Рішення

від 25.09.2017 по справі 648/3671/16-ц

БІЛОЗЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 648/3671/16-ц

Провадження № 2/648/39/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2017 року смт. Білозерка

Білозерський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого - судді: Кусік І.В.,

при секретарі: Думітраш О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації про визнання недійсним спадкового договору та визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому вказав, що 21.11.2013 року помер його батько - ОСОБА_3. За життя йому належала земельна ділянка площею 4,08 га., надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 21.02.2014 року позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про реєстрацію у спадковому реєстрі, де йому стало відомо про укладений батьком спадковий договір на користь відповідача у справі, який і став набувачем вищевказаної земельної ділянки. На момент укладення спадкового договору та на момент смерті батька, ОСОБА_1 був неповнолітнім та єдиним спадкоємцем першої черги за законом, який мав право на обов'язкову частку у спадщині. Крім того, на час укладення правочину діяв мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення. Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд визнати недійсним спадковий договір ВРО № 589377 від 27.12.2011 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнати за ним право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6520386500:03:021:0002, розташовану на території Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер 21.11.2013 року.

Позивач та його представник заявлені вимоги підтримали, надали суду пояснення, що аналогічні позову, вказали, що ОСОБА_1 звернувся до суду після того, як йому виповнилося 18 років, а про порушене його право позивач дізнався в лютому-березні 2014 року.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, яким вказав, що позивач необґрунтовано вказує на порушення його прав. Суду пояснив, що перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування, в тому числі й право на обов'язкову частку. Набувач за спадковим договором не відповідає за зобов'язаннями відчужувача. Крім того, спадковий договір може бути розірваний судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень, а значить, що ОСОБА_1 не є належним позивачем, аби заявити подібні вимоги. Представник відповідача наголосив, що у померлого ОСОБА_3 було чотири спадкоємці першої черги, тому позивач якщо й може претендувати на обов'язкову частину майна після померлого, то лише на його 1/8 частину. Зважаючи на вищевикладене, представник відповідача просив суд в задоволенні позовної заяви про визнання спадкового договору недійсним відмовити повністю.

Представник третьої особи підтримала позицію позивача.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до умов спадкового договору від 27.12.2011 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 36692274, останній, як набувач зобов'язався виконувати передбачені даним договором розпорядження відчужувача ОСОБА_3 та в разі смерті якого мав набути право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6520386500:03:021:0002, розташовану на території Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області, загальною площею 4,08 га., надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Положеннями ст. 1302 ЦК України визначено, що сторонами за спадковим договором є набувач та відчужувач, за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Таким чином за своїм змістом спадковий договір є договором відчуження майна.

Постановою Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30.05.2008 року визначено, що перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування, в тому числі право на обов'язкову частку. Спадковий договір може бути визнано недійсним із підстав, визначених нормами глави 16 (ст. 202 - 236) ЦК. Вимогу про визнання недійсним спадкового договору може бути заявлено як відчужувачем та набувачем, так і іншою заінтересованою особою. У разі пред'явлення позову особою, яка не є стороною спадкового договору, необхідно перевіряти, які права та охоронювані законом інтереси цієї особи порушено (стаття 3 ЦПК).

Виходячи з наведеного суд вважає, що у позивача виникло право звернення до суду з даним позовом, згідно вимог с. ст. 3, 15 ЦПК України з моменту виникнення у нього права на спадкування, згідно положень ст. 1223 ЦК України, як у заінтересованої особи, чиї спадкові права порушені. При цьому оскільки на момент смерті спадкодавця він був неповнолітнім і дізнався про порушене право лише в лютому 2014 року, про що свідчить його заява до нотаріальної контори про прийняття спадщини, а звернувся до суду 31.08.2016 року, будучі вже повнолітнім, в межах строку позовної давності, то ним не пропущено строк звернення до суду.

За умовами спірного спадкового договору, предметом договору є набуття після смерті ОСОБА_3 (відчужувача) права власності ОСОБА_2 (набувачем) на земельну ділянку кадастровий номер 6520386500:03:021:0002, розташовану на території Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області, загальною площею 4,08 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

П.п. б) п. 15 Перехідних положень ЗК України встановлено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Статтею 215 ч. 1 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ч.1 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Зважаючи на вищевикладене, з урахуванням того, що спірний спадковий договір, зареєстрований 27.12.2011 року по суті є договором відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення, був укладений під час дії заборони (мораторію) на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, тобто суперечить вимогам і є недійсним згідно Перехідних положень ЗК України, то позовні вимоги щодо визнання недійсним спадкового договору підлягають задоволенню.

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Згідно свідоцтва про народження серії І-КГ № 305911, довідки Відділу реєстрації актів громадянського стану Білозерського районного управління юстиції Херсонської області від 19.11.2002 року, свідоцтва про смерть серії І-КГ № 170522, позивач є сином ОСОБА_3, який помер 21.11.2013 року.

Згідно наданих суду свідоцтва про встановлення батьківства 1-КГ № 275537 від 16.07.1994 року, довідки Білозерського РВ ДРАЦС ГТУЮ у Херсонській області № 407/14.1-13 від 10.02.2017 року вбачається, що ОСОБА_4, як батько, ОСОБА_5, як дружина, ОСОБА_5 Ян-Микола, як син померлого ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги нарівні з позивачем.

Згідно матеріалів спадкової справи № 61/2014 до майна померлого 21 листопада 2013 року ОСОБА_3, позивач єдиний, хто звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно спадкодавця.

Зважаючи на те, що позивач єдиний, хто звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно після батька - ОСОБА_3, померлого 21 листопада 2013 року, а отже має право на успадкування належної покійному батьку земельної ділянки. Тож позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3,15, 59, 212-215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 203, 206, 215, 236, 256, 259, 1217, 1223, 1225 ч.1, 1261-1265, 1302 ЦК України, п.п. б) п. 15 Перехідних положень ЗК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації про визнання недійсним спадкового договору та визнання права власності в порядку спадкування задовольнити повністю.

Визнати недійсним спадковий договір ВРО № 589377 від 27.12.2011 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6520386500:03:021:0002, що знаходиться на території Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3, померлого 21 листопада 2013 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий суддя: Кусік І.В.