Ухвала

від 25.09.2017 по справі 810/4288/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4288/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

25 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Собківа Я.М. Твердохліб В.А. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Кондитерська фабрика Лагода до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство Кондитерська фабрика Лагода звернувся до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016р. № 0002662200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області форми С від 12.07.2016р. № 0002662200.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 07.06.2016р. по 13.06.2016р. Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ Кондитерська фабрика Лагода з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 10.02.2015р. по 31.05.2016р.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та п. 1 Постанови правління НБУ від 03.09.2015р. № 581 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному ринку та валютному ринках України по експортному контракту поставки від 10.02.2015р. № 10/02/15-1, який укладено з нерезидентом AL MAUSIM LIMITED (Арабські Емірати).

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено Акт перевірки від 23.06.2016р. № 560/10-02-14-02/32967502, на підставі якого, прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016р. № 0002662200, яким позивачу застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 57 869,07 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994р. № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідальність за порушення строків зарахування валютної виручки на рахунки резидентів встановлена частиною 1 ст. 4 Закону № 185/94, якою обумовлено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

В свою чергу, згідно ч. 4 ст. 1 Закону № 185/94, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Таким чином, Національний банк України має право встановлювати інший, ніж передбачений в Законі № 185/94, строк надходження валютної виручки при здійсненні розрахунків у сфері ЗЕД.

При цьому, вимоги постанови правління НБУ щодо 90-денного строку зарахування валютної виручки починають діяти з моменту набрання чинності вказаним актом, а тому якщо авансовий платіж за імпортним договором або поставка товару за експортним договором здійснюються в період дії постанови Правління Національного банку України, то на такі операції розповсюджуються вимоги щодо завершення цих операцій у 90-денний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області в ході проведення перевірки було здійснено перелік всіх митних декларацій (56 шт.) за період з 10.02.2015р. по 29.02.2016р. без жодного посилання на первинний документ (в даному випадку митну декларацію) по якому встановлено порушення, тобто прострочена сума заборгованості по зовнішньоекономічному контракту.

При цьому, відповідач посилається на лист-повідомлення від 08.02.2016р. № 12311/175 від ПАТ ОТП БАНК про факт ненадходження в законодавчо встановлені терміни виручки по митним деклараціям за датами митного оформлення від 05.10.2015р., 07.10.2015р., 12.10.2015р. та 13.10.2015р.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до листа АТ ОТП БАНК від 27.02.2017р., валютні операції через банківську установу АТ ОТП БАНК по розподільчому валютному рахунку № 26037001343247 та поточному рахунку № 26004001343247 з нерезидентом AL MAUSIM LIMITED протягом періоду за який проводилася перевірка не здійснювалися.

Таким чином, АТ ОТП БАНК не міг повідомляти податковий орган про будь-яке порушення позивачем законодавчо встановлених строків повернення валютної виручки.

Щодо моменту початку відліку 90-денного строку для зарахування валютної виручки, положення ст. 1 Закону № 185/94 пов'язують початок обчислення такого строку з моментом митного оформлення продукції (виписки вивізної вантажної митної декларації).

Водночас, колегія суддів враховує, що Верховний Суд України неодноразово висловлював свій правовий висновок з даного приводу.

Зокрема, у постановах від 04 липня 2011 року (справа 21-108а11), від 16 січня 2012 року (справа № 21-412а11), та у подальшому в ухвалах від 18 травня 2015 року (справа 21-471а15), від 08 липня 2015 року (справа №815/5055/14) та ін., Верховний Суд України дійшов висновку про те, що моментом вчинення імпортної (експортної) операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, є момент фактичного перетину товаром митного кордону України.

За правилами частини 1 статті 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

З наведеного слід зробити висновок, що відлік граничного 90-денного строку повернення валютної виручки, після порушення якого здійснюється нарахування пені, необхідно здійснювати саме з дати перетину кордону, а не з моменту митного оформлення митних декларацій, а саме: по МД № 125130007/2015/617851 - з 07.10.2015р., а не з 05.10.2015р., як це здійснено відповідачем; по МД № 125130007/2015/617852 - з 07.10.2015р., а не з 05.10.2015р.; по МД № 125130007/2015/617932 - з 18.10.2015р., а не з 12.10.2015р.; по МД № 125130007/2015/617931 з 18.10.2015р., а не з 12.10.2015р.; по МД № 125130007/2015/617938 - з 19.10.2015р., а не з 13.10.2015р.

З приводу моменту, який слід вважати датою зарахування коштів на рахунок, колегія суддів вважає, що датою надходження валютної виручки є день її зарахування на розподільчий, а не поточний рахунок.

Пунктом 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать: рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 1.4 Постанови Правління Національного банку України Про затвердження Правил бухгалтерського обліку операцій з документами акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями в банках України від 17.11.2004р. № 549, Рахунок 2603 Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання банки використовують з метою здійснення валютного контролю та обов'язкового продажу іноземної валюти відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного

банку України з валютного регулювання.

Отже, аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 (розподільчий рахунок) є частиною поточного рахунку підприємства, але зі спеціальним режимом використання, відповідно, день надходження грошових коштів на нього в іноземній валюті є датою надходження валютної виручки, як виручки резидента, в розумінні ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті . Подальший обов'язковий продаж частини валютної виручки банком без згоди клієнта є порядком розподілу цієї виручки, яка здійснюється, згідно нормативних актів НБУ, який не впливає на дату надходження цих коштів на рахунок резидента від нерезидента.

Таким чином, розподільчі рахунки підприємств в установах банку нерозривно пов'язані з поточними рахунками та не можуть відкриватись без відкриття поточних рахунків і функціонувати самостійно від них. Розподільчі рахунки призначені виключно для цілей внутрішньобанківського аналітичного бухгалтерського обліку і виконують суто технічну функцію контролю чи розподілу коштів підприємства, що зараховуються на його поточний рахунок.

З урахуванням наведених правових норм, датою зарахування валютної виручки за експортною операцією є день надходження грошових коштів саме на розподільчий рахунок, який є частиною поточного валютного рахунку суб'єкта господарювання.

Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що надходження валютної виручки по експортним операціям, які зазначені відповідачем через установу банку ПАТ ОТП БАНК позивачем не здійснювалося, відтак порушення надходження валютної виручки, які зазначені відповідачем в Акті перевірки та апеляційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 12.07.2016р. № 0002662200

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ПрАТ Кондитерська фабрика Лагода та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Собків Я.М. Твердохліб В.А. Повний текст ухвали виготовлено 29.09.2017 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Твердохліб В.А.

Собків Я.М.