Ухвала
від 26.09.2017 по справі 2а-3869/12/1070
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3869/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

26 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.

При секретарі судового засідання: Хавртат О.О.

За участі представників:

позивача: Мурявлянік О.С.

відповідача: Борисов І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області Обухівське відділення на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.06.16р. у справі №2а-3869/12/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трипільський пакувальний комбінат до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області Обухівське відділення (правонаступник ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 03.08.12р. №0001202301/1983 та №0001212301/1984.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.06.14р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.14р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.02.16р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.06.14р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.14р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування рішень судів попередніх інстанції слугував висновок суду касаційної інстанції про те, що суди не перевірили чи фактично здійснювалися транспортно-експедиційні послуги та чи могла відсутність документів, надання яких передбачено умовами договору та відсутність реквізитів у товарно-транспортних накладних, вплинути на факт виконання послуг з урахуванням сукупності та взаємозв'язку інших доказів, що надані платником податків.

Роблячи висновок про відсутність у позивача господарської мети при укладенні договору транспортного експедирування з ПП ОСОБА_4, суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином чи зазначений в названих видаткових накладних договір стосується саме транспортування товару чи стосується підстав поставки товарів позивачем іншим суб'єктам господарювання, як і не звернули уваги на те, що наявна у названих первинних документах інформація, зокрема, щодо номеру товарно-транспортної накладної та транспорту, дозволяє ідентифікувати особу, що здійснювала перевезення товару, що продавав позивач іншим суб'єктам господарювання.

За результатами нового судового розгляду, постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.06.16р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що господарські відносини позивача з його контрагентом - ПП ОСОБА_4 не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Первинні документи не відповідають вимогам законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та установлено судом першої інстанції, ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.10р. по 31.08.11р. та з 01.11.11р. по 30.11.11р. по взаємовідносинах з ПП ОСОБА_7, за результатами якої складено акт від 25.07.12р. №1692/220/31826484.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 03.08.12р.:

№0001202301/1983, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 256 020,50 грн., в т.ч.: за основним платежем - 208 458 грн., штрафні (фінансові) санкції - 47 562,50 грн.;

№0001212301/1984, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2011 року на суму 22 250 грн.

Підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугував висновок податкового органу про порушення вимог: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 230 708 грн., в т.ч. грудень 2010 року - 2 925 грн., січень 2011 року - 2 183 грн., лютий 2011 року - 15 050 грн., березень 2011 року - 19 217 грн., квітень 2011 року - 13 733 грн., травень 2011 року - 31 357 грн., червень 2011 року - 31 795 грн., липень 2011 року - 42 506 грн., серпень 2011 року - 46692 грн. та завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2011 року - 22 250 грн.

Такий висновок ґрунтується на встановлених у акті перевірки Рокитнянської МДПІ від 15.12.11р. №14/1701/НОМЕР_1 Про результати позапланової перевірки з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 01.03.10р. по 01.12.11р. фізичної особи ОСОБА_4 обставинах.

Згідно постанови старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції Циби Н.Д. про порушення кримінальної справи від 26.10.11р., 18.05.07р. у м. Рокитне Київської області невстановлені особи, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на створення суб'єкта підприємницької діяльності, використовуючи реквізити громадянина ОСОБА_7, не маючи наміру на здійснення статутної діяльності, пов'язаної із виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, всупереч вимогам ст. 1, 3, 6, 8 Закону України від 07.02.1991 №698-XII Про підприємництво в Україні , з метою прикриття незаконної діяльності створили ФОП ОСОБА_7. . В подальшому, невстановлені особи, використовуючи реквізити ФОП ОСОБА_7. без його відома здійснювали діяльність по незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ іншими реально діючими суб'єктами господарської діяльності, внаслідок чого державі заподіяна матеріальна шкода у великих розмірах.

Первинні документи складені з порушенням вимог законодавства.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання послуг в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості послуг, правомірність формування даних податкового обліку на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції Позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Як вбачається з акта перевірки, основним видом діяльності позивача за КВЕД у перевіряємому періоді було виробництво гофрованого картону, паперової та картонної тари.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_4 (експедитор) було укладено договір №880 від 01.12.10р. про надання транспортно-експедиційних послуг, за умовами якого експедитор приймає на себе обов'язки з доставки переданого замовником вантажу в строки та в пункт, передбачений замовником та передати його особі, яка має право на отримання вантажу, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату в порядку та в розмірі, погоджені сторонами (т.1, а.с.29-32).

На виконання умов договору позивачем надано, як до перевірки, так і до суду першої інстанції податкові та видаткові накладні, акти здачі-прийнятті робіт (надання послуг), які відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV, а саме: розкривають зміст та обсяг господарських операцій: містять назву отриманих послуг; кількість; вартість; ПІП відповідальних осіб та їх підписи; печатки суб'єктів господарювання.

Суми сплаченого ПДВ згідно податкових накладних були включені позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2010 року та за період січень 2011 року - серпень 2011 року та за листопад 2011 року, що підтверджується додатками №5 до податкових декларацій з ПДВ позивача за відповідні періоди (т.4, а.с.135-187).

З наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних вбачається (а.с. 113 том 1 - а.с. 212, том 2), що вони містять усі необхідні реквізити та дають змогу ідентифікувати осіб, які здійснювали перевезення вантажу; пункт навантаження та розвантаження вантажу; маршрут перевезення вантажу; кількість; транспорт на якому здійснювалося перевезення вантажу.

Поміж тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавець не визначив конкретного переліку документів, якими платник повинен підтвердити реальність виконання господарської операції. З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає положенням статті 9 Закону N 996-XIV, та складення яких узгоджується із законодавчо установленими вимогами щодо оформлення такої операції або із звичаєвою практикою.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані в цілях госпорадської діяльності платника податку. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних робіт не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

При цьому, чинне законодавство не зобов'язує суб'єктів господарювання повторно дублювати інформацію щодо суті наданих послуг в актах про надання послуг; суть та зміст наданих послуг мають досліджуватися судом у сукупності та взаємозв'язку усіх наявних у матеріалах справи доказів.

Наявність у первинній документації суто формальних порушень самі по собі не можуть бути підставою для висновку про нездійснення господарських операцій, у випадку наявності інших первинних документів, які розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Викладене спростує доводи апелянта щодо відсутності факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, з підстав на які вказує апелянт.

Відсутність заявок на перевезення товарів не свідчить про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів також зазначає, що згідно умов договору №880 від 01.12.10р. ФОП ОСОБА_4 надаються на користь позивача транспортно-експедиційні послуги з організації та забезпечення перевезення вантажу власними силами, або з залученням до здійснення перевезень третіх осіб, а тому є необґрунтованими доводи податкового органу про те, що взаємовідносини між суб'єктами господарювання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки транспортування вантажу здійснювалось різними водіями за різними договорами, а не за договором укладеним між позивачем та ФОП ОСОБА_4

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента об'єктивної неможливості здійснення господарських операцій, або ж відсутності можливості залучення до виконання взятих на себе зобов'язань перед позивачем третіх осіб. Законодавство не виключає залучення до виконання робіт/надання послуг третіх осіб. Якщо таке залучення має наслідком недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни, то це не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Оплата вартості послуг здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 30 - 134, том 4).

Окрім того, на підтвердження виконання вимог договорів, позивачем надано акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та ФОП ОСОБА_4 з 01.12.10р. по 31.08.11р. (т.4, а.с.15-27), з 01.11.11р. по 30.11.11р. (т.4, а.с.28-29).

Згідно з підпунктом 14.136 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

У даному випадку, як свідчать матеріали справи та установлено колегією суддів, необхідність укладення договору про надання транспортно-експедиційних послуг №880 від 01.12.10р. зумовлена необхідністю залучення транспорту для перевезення вантажів позивача на користь контрагентів-покупців (ДП Кондитерська фабрика Рошен договір №27-10 від 10.04.10р., ТОВ Алекс-пром договір №27-08 від 31.01.08р., ТОВ Грона договір №41-10 від 01.05.09р., ПП Оліяр договір №50-09 від 06.08.09р., ТОВ Світ СР договір №08-11 від 01.02.11р., ВАТ Рубіжанський картонно-тарний комбінат договір №488 від 31.12.09р., ТОВ Анфол договір №23-11 від 01.02.11р., ТОВ Імперія жирів договір №09-11 від 01.02.11р., ТОВ Українські макарони договір №1-11 від 30.12.10р., ТОВ Галанторг договори №33-10 від 26.04.10р., №14-11 від 01.02.11р., ТОВ Напої плюс договори №0000075-10 від 01.11.10р., №44-10 від 01.03.11р., ТОВ Яричів договір №010401 від 01.02.11р., ТОВ Київський завод шампанських вин Столичний договір №35-10 від 31.03.10р., ТОВ Сіріус Екстружен договір №15-11 від 01.02.11р., ПАТ Пиво-безалкогольний комбінат Славутич договір №010211-сл від 01.02.11р., ТОВ Чіпси люкс договір №ПМ1101-0331 від 01.11.11р., ТОВ НПО Дайнемик, Лтд Ко від 15.03.10р., ТОВ Ергопак договір №67-11 від 01.04.11р., ТОВ з іноземними інвестиціями Роялфуд договір №31-11 від 01.02.11р., ПАТ ЖЛК-Україна договір №0000074-10 від 04.11.10р., ТОВ Білоцерківський молочний комбінат договір №284284-бмкіпс від 01.02.10р., ЗАТ Агроекопродукт договір №0000610/10 від 06.10.10р., ВАТ Київський маргариновий завод договір №19-10 від 15.02.10р., ЗАТ Львівська кондитерська фабрика Світоч договір №10/05 від 14.01.2010 (т.4, а.с.188 - т.5, а.с.60).

Згідно умов договорів з вказаними контрагентами-покупцями, обов'язок щодо транспортування товару покладений на позивача.

У позивача немає власних транспортних засобів, про що свідчить відомість необоротних активів в бухгалтерському обліку за 30.11.11р. (т.5, а.с.114-121).

У свою чергу, на підтвердження наявності у позивача виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності позивачем надано відомості необоротних активів в бухгалтерському обліку за 30.11.11р. (т.5, а.с.114-121) за 31.05.15р. (т.5, а.с.122-130), бухгалтерські баланси станом на 31.12.11р. (т.5, а.с.131-132), звіт про фінансові результати за 2011 рік (т.5, а.с.133-134), а також договори оренди земельних ділянок від 23.06.02р. та від 22.10.09р., на яких знаходяться виробничі потужності позивача (т.5, а.с.106-113).

Колегія суддів вважає також за необхідне зазначити про те, що господарські операції між позивачем та ФОП ОСОБА_4, по іншим періодам, були предметом дослідження під час розгляду адміністративних справ №2а-2191/12/1070 та №2а-2192/12/1070, у яких встановлено реальність господарських операцій на підставі укладеного між суб'єктами господарювання договору №880 від 01.12.10р. про надання транспортно-експедиційних послуг.

Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні вказаної угоди мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Покликання апелянта на недобросовісність намірів ФОП ОСОБА_4 у здійсненні господарських відносин не заслуговують на увагу, з огляду на те, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (навіть якщо і мало місце) має правові наслідки саме для такого контрагента, адже порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер , тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Варто також зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування чи перевірки законності їх створення (заснування), а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. Отже, добросовісний платник податку не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

У даному випадку, податковим органом не доведено обізнаність позивача про порушення вимог податкового чи іншого законодавства, як і не доведено зв'язок таких порушень (навіть якщо такі і мали місце) з формуванням Позивачем даних податкового обліку за наслідками господарських операцій з вказаними контрагентами.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі Гірвісаарі проти Фінляндії зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

У Рішенні від 22.01.2009 справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Не заслуговують на увагу покликання апелянта на постанову старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції Циби Н.Д. про порушення кримінальної справи від 26.10.11р., з огляду на те, що така постанова була скасована постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 05.04.12р. у справі №2610/7853/2012, яка набрала законної сили згідно відмітки суду - 31.08.12р. (т.1, а.с.37-38) та витягу з ЄДРСР.

Також слід зазначити про те, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.02.12р. у справі №2а-399/12/1070, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.07.15р. визнано протиправним та скасовано наказ Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області №263 від 14.12.11р. Про проведення документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_4 ідентифікаційний код НОМЕР_1 та визнано протиправними дії Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області щодо проведення документальної позапланової перевірки, на підставі якої складено акт від 15.12.11р. №14/1701/НОМЕР_1, а тому покликання апелянта на обставини встановлені цією перевіркою є необґрунтованими.

Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги податкового органу.

За наведених обставин та правових норм колегія, суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області Обухівське відділення на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.06.16р. у справі №2а-3869/12/1070 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.06.16р. у справі №2а-3869/12/1070 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.

Повний текст ухвали складений: 28.09.17р.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Кузьмишина О.М.

СудКиївський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення26.09.2017
Оприлюднено28.09.2017
Номер документу69169233
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-3869/12/1070

Ухвала від 26.10.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Пасічник С.С.

Ухвала від 04.06.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Пасічник С.С.

Ухвала від 11.05.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Пасічник С.С.

Ухвала від 11.01.2018

Адміністративне

Верховний Суд

Пасічник С.С.

Ухвала від 13.12.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Приходько І.В.

Ухвала від 22.11.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Приходько І.В.

Ухвала від 20.10.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Приходько І.В.

Ухвала від 26.09.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Шелест С.Б.

Ухвала від 12.09.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Шелест С.Б.

Ухвала від 23.08.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Шелест С.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні