Ухвала

від 21.09.2017 по справі 826/7600/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7600/16 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

21 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридично-консалтингова компанія "ЗЕВС" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридично-консалтингова компанія "ЗЕВС" звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві, в якому просила: визнати протиправними дій Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №19012016 від 19.01.2016 року; зобов'язати прийняти та зареєструвати звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року днем її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, тобто 11.05.2016 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 19 січня 2016 року між ТОВ "Юридично-консалтингова компанія "ЗЕВС" та ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києва укладено договір №19012016 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, податних платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Підтвердженням укладення договору про визнання електронних документів є квитанція №2, надана позивачу засобами телекомунікаційного зв'язку.

Відповідно до розділу 6 договору про визнання електронних документів, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами. З моменту укладення договору всі попередні домовленості та укладені правочини між платником податків та органом ДФС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків документ в електронному вигляді не приймається.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем, згідно з умовами вказаного договору, засобами електронного зв'язку подано до відповідача звітну податкову декларацію з ПДВ за квітень 2016 року. Зазначені документи було подано 11.05.2016 року, що підтверджується копією квитанції №1. Однак, документи не прийнято у зв'язку із виявленням помилок: порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 року №233, а саме: - ЄДРПОУ: "37727193". Можливо розірвано договір про визнання електронної звітності.

Вважаючи дії відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів протиправними, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність дій відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України № 851 від 22.05.2003 року Про електронні документи та електронний документообіг (далі - Закон № 851).

Статтею 14 Закону № 851 встановлено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Суб'єктами електронного документообігу відповідно до Закону № 851 є автор, підписувач, адресат та посередник, які набувають передбачених законом або договором прав і обов'язків у процесі електронного документообігу.

В той же час, правовим актом, що визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису є Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України № 233 від 10.04.2008 року (далі - Інструкція № 233 ).

Пунктом 1 розділу 2 названої Інструкції закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором .

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом , договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, адміністративний договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

Так, відповідно до пункту 4 розділу 6 договору про визнання електронних документів передбачено, що орган державної податкової служби має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку не надання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником податків місця реєстрації.

Виходячи з умов договору про визнання електронних документів відповідач має право розірвати договір в односторонньому порядку виключно у двох випадках: 1) не надання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; 2) зміна позивачем місця реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, договір про визнання електронних документів розірвано контролюючим органом в односторонньому порядку, оскільки, відповідно до Довідки про встановлення місцезнаходження, місцезнаходження ТОВ "Юридично-консалтингова компанія "ЗЕВС" за податковою декларацією не встановлено.

Так, суд критично ставиться до вказаних доводів відповідача, оскільки до суду не було надано жодних доказів щодо дійсної зміни місцезнаходження ТОВ "Юридично-консалтингова компанія "ЗЕВС".

Відповідно до п. 45.2 ст. 45 ПК України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.

В той же час, згідно ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Закон № 755) місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Так, ч. 1 ст. 17 Закону № 755 визначено, що відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. При цьому, в ч. 2 ст. 17 Закону № 755 визначено, що в Єдиному державному реєстрі, містяться відомості, зокрема й щодо місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до ст. 18 Закону № 755 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, в силу норм чинного законодавства України єдиним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з ЄДР.

Разом з тим, як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ТОВ "Юридично - консалтингова компанія "ЗЕВС"( код ЄДРПОУ - 37727193) є: м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 21, оф. 3.

Також податковий орган в своїй апеляційній скарзі зазначає, що ДПІ у Подільському районі м. Києва було призупинено вказаний Договір про визнання електронних документів №19012016 від 19.01.2016 на підставі наказу Державної фіскальної служби України Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ від 28.07.2015 №543, який прийнято з метою забезпечення стабільного розвитку економіки, рівних та конкурентних умов ведення бізнесу, унеможливлення фіскального тиску та нівелювання податкових ризиків у діяльності сумлінних платників податків, вжиття профілактичних заходів щодо запобігання вчиненню правопорушень, належної координації роботи органів державної фіскальної служби з упередження необґрунтованого формування податкового кредиту у значних розмірах та яким затверджено Рекомендований порядок взаємодії підрозділів ДФС при комплексному відпрацюванні податкових ризиків з податку на додану вартість .

Відповідно до підпунктів 2.1.4 та 2.1.5 Рекомендованого порядку взаємодії підрозділів ДФС при комплексному відпрацюванні податкових ризиків з податку на додану вартість на кожному етапі відпрацювання за наявності підстав у територіальних органах ДФС підрозділами відповідно до їх функціональних повноважень вживаються заходи щодо відповідності виконання умов договору про подання звітності в електронному вигляді, наявності повідомлення держреєстратора про відсутність платника за місцезнаходженням, анулювання реєстрації платника ПДВ, передачі інформації до Інформаційно-довідкового департаменту ДФС про фактичну зміну реквізитів його клієнта (платника), зазначених у посиленому сертифікаті відкритого ключа електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) для наступного скасування зазначеного сертифіката відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору про надання послуг електронного цифрового підпису ЕЦП.

До настання граничного терміну подання звітності з ПДВ, а при одночасному поданні звітності та реєстрації податкових накладних в ЄРПН - упродовж 10 робочих днів територіальними органами ДФС мають бути відпрацьовані виявлені податкові ризики, проведена робота із встановлення місцезнаходження платників податку, опитування їх засновників та посадових осіб щодо причетності до створення та діяльності суб'єктів господарювання, проведення конкретної ризикової операції.

Однак, колегія суддів не бере до уваги вказані доводи, оскільки чинним законодавством України та Договором про визнання електронних документів не передбачено такої підстави розірвання договору в односторонньому порядку, як встановлення ризиковості підприємства на етапі ранньої податкової діагностики , а також призупинення дії зазначеного Договору.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що дії відповідача щодо розірвання договору в односторонньому порядку є протиправними.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тому, що оскільки встановлено факт неправомірності дій відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, які слугували підставою для неприйняття контролюючим органом податкової звітності позивача, необхідно зобов'язати податковий орган прийняти та зареєструвати звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року днем її фактичного отримання відповідачем, тобто 11.05.2016 року.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо часткової обґрунтованості заявлених позивачем вимог, повно встановив обставини справи, вірно та об'єктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, які б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2017 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 26.09.2017.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Кузьменко В. В.