Постанова

від 27.09.2017 по справі 904/1267/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року Справа № 904/1267/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Ємельянова А.С., Кондратової І.Д. розглянувши касаційну скаргу колективного підприємства "Кривбасруденергопром" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі№ 904/1267/17 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомколективного підприємства "Кривбасруденергопром" допублічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" простягнення 318 060,57 грн

за участю представників сторін:

позивача: Помазан А.С.,

відповідача: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

До господарського суду Дніпропетровської області звернулось Колективне підприємство "Кривбасруденергопром" з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг" 271 656,00 грн. - основного боргу, 8 753,89 грн. - 3 % річних, 37 830,68 грн. - збитків від інфляції, мотивуючи позовні вимоги порушенням відповідачем договірних зобов'язань у частині оплати поставленого товару.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2017 року по справі №904/1267/17 позов задоволено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь колективного підприємства "Кривбасруденергопром" 271 656,00 грн. - основного боргу, 8 573,89 грн. - 3 % річних, 37 830,68 грн. - збитків від інфляції, 4 770,91 грн. - судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2017 у справі №904/1267/17 скасовано частково, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнути з публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь колективного підприємства "Кривбасруденергопром" 5 873,47 грн. - інфляційних втрат, 710,00 грн. - 3% річних, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 98,75. Стягнути з колективного підприємства "Кривбасруденергопром" на користь публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5 139,36 грн.

Не погоджуючись з постановою суду, колективне підприємство "Кривбасруденергопром" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2017 залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного суду - скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій,

25.05.2015 між Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" та Колективним підприємством "Кривбасруденергопром" укладено договір № 2509, п. 1.1 якого передбачено, що Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Продукцію відповідно до Специфікації(цій), узгодженої(них) Договору, а Покупець прийняти Продукцію, виконані роботи та надані послуги оплатити їх на умовах даного Договору .

Загальна вартість продукції за Договором складається з суми вартості всіх пар Продукції, узгоджених по всім Специфікаціям до даного Договору (п. 2.1 Договору).

Згідно п. 2.2 Договору ціна продукції, що поставляється Покупцю, договірна і вказується для кожної позиції в Специфікації(ціях), що є невід'ємною частиною Договору.

Поставка продукції Продавцем здійснюється в строки, зазначені у відповідній(ні Специфікації(ціях), але тільки після надання Покупцем письмового замовлення поставку. Замовлення на поставку повинно містити перелік номенклатури (асортимент) обсяги поставки Продукції, точно відповідати по номенклатурі і не перевищувати обсяги зазначені у Специфікації(ціях), як то передбачено п. 3.2 Договору.

Датою поставки та переходу ризиків вважається дата передачі Продукції і Продавця до Покупця, згідно умов поставки, узгоджених у відповідній(ш специфікації(ціях). Поставка вважається виконаною Продавцем за умови точної відповідності поставленої продукції замовленню на поставку Покупця по строка номенклатурі і обсягу, після надання Продавцем всіх супроводжувальних документ зазначених у п. 3.6 Договору (п. п. 3.3 - 3.4 Договору).

Специфікацією № 1 від 25.05.2015 до Договору було погоджено поставка валів валка лівого ч.АВ 145-0800-013 у кількості 14 одиниць та валів валка право ч.АВ145-0800-014 у кількості 14 одиниць. Умови оплати: по факту поставки відстрочкою платежу до 15 календарних днів.

Судами також встановлено, що на виконання умов Договору Позивач здійснив поставку наступної продукції:

- за накладною № 2 від 11.02.2016 - 2 (двох) валів валка правого Ч.АВ145-0800- 014 на суму 108 662,40 грн., позивачем виставлено рахунок № 2 від 11.02.2016 на 108 662,40 грн.;

- за накладною № 3 від 11.02.2016 - 3 (трьох) валів валка правого Ч.АВ145- 0800-014 на суму 162 993,60 грн., позивачем виставлено рахунок № 3 від 11.02.2016 на 162 993,60 грн.;

- за накладною № 10 від 29.03.2016 - 3 (трьох) валів валка правого ч.АВ145-0800-014 на суму 162 993,60 грн., позивачем виставлено рахунок № 10 від 29.03.2016 на 162 993,60 грн.

Вищезазначені накладі підписані з боку покупця без зауважень, а також відповідачем здійснена часткова оплата у розмірі 162 993,60 грн. за поставлену продукцію.

Оскільки здійснена позивачем поставка була не в повному обсязі оплачена відповідачем, колективне підприємство "Кривбасруденергопром" звернулося до суду з даним позовом, в якому просило суд стягнути суму основного боргу та нараховані, на підставі ст. 625 ЦК України, річні та інфляційні втрати на суму основного боргу.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд вказав про те, що відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свої зобов'язання стосовно повної оплати за поставлений позивачем товар, тому позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення 5 873,47 грн інфляційних та 710 грн річних за період з 14.04.2016 по 06.06.2016, апеляційний суд визнав, що з боку відповідача мало місце прострочення оплати вартості поставленого позивачем товару за накладною №10, тому здійснивши свій перерахунок задовольнив частково вимоги позивача в частині стягнення інфляційних та річних. Відмовляючи у позові в частині стягнення суми основного боргу , суд апеляційної інстанції посилався на те, що позивач передав покупцеві товар неналежної якості, у зв'язку з чим Покупець припинив приймання продукції за накладними №№ 2, 3 від 11.02.2016 року, тому за вказаний товар він не повинен був здійснювати оплату. При цьому, апеляційний суд прийняв від відповідача додаткові докази, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції, а саме докази стосовно поставки позивачем неякісного товару .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а висновки суду апеляційної інстанції вважає помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правовою природою укладений договір є договором поставки.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вірно встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив поставку продукції, що підтверджується накладними№2,3,10, які підписані з боку відповідача без зауважень.

Відповідач в свою чергу розрахувався з позивачем за поставлену продукцію частково у сумі 162 993,60 грн. за накладною №3 згідно виставленого рахунку-фактури №3 від 11.02.2016 на зазначену суму.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що відповідач, в порушення умов укладеного договору, за поставлену позивачем продукцію за накладними №2 та №10 не розрахувався у зв'язку з чим в нього станом на 10.02.2017 (на день подання позову) виник борг в розмірі 271 656 грн.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки позивачем було доведено належними доказами поставку відповідачеві продукції, яка прийнята останнім без зауважень, у суді першої інстанції відповідач не вказував на поставку неякісного товару, доказів того, що товар був поставлений неякісний також відповідачем надано до місцевого суду не було, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що на користь позивача слід стягнути суму боргу у розмірі 271 656 грн.

Посилання відповідача на поставку, за вказаними накладними (№2 та №10), неякісної продукції необґрунтовано взято до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки відповідач не обґрунтував причину неможливості подання до суду першої інстанції додаткових доказів стосовно поставки неякісної продукції.

Так, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього (ч.1 ст.101 ГПК України).

В порушення вищенаведеної норми суд апеляційної інстанції не послався на поважність причин неподання відповідачем акту - припису від 22.02.2016 №3-32, комісійного акту від 02.03.2016 № 3-33 та акту № 3-45 від 11.03.2016, отже не навів причин прийняття їх на стадії апеляційного провадження.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повернення товару за накладними №2,3, як і відсутні докази неякісності цього товару, тому немає підстав звільняти відповідача від здійснення оплати за цей товар .

Крім суми основного боргу позивач просив стягнути на його користь річні та інфляційні нараховані на підставі ст. 625 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 4.1.1 Договору сторони погодили, що оплата продукції, поставленої на склад покупця, здійснюється після надання відповідного оригіналу рахунку покупцеві у терміни, узгоджені відповідними специфікаціями. Специфікацією та замовленнями на поставку продукції визначено умови оплати: по факту поставки з відстрочкою платежу до 15 календарних днів.

Місцевим судом було встановлено, що позивачем 11.02.2016 було поставлена продукція за накладними №2,3. Граничний строк оплати за вказаними накладними є 26.02.2016 . Крім того, 29.03.2016 за накладною №10 також була поставлена продукція, граничний строк оплати якої є 14.04.2016 .

Оскільки, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару належним чином не виконав, за поставлений товар вчасно не розраховувався , колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом та вважає, що позивачем правомірно нараховані інфляційні втрати та річні на підставі ст. 625 ЦК України, які підлягають стягненню на його користь.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повне задоволення позовних вимог та стягнення на користь позивача 271 656,00 грн. - основного боргу, 8 573,89 грн. - 3 % річних, 37 830,68 грн. - збитків від інфляції.

Оскільки вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо спірних правовідносин сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, і прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а вірне по суті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання касаційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу колективного підприємства "Кривбасруденергопром" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі № 904/1267 /17 скасувати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2017 у справі №904/1267/17 залишити в силі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе,1 код ЄДРПОУ 24432974) на користь Колективного підприємства "Кривбасруденергопром" (50000, Дніпропетровська область місто Кривий Ріг, вул. Жовтнева, 5 код ЄДРПОУ 24991739) 5725,10 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області .

Головуючий Н. Нєсвєтова

Судді А. Ємельянов

І. Кондратова