Рішення

від 21.09.2017 по справі 906/556/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" вересня 2017 р. Справа № 906/556/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №206 від 15.03.2017;

від відповідача: ОСОБА_2 - ліквідатор.

у судовому засіданні, в порядку ст.30 ГПК України, брала участь ОСОБА_3 - державний реєстратор, посв. від 31.10.2015

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Люкс"

про зобов'язання визнати кредитором першої черги на суму 42312,79грн капіталізованих платежів, шляхом включення цих вимог до ліквідаційного балансу підприємства (згідно заяви про зміну предмету позову)

ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Коростені Житомирської області звернулось з позовом до суду з вимогою визнати позивача кредитором першої черги на суму 42312,79грн капіталізованих платежів, шляхом включення цих вимог до ліквідаційного балансу підприємства (з урахуванням заяви №854 від 24.07.2017).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог ст.ст.110-112, 1205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також положень Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №765 від 06.05.2000 (зі змінами і доповненнями), а також на факт правонаступництва Коростенського управління торгівлі Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт Люкс".

Ухвалою від 27.07.2017 суд прийняв до розгляду заяву позивача №854 від 24.07.2017 про зміну предмету позову та вважає заявленим до розгляду спір про зобов'язання відповідача визнати ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Коростені Житомирської області кредитором першої черги на суму 42312,79грн капіталізованих платежів шляхом включення цих вимог до ліквідаційного балансу підприємства (а.с. 47-48).

19.09.2017 від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області надійшла заява за вих.№592 від 18.09.2017 про заміну позивача правонаступником з відповідними документами згідно наведеного переліку. У заяві заявник повідомляє, що позивача - ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Коростені Житомирської області з 01.08.2017 припинено шляхом реорганізації - приєднання до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області (ідентифікаційний код 41313540, м.Житомир, Бульвар Новий, 5), у зв'язку з чим виникає потреба замінити позивача правонаступником (а.с. 192-194).

Ухвалою суду від 21.09.2017 клопотання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області №592 від 18.09.2017 про заміну сторони правонаступником задоволено; замінено позивача у справі №906/556/17 - ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Коростені Житомирської області на його правонаступника - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відзиві на заперечення №253 від 12.09.2017.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 11.09.2017. Надав копію неповного тексту концесійного договору від 30.05.2001.

Присутній в засіданні суду державний реєстратор Відділу державної реєстрації Коростенської міської ради надав для огляду реєстраційну справу відповідача з 26.12.2003.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали даної справи, оглянувши реєстраційну справу відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт Люкс" (відповідач) з 26.04.2001 перебуває на обліку (реєстраційний номер НОМЕР_1) у ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Коростені (правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області) (позивач).

Варто зазначити, що в матеріали справи позивачем подано копію рішення Коростенського міськрайонного суду від 06.05.2008 у справі 2-69/2008, яким встановлено факт нещасного випадку щодо ОСОБА_5 з вини підприємства, правонаступником якого є відповідач, та зобов'язано останнього скласти акт за формою Н-1 (а.с. 17-18).

На виконання вказаного вище рішення суду 25.09.2008 повноважними представниками відповідача, Управління праці і соціального захисту населення, ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Коростені складено акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (а.с. 21-23). Згідно даного акту 03.02.1983 з працівником ОСОБА_5 стався нещасний випадок на виробництві, який мав місце на підприємстві "Коростенське управління торгівлі", правонаступником якого є ТОВ "Стандарт-Люкс".

З наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1002858022 від 27.07.2017 (а.с. 41-44), вбачається, що 10.04.2017 державним реєстратором виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області внесено до державного реєстру рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Люкс" в результаті ліквідації. При цьому, у вказаному витязі зазначено, що засновниками (учасниками) юридичної особи, органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, визначено строк для заявлення кредиторами своїх вимог - до 10.07.2017.

У зв'язку з цим, 19.04.2017 позивачем відповідачу було направлено заяву про визнання останнім ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Коростені кредитором та включення до ліквідаційного балансу капіталізованих вимог у розмірі 42312,79грн (а.с. 12-13). Дана заява отримана відповідачем 21.04.2017, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 14).

Проте, зазначена заява позивача залишена відповідачем без будь-якої відповіді та без задоволення.

Враховуючи викладене вище, позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовними вимогами (з врахуванням заяви про зміну предмету позову) про зобов'язання відповідача, визнати ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Коростені Житомирської області кредитором першої черги на суму 42312,79грн капіталізованих платежів, шляхом включення цих вимог до ліквідаційного балансу підприємства.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист (рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 "У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст.124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту (постанова Верховного Суду України від 15.04.2015 у цивільній справі №6-55цс15).

За змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

Згідно ст.59 Господарського кодексу України (далі - ГК України) припинення суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами (п.1 ч.1 ст.110 ЦК України).

Як визначено ч.3 ст.110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Згідно частини 3 статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Відповідно до ч.2 ст.1205 ЦК України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, є джерелами формування коштів Фонду (п.5 ч.1 ст.11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань здійснюється відповідно до порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №765 від 06.05.2000 (зі змінами і доповненнями) (далі - Порядок).

Згідно абз.2 п.1 вказаного вище Порядку капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації (п.3 Порядку).

Вимоги позивача обґрунтовані зобов'язаннями, що виникли на підставі капіталізованих платежів, розмір яких підтверджено долученими до матеріалів справи розрахунком потреби в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілим на виробництві - ОСОБА_5 (який 03.02.1983 отримав травму на підприємстві, правонаступником якого є відповідач), постановою №0612/827/827/15 від 28.01.2014 про призначення потерпілому ОСОБА_5 перерахованої щомісячної страхової виплати з 01.03.2014, таблицею смертності та середньої очікуваної тривалості життя в Україні за 2015 рік (а.с.11, 24-27).

Перевіривши поданий позивачем розрахунок потреби в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілими на виробництві (а.с. 11), суд вважає його правильним і таким, що здійснений відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.105 ЦК України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Частиною 3 статті 112 ЦК України передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Як судом зазначалося вище, позивач скористався своїм правом на заявлення кредиторських вимог до ліквідаційної комісії ТОВ "Стандарт Люкс" у визначений строк, направивши їй відповідну заяву. Проте, відповідач, у порушення вимог ст.105 ЦК України ухилився від розгляду заявлених вимог по суті.

Згідно з приписами п.1 ч.1 ст.112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Судом критично оцінюється посилання відповідача, в якості заперечень проти позову, на відсутність факту правонаступництва підприємства "Коростенське управління торгівлі" Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Люкс", а відтак - і на відсутність підстав для визнання вимог позивача щодо визнання капіталізованих платежів у розмірі 42312,79грн, з огляду на наступне.

У матеріалах справи знаходяться Зміни до Статуту ТОВ "Стандарт Люкс", затверджені виконавчим комітетом Коростенської міської ради за реєстраційним №04053507100020153 від 07.06.2001, згідно яких ТОВ "Стандарт Люкс" є правонаступником Міського торгівельного центру (а.с. 119).

Також, в матеріали справи позивачем подано копію рішення Коростенського міськрайонного суду від 06.05.2008 у справі 2-69/2008, яким встановлено факт нещасного випадку щодо ОСОБА_5 з вини підприємства, правонаступником якого є відповідач, та зобов'язано останнього скласти акт за формою Н-1 (а.с. 17-18). Даним рішенням суду встановлено факт правонаступництва Коростенського управління торгівлі відповідачем. При цьому, вказане рішення суду ніким не оскаржено та набрало чинності 19.05.2008.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, н е д о к а з у ю т ь с я п р и р о з г л я д і і н ш и х с п р а в , у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як роз'яснено в п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Крім того, як свідчать наявні в матеріалах справи довідки відповідача №33 від 11.06.2001 та №4 від 19.01.2009, останній сам визнає факт правонаступництва Міського торгового центру (а.с. 16, 118).

Суд не бере до уваги, як обґрунтування заперечень проти позову, посилання на норми Закону України "Про концесії" та концесійний договір від 30.05.2001, сторонами якого зазначено Виконавчий комітет Коростенської міської ради, Мале підприємство "Стандарт" і ТОВ "Стандарт Люкс", враховуючи наступне.

Дійсно, відповідно до ст.1 Закону України "Про концесії" визначено, що концесією є надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику. Договір концесії (концесійний договір) - договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до цього Закону з метою задоволення громадських потреб.

Статтею 3 Закону України "Про концесії" передбачено, що у концесіонера не виникає загального правонаступництва згідно з правами та зобов'язаннями підприємства, цілісний майновий комплекс якого надається у концесію. Умови та порядок передачі концесіонеру прав та обов'язків підприємства, цілісний майновий комплекс якого надається у концесію, можуть бути встановлені умовами концесійного конкурсу.

Разом з тим, відповідачем в матеріали справи подано лише копію неповного тексту концесійного договору від 30.05.2001, з якої неможливо достеменно встановити зміст даного договору, зокрема, передбачені ним права і обов'язки сторін.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За змістом статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Доводи відповідача, наведені ним, зокрема, у відзиві на позовну заяву від 11.09.2017, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи та вищевикладеними приписами чинного законодавства України, а отже, позов за підставою та предметом відповідачем не спростований, доказів визнання відповідачем ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Коростені Житомирської області кредитором першої черги на суму 42312,79грн капіталізованих платежів шляхом включення цих вимог до ліквідаційного балансу підприємства не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.

При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про зобов'язання відповідача визнати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області кредитором першої черги на суму 42312,79грн капіталізованих платежів шляхом включення цих вимог до ліквідаційного балансу підприємства є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України.

Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом (ч.1 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Позивачем у даній справі є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області.

При цьому, згідно ч.3 ст.49 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судові витрати підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Товариству з обмеженою відповідальністю "Стандарт Люкс" визнати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області кредитором першої черги на суму 42312,79грн капіталізованих платежів, шляхом включення цих вимог до ліквідаційного балансу підприємства.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Люкс" (11501, Житомирська область, м. Коростень, вул. Жовтнева, 70А; ідентифікаційний код 31372389) у дохід Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України; отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) 1600,00грн - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.09.17

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу