Постанова

від 26.03.2019 по справі 810/5232/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 березня 2019 року

справа №810/5232/14

адміністративне провадження №К/9901/41767/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у складі суддів Федотова І.В., Оксененка О.М., Троян Н.М.,

у справі №810/5232/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-сервіс

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

04 вересня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Еко-Сервіс (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 серпня 2014 року №0005462210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 398 261 грн (основний платіж), штрафні санкції 99 565 грн та № 0005472213, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення правил обігу готівки у сумі 124 400 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Розгляд справи здійснювався судами різних інстанцій неодноразово.

25 вересня 2014 року постановою Київського окружного адміністративного суду відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

20 січня 2015 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог, визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

15 березня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року скасовано. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005462210 від 19 серпня 2014 року скасовано, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року залишено в силі.

18 травня 2016 року постановою Київського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.

19 вересня 2017 року постановою Київський апеляційний адміністративний суд скасував постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року та ухвалив нову, якою частково задовольнив адміністративний позов Товариства, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2014 року № 0005462210, закрив провадження по справі в частині позовних вимог Товариства про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 серпня 2014 року №0005472213.

17 жовтня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та процесуального права, при цьому не вказавши які норми і якою мірою порушені судом апеляційної інстанції, відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, в позові відмовити в повному обсязі, залишивши в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволені позову у цій частині.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

23 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 18 жовтня 2017 року та витребувана справа №810/5232/14 з Київського окружного адміністративного суду.

Товариством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Суду не надавались, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

10 січня 2018 року справа №810/5232/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

20 березня 2018 року справа №810/5332/14 та матеріали касаційної скарги №К/9901/41767/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31885141, перебуває на податковому обліку з 31 жовтня 2002 року, є платником податку на додану вартість з 04 листопада 2002 року, основним видом діяльності позивача за КВЕД є оброблення та видалення безпечних відходів.

Податковим органом у червні-липні 2014 року проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання зокрема вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, результати якої викладені в акті перевірки від 29 липня 2014 року №401/22-01/31885141 (далі - акт перевірки).

19 серпня 2014 року керівником податкового органу прийняте податкове повідомлення-рішення №0005462210 згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 398261 грн, та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 99565 грн. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання визначені положення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, правові підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій не визначені.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 квітня 2011 року між позивачем, як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю Кімосбуд , як виконавцем укладено та виконано договір № 17-2011, в межах якого позивачу надані послуги з роботи механізмів (послуги бульдозера, екскаватора, автокрана та іншої техніки), факт виконання яких підтверджується долученими до матеріалів справи та дослідженими судом апеляційної інстанції податковими накладними та актами здачі-приймання робіт до кожної з наведених накладних, якими посвідчується надання контрагентом позивача послуг з роботи бульдозерів, екскаватора, автомобілів Урал , Камаз та автокрана на загальну суму 2537952 грн, з підтвердженням кількості та обсягу виконаних робіт для виконання яких залучено, зокрема, послуги з роботи механізмів та оплатою придбаних послуг.

Оцінюючи спірні правовідносини суд апеляційної інстанції висновувався на тому, що оброблення та видалення безпечних відходів проводиться позивачем у відповідності до вимог Закону України "Про відходи" від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР на спеціально відведеному об`єкті - недобудованому полігоні твердих побутових відходів, розташованому на землях Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області.

Вищеозначене підтверджується позивачем шляхом надання копії Державного акта на право постійного користування землею, договором оренди від 26 жовтня 2002 року, укладеного позивачем з Бориспільським виробничим управлінням комунального господарства, дозвіл на розміщення відходів на 2011 рік, додатком до дозволу на розміщення відходів, яким визначено перелік та кількість дозволених для розміщення відходів для Товариства на 2011 рік.

Враховуючи види діяльності позивача за КВЕД, досліджені первинні документи фінансового та податкового обліку позивача суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про використання позивачем як суб'єктом у сфері поводження з відходами отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю Кімосбуд послуг у власній господарській діяльності, що у свою чергу підтверджує реальність виконання наведених вище операцій.

Висновки суду першої інстанції на ненадання позивачем доказів з приводу оформлення заїзду будівельної техніки на територію звалища, форми та методики підрахунку часу наданих послуг, копії технічних паспортів на зазначену техніку за висновком суду апеляційної інстанції є неприйнятними з огляду на те, що такі документи не є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Здійснюючи оцінку спірним господарським операціям, суд апеляційної інстанції здійснив оцінку доказів у розумінні діючих на час вирішення справи положень статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на їх відповідають висунутим процесуальним законом критеріям належності, допустимості та достовірності.

Впродовж усіх судових розглядів справи відповідач не заперечував відповідність первинних документів складених між позивачем і його контрагентом, вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а податкових накладних приписам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, невідповідностей зазначених документів вимогам закону не встановлено.

Посилання податкового органу на акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 10 жовтня 2012 року № 11840/10/22-210, яким серед іншого зазначено про те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю Кісомбуд відсутні трудові ресурси та відповідна техніка для надання послуг такого роду, як прописано у вищезгаданих актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), є неприйнятними, як з огляду на те, що податковим органом не доведено зв'язку цього факту з неможливістю виконати цим Товариством послуг за договором від 01 квітня 2011 року, як правильно зазначив суд першої інстанції, так і з огляду на те, що такі посилання не доводять склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Оцінюючи спірні взаємовідносини суд апеляційної інстанції висновувався на доведеності послуг наданих контрагентом позивача та їх використання Товариством у межах господарської діяльності в оподаткованих операціях.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судом апеляційної інстанції, що доводить правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання послуг та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Неприйнятним є довід податкового органу про податкову інформацію, як таку, що є неналежним та недостатнім доказом з огляду на те, що зафіксовані актом податкового органу припущення не впливають на склад податкових правопорушень в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у справі №810/5232/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер