Рішення

від 27.09.2017 по справі 904/7814/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.09.17р. Справа № 904/7814/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрогазресурс" (м. Дніпро)

до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 17/08-15 від 17.08.2015 у загальному розмірі 1 900 878 грн. 01 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 07.07.2017)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрогазресурс" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 17/08-15 від 17.08.2015 у загальному розмірі 1 900 878 грн. 01 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 1 232 400 грн. 00 коп. - основний борг;

- 528 434 грн. 55 коп. - пеня;

- 111 423 грн. 34 коп. - інфляційні втрати;

- 28 620 грн. 12 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 17/08-15 від 17.08.2015 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем в період з 19.08.2015 по 16.11.2016 товару та, відповідно, наявністю боргу у сумі 1 232 400 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 6.3. договору позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 02.08.2016 по 10.07.2017 в сумі 528 434 грн. 55 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з вересня 2015 року по травень 2017 року у сумі 111 423 грн. 34 коп. та 3% річних за загальний період прострочення з 15.09.2015 по 10.07.2017 у сумі 28 620 грн. 12 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 13.09.2017.

Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 49943/17 від 12.09.2017), в якому він просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку із перебуванням його повноважного представника у відрядженні.

Від позивача надійшов супровідний лист (вх.суду 50335/17 від 13.09.2017), в якому він надав витребувану судом інформацію.

У судове засідання 13.09.2017 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 13.09.2017 не з'явився, але судом було враховано наявність його клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 13.09.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 27.09.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі, а також задоволення клопотання представника відповідача.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції. Крім того, судом здійснені всі можливі заходи щодо всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи; розгляд справи неодноразово відкладався, з метою надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, забезпечення участі представників у судовому засіданні та надання додаткових доказів в обґрунтування заявлених вимог та заперечень .

Від позивача надійшла заява (вх.суду 52341/17 від 25.09.2017), в якій він просив суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документи, а саме: розрахунки заявлених до стягнення сум. Також, до заяви були додані довідки банківських установ, в яких підтверджено, що в період з 10.07.2017 по 25.09.2017 на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрогазресурс" від Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" грошові кошти не надходили.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 52812/17 від 27.09.2017), в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що розрахунки пені, інфляційних втрат та 3 % річних, здійснені позивачем та додані до позовної заяви, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи. Так, у відзиві відповідач навів свій контррозрахунок у відповідних періодах. Також, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені за період за рік до звернення із позовом до суду.

У судове засідання 27.09.2017 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 27.09.2017 вдруге не з'явився , причин нез'явлення суду не повідомив, з приводу чого суд зазначає таке.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.08.2017, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49000, м. Дніпро, Ленінський район, вулиця Сухий Острів, будинок 3, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.140-143).

При цьому, поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 13.09.2017, було вручено відповідачу 18.09.2017 , що підтверджується поштовим повідомленням № 4903809961472 (№ 4950105176344), яке повернулося до суду з відповідною відміткою (а.с.160).

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду від 09.08.2017 та від 13.09.2017 були надіслані сторонам у справі завчасно , з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Крім того, будь-яких клопотань відповідач з моменту отримання ухвали суду не подав.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В той же час, судом було враховано наявність відзиву на позовну заяву відповідача (а.с.169-171).

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

У судовому засіданні 27.09.2017 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві. Крім того, представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. На підтвердження відсутності від відповідача платежів на погашення спірної заборгованості, позивачем були долучені до матеріалів справи довідки банківських установ. Також представник позивача наголошував на тому, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 17.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрогазресурс" (далі - постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 17/08-15 (далі - договір, а.с.19-21), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар, найменування, кількість, ціна та вартість яка вказується у специфікаціях, укладається окремо та є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1. договору).

У пункті 8.2. договору сторони визначили, що 8.2. - договір вступає в силу з дати підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2016.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно з умовами пункту 8.1. договору всі специфікації до договору, є його невід'ємною частиною та можуть крім умов, обумовлених в пункті 1.1., 3.1., 4.1. договору, включати в себе додаткові умови, взяті обома сторонами стосовно якості, асортименту, транспортування, передпродажної підготовки, кількості та іншого товару, вказаному в кожній конкретній специфікації, із зазначенням порядку розрахунків, якщо це випливає з прийнятих зобов'язань. Все інше, не обумовлене специфікаціями, регулюється договором та додатковими угодами до нього.

Так, у відповідності до пунктів 1.1. та 8.1. договору, позивачем та відповідачем було досягнуто згоди щодо поставки товару згідно таких специфікацій:

- специфікації № 1 до договору від 17.08.2016 на суму 792 000 грн. 00 коп. (а.с.22);

- специфікації № 2 до договору від 20.05.2016 на суму 701 990 грн. 40 коп. (а.с.23);

- специфікації № 3 до договору від 08.08.2016 на суму 2 328 000 грн. 00 коп. (а.с.24);

- специфікації № 4 до договору від 18.10.2016 на суму 279 360 грн. 00 коп. (а.с.25).

У вказаних специфікаціях сторони визначили найменування товару, його кількість, ціну, загальну вартість, а також умови поставки та оплати.

У пункті 1.2. договору сторони дійшли згоди, що загальна сума договору є вартість товару по всім специфікаціям, погодженим підписаними сторонами.

У розділі 3 договору сторонами були визначені умови щодо поставки та здачі-приймання товару, зокрема:

- поставка товару здійснюється на умовах, в асортименті та по відвантаженим реквізитам, вказаними в специфікаціях (пункт 3.1. договору);

- здача-приймання товару по кількості та якості здійснюється повноважними представниками покупця та постачальника та здійснюється у відповідності з інструкціями Держарбітражу від 15.06.1965 № П-6 та від 25.04.1966 № П-7 (пункт 3.2. договору);

- право власності на товар переходить від постачальника до покупця, при отриманні товару покупцем, що посвідчується накладною, підписаною повноважними представниками сторін. Датою переходу права власності на товар є дата, вказана в накладній, якщо інше не вказано у специфікації (пункт 3.3. договору);

- зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними в момент передачі товару покупцю в місці поставки, вказаному у відповідній специфікації (пункт 3.4. договору).

Під час підписання вказаних вище специфікацій сторонами були уточнені умови поставки, а саме:

- за специфікацією № 1 до договору від 17.08.2016 на суму 792 000 грн. 00 коп. поставка товару здійснюється на умовах: склад постачальника за адресою: м. Дніпропетровськ, вулиця Білостоцького, будинок 143. Витрати по транспортуванню товару здійснюється за рахунок та засобами покупця;

- за специфікацією № 2 до договору від 20.05.2016 на суму 701 990 грн. 40 коп. поставка товару здійснюється на умовах: склад постачальника за адресою: м. Дніпропетровськ, вулиця Білостоцького, будинок 143. Витрати по транспортуванню товару здійснюються за рахунок та засобами покупця;

- за специфікацією № 3 до договору від 08.08.2016 на суму 2 328 000 грн. 00 коп. поставка товару здійснюється на умовах: склад постачальника за адресою: м.Дніпропетровськ, вулиця Любарського (Білостоцького), будинок 143. Витрати по транспортуванню товару здійснюються за рахунок та засобами покупця;

- за специфікацією № 4 до договору від 18.10.2016 на суму 279 360 грн. 00 коп. поставка товару здійснюється на умовах: склад постачальника за адресою: м. Дніпропетровськ, вулиця Любарського (Білостоцького), будинок 143. Витрати по транспортуванню товару здійснюються за рахунок та засобами покупця.

На виконання умов договору, у відповідності до вказаних вище специфікацій, позивачем в період з 19.08.2015 по 16.11.2016 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 4 101 350 грн. 40 коп. відповідно до наступних видаткових накладних:

- видаткової накладної № СФ-1908 від 19.08.2015 на суму 792 000 грн. 00 коп. (а.с.84);

- видаткової накладної № РН-2305/01 від 23.05.2016 на суму 701 990 грн. 40 коп. (а.с.89);

- видаткової накладної № СФ-1708/1 від 17.08.2016 на суму 419 040 грн. 00 коп. (а.с.94);

- видаткової накладної № СФ-2908/01 від 29.08.2016 на суму 512 160 грн. 00 коп. (а.с.99);

- видаткової накладної № СФ-1609/01 від 16.09.2016 на суму 465 600 грн. 00 коп. (а.с.103);

- видаткової накладної № СФ-2909/1 від 29.09.2016 на суму 279 360 грн. 00 коп. (а.с.108);

- видаткової накладної № СФ-2809/2 від 29.09.2016 на суму 186 240 грн. 00 коп. (а.с.113);

- видаткової накладної № СФ-2010/1 від 20.10.2016 на суму 558 720 грн. 00 коп. (а.с.117);

- видаткової накладної № РН-1611/01 від 16.11.2016 на суму 186 240 грн. 00 коп. (а.с.121).

При цьому суд зауважує, що товар, визначений у специфікаціях у повній мірі відповідає товару, що було поставлено згідно вказаних накладних за найменуванням та цінами, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкованості оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, а також товарно-транспортної накладної є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у вище вказаних накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення.

Також до матеріалів справи не надано доказів щодо наявності претензій відповідача по кількості та якості, як того вимагає пункт 3.7. договору поставки, а отже товар вважається прийнятим покупцем.

На підтвердження факту поставки товару за вказаними накладними позивач також долучив до матеріалів справи товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання товару до кожної накладної.

Так, протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за зазначеними накладними відповідачем не заявлено.

При цьому, у пунктах 4.1. та 4.2. договору сторони погодили, що порядок розрахунків по договору вказується в специфікації. За взаємною згодою сторін порядок та строки оплати можуть бути змінені, що обумовлюється в додаткових угодах до договору.

У відповідності до вказаних умов, у вказаних вище специфікаціях сторони визначили умови розрахунків за поставлений за кожною специфікацією товар, а саме:

- за специфікацією № 1 до договору від 17.08.2016 на суму 792 000 грн. 00 коп. сторони погодили такий порядок оплати: покупець здійснює оплату в розмірі 30% вартості поставленого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 25 календарних днів з дати поставки товару. Покупець здійснює остаточний розрахунок в розмірі 70% вартості поставленого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 50 календарних днів з дати поставки товару ;

- за специфікацією № 2 до договору від 20.05.2016 на суму 701 990 грн. 40 коп. сторони погодили такий порядок оплати: покупець здійснює оплату в розмірі 100% вартості поставленого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 70 календарних днів з дати поставки товару ;

- за специфікацією № 3 до договору від 08.08.2016 на суму 2 328 000 грн. 00 коп. сторони погодили такий порядок оплати: покупець здійснює оплату вартості поставленого товару на розрахунковий рахунок постачальник протягом 60 календарних днів з дати поставки товару ;

- за специфікацією № 4 до договору від 18.10.2016 на суму 279 360 грн. 00 коп. сторони погодили такий порядок оплати: покупець здійснює оплату в розмірі 100% вартості поставленого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, в оплату поставленого за вказаними накладними товару позивачем були виставлені такі рахунки-фактури:

- в оплату товару, поставленого за видатковою накладною № СФ-1908 від 19.08.2015 було виставлено рахунок-фактуру № СФ-1908 від 19.08.2015 на суму 792 000 грн. 00 коп. (а.с.83);

- в оплату товару, поставленого за видатковою накладною № РН-2305/01 від 23.05.2016 було виставлено рахунок-фактуру № СФ-2305/01 від 23.05.2016 на суму 701 990 грн. 00 коп. (а.с.88);

- в оплату товару, поставленого за видатковою накладною № СФ-1708/1 від 17.08.2016 було виставлено рахунок-фактуру № СФ-1708/1 від 17.08.2016 на суму 419 040 грн. 00 коп. (а.с.93);

- в оплату товару, поставленого за видатковою накладною № СФ-2908/01 від 29.08.2016 було виставлено рахунок-фактуру № СФ-2908/01 від 29.08.2016 на суму 512 160 грн. 00 коп. (а.с.98);

- в оплату товару, поставленого за видатковою накладною № СФ-1609/01 від 16.09.2016 було виставлено рахунок-фактуру № СФ-1609/01 від 16.09.2016 на суму 465 600 грн. 00 коп. (а.с.102);

- в оплату товару, поставленого за видатковою накладною № СФ-2909/1 від 29.09.2016 було виставлено рахунок-фактуру № СФ-2909/1 від 29.09.2016 на суму 279 360 грн. 00 коп. (а.с.107);

- в оплату товару, поставленого за видатковою накладною № СФ-2909/2 від 29.09.2016 було виставлено рахунок-фактуру № СФ-2909/2 від 29.09.2016 на суму 186 240 грн. 00 коп. (а.с.112);

- в оплату товару, поставленого за видатковою накладною № СФ-2010/1 від 20.10.2016 було виставлено рахунок-фактуру № СФ-2010/1 від 20.10.2016 на суму 558 720 грн. 00 коп. (а.с.116);

- в оплату товару, поставленого за видатковою накладною № РН-1611/01 від 16.11.2016 було виставлено рахунок-фактуру № СФ-1611/1 від 16.11.2016 на суму 186 240 грн. 00 коп. (а.с.120).

При цьому, відповідачем отриманий товар було оплачено лише частково в сумі 2 868 950 грн. 40 коп. , що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, а саме:

- банківською випискою за 09.10.2015 про оплату в сумі 200 000 грн. 00 коп. (а.с.72);

- банківською випискою за 16.10.2015 про оплату в сумі 42 000 грн. 00 коп. (а.с.73-74);

- банківською випискою за 20.11.2015 про оплату в сумі 50 000 грн. 00 коп. (а.с.75);

- банківською випискою за 25.11.2015 про оплату в сумі 50 000 грн. 00 коп. (а.с.76-77);

- банківською випискою за 11.12.2015 про оплату в сумі 50 000 грн. 00 коп. (а.с.78-80);

- банківською випискою за 30.12.2015 про оплату в сумі 50 000 грн. 00 коп. (а.с.81-82);

- банківською випискою за 11.02.2016 про оплату в сумі 100 000 грн. 00 коп. (а.с.45-47);

- банківською випискою за 07.04.2016 про оплату в сумі 10 000 грн. 00 коп. (а.с.48);

- банківською випискою за 12.04.2016 про оплату в сумі 40 000 грн. 00 коп. (а.с.50);

- банківською випискою за 19.05.2016 про оплату в сумі 86 000 грн. 00 коп. (а.с.52);

- банківською випискою за 01.06.2016 про оплату в сумі 6 000 грн. 00 коп. (а.с.53);

- банківською випискою за 07.06.2016 про оплату в сумі 250 000 грн. 00 коп. (а.с.54);

- банківською випискою за 23.06.2016 про оплату в сумі 200 000 грн. 00 коп. (а.с.55);

- банківською випискою за 10.08.2016 про оплату в сумі 359 990 грн. 40 коп. (а.с.56-57);

- банківською випискою за 18.08.2016 про оплату в сумі 70 000 грн. 00 коп. (а.с.58-59);

- банківською випискою за 26.08.2016 про оплату в сумі 160 000 грн. 00 коп. (а.с.61);

- банківською випискою за 09.09.2016 про оплату в сумі 80 000 грн. 00 коп. (а.с.63);

- банківською випискою за 09.09.2016 про оплату в сумі 120 000 грн. 00 коп. (а.с.63);

- банківською випискою за 27.09.2016 про оплату в сумі 200 000 грн. 00 коп. (а.с.65-67);

- банківською випискою за 17.10.2016 про оплату в сумі 186 240 грн. 00 коп. (а.с.69);

- банківською випискою за 17.10.2016 про оплату в сумі 372 480 грн. 00 коп. (а.с.69);

- банківською випискою за 30.11.2016 про оплату в сумі 186 240 грн. 00 коп. (а.с.70-71);

Отже, матеріалами справи підтверджується, що поставлений в період з 19.08.2015 по 16.11.2016 товар відповідачем оплачений у повному обсязі у встановлені в специфікаціях строки не був.

Суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасного розрахунку за переданий йому у вказаний період товар не виконав, оплату в установлені в договорі (специфікації) строки, не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 1 232 400 грн. 00 коп. (4 101 350,40 - 2 868 950,40).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із наступного.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, враховуючи визначені контрагентами порядок та строки оплати поставленого товару, приймаючи до уваги отримання покупцем товару за спірним правочином, господарський суд встановив, що строк оплати товару настав у такі строки:

- за видатковою накладною № СФ-1908 від 19.08.2015 на суму 792 000 грн. 00 коп. граничний строк оплати 30% вартості товару в сумі 237 600 грн. 00 коп., з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, - 14.09.2015 та 70% вартості товару в сумі 554 400 грн. 00 коп. - 08.10.2015 ; товар було оплачено наступним чином: 09.10.2015 в сумі 200 000 грн. 00 коп.; 16.10.2015 в сумі 42 000 грн. 00 коп.; 20.11.2015 в сумі 50 000 грн. 00 коп.; 25.11.2015 в сумі 50 000 грн. 00 коп.; 11.12.2015 в сумі 50 000 грн. 00 коп.; 30.12.2015 в сумі 50 000 грн. 00 коп.; 11.02.2016 в сумі 100 000 грн. 00 коп.; 07.04.2016 в сумі 10 000 грн. 00 коп.; 12.04.2016 в сумі 40 000 грн. 00 коп.; 19.05.2016 в сумі 86 000 грн. 00 коп.; 01.06.2016 в сумі 6 000 грн. 00 коп.; 17.06.2016 в сумі 108 000 грн. 00 коп. (з платежу в 250 000 грн. 00 коп.);

- за видатковою накладною № РН-2305/01 від 23.05.2016 на суму 701 990 грн. 40 коп. граничний строк оплати товару - 01.08.2016 ; товар було оплачено наступним чином: 17.06.2016 в сумі 142 000 грн. 00 коп. (з платежу в 250 000 грн. 00 коп.); 23.06.2016 в сумі 200 000 грн. 00 коп.; 10.08.2016 в сумі 359 990 грн. 40 коп.;

- за видатковою накладною № СФ-1708/1 від 17.08.2016 на суму 419 040 грн. 00 коп. граничний строк оплати товару, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, - 17.10.2016 ; товар було оплачено наступним чином: 18.08.2016 в сумі 70 000 грн. 00 коп.; 26.08.2016 в сумі 160 000 грн. 00 коп.; 09.09.2016 в сумі 80 000 грн. 00 коп.; 09.09.2016 в сумі 109 040 грн. 00 коп. (з платежу в 120 000 грн. 00 коп.);

- за видатковою накладною № СФ-2908/01 від 29.08.2016 на суму 512 160 грн. 00 коп. граничний строк оплати товару - 28.10.2016 ; товар було оплачено наступним чином: 09.09.2016 в сумі 10 960 грн. 00 коп. (з платежу в 120 000 грн. 00 коп.); 27.09.2016 в сумі 200 000 грн. 00 коп.; 17.10.2016 в сумі 301 200 грн. 00 коп. (з платежу в 372 480 грн. 00 коп.);

- за видатковою накладною № СФ-1609/01 від 16.09.2016 на суму 465 600 грн. 00 коп. граничний строк оплати товару - 15.11.2016 ; товар було оплачено частково наступним чином: 17.10.2016 в сумі 71 280 грн. 00 коп. (з платежу в 372 480 грн. 00 коп.); 30.11.2016 в сумі 186 240 грн. 00 коп.; залишок заборгованості складає 208 080 грн. 00 коп. ;

- за видатковою накладною № СФ-2909/1 від 29.09.2016 на суму 279 360 грн. 00 коп.; граничний строк оплати товару - 28.11.2016 ; товар не було оплачено; заборгованість складає 279 360 грн. 00 коп .;

- за видатковою накладною № СФ-2809/2 від 29.09.2016 на суму 186 240 грн. 00 коп.; граничний строк оплати товару - 28.11.2016 ; товар було оплачено у повному обсязі 17.10.2016 - в сумі 186 240 грн. 00 коп. без прострочення; заборгованість за вказаною накладною відсутня;

- за видатковою накладною № СФ-2010/1 від 20.10.2016 на суму 558 720 грн. 00 коп.; граничний строк оплати товару - 19.12.2016 ; товар не було оплачено;заборгованість складає 558 720 грн. 00 коп. ;

- за видатковою накладною № РН-1611/01 від 16.11.2016 на суму 186 240 грн. 00 коп.; граничний строк оплати товару, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, - 16.01.2017 ; товар не було оплачено; заборгованість складає 186 240 грн. 00 коп .

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження погашення заборгованості в сумі 1 232 400 грн. 00 коп. (4 101 350,40 - 2 868 950,40) відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Слід також відзначити, що наявність основного боргу в сумі 1 232 400 грн. 00 коп. відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 1 232 400 грн. 00 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, у пункті 7.2. договору сторони погодили, що за прострочення по оплаті товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше суми окремої поставки, оплата якої прострочена

Отже, за прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 6.3. договору позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 02.08.2016 по 10.07.2017 в сумі 528 434 грн. 55 коп.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені , передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня .

Суд також відзначає, що відповідно до пункту 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з урахуванням пункту 30.1. статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому, порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину 3 статті 343 Господарського кодексу України).

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (пункт 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем не було враховано те, що останній день строку для оплати поставленого 17.08.2016 та 16.11.2016 товару припадає на вихідний день, отже з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку для його оплати є перший за ним робочий день, а саме: 17.10.2016 та 16.01.2017, відповідно. Крім того, позивачем не були враховані норми статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (щодо обмеження пені розміром подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня); не враховано, що день оплати не включається в період прострочення; за декількома накладними нарахування пені проведено на суму заборгованості, яка не підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вказане, розрахунок пені, здійснений позивачем та доданий до матеріалів справи (а.с.162-163), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Згідно з пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено слідуюче:

- за видатковою накладною № СФ-1908 від 19.08.2015 на суму 792 000 грн. 00 коп. граничний строк оплати 30% вартості товару в сумі 237 600 грн. 00 коп., з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, - 14.09.2015 та 70% вартості товару в сумі 554 400 грн. 00 коп. - 08.10.2015; товар було оплачено наступним чином: 09.10.2015 в сумі 200 000 грн. 00 коп., 16.10.2015 в сумі 42 000 грн. 00 коп.; 20.11.2015 в сумі 50 000 грн. 00 коп.; 25.11.2015 в сумі 50 000 грн. 00 коп.; 11.12.2015 в сумі 50 000 грн. 00 коп.; 30.12.2015 в сумі 50 000 грн. 00 коп.; 11.02.2016 в сумі 100 000 грн. 00 коп.; 07.04.2016 в сумі 10 000 грн. 00 коп.; 12.04.2016 в сумі 40 000 грн. 00 коп.; 19.05.2016 в сумі 86 000 грн. 00 коп.; 01.06.2016 в сумі 6 000 грн. 00 коп.; 17.06.2016 в сумі 108 000 грн. 00 коп. (з платежу в 250 000 грн. 00 коп.); за прострочення оплати товару за вказаною накладною позивач пеню не нараховує ;

- за видатковою накладною № РН-2305/01 від 23.05.2016 на суму 701 990 грн. 40 коп. граничний строк оплати товару - 01.08.2016; товар було оплачено наступним чином: 17.06.2016 в сумі 142 000 грн. 00 коп. (з платежу в 250 000 грн. 00 коп.) - без прострочення; 23.06.2016 в сумі 200 000 грн. 00 коп. - без прострочення; 10.08.2016 в сумі 359 990 грн. 40 коп.; отже, позивачем було допущено прострочення оплати на залишкову суму 359 990 грн. 40 коп. в період з 02.08.2016 по 09.08.2016; при цьому, враховуючи подане відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, нарахованої більше ніж за один рік до звернення із позовом до суду; суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення пені за період з 02.08.2016 по 08.08.2017 в сумі 2 134 грн. 37 коп.; правомірним є нарахування пені за 09.08.2016 в сумі 304 грн. 91 коп. ;

- за видатковою накладною № СФ-1708/1 від 17.08.2016 на суму 419 040 грн. 00 коп. граничний строк оплати товару, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, - 17.10.2016; товар було оплачено наступним чином: 18.08.2016 в сумі 70 000 грн. 00 коп.; 26.08.2016 в сумі 160 000 грн. 00 коп.; 09.09.2016 в сумі 80 000 грн. 00 коп.; 09.09.2016 в сумі 109 040 грн. 00 коп. (з платежу в 120 000 грн. 00 коп.); отже, товар у повному обсязі оплачено без прострочення ;

- за видатковою накладною № СФ-2908/01 від 29.08.2016 на суму 512 160 грн. 00 коп. граничний строк оплати товару - 28.10.2016; товар було оплачено наступним чином: 09.09.2016 в сумі 10 960 грн. 00 коп. (з платежу в 120 000 грн. 00 коп.); 27.09.2016 в сумі 200 000 грн. 00 коп.; 17.10.2016 в сумі 301 200 грн. 00 коп. (з платежу в 372 480 грн. 00 коп.); отже, товар у повному обсязі оплачено без прострочення ;

- за видатковою накладною № СФ-1609/01 від 16.09.2016 на суму 465 600 грн. 00 коп. граничний строк оплати товару - 15.11.2016; товар було оплачено частково наступним чином: 17.10.2016 в сумі 71 280 грн. 00 коп. (з платежу в 372 480 грн. 00 коп.) - без прострочення; 30.11.2016 в сумі 186 240 грн. 00 коп., отже, в період з 16.11.2016 по 29.11.2016 заборгованість становила 394 320 грн. 00 коп., а пеня в цей період складає 4 223 грн. 32 коп. ; залишок заборгованості складає 208 080 грн. 00 коп., отже, в період з 30.11.2016 по 10.07.2017 заборгованість становила 208 080 грн. 00 коп., а пеня в цей період складає 28 330 грн. 53 коп. ;

- за видатковою накладною № СФ-2909/1 від 29.09.2016 на суму 279 360 грн. 00 коп.; граничний строк оплати товару - 28.11.2016; товар не було оплачено; заборгованість складає 279 360 грн. 00 коп., отже, в період з 29.11.2016 по 10.07.2017 заборгованість становила 279 360 грн. 00 коп., а пеня в цей період складає 38 057 грн. 83 коп. ;

- за видатковою накладною № СФ-2809/2 від 29.09.2016 на суму 186 240 грн. 00 коп.; граничний строк оплати товару - 28.11.2016; товар було оплачено у повному обсязі 17.10.2016 - в сумі 186 240 грн. 00 коп. без прострочення; заборгованість за вказаною накладною відсутня; отже, товар у повному обсязі оплачено без прострочення;

- за видатковою накладною № СФ-2010/1 від 20.10.2016 на суму 558 720 грн. 00 коп.; граничний строк оплати товару - 19.12.2016; товар не було оплачено; заборгованість складає 558 720 грн. 00 коп., отже, в період з 20.12.2016 по 10.07.2017 заборгованість становила 558 720 грн. 00 коп., а пеня в цей період складає 75 558 грн. 57 коп. ;

- за видатковою накладною № РН-1611/01 від 16.11.2016 на суму 186 240 грн. 00 коп.; граничний строк оплати товару, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, - 16.01.2017; товар не було оплачено; заборгованість складає 186 240 грн. 00 коп., отже, в період з 17.01.2017 по 10.07.2017 заборгованість становила 186 240 грн. 00 коп., а пеня в цей період складає 23 869 грн. 33 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 170 344 грн. 49 коп.

Крім цього, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару у строки, визначені умовами договору (специфікацій), позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були розраховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати за період з вересня 2015 року по травень 2017 року у сумі 111 423 грн. 34 коп. та 3% річних за загальний період прострочення з 15.09.2015 по 10.07.2017 у сумі 28 620 грн. 12 коп.

За змістом частини 3 пункту 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.

Крім того, слід врахувати, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць .

Вказана правова позиція викладена також у постанові Вищого господарського суду України від 12.04.2017 у справі № 904/11360/16 .

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункти 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013).

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем не були враховані вказані вимоги.

Враховуючи вказане, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем та доданий до матеріалів справи (а.с.164-165), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Так, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, враховуючи положення вищевказаних постанов Пленуму, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за вказаними періодами, судом було встановлено, що інфляційні втрати підлягають нарахуванню наступним чином:

- за видатковою накладною № СФ-1908 від 19.08.2015 на суму 792 000 грн. 00 коп. граничний строк оплати 30% вартості товару в сумі 237 600 грн. 00 коп., з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, - 14.09.2015 та 70% вартості товару в сумі 554 400 грн. 00 коп. - 08.10.2015; товар було оплачено наступним чином: 09.10.2015 в сумі 200 000 грн. 00 коп., 16.10.2015 в сумі 42 000 грн. 00 коп.; 20.11.2015 в сумі 50 000 грн. 00 коп., отже, інфляційні втрати за жовтень 2015 року слід нараховувати на суму заборгованості у розмірі 550 000 грн. 00 коп., які в цей період складають +7 150 грн. 00 коп. (мала місце дефляція); 25.11.2015 в сумі 50 000 грн. 00 коп.; 11.12.2015 в сумі 50 000 грн. 00 коп., отже, інфляційні втрати за листопад 2015 року слід нараховувати на суму заборгованості у розмірі 450 000 грн. 00 коп., які в цей період складають 9 000 грн. 00 коп. ; 30.12.2015 в сумі 50 000 грн. 00 коп., отже, інфляційні втрати за період з грудня 2015 року по січень 2016 року слід нараховувати на суму заборгованості у розмірі 350 000 грн. 00 коп., які в цей період складають 5 622 грн. 05 коп. ; 11.02.2016 в сумі 100 000 грн. 00 коп., отже, інфляційні втрати за період з лютого 2016 року по березень 2016 року слід нараховувати на суму заборгованості у розмірі 250 000 грн. 00 коп., які в цей період складають 1 490 грн. 00 коп. ; 07.04.2016 в сумі 10 000 грн. 00 коп.; 12.04.2016 в сумі 40 000 грн. 00 коп., отже, інфляційні втрати за квітень 2016 року слід нараховувати на суму заборгованості у розмірі 200 000 грн. 00 коп., які в цей період складають 7 000 грн. 00 коп. ; 19.05.2016 в сумі 86 000 грн. 00 коп., отже, інфляційні втрати за травень 2016 року слід нараховувати на суму заборгованості у розмірі 114 000 грн. 00 коп., які в цей період складають 114 грн. 00 коп. ; 01.06.2016 в сумі 6 000 грн. 00 коп.; 17.06.2016 в сумі 108 000 грн. 00 коп. (з платежу в 250 000 грн. 00 коп.);

- за видатковою накладною № РН-2305/01 від 23.05.2016 на суму 701 990 грн. 40 коп. граничний строк оплати товару - 01.08.2016; товар було оплачено наступним чином: 17.06.2016 в сумі 142 000 грн. 00 коп. (з платежу в 250 000 грн. 00 коп.) - без прострочення; 23.06.2016 в сумі 200 000 грн. 00 коп. - без прострочення; 10.08.2016 в сумі 359 990 грн. 40 коп.; отже, позивачем було допущено прострочення оплати на залишкову суму 359 990 грн. 40 коп. в період з 02.08.2016 по 09.08.2016, оскільки заборгованість існувала неповний місяць,інфляційні втрати за вказаною накладною не нараховуються ;

- за видатковою накладною № СФ-1708/1 від 17.08.2016 на суму 419 040 грн. 00 коп. граничний строк оплати товару, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, - 17.10.2016; товар було оплачено наступним чином: 18.08.2016 в сумі 70 000 грн. 00 коп.; 26.08.2016 в сумі 160 000 грн. 00 коп.; 09.09.2016 в сумі 80 000 грн. 00 коп.; 09.09.2016 в сумі 109 040 грн. 00 коп. (з платежу в 120 000 грн. 00 коп.); отже, товар у повному обсязі оплачено без прострочення ;

- за видатковою накладною № СФ-2908/01 від 29.08.2016 на суму 512 160 грн. 00 коп. граничний строк оплати товару - 28.10.2016; товар було оплачено наступним чином: 09.09.2016 в сумі 10 960 грн. 00 коп. (з платежу в 120 000 грн. 00 коп.); 27.09.2016 в сумі 200 000 грн. 00 коп.; 17.10.2016 в сумі 301 200 грн. 00 коп. (з платежу в 372 480 грн. 00 коп.); отже, товар у повному обсязі оплачено без прострочення ;

- за видатковою накладною № СФ-1609/01 від 16.09.2016 на суму 465 600 грн. 00 коп. граничний строк оплати товару - 15.11.2016; товар було оплачено частково наступним чином: 17.10.2016 в сумі 71 280 грн. 00 коп. (з платежу в 372 480 грн. 00 коп.) - без прострочення; 30.11.2016 в сумі 186 240 грн. 00 коп., залишок заборгованості складає 208 080 грн. 00 коп., отже, в період з 30.11.2016 по 10.07.2017 заборгованість становила 208 080 грн. 00 коп., а інфляційні втрати за період з грудня 2016 року по травень 2017 року складають 14 990 грн. 65 коп. ;

- за видатковою накладною № СФ-2909/1 від 29.09.2016 на суму 279 360 грн. 00 коп.; граничний строк оплати товару - 28.11.2016; товар не було оплачено; заборгованість складає 279 360 грн. 00 коп., отже, в період з 29.11.2016 по 10.07.2017 заборгованість становила 279 360 грн. 00 коп., а інфляційні втрати за період з грудня 2016 року по травень 2017 року складають 20 125 грн. 85 коп. ;

- за видатковою накладною № СФ-2809/2 від 29.09.2016 на суму 186 240 грн. 00 коп.; граничний строк оплати товару - 28.11.2016; товар було оплачено 17.10.2016 в сумі 186 240 грн. 00 коп. без прострочення; заборгованість за вказаною накладною відсутня; отже, товар за вказаною накладною оплачено без прострочення ;

- за видатковою накладною № СФ-2010/1 від 20.10.2016 на суму 558 720 грн. 00 коп.; граничний строк оплати товару - 19.12.2016; товар не було оплачено; заборгованість складає 558 720 грн. 00 коп., отже, в період з 20.12.2016 по 10.07.2017 заборгованість становила 558 720 грн. 00 коп., а інфляційні втрати за період з січня по травень 2017 року складають 34 909 грн. 04 коп. ;

- за видатковою накладною № РН-1611/01 від 16.11.2016 на суму 186 240 грн. 00 коп.; граничний строк оплати товару, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, - 16.01.2017; товар не було оплачено; заборгованість складає 186 240 грн. 00 коп., отже, в період з 17.01.2017 по 10.07.2017 заборгованість становила 186 240 грн. 00 коп., а інфляційні втрати за період з лютого по травень 2017 року складають 9 483 грн. 39 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 95 584 грн. 98 коп.

Також, господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем не було враховано те, що останній день строку для оплати поставленого 17.08.2016 та 16.11.2016 товару припадає на вихідний день, отже з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку для його оплати є перший за ним робочий день, а саме: 17.10.2016 та 16.01.2017, відповідно. Крім того, позивачем не враховано, що день оплати не включається в період прострочення; за декількома накладними нарахування 3% річних проведено на суму заборгованості, яка не підтверджується матеріалами справи.

Отже, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, та доданий до матеріалів справи, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Так, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку та положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, здійснивши власний розрахунок 3% річних за вказаними періодами, судом встановлено наступне:

- за видатковою накладною № СФ-1908 від 19.08.2015 на суму 792 000 грн. 00 коп. граничний строк оплати 30% вартості товару в сумі 237 600 грн. 00 коп., з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, - 14.09.2015 та 70% вартості товару в сумі 554 400 грн. 00 коп. - 08.10.2015; товар було оплачено наступним чином: 09.10.2015 в сумі 200 000 грн. 00 коп., отже в період з 15.09.2015 по 08.10.2015 заборгованість становила 237 600 грн. 00 коп., а 3% річних в цей період складають 468 грн. 69 коп. ; 16.10.2015 в сумі 42 000 грн. 00 коп., отже в період з 09.10.2015 по 15.10.2015 заборгованість становила 592 000 грн. 00 коп., а 3% річних в цей період складають 340 грн. 60 коп. ; 20.11.2015 в сумі 50 000 грн. 00 коп., отже в період з 16.10.2015 по 19.11.2015 заборгованість становила 550 000 грн. 00 коп., а 3% річних в цей період складають 1 582 грн. 19 коп. ; 25.11.2015 в сумі 50 000 грн. 00 коп., отже в період з 20.11.2015 по 24.11.2015 заборгованість становила 500 000 грн. 00 коп., а 3% річних в цей період складають 205 грн. 48 коп. ; 11.12.2015 в сумі 50 000 грн. 00 коп., отже в період з 25.11.2015 по 10.12.2015 заборгованість становила 450 000 грн. 00 коп., а 3% річних в цей період складають 591 грн. 78 коп. ; 30.12.2015 в сумі 50 000 грн. 00 коп., отже в період з 11.12.2015 по 29.12.2015 заборгованість становила 400 000 грн. 00 коп., а 3% річних в цей період складають 624 грн. 66 коп. ; 11.02.2016 в сумі 100 000 грн. 00 коп., отже в період з 30.12.2015 по 10.02.2016 заборгованість становила 350 000 грн. 00 коп., а 3% річних в цей період складають 1 233 грн. 76 коп. ; 07.04.2016 в сумі 10 000 грн. 00 коп., отже в період з 11.02.2016 по 06.04.2016 заборгованість становила 250 000 грн. 00 коп., а 3% річних в цей період складають 1 147 грн. 54 коп. ; 12.04.2016 в сумі 40 000 грн. 00 коп., отже в період з 07.04.2016 по 11.04.2016 заборгованість становила 240 000 грн. 00 коп., а 3% річних в цей період складають 98 грн. 36 коп. ; 19.05.2016 в сумі 86 000 грн. 00 коп., отже в період з 12.04.2016 по 18.05.2016 заборгованість становила 200 000 грн. 00 коп., а 3% річних в цей період складають 606 грн. 56 коп. ; 01.06.2016 в сумі 6 000 грн. 00 коп., отже в період з 19.05.2016 по 31.05.2016 заборгованість становила 114 000 грн. 00 коп., а 3% річних в цей період складають 121 грн. 48 коп. ; 17.06.2016 в сумі 108 000 грн. 00 коп. (з платежу в 250 000 грн. 00 коп.), отже в період з 01.06.2016 по 16.06.2016 заборгованість становила 108 000 грн. 00 коп., а 3% річних в цей період складають 141 грн. 64 коп. ;

- за видатковою накладною № РН-2305/01 від 23.05.2016 на суму 701 990 грн. 40 коп. граничний строк оплати товару - 01.08.2016; товар було оплачено наступним чином: 17.06.2016 в сумі 142 000 грн. 00 коп. (з платежу в 250 000 грн. 00 коп.) - без прострочення; 23.06.2016 в сумі 200 000 грн. 00 коп. - без прострочення; 10.08.2016 в сумі 359 990 грн. 40 коп.; отже, позивачем було допущено прострочення оплати на залишкову суму 359 990 грн. 40 коп. в період з 02.08.2016 по 09.08.2016, а 3% річних в цей період складають 236 грн. 06 коп. ;

- за видатковою накладною № СФ-1708/1 від 17.08.2016 на суму 419 040 грн. 00 коп. граничний строк оплати товару, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, - 17.10.2016; товар було оплачено наступним чином: 18.08.2016 в сумі 70 000 грн. 00 коп.; 26.08.2016 в сумі 160 000 грн. 00 коп.; 09.09.2016 в сумі 80 000 грн. 00 коп.; 09.09.2016 в сумі 109 040 грн. 00 коп. (з платежу в 120 000 грн. 00 коп.); отже, товар у повному обсязі оплачено без прострочення ;

- за видатковою накладною № СФ-2908/01 від 29.08.2016 на суму 512 160 грн. 00 коп. граничний строк оплати товару - 28.10.2016; товар було оплачено наступним чином: 09.09.2016 в сумі 10 960 грн. 00 коп. (з платежу в 120 000 грн. 00 коп.); 27.09.2016 в сумі 200 000 грн. 00 коп.; 17.10.2016 в сумі 301 200 грн. 00 коп. (з платежу в 372 480 грн. 00 коп.); отже, товар у повному обсязі оплачено без прострочення ;

- за видатковою накладною № СФ-1609/01 від 16.09.2016 на суму 465 600 грн. 00 коп. граничний строк оплати товару - 15.11.2016; товар було оплачено частково наступним чином: 17.10.2016 в сумі 71 280 грн. 00 коп. (з платежу в 372 480 грн. 00 коп.) - без прострочення; 30.11.2016 в сумі 186 240 грн. 00 коп., отже, в період з 16.11.2016 по 29.11.2016 заборгованість становила 394 320 грн. 00 коп., а 3% річних в цей період складають 452 грн. 50 коп.; залишок заборгованості складає 208 080 грн. 00 коп., отже, в період з 30.11.2016 по 10.07.2017 заборгованість становила 208 080 грн. 00 коп., а 3% річних в цей період складають 3 812 грн. 35 коп.; в той же час, позивачем за вказаною накладною розраховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 422 грн. 48 коп. , яка не виходить за межі розрахованої судом, а отже, є правомірною;

- за видатковою накладною № СФ-2909/1 від 29.09.2016 на суму 279 360 грн. 00 коп.; граничний строк оплати товару - 28.11.2016; товар не було оплачено; заборгованість складає 279 360 грн. 00 коп., отже, в період з 29.11.2016 по 10.07.2017 заборгованість становила 279 360 грн. 00 коп., а 3% річних в цей період складають 5 141 грн. 22 коп.; в той же час, позивачем за вказаною накладною розраховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 5 129 грн. 23 коп. , яка не виходить за межі розрахованої судом, а отже, є правомірною;

- за видатковою накладною № СФ-2809/2 від 29.09.2016 на суму 186 240 грн. 00 коп.; граничний строк оплати товару - 28.11.2016; товар було оплачено у повному обсязі 17.10.2016 - в сумі 186 240 грн. 00 коп. без прострочення; заборгованість за вказаною накладною відсутня; отже, товар у повному обсязі оплачено без прострочення ;

- за видатковою накладною № СФ-2010/1 від 20.10.2016 на суму 558 720 грн. 00 коп.; граничний строк оплати товару - 19.12.2016; товар не було оплачено; заборгованість складає 558 720 грн. 00 коп., отже, в період з 20.12.2016 по 10.07.2017 заборгованість становила 558 720 грн. 00 коп., а 3% річних в цей період складають 9 320 грн. 70 коп.; в той же час, позивачем за вказаною накладною розраховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 9 296 грн. 73 коп. , яка не виходить за межі розрахованої судом, а отже, є правомірною;

- за видатковою накладною № РН-1611/01 від 16.11.2016 на суму 186 240 грн. 00 коп.; граничний строк оплати товару, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, - 16.01.2017; товар не було оплачено; заборгованість складає 186 240 грн. 00 коп., отже, в період з 17.01.2017 по 10.07.2017 заборгованість становила 186 240 грн. 00 коп., а 3% річних в цей період складають 2 678 грн. 79 коп.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 24 926 грн. 03 коп.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, судові витрати у справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (49000, м. Дніпро, Ленінський район, вулиця Сухий Острів, будинок 3; ідентифікаційний код 00168076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрогазресурс" (49023, м. Дніпро, вулиця Яхненківська, будинок 7, кімната 14-2; ідентифікаційний код 30961630) - 1 232 400 грн. 00 коп. - основного боргу, 170 344 грн. 49 коп. - пені, 95 584 грн. 98 коп. - інфляційних втрат, 24 926 грн. 03 коп. - 3% річних, 22 848 грн. 83 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_2