Рішення

від 25.09.2017 по справі 911/2154/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2017 р. Справа № 911/2154/17

Господарський суд Київської області у складі судді Янюк О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Віді-страхування , с.Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кенвіл , м. Славутич Київської області

про стягнення 313 315, 80 грн

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1М.(довіреність 03/04-17 _Н від 03.04.2017);

від відповідача: ОСОБА_2 (посвідчення № 994/10 від 29.03.1996)

ВСТАНОВИВ:

13.07.2017 Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Віді-страхування (далі - позивач, ТДВ СК Віді-страхування ) звернулось до Господарського суду Київської області (далі - суд) із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Кенвіл (далі - відповідач, ТОВ Кенвіл ) про стягнення з останнього 313 315,80грн витрат по сплаті страхового відшкодування. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 4 699, 74грн.

Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 993, 1172, 1187, 1188 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 27 Закону України Про страхування та вказує на право регресу до відповідача щодо відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок ДТП.

14.07.2017 ухвалою суду порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК Україна) зобов'язано сторін надати суду докази, необхідні для вирішення спору.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразового відкладався та у судовому засіданні оголошувалась перерва.

Ухвалою суду від 09.08.2017 на підставі ст. 69 ГПК України строк вирішення спору продовжено на 15 днів до 28.09.2017. Черговий розгляд справи призначений на 25.09.2017.

Під час судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечував, про що зазначив у відзиві на позовну заяву (а.с. 88-90), зокрема, вказав, що у водія транспортного засобу DAF державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 у день коли сталась дорожнього-транспортна пригода був вихідний, а відтак останній неправомірно заволодів вказаним автомобілем, який належить ТОВ Кенвіл , а тому у задоволені позову просить відмовити.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 28.11.2016 у справі №752/18746/16-п (а.с.57), яка набрала законної сили 08.12.2016, встановлено, що 28.10.2016 приблизно о 16 год. 30 хв. водій ОСОБА_4 керуючи автомобілем НОМЕР_2, на вул. Заболотного, 140 в м. Києві не врахував дорожню обстановку та не дотримався безпечної дистанції руху, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів. Зазначеними діями ОСОБА_3 порушив п.п. 13.1 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

Вказаною постановою ОСОБА_3 визнано винуватим у вчинені адміністративного порушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340,00грн.

Разом з цим, зазначеною постановою встановлено, що ОСОБА_3 працює у ТОВ Кенвіл водієм. Зазначений факт також підтверджується повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому вказано, зокрема, що ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах із відповідачем з 06.09.2016 по теперішній час (а.с.81-82) та наказом (розпорядженням) №78-К від 05.03.2016 про приняття на работу ОСОБА_3 (а.с.98).

До того, 11.12.2015 між ТДВ СК Віді-страхування (страховиком) та ТОВ Некст Вижен Україна (страхувальником) укладено договір добровільного страхування CLAU №6415 (далі - Договір) наземного транспорту про страхування автомобіля НОМЕР_3 відповідно до умов якого страховик зобов'язався у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування.

Так, 27.02.2017 та 23.05.2017 ТДВ СК Віді-страхування здійснило:

- на підставі страхового акту №КР-011942 від 10.02.2017 (а.с.43-45) та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, виходячи з рахунку №КМд-С0001514 від 24.01.2017 (а.с.37-42) виплату страхового відшкодування у розмірі 311 571,84грн, що підтверджується платіжним дорученням №563 від 27.02.2017 (а.с.47);

- на підставі страхового акту №КР-012312 від 18.05.2017 (а.с.51-52) та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, виходячи з рахунку №КМдС-009166 від 10.05.2017 (а.с.53) доплату страхового відшкодування у розмірі 1 743,96грн, що підтверджується платіжним дорученням №1393 від 23.05.2017 (а.с.54).

Таким чином, ТДВ СК Віді-страхування здійснило страхове відшкодування ТОВ Некст Вижен Україна у розмірі 313 315,80грн (313 315,80=311 571,84+1 743,96).

У зв'язку із зазначеним та з метою досудового врегулювання спору, 10.03.2017 позивач звернувся до відповідача із вимогою про відшкодування шкоди (а.с. 61-63), у якій просив здійснити виплату по страховому відшкодуванню, відповідно до ст. 993 ЦК України у порядку регресу, на користь ТДВ СК Віді-страхування у розмірі 311 571,84грн. Факт надіслання відповідачу вищезгаданої вимоги підтверджується копією фіскального чеку від 13.03.2016 та рекомендованим повідомленням про вручення від 16.03.2016 (а.с. 63-64). Проте, зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення.

Оскільки, вищевказана грошова сума у добровільному порядку сплачена відповідачем не була, то позивач звернувся із даним позовом до суду.

Підсумовуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, зокрема, є страховий випадок (ст. 982 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 8 Закону України Про страхування , страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Так, на виконання умов Договору та Закону позивач здійснив страхове відшкодування ТОВ Некст Вижен Україна у розмірі 313 315,80грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1393 від 23.05.2017 на суму 1743,96грн (а.с.54) та №563 від 27.02.2017 на суму 311 571,84грн (а.с.47), а також матеріалами господарської справи.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України Про страхування , до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, відповідно до зазначеної статті позивач має право на звернення до суду про стягнення страхового відшкодування з ТОВ Кенвіл в порядку регресу.

Так, відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема, транспортних засобів що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 працює водієм у ТОВ Кенвіл , а транспортний засіб DAF державний номерний знак НОМЕР_1 належить відповідачу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника (аналогічна права позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.01.2015у справі №6-229цс14).

Проте, як стверджує відповідач, ОСОБА_3 виконував свої службові обов'язки у період з 20.10.2016 по 27.10.2017 за маршрутом Литва-Україна, а саме: м. Клайпеда - м. Одеса на підставі наказу №53-ВД від 17.10.2016, рахунка-фактури №СФ-0000107 від 24.10.2016, заявки №74-1610-029 від 17.10.2016 та Договору перевезення №17/10/2016 від 17.10.2016 (а.с.102-103, 106-109). Крім того, відповідно до п. 2.18 Робочої інструкції водія автотранспортних засобів ОСОБА_3 відповідає за сохранність транспортного засобу в рейсі та обов'язкового його повернення після рейсу на стоянку у м.Славутич. Разом з цим, із довідки Підприємства регіональних перевезень Атасс №120/09 від 23.08.2017 вбачається, що автомобілі, які належать відповідачу випускаються на лінію згідно копій наказів про відрядження ТОВ Кенвіл та повернення автомобілів на стоянку фіксується у журналі (а.с.204). Проте, копії журналу (виписки із зазначеного журналу) чи будь-яких інших доказів у розумінні ст. 32 ГПК України, які б вказували на місцезнаходження автомобіля НОМЕР_4 у період з 27.10.2016 по 29.10.2016, та в свою чергу вказували на порушення ОСОБА_3 п.2.18 своїх посадових інструкцій, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Так, відповідач стверджує, що в день, коли сталося ДТП ОСОБА_3 був наданий день відпочинку, в обґрунтування зазнаного, відповідач надав наказ №29/1 від 13.10.2016 (а.с.112) та журнал обліку відпусток (а.с. 201-203). Проте, жодного доказу того, що ОСОБА_4 28.10.2016 неправомірно заволодів (володів) транспортним засобом DAF д/н НОМЕР_1 відповідачем суду надано не було.

Також, суд критично ставиться до наданого відповідачем акту службового розслідування від 25.11.2016 на підставі наказу №4-А від 21.11.2016, оскільки останній є внутрішнім документом ТОВ Кенвіл , а тому можливості перевірки достовірності зазначеного документу у суду немає.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що оскільки автомобіль НОМЕР_4 є власністю ТОВ Кенвіл , то останній у відповідності до ч.1 ст.1172 ЦК України повинен відшкодувати шкоду за дії свого працівника.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 313 315,80грн витрат з виплати страхового відшкодування є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, під час судового засідання 07.08.2017 представник відповідача заявив суду клопотання про призначення судової експертизи (а.с.153-154). Клопотання обґрунтовує тим, що необхідно визначити розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, які визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна. З метою більш детального роз'яснення технічних питань, вважає за необхідне проведення авто товарознавчої судової експертизи.

Розглянувши заявлене клопотання та наявні матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Як зазначено у абз.2 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Проаналізувавши зазначені положення та наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що обставини, які будуть встановлені відповідною експертизою не матимуть суттєвого значення для даної справи, а призначення експертного дослідження призведе лише до затягування судового процесу. Для встановлення всіх фактичних обставин справи, на яких ґрунтується позов, суд не вбачає необхідності призначення відповідних експертиз, у зв'язку із чим, у задоволенні вказаного клопотання відмовляє.

На підставі ст. 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кенвіл (07100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 34659058) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Віді-Страхування (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с.Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56, ідентифікаційний код 35428675) 313 315,80грн (триста тринадцять тисяч триста п'ятнадцять грн 80 коп) - витрат з виплати страхового відшкодування, 4 699,74грн (чотири тисячі шістсот дев'яносто дев'ять грн 74 коп) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.09.2017.