Постанова від 26.09.2017 по справі 917/1634/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року Справа № 917/1634/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач, суддів:Демидової А.М., Шевчук С.Р. розглянув касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 06.04.2017р. та рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2017р. у справі№917/1634/16 господарського суду Полтавської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" простягнення грошових коштів у сумі 4115884,21грн.

за участю представників

позивача - Ходюк О.Я.,

відповідача - Хахула М.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.02.2017р. у справі №917/1634/16 (суддя Гетя Н.Г.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. заборгованість за договором про відновлювальну кредитну лінію №1516V-14 від 06.08.2014р. в розмірі 805297,15грн. з яких: 24187,09 доларів США боргу по тілу кредиту, що за офіційним курсом НБУ на 05.09.2016р., становить 644174,19грн., сума прострочених відсотків за користування кредитними коштами становить 1715,82 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 05.09.2016р. становить 45697,40грн., 111762,75грн. пені за прострочення заборгованості по основному боргу, 3662,00грн. пені за прострочення повернення відсотків, а також витрати на сплату судового збору у розмірі 12079,46грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2017р. у справі №917/1634/16 (колегією суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., судді: Здоровко Л.М., Камишева Л.М.) рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2017р. залишено без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. - без задоволення.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2017р. та рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2017р. у справі №917/1634/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" зазначає про безпідставність та необґрунтованість вимог касаційної скарги, просить відмовити заявнику у її задоволенні, залишивши в силі законні рішення та постанову судів попередніх інстанцій. Відповідач також наголосив, що стягнуті з нього за рішенням суду грошові кошти, він добровільно сплатив згідно платіжного доручення №977 від 04.07.2017р.

Колегія суддів касаційної інстанції, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.08.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (надалі - банк) та ТОВ "Футбольний клуб "Ворскла" (надалі - клієнт, сторона) було укладено договір № 3570-KRLV на розрахунково-касове обслуговування (надалі - договір), відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті №260041189502, і поточні рахунки в іноземній валюті: № 260041189502; в доларах США (840) № 260041189502; в євро (978) (надалі-рахунок) та зобов'язується здійснювати його-розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку, згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором (пункт 1 договору).

Пунктами 2.1 та 2.2 договору встановлено, що банк здійснює розрахунково - касове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами; списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Як встановлено судами, у п. 4.3. договору сторони погодили, що клієнт доручає, а банк самостійно здійснює списання грошових коштів з рахунку клієнта на оплату його розрахунково-касового обслуговування згідно з діючими тарифами Банку та відповідно до чинного законодавства України і банківських правил (договірне списання).

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом невизначеного строку (пункт 8.17 договору).

Крім того судами також встановлено, що 06.08.2014р. між Акціонерним товариством Банк "Фінанси та Кредит" (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" (надалі - позичальник) було укладено договір про відновлювальну кредитну лінію №1516у-14 (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкриває позичальникові відновлювану кредитну лінію з лімітом кредитування, який встановлюється згідно Графіку встановлення ліміту кредитної лінії (додаток №1 до цього договору), а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно з кінцевим строком погашення зазначеним в пункті 2.4 цього договору та сплатити за користування кредитними коштами проценти відповідно до розділу 3 цього договору.

Відповідно до пункту 1.2. кредитного договору, впродовж строку, вказаного в пункті 2.1 цього договору, позичальник має право неодноразово повертати банку отримані по кредитній лінії кошти повністю або частинами, отримувати за згодою банку кредитні кошти таким чином, щоб загальний розмір виданих позичальникові кредитних коштів, тобто основної позичкової заборгованості позичальника, у будь-який момент часу складав не більше загальної суми кредитної лінії, зазначеної в Графіку встановлення ліміту кредитної лінії, (вказаного в пункті 1.1. цього договору.) Вказане положенні зберігає силу і у тому випадку, якщо в який-небудь момент часу позичальник повністю поверне банку отримані кредитні кошти, за умови, що строк, вказаний в пункті 2.1. цього договору не сплинув.

Пунктом 2.1. кредитного договору встановлено, що видача кредитних коштів у межах кредитної лінії здійснюється траншами в строк з 06.08.2014 р. по 04.08.2015р. за письмовими заявками позичальника з врахуванням Графіку встановлення ліміту кредитної лінії (вказаного в пункті 1.1. цього договору), за згодою банку, шляхом перерахування їх з позичкового на поточний рахунок Позичальника, якщо інше не вказано в письмовій заявці.

У подальшому, як досліджено судами, сторонами було внесено зміни до кредитного договору та змінено строк повернення кредитних коштів до 05.11.2015р.

Відповідно до пункту 2.4 кредитного договору, в редакції додаткової угоди від 06.08.2015р., позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти банку згідно з Графіком зниження кредитної лінії з кінцевим строком погашення до 05.11.2016р., шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок.

Пунктом 2.6. кредитного договору сторони погодили, що позичальник уповноважує Банк при настанні термінів повернення кредитних коштів; сплати процентів, комісійної винагороди, а також при виникненні зобов'язання позичальника достроково повернути кредитні кошти і сплатити проценти за користування кредитними коштами, комісійну винагороду списувати необхідні суми з поточного й інших рахунків позичальника і зараховувати їх в рахунок погашення заборгованості за кредитом та доходу банку (при списанні процентів, комісійної винагороди).

Відповідно до пункту 2.7. кредитного договору, позичальник безвідзивно та безумовно доручає банку та уповноважує банк у разі несвоєчасного повернення кредиту (його частини) або несвоєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами, або комісійної винагороди, як у разі настання терміну повернення кредиту (його частини) і терміну сплати процентів, комісійної винагороди, так і у разі виникнення відповідно до умов цього договору зобов'язання позичальника достроково повернути кредит і сплатити проценти, комісійну винагороду, здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків позичальника на всю суму заборгованості за цим договором.

Договірне списання заборгованості за цим договором здійснюється шляхом списання на підставі меморіальних ордерів банку з поточних та інших рахунків позичальника, що відкриті в банку, грошових коштів і зарахування їх в рахунок погашання заборгованості за кредитом: або доходу банку (при списати процентів, комісійної винагороди), а у разі списання з поточних та інших рахунків позичальника, відкритих в інших банках - шляхом направлення банком платіжних вимог про списання грошових коштів.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015р. № 612 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 р. № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент введення тимчасової адміністрації банку, на рахунках відповідача, відкритих у цьому банку, зберігались грошові кошти у розмірі 2014351,85грн., 1678,41 доларів США, 500 доларів США, 40 Євро, що підтверджується банківською випискою по рахункам відповідача.

Листом від 10.11.2015р. №509 відповідачем, у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації та з метою врегулювання питання щодо погашення заборгованості за кредитним договором було запропоновано позивачу здійснити перерахування залишку коштів на рахунках на погашення заборгованості шляхом здійснення договірного списання у відповідності до умов укладених між сторонами договору про відновлювальну кредитну лінію № 1516V-14 від 06.08.2014р. та договору на розрахунково-касове обслуговування №3570-KRLV від 02.06.2008р. Оскільки відповіді на вказаний лист банком надано не було, 11.12.2015р. відповідачем було направлено на адресу банку вимогу про повернення грошових коштів, в якій вимагав в термін до 17.12.2015р., повернути грошові кошти в сумі 2066280,51грн., розміщені на рахунках відкритих в АТ "Банк "Фінанси та Кредит", шляхом перерахування на поточний рахунок №26009500147859 відкритий в ПАТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614.

16.11.2015р. банком було направлено на адресу відповідача лист - відповідь за вих.№3-204000/22177, в якій було повідомлено про розгляд листів від 10.11.2015р. та 11.11.2015р. та зазначено про неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог з посиланням на положення пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема з тих підстав, що зарахування однорідних вимог заборонено з пов`язаними з банком особами.

Разом з тим, 24.12.2015р. відповідачем на адресу позивача було повторно направлено заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку статті 601 Цивільного кодексу України на суму 2014351,85 грн., 1678,41 доларів США, 500 доларів США та 40 євро відповідно, що разом становило, за офіційним курсом НБУ станом на 24.12.2015 р., 2065453,52 грн., в рахунок часткового зарахування шляхом заліку зустрічних однорідних вимог заборгованості ТОВ "ФК "Ворскла" перед позивачем в сумі 114000 доларів США, що становила 2621690,95 грн., за офіційним курсом НБУ станом на 24.12.2015р. та заборгованості позивача перед відповідачем на суму 2065453,52грн.

Крім того, відповідачем було повідомлено позивача про те, що після припинення зобов'язання між сторонами на суму 2 065 453, 52 грн., що становить за офіційним курсом НБУ станом на 24.12.2015р - 89812,91 доларів США, залишок заборгованості відповідача перед позивачем за договором про відновлювальну кредитну лінію № 1516v-14 від 06.08.2014р. буде становити 24187,09 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 24.12.2015р. - 556 237,50 грн.

Судами встановлено, що 05.02.2016р. банком було надіслано на адресу відповідача відповідь на заяву відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог за вих.№3-131100/1715, в якій було зазначено про неможливість зарахування вказаних вимог з посиланням на пункт 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема з тих підстав, що зарахування однорідних вимог заборонено з пов`язаними з банком особами, яким є відповідач.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи 29.02.2016р. банком було направлено на адресу позичальника - Товариства з обмеженою відповідальність "Футбольний клуб "Ворскла" претензію вих.№3-204210/2975, в якій було зазначено про наявність заборгованості у позичальника за кредитним договором та в якій банк вимагав погасити заборгованість за кредитним договором, яка складається з суми простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 114000дол.США, суми простроченої заборгованості за процентами у розмірі 2497,87дол.США, та пені у розмірі 388662,51грн.

Невиконання відповідачем у справі даної претензії і стало підставою для виникнення спору у даній справі.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст.526 Цивільного кодексу Україні та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

За приписами ч.1, 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (надалі - Закон) цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до пунктів 6, 16 ч.1 ст. 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства; тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 5 статті 34 Закону під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

У ч.1 ст. 36 Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. За змістом частини 5 цієї ж статті Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на дату початку запровадження тимчасової адміністрації банку та на дату запровадження процедури ліквідації банку відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2015р. №230,грошові кошти належні відповідачу - в сумі 2014351,85грн., 1678,41 доларів США, 500 доларів США та 40 ЄВРО перебували на рахунках, відкритих в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит". Тобто, враховуючи вищезазначені положення, вірним є твердження судів стосовно того, що зобов'язальні правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору на розрахунково-касове обслуговування № 3570-KRLV від 02.06.2008р., мають майново-грошовий характер, а отже в даному випадку, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" є кредитором банку (позивача) за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами.

Пунктом 8 частини 2 статті 46 Закону, якою встановлено наслідки початку процедури ліквідації банку визначено, що забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

У частині 1 ст.52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що пов'язаними з банком особами є 1) контролери банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; 3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку; 4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; 5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку; 6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб; 7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1 - 6 цієї частини; 8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; 9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в обґрунтування тих обставин, що відповідач є пов'язаною з банком особою у розумінні статі 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність", що тягне за собою у відповідності до вимог чинного законодавства заборону здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, посилається на інформацію, що міститься у долучених до матеріалів справи копіях протоколу засідання правління АТ "Банк "Фінанси та Кредит" "Про затвердження переліку пов`язаних з банком осіб" від 15.06.2015 р. та витягу з протоколу засідання правління АТ "Банк "Фінанси та Кредит" "Про затвердження переліку пов`язаних з банком осіб" від 01.09.2015р.

Задовольняючи позовні вимоги частково, а саме щодо стягнення з відповідача загальної суми заборгованості у розмірі 805297,15 грн., суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні решти позовних вимог банку, з урахуванням зарахованих зустрічних однорідних вимог на суму 2065453,52грн., можливість зарахування яких визначена у зазначеному вище п.8 ч.2 ст.46 Закону, встановивши наявність грошових коштів на рахунках відповідача у цьому банку на дату початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб банку з ринку, погоджених сторонами у договорі умов щодо договірного списання (п.4.3 Договору на розрахунково-касове обслуговування, п.2.6, 2.7 Кредитного договору), а також втановивши, що боржник банку (відповідач) одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами.

При цьому, судами у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що банком не було доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, тих обставин, що відповідач є пов'язаною з банком особою у розумінні статті 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність", зокрема, не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивачем вчинялись будь-які процесуальні дії шляхом звернення до правоохоронних органів для отримання вилучених Протоколів засідання правління банку від 15.06.2015р. та від 01.09.2015р. для проведення судової почеркознавчої експертизи підпису особи, вчиненого на них, що власне і унеможливило її проведення.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Тобто доводи заявника касаційної скарги стосовно того, що наявні у матеріалах справи копії протоколів засідання правління банку від 15.06.2015р. та від 01.09.2015р. є належними та допустимими доказами у справі, які безпідставно не прийняті до уваги господарськими судами, до уваги не приймаються, оскільки оцінка доказів у справі виходить за межі визначеної ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України компетенції Вищого господарського суду України. Разом з тим, позивач не надав судам попередніх інстанцій інших документів про пов'язаність відповідача з банком із зазначенням конкретно визначених ознак згідно ч.1 ст.52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004р. № 15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом. Відповідно до частини третьої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. За приписами ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій вищезазначені обставини справи, враховуючи, що доводи заявника касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією суду касаційної інстанції, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С., а відтак не вбачає правових підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів у даній справі.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2017р. у справі № 917/1634/16 залишити без змін.

Головуючий суддяС.В. Владимиренко СуддіА.М. Демидова С.Р. Шевчук