вказані податкові повідомлення-рішення ТОВ «Укр-Імпекс» оскаржило в порядку апеляційного узгодження до ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську (том 2 арк.справи 34-36).

За результатами розгляду первинної скарги ТОВ «Укр-Імпекс» ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську прийнято рішення від 07.09.2010 року, відповідно до якого скасовано податкове повідомлення - рішення від 17.08.2010 № 0001562310/1 в частині 625210 грн. застосованої штрафної санкції по податку на прибуток, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення залишено без змін; скасовано податкове повідомлення - рішення від 17.08.2010 року № 0001572310/1 в частині 500168,00 грн. застосованої штрафної санкції по податку на додану вартість, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення залишено без змін (т.1 арк.справи 60-69, том 2 арк.справи 37-42).

ТОВ «Укр - Імпекс» подано до ДПІ в Жовтневому районі податкові декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2009 року, за 2009 рік, за І квартал 2010 року, за півріччя 2010 року (т.2 арк.справи 65-72).

ТОВ «Укр - Імпекс» подано до ДПІ в Жовтневому районі податкові декларації з податку на додану вартість за липень 2009, розрахунок суми бюджетного відшкодування за липень 2009 року, розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за 2009 рік, довідку щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів за липень 2009, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за липень 2009 року, значення, а також уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань за листопад 2009, розрахунок суми бюджетного відшкодування за липень, листопад 2009, довідку щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів за липень, листопад 2009 року, податкову декларацію за серпень 2009 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування за серпень 2009 року, розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за серпень 2009 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування від 17.09.2009, довідку щодо залишку суми від ємного значення попередніх податкових періодів за серпень 2009 року, заява про повернення суми бюджетного відшкодування за серпень 2009 року, уточнюючий розрахунок за вересень 2009 року, розшифровку податкових зобов'язань за липень, вересень 2009 року (т.2 арк.справи 73-87).

Вироком Ленінського районного суду м.Луганська від 07.02.2012 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, призначено покарання у вигляді двох років позбавлення волі. У вироку суду встановлено, що (мовою оригінала) «ОСОБА_4 в конце ноября 2008 года, находясь в г. Луганске, без цели занятия предпринимательской деятельностью, по просьбе малознакомого мужчины, за обещанное денежное вознаграждение в размере 1000 гривен, дал согласие на регистрацию на свое имя предприятия юридического лица ООО «Компания «Рейтинг» , …согласившись на предложение представляться за денежное вознаграждение в качестве учредителя и директора ООО «Компания «Рейтинг» в налоговых и иных контролирующих органах, ОСОБА_4; так же следуя указаниям третьего лица, зарегистрировал ООО «Компания «Рейтинг» в качестве плательщика налогов, в том числе и плательщика налога на добавленную стоимость в Ленинской МГНИ в г. Луганске, передав все полученное в налоговых органах третьему лицу. Кроме того, следуя указаниям третьего лица, ОСОБА_4 открыл счета ООО «Компания «Рейтинг» № 260093300501 в филиале АБ «Энергобанк» и № 26000310049301 в филиале АБ «Пивденный» в г. Луганске, незаконно передав ей право распоряжаться данными счетами. В последующем, учредительные документы ООО «Компания «Рейтинг» и счета в банковских учреждениях использовались неустановленными лицами для придания видимости законности финансово-хозяйственной деятельности ООО «Компания «Рейтинг» , а печать предприятия использовалась для заверения документов обязательной налоговой отчетности, систематически подаваемой в ГНИ по месту регистрации, а так же заверения оригиналов документов, передаваемых иным субъектам хозяйственной деятельности для незаконного формирования налогового кредита по налогу на добавленную стоимость и налоговых расходов» (том 2 арк.справи 101-103).

З копії протоколу допиту обвинуваченого від 16.08.2010 року, який також не є завіреним належним чином, оригінал до суду як першої, так і апеляційної інстанції, не надано, ОСОБА_3 надано аналогічні пояснення (том 2 арк.справи 99,100).

В основу повідомлень-рішень, які оскаржуються, покладений акт від 09.08.2010 року № 1178/23/35555115 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.07.2009 року по 31.03.2010 року та податку на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки ТОВ Укр - Імпекс інкримінувались порушення вимог:

-п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , в результаті чого встановлене заниження суми податку на прибуток на 1250420,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року на суму 853827,00 грн., за 1 квартал 2010 року на суму 396593,00 грн.;

-п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого встановлене заниження суми податку на додану вартість в сумі 100036,00 грн., в тому числі за жовтень 2009 року 167144,00 грн., за листопад 2009 року 62970,00 грн., за грудень 2009 року 282074,00 грн., за січень 2010 року 195808,00 грн., за лютий 2010 року 68472,00 грн., за березень 2010 року 223868,00 грн.

Як зазначено в акті перевірки, директор ТОВ Компанія Рейтінг - контрагенту ТОВ Укр - Імпекс , згідно протоколу допиту свідка від 22.06.2010 року (в рамках кримінальної справи) надав пояснення, що він здійснив реєстрацію ТОВ Компанія Рейтінг за грошову винагороду, після чого передав печатки та всі реєстраційні документи невідомим особам, особисто ніяких фінансово господарських операцій від імені ТОВ Компанія Рейтінг не здійснював, податкових накладних та інших первинних документів з продажу товарів ТОВ Компанія Рейтінг не складав та не підписував, та зовсім ніякої діяльності як директор від імені ТОВ Компанія Рейтінг не здійснював.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську винесені:

- податкове повідомлення рішення від 17.08.2010 року № 0001562310/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2211096,70 грн., в тому числі основний платіж в сумі 1250420,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 960676,70 грн.;

- податкове повідомлення рішення від 17.08.2010 року № 0001572310/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 2000672,00 грн., в тому числі основний платіж в сумі 1000336,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1000336,00 грн.

Вказані податкові повідомлення - рішення ТОВ Укр - Імпекс оскаржило в порядку апеляційного узгодження до ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську.

За результатами розгляду скарги ТОВ Укр - Імпекс ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську прийняло рішення від 07.09.2010 року про часткове задоволення скарги платника податків та скасування раніше прийнятих податкових повідомлень - рішень від 17 серпня 2010 року в частині надмірного застосування штрафних санкцій.

У зв'язку з наведеним, податковим органом прийняті податкові повідомлення рішення від 07.09.2010 року № 0001562310/1 про визначення суми податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 1585886,70 грн., в тому числі основний платіж в сумі 1250420,00 грн. і штрафні (фінансові) санкції в сумі 335466,70 грн. та від 07.09.2010 року № 0001572310/1 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1500504,00 грн., в тому числі основний платіж в сумі 1000336,00 грн. і штрафні (фінансові) санкції в сумі 500168,00 грн.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та не є спірним між сторонами, ТОВ Укр Імпекс подало до ДПІ в Жовтневому районі податкові декларації з податку на додану вартість, а також уточнюючі розрахунки за жовтень 2009 року - березень 2010 року.

Як вбачається з 5 додатку Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року ТОВ Укр Імпекс до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Рейтінг (індивідуальний податковий номер 361290612360) віднесло 167144,28 грн.

У додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ Укр Імпекс до податкового кредиту за листопад 2009 року віднесено 62969,97 грн. по операціям з ТОВ Компанія Рейтінг , за грудень 2009 року 282073,97 грн., за січень 2010 року 195808,85 грн., за лютий 2010 року 68472,36 грн., за березень 2010 року 223868 грн.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ Укр Імпекс мало господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Рейтінг .

Дане підприємство, яке є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 05.12.2008 року за № 13821020000015804, що не є спірним між сторонами.

Виконання господарських операцій з ТОВ Компанія Рейтінг у жовтні - грудні 2009 року та січні - березні 2010 року та віднесення до складу податкового кредиту у вказаний період податку на додану вартість у загальній сумі 1000336,00 грн. підтверджене податковими накладними, рахунками-фактурами та видатковими накладними:

- податкові накладні: № 02116 від 02.11.2009 року; №03116 від 03.11.2009 року; № 03117 від 03.11.2009 року; № 04115 від 04.11.2009 року; № 05113 від 05.11.2009 року; № 06116 від 06.11.2009 року; № 06117 від 06.11.2009 року; № 09118 від 09.11.2009 року; № 10118 від 10.11.2009 року; № 18115 від 18.11.2009 року; № 19119 від 19.11.2009 року; № 24118 від 24.11.2009 року; № 25114 від 25.11.2009 року; № 26119 від 26.11.2009 року; № 061010 від 06.10.2009 року; № 011044 від 01.10.2009 року; № 011045 від 01.10.2009 року; № 051013 від 05.10.2009 року; № 06107 від 06.10.2009 року; № 06108 від 06.10.2009 року; № 06109 від 06.10.2009 року; № 07104 від 07.10.2009 року; № 08105 від 08.10.2009 року; № 12107 від 12.10.2009 року; № 13102 від 13.10.2009 року; № 14107 від 14.10.2009 року; № 14108 від 14.10.2009 року; № 15103 від 15.10.2009 року; № 16105 від 16.10.2009 року; № 19104 від 19.10.2009 року;№ 20109 від 20.10.2009 року; № 21108 від 21.10.2009 року; № 22102 від 22.10.2009 року; № 23107 від 23.10.2009 року; № 28109 від 28.10.2009 року; (т.4 арк. справи 219-253)

- видаткові накладні: № РН-50207 від 05.02.2010 р.; № РН-40204 від 04.02.2010 р.; № РН-40203 від 04.02.2010 р.; № РН-30204 від 03.02.2010 р.; № РН-10209 від 01.02.2010 р.; № РН-10210 від 01.02.2010 р.; № РН-10204 від 01.02.2010 р.; № РН-290111 від 29.01.2010 р.; № РН-260103 від 26.01.2010 р.; № РН-290111 від 29.01.2010 р.; № РН-250109 від 25.01.2010 р.; № РН-190103 від 19.01.2010 р.; № РН-190102 від 19.01.2010 р.; № РН-140104 від 14.01.2010 р.; № РН-140105 від 14.01.2010 р.; №РН-120105 від 12.01.2010 р.; №РН-60103 від 06.01.2010 р.; №РН-40104 від 04.01.2010 р.; №РН-40105 від 04.01.2010 р.; №РН-17124 від 17.12.2009 р.; №РН-251207 від 25.12.2009 р.; №РН-11126 від 11.12.2009 р.; №РН-10128 від 10.12.2009 р.; №РН-9125 від 09.12.2009 р.; №РН-8128 від 08.12.2009 р.; №РН-7128 від 07.12.2009 р.; №РН-31212 від 03.12.2009 р.; №РН-021215 від 02.12.2009 р.; №РН-26119 від 26.11.2009 р.; №РН-011236 від 01.12.2009 р.; №РН-11235 від 01.12.2009 р.; №РН-25114 від 25.11.2009 р.; №РН-24118 від 24.11.2009 р.; №РН-19119 від 19.11.2009 р.; №РН-18115 від 18.11.2009 р.; №РН-10118 від 10.011.2009 р.; №РН-09118 від 09.11.2009 р.; №РН-06117 від 06.11.2009 р.; №РН-06116 від 06.11.2009 р.; №РН-05113 від 05.11.2009 р.; №РН-04115 від 04.11.2009 р.; №РН-02116 від 02.11.2009 р.; №РН-03117 від 03.11.2009 р.; №РН-03116 від 03.11.2009 р.; №РН-28109 від 28.10.2009 р.; №РН-23107 від 23.10.2009 р.; №РН-22102 від 22.10.2009 р.; №РН-21108 від 21.10.2009 р.; №РН-20109 від 20.10.2009 р.; №РН-19104 від 19.10.2009 р.; №РН-15103 від 15.10.2009 р.; №РН-14108 від 14.10.2009 р.; №РН-14107 від 14.10.2009 р.; №РН-13102 від 13.10.2009 р.; №РН-12107 від 12.10.2009 р.; №РН-08105 від 08.10.2009 р.; №РН-07104 від 07.10.2009 р.; №РН-06109 від 06.10.2009 р.; №РН-061010 від 06.10.2009 р.; №РН-06108 від 06.10.2009 р.; №РН-06107 від 06.10.2009 р.; №РН-051013 від 05.10.2009 р.; №РН-010144 від 01.10.2009 р.; №РН-011045 від 01.10.2009 р. (т.3 арк. справи 29, 30, 35, 41, 49, 51, 64, 72, 78, 83, 88, 93, 95, 106, 107, 115, 121, 125, 141, 166, 170, 174, 178, 183, 194, 198, 205, 213, 218, 221, 228, 241, 244, 247; т.4 арк. справи 3, 11,20, 22, 30, 38, 40, 47, 52, 54, 84, 91, 99, 112, 116, 122, 126, 133, 134, 146, 151, 157, 166, 175, 176, 177, 181, 192, 208, 214);

- рахунки-фактури: № 50207 від 05.02.2010 р.; № 40204 від 04.02.2010 р.; № 40203 від 04.02.2010 р.; № 30204 від 03.02.2010 р.; № 10209 від 01.02.2010 р.; № 10210 від 01.02.2010 р.; № 10204 від 01.02.2010 р.; № 290111 від 29.01.2010 р.; № 260103 від 26.01.2010 р.; № 290111 від 29.01.2010 р.; № 250109 від 25.01.2010 р.; № 190103 від 19.01.2010 р.; № 190102 від 19.01.2010 р.; № 140104 від 14.01.2010 р.; № 140105 від 14.01.2010 р.; №120105 від 12.01.2010 р.; №60103 від 06.01.2010 р.; №40104 від 04.01.2010 р.; №40105 від 04.01.2010 р.; №17124 від 17.12.2009 р.; №251207 від 25.12.2009 р.; №11126 від 11.12.2009 р.; №10128 від 10.12.2009 р.; №9125 від 09.12.2009 р.; №8128 від 08.12.2009 р.; №7128 від 07.12.2009 р.; №31212 від 03.12.2009 р.; №021215 від 02.12.2009 р.; №26119 від 26.11.2009 р.; №011236 від 01.12.2009 р.; №11235 від 01.12.2009 р.; №25114 від 25.11.2009 р.; №24118 від 24.11.2009 р.; №19119 від 19.11.2009 р.; №18115 від 18.11.2009 р.; №10118 від 10.011.2009 р.; №09118 від 09.11.2009 р.; №06117 від 06.11.2009 р.; №06116 від 06.11.2009 р.; №05113 від 05.11.2009 р.; №04115 від 04.11.2009 р.; №02116 від 02.11.2009 р.; №03117 від 03.11.2009 р.; №03116 від 03.11.2009 р.; №28109 від 28.10.2009 р.; №23107 від 23.10.2009 р.; №22102 від 22.10.2009 р.; №21108 від 21.10.2009 р.; №20109 від 20.10.2009 р.; №19104 від 19.10.2009 р.; №15103 від 15.10.2009 р.; №14108 від 14.10.2009 р.; №14107 від 14.10.2009 р.; №13102 від 13.10.2009 р.; №12107 від 12.10.2009 р.; №08105 від 08.10.2009 р.; №07104 від 07.10.2009 р.; №06109 від 06.10.2009 р.; №061010 від 06.10.2009 р.; №06108 від 06.10.2009 р.; №06107 від 06.10.2009 р.; №051013 від 05.10.2009 р.; №010144 від 01.10.2009 р.; №011045 від 01.10.2009 р. (т.3 арк. справи 28, 36, 37, 42, 66, 67, 68, 73, 79, 84, 89, 102, 103, 111, 113, 116, 122, 142, 143, 167, 171, 175, 179, 184, 195, 200, 206, 214, 219, 229, 230, 242, 245, 248; т.4 арк. справи 5, 12, 21, 27, 36, 39, 42, 48, 79, 85, 92, 100, 128, 138, 139, 147, 152, 158, 167, 186, 187, 188, 189, 204, 212, 213, 217).

Також реальність здійснення даних господарських операцій підтверджується іншими документами первинного обліку на підтвердження факту здійснення господарських операцій з ТОВ Компанія Рейтінг та подальшого використання отриманої продукції, а саме: рахунками, товарно-транспортними накладними, заявками на надання транспортних послуг, видатковими накладними, рахунками-фактурами, довіреностями на отримання товару,актами про порчу, бій, недовозу та залишку товару (т.3 арк. справи 2-25, 26).

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, між ТОВ Компанія Рейтінг та ТОВ Укр - Імпекс укладений договір купівлі-продажу обладнання, на виконання якого ТОВ Компанія Рейтінг поставило ТОВ Укр - Імпекс лінію виробництва пакетів на суму 336200,00 грн., ПДВ 67240,00 грн., лінію виробництва печаток, дробівка для полімерів на суму 178066,67 грн., ПДВ 35613,33 грн., різальна машина на суму 267000,00 грн., ПДВ 53400,00 грн., лінію для виробництва пакетів, екструдер 1 шт. на суму 336200,00 грн., ПДВ 67240,00 грн., лінію для виробництва пакетів 1 шт. на суму 50000,00 грн., ПДВ 10000,00 грн., екструдер та лінію для виробництва пакетів вартістю 536266,67 грн., ПДВ 107253,33 грн.

Поставка вказаного обладнання підтверджена видатковими накладними, виданими ТОВ Компанія Рейтінг , а саме видатковою накладною від 28.12.2009 року № РН-281210, видатковою накладною від 28.12.2009 року № РН-281209, від 28.12.2009 року № РН-281208, від 28.12.2009 року № РН-281207, від 28.12.2009 року № РН-281211, від 21.01.2010 року № РН-210103, а також податковими накладними від 28.12.2009 року № 281211 на суму 336200,00 грн., ПДВ 67240,00 грн., від 28.12.2009 року № 281207 на суму 50000,00 грн., ПДВ 10000,00 грн., від 28.12.2009 року № 281208 на суму 336200,00 грн., ПДВ 67240,00 грн., від 28.12.2009 року № 281209 на суму 267000,00 грн., ПДВ 53400,00 грн., від 28.12.2009 року № 281210 на суму 178066,67 грн., ПДВ 35613,33 грн., від 21.01.2010 року № 210103 на суму 536266,67 грн., ПДВ 107253,33 грн. (т.3 арк. справи 149-159, т.4 арк. справи 219-253)

Отримане від ТОВ Компанія Рейтінг обладнання передано ТОВ Укр - Імпекс Підприємству Перевальської виправної колонії № 15 за договором підряду, що підтверджено актами прийому - передачі обладнання від 30.12.2009 року, від 28.12.2009 року, від 22.01.2010 року та від 23.03.2010 року (т. 3 арк.справи 144-147).

Згідно протоколу інвентаризації від 28.07.2010 року, складеного старшим слідчим по ОВС СВ ПМ Ленінської МДПІ в м. Луганську ОСОБА_5, на території Підприємства Перевальської виправної колонії № 15 виявлені виробничі потужності ТОВ Укр - Імпекс та сировину для виробництва товарів, серед яких виявлене, також, обладнання, придбане від ТОВ Компанія Рейтінг (т. 2 арк. справи168-188).

Виконання зобов'язань з поставки продукції від ТОВ Компанія Рейтінг на адресу ТОВ Укр - Імпекс підтверджено рахунками, податковими накладними та видатковими накладними ТОВ Компанія Рейтінг .

Вартість товарів та обладнання, придбаних ТОВ Укр - Імпекс від ТОВ Компанія Рейтінг сплачена в повному обсязі, у вартості придбаного сплачена сума податку на додану вартість, що підтверджене банківськими виписками з розрахункового рахунку ТОВ Укр - Імпекс (т. 3 арк. справи 2-25).

Як зазначено в акті перевірки ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську від 09.08.2010 року № 1178/23/35555115, висновок про неналежне оформлення податкових накладних та видаткових накладних, виданих ТОВ Компанія Рейтінг , зроблений на підставі протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 22.06.2010 року (в межах кримінальної справи), у якому останній заявив, що він здійснив реєстрацію ТОВ Компанія Рейтінг за грошову винагороду, після чого передав печатки та всі реєстраційні документи невідомим особам. Особисто ніяких фінансово господарських операцій від ТОВ Компанія Рейтінг не здійснював, податкових накладних та інших первинних документів з продажу товарів ТОВ Компанія Рейтінг не складав та не підписував, та зовсім ніякої діяльності як директор від імені ТОВ Компанія Рейтінг не здійснював.

Колегія суддів зазначає, що дані висновки перевірки ґрунтуються на припущеннях, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції на теперішній час відсутні дані про вступ вироку стосовно ОСОБА_3 у законну силу. Крім того, у вироку зазначені обставини, які стосуються взаємовідносин ТОВ Рейтинг з МПП Полипласт , а не з позивачем.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на час спірних взаємовідносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Законом України Про державну податкову службу в Україні , який був чинним на час спірних взаємовідносин, на державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції покладені функції з здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, відповідач у справі орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції у сфері оподаткування.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про систему оподаткування ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Статтею 3 вищезазначеного Закону визначені принципи побудови та призначення системи оподаткування, у тому числі єдиний підхід до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про систему оподаткування на платників податку покладена відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та зборів і додержання законів про оподаткування.

Колегія суддів вважає помилковим висновок відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства у зв'язку з укладанням нікчемних угод, з наступних підстав.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку.

Колегія суддів вважає помилковим висновок відповідача, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції з метою нарощування валових витрат та податкового кредиту з залученням як основного постачальника контрагента ТОВ Компанія Рейтінг , оскільки під час перевірки не досліджувалась наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг (товарів) від контрагента та такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що здійснюється підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, використовуючи грошовий вимір, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, контрагентом позивача надані первинні та податкові документи (акти приймання-передачі, рахунки-фактури, податкові накладні).

Таким чином, факт здійснення операції по придбанню товарів підтверджений отриманими позивачем від ТОВ Компанія Рейтінг документами, що спростовує довід заявника апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає необґрунтованим довід відповідача щодо того, що позивачем здійснювались операції без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків та створення податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат, з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не надано апеляційному суду доказів наміру позивача порушити публічний порядок при укладені договорів з ТОВ Компанія Рейтінг , або наявності вироку суду у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо при укладенні та виконанні таких договорів.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо того, що під час проведення перевірок не встановлений факт поставок товарів, робіт, послуг, що свідчить про укладання вимог без мети настання реальних наслідків, оскільки з актів перевірки не вбачається, що податковим органом досліджені будь-які первинні документи та в судовому засіданні не підтверджені доводи про відсутність поставки товарів.

Крім того, відповідачем при обґрунтуванні обставини нікчемності правочинів порушені вимоги підпункту 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, відповідно до якого не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, приховування об'єкта оподаткування , розкрадання , привласнення , описка тощо).

Чинним законодавством України, зокрема, Законом України Про систему оподаткування , який був чинним на час спірних взаємовідносин, на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину.

Колегія суддів вказує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати іншими особами податку до бюджету, від перебування чи неперебування інших платників податків за податковою адресою, а також від господарських та виробничих можливостей платників податків. Правомірність віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та певних сум до складу витрат з податку на прибуток поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання іншими платниками податків своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник» , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками чи іншими платниками податків правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом чи іншими платниками податків податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення контролюючим органом наявності схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника чи третіх осіб для одержання платником податків незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Водночас, акт перевірки податкового органу не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження жодними доказами, а лише на підстав припущень.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить нормам чинного законодавства.

Крім зазначеного, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є:

господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Частиною 4 ст. 55 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 Цивільного кодексу України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відомості про юридичну особу або фізичну особу -підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як зазначалось раніше, контрагент позивача ТОВ Компанія Рейтінг під час укладення та виконання договорів був зареєстрований як юридична особа, записи щодо припинення юридичної особи відсутні, крім того, підприємство зареєстроване у встановленому чинним законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, та, як наслідок, у перевіряємий період мав право здійснювати господарську діяльність та складати податкові накладні.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , чинному на час спірних взаємовідносин, передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З аналізу пункту 5.1 статті 5 та пункту 1.32 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств вбачається, що основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств до складу валових витрат включаються сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Порядок визначення об'єкту оподаткування, ставки та механізм сплати податку на додану вартість встановлений Законом України Про податок на додану вартість .

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , чинному на час спірних взаємовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абзацами 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2. статті 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як зазначалось раніше, контрагент позивача - ТОВ Компанія Рейтінг як постачальник товарів (послуг) склало податкові накладні та на момент їх складення була зареєстрована платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість № 100200464, індивідуальний податковий номер 361290612360 та не є спірним між сторнами.

Відповідач заперечує, що позивачем бухгалтерський та податковий облік у перевіряємий період вівся з дотриманням норм чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з зазначеним доводом апелянта, оскільки тільки неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Щодо інших фактів, які підтверджують реальність наданої послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка вищевказаного обладнання ТОВ Компанія Рейтінг на адресу ТОВ Укр Імпекс підтверджується крім податкових накладних, рахунків та видаткових накладних, ще й договорами підряду, актами прийому передачі обладнання, протоколами інвентаризації, фактичною оплатою зі сплатою у вартості придбаного обладнання податку на додану вартість, що підтверджено банківськими виписками з розрахункового рахунку позивача, який надав у свою чергу первинні документи щодо подальшої реалізації товару, придбаного у ТОВ Компанія Рейтінг .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду апеляційної інстанції належних доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні валових витрат та податкового кредиту в розумінні зазначеної норми Закону.

Стосовно позовних вимог про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в Жовтневому районі у м.Луганську від 17 серпня 2010 року № 0001562310/0, № 001572310/0 колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенням ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську від 07.09.2010 частково задоволено скаргу ТОВ Укр Імпекс на вказані податкові повідомлення-рішення. Встановлено, що під час їх винесення до платника податків надмірного застосовано штрафні санкцій. За результатами розгляду скарги ТОВ Укр Імпекс прийнято податкове повідомлення рішення № 0001562310/1 від 07.09.2010 та податкове повідомлення рішення № 0001572310/1 від 07.09.2010. Дані обставини не є спірними між сторонами.

Відповідно до п.п. 6.4.1. п. 6.4 с. 6 зобов'язань (далі Закон 2181) податкове повідомлення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Пунктом 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 29 від 11.12.1996, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.1996 за № 723/1748, передбачено, що у разі скасування в певній частині раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Таким чином, після прийняття ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську податкових повідомлень рішень № 0001562310/1 від 07.09.2010 та № 0001572310/1 від 07.09.2010, якими частково скасовано попередні податкові повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій, податкові повідомлення-рішення від 17.08.2010 № 0001562310/0 та № 0001572310/0 є відкликаними, тобто самостійно скасовані податковим органом.

Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 вересня 2010 року № 0001562310/1 та від 07 вересня 2010 року № 0001572310/1.

Позовні вимоги ТОВ Укр Імпекс в частині оскарження податкових повідомлень рішень № 0001562310/1 від 07.09.2010 та № 0001572310/1 від 07.09.2010 колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.1 ч.1 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ч.ч.1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195, 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Імпекс на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі № 2а-6415/10/1270 - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі № 2а-6415/10/1270 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Імпекс задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську від 07 вересня 2010 року № 0001562310/1 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Укр-Імпекс податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 250 420,00 грн. основного платежу та 335466,70 грн. штрафних санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську від 07 вересня 2010 року № 0001572310/1 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю Укр-Імпекс зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1000336,00 грн. основного платежу та штрафних санкцій в сумі 500168,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Імпекс відмовити за необґрунтованістю.

Направити особам, які беруть участь у справі протягом трьох днів з моменту підписання копії даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Гайдар

Судді: І.Д. Компанієць

ОСОБА_2