Постанова

від 19.09.2017 по справі 810/5232/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5232/14 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Оксененка О.М.та Троян Н.М.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-сервіс" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-сервіс" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Еко-Сервіс звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Київській області від 19.08.2014 № 0005462210 та № 0005472213.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2014 відмовлено в задоволенні позовних вимог, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог, визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2016 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 скасовано. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2014 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005462210 від 19.08.2014 скасовано, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2014 залишено в силі.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, товариство з обмеженою відповідальністю Еко-Сервіс є юридичною особою, що зареєстрована виконавчим комітетом Бориспільської міської ради 14.06.2001.

Взято на податковий облік в органах ДПС 31.10.2002 за № 1210, перебуває на обліку у Бориспільскій ОДПІ.

У червні-липня 2014 року посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено Акт від 29.07.2014 № 401/22-01/31885141.

Перевіркою, окрім іншого, встановлено порушення позивачем положень:

- пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу, що призвело до заниження товариством податку на додану вартість на суму 398261,00 грн. (по взаємовідносинам з ТОВ Кімосбуд );

- пункту 2.6 Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в України (затверджений постановою НБУ від 15.12.2004 № 637) в частині несвоєчасного оприбуткування готівки у сумі 22000,00 грн., отриманої для оплати праці;

- пункту 2.8 Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в України (затверджений постановою НБУ від 15.12.2004 № 637) в частині зберігання в позаробочий час у касі підприємства готівки у суму 7200,00 грн., при затвердженому ліміті каси у позаробочий час у сумі 0,00 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині заниження податку на додану вартість ґрунтуються на твердженні, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ Еко-Сервіс та ТОВ Кімосбуд є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди. На думку податкового органу, договір між позивачем та контрагентом укладено за відсутності наміру дійсного надання послуг, з метою штучного формування податкового кредиту.

У ході перевірки посадовими особами відповідача використано дані Акта ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 10.10.2012 № 11840/10/22-210 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Кімосбуд щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами , відповідно до якого встановлено, що підприємство відсутнє за юридичною адресою, чисельність працюючих на товаристві згідно із податковою звітністю - 1 особа, будь-які транспортні засоби на підприємстві відсутні.

Також встановлено, що контрагенти-продавці ТОВ Кімосбуд мають ознаки фіктивності та здійснюють діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

На підставі викладеного, посадові особи відповідача дійшли висновку про неможливість надання ТОВ Кімосбуд позивачу вищенаведених послуг, та, як наслідок, про безпідставне віднесення ТОВ Еко-Сервіс до складу податкового кредиту сум коштів у складі послуг, нібито наданих ТОВ Кімосбуд позивачу.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.08.2014 № 0005462210, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 497826,00 грн. (основне зобов'язання - 398261,00 грн., штрафні санкції - 99565,00 грн.).

На підставі викладеного, керуючись Указом Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 № 436/95, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.08.2014 № 0005472213, яким нараховано позивачу штрафні санкції за порушення Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в України у розмірі 124400,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено реальне виконання спірних господарських операцій, крім того суд першої інстанції також дійшов висновку, що донарахування відповідачем позивачу штрафу за порушення норм з регулювання обігу готівки відповідає вимогам чинного законодавства.

В той же час, ст. 227 КАС України визначено підстави для скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд.

Як зазначалось вище, ухвалою Вищого адміністративного суду України у даній справі постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2014 в частині позовних вимог залишено в силі, зокрема, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0005472213 від 19.08.2014.

Відповідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Однак, суд першої інстанції залишив це поза увагою та помилково надав оцінку рішенню контролюючого органу про нарахування штрафу за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Відповідно до частини 1статті 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2014 № 0005472213.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з такого.

Податковим кредитом, у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктами 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Приписами пунктів 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту, є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.10.2015 у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15).

Як свідчать матеріали справи, 01.04.2011 між позивачем та ТОВ Кімосбуд було укладено Договір № 17-2011, відповідно до умов якого виконавець (ТОВ Кімосбуд ) брав на себе зобов'язання надати позивачу послуги з роботи механізмів (послуги бульдозера, екскаватора, автокрана та іншої техніки).

На підтвердження дійсного надання контрагентом послуг позивачем надано податкові накладні від 15.09.2011 № 53, від 30.09.2011 № 85, від 14.10.2011 № 83, від 31.10.2011 № 117, від 15.11.2011 № 79, від 30.11.2011 № 124, від 15.12.2011 № 47, від 30.12.2011 № 97 та акти здачі-приймання робіт до кожної з наведених накладних.

Відповідно до зазначених документів ТОВ Кімосбуд надав позивачу послуги з роботи бульдозерів, екскаватора, автомобілів Урал , Камаз та автокрана на загальну суму 2 537952 грн.

Так, згідно графіків виконаних робіт, наданих позивачем під час апеляційного розгляду справи, вбачається кількість та обсяг виконаних робіт для виконання яких було залучено, зокрема, послуги з роботи механізмів, наданих ТОВ Кімосбуд .

Оплата за придбані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки ТОВ Кімосбуд .

При цьому, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача за КВЕД є оброблення та видалення безпечних відходів.

Колегією суддів встановлено, що такий вид господарської діяльності проводиться позивачем у відповідності до вимог Закону України "Про відходи" від 05.03.1998 № 187/98-ВР на спеціально відведеному об`єкті - недобудованому полігоні твердих побутових відходів, розташованому на землях Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області.

На підтвердження зазначених обставин, позивачем, під час апеляційного розгляду справи було надано копію Державного акта на право постійного користування землею, договір оренди від 26.10.2002, укладеного позивачем з Бориспільським виробничим управлінням комунального господарства, дозвіл на розміщення відходів на 2011 рік, додаток до дозволу на розміщення відходів, яким визначено перелік та кількість дозволених для розміщення відходів для ТОВ Еко Сервіс на 2011 рік.

Отже, враховуючи види діяльності позивача за КВЕД, досліджені первинні документи фінансового та податкового обліку позивача колегія суддів приходить до висновку про використання позивачем як суб'єктом у сфері поводження з відходами отриманих від ТОВ Кімосбуд , послуг у власній господарській діяльності, що у свою чергу підтверджує реальність виконання наведених вище операцій.

В той же час, посилання суду першої інстанції на ненадання позивачем доказів з приводу оформлення заїзду будівельної техніки на територію звалища, форми та методики підрахунку часу наданих послуг, копії технічних паспортів на зазначену техніку тощо, колегія вважає необґрунтованими, з огляду на те, що такі документи не є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того слід зазначити, що наявність чи відсутність певних обставин встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні ст. 69 КАС України та відповідають висунутим процесуальним законом критеріям належності, допустимості та достовірності таких доказів.

Під час податкової перевірки та розгляду адміністративної справи відповідач не заперечував відповідність первинних документів, що були складені між позивачем і його контрагентом, вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а податкових накладних - приписам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. І невідповідностей зазначених документів вимогам закону судом не встановлено.

Висновки суду першої інстанції сформовані на підставі акта ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 10.10.2012 № 11840/10/22-210 про те, що у ТОВ Кісомбуд були відсутні трудові ресурси та відповідна техніка для надання послуг такого роду, як прописано у вищезгаданих актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), колегія суддів оцінює критично, оскільки податковим органом не доведено зв'язку цього факту з неможливістю виконати ТОВ Кісомбуд послуги за договором від 01.04.2011 р.

Так, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що на момент спірних правовідносин вказана юридична особа була позбавлена права укладати з іншими суб'єктами господарювання ряду договорів для забезпечення здійснення власної господарської діяльності.

Водночас, з акту перевірки вбачається, що відповідачем факт отримання позивачем від ТОВ Кімосбуд , послуг та їх використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено отриману від інших органів державної податкової служби податкову інформацію стосовно господарської діяльності ТОВ Кімосбуд , що ґрунтується на суб`єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Матеріали справи не містять доказів того, що контрагент позивача на час вчинення спірної господарської операції не був зареєстрованим платником податків й не мав права складати податкові накладні.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів зазначає, що факт надання позивачу послуг з боку ТОВ Кімосбуд та оплати їх вартості підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Крім того, колегія суддів враховує, що реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Кімосбуд згідно Договору від 01.04.2011 була предметом дослідження під час розгляду справи № 810/5403/13-а. Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.12.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014, позов ТОВ Еко сервіс було задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 29.05.2013 № 000629 та від 29.05.2013 № 000630.

Предметом даного спору було, зокрема, податкове повідомлення-рішення, складеного за результатами перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства у жовтні 2011 року в тому числі з ТОВ Кімосбуд за договором № 17-2011 від 01.04.2011р.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що впливають на об'єкт оподаткування податок на прибуток. За змістом указаної норми податковий кредит та витрати вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди, є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

У ході розгляду даної справи відповідачем не було надано суду належних доказів нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, тобто, доказів того, що правочини, які мали місце у цих відносинах були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, якими можуть бути виключно вироки суду стосовно посадових осіб, які брали в них участь, у яких встановлено відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що позивачем документально підтверджено реальність спірних господарських операцій. У той же час, ці операції пов'язані із господарською діяльністю позивача, відбулись між правосуб'єктними платниками податків, призвели до змін у структурі майна позивача, і відповідачем не доведено їх недійсності. А обставини, з яких виходив контролюючий орган, при прийнятті спірних рішень, не свідчать про зворотнє.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем неправомірно винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2014 року № 0005462210, оскільки суми податкового кредиту підтверджуються первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на це, судова колегія вважає, що судом першої інстанції були неповно встановлені обставини справи, порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-сервіс" задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-сервіс" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області від 19 серпня 2014 року № 0005462210 визнати протиправним та скасувати.

В частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-сервіс" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2014 №0005472213, провадження по справі закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Оксененко О.М.