Рішення

від 26.09.2017 по справі 296/8937/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/8937/16-ц Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П.

Категорія 27 Доповідач Шевчук А. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,

з участю секретаря судового засідання Пеклін Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про стягнення заборгованості за надані послуги

та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітібілдком», про визнання правочину (договору) недійсним,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 квітня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" в особі відділення у м. Житомирі №580. Просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за надані послуги в сумі 3 348 800 грн. та солідарно з обох відповідачів штраф за порушення умов договору в розмірі 3 000 000 грн. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 04 липня 2014 року уклав із ОСОБА_2 агентський договір № 1 на здійснення дій щодо придбання об'єкта нерухомого майна, за яким він здійснив дії щодо пошуку та сприяння у придбанні нерухомого майна. За фактом надання ним послуг сторони правочину 04 серпня 2014 року підписали акт приймання виконаних робіт (наданих послуг), яким ОСОБА_2 підтвердив отримання послуг, передбачених договором, у повному обсязі та зобов'язався виплатити винагороду в сумі 3 348 800 грн. у порядку, узгодженому сторонами. Так, відповідач зобов'язався кошти у вищевказаній сумі покласти в індивідуальний сейф, який орендує в спеціальному сховищі банку, передати ключі від банківського сейфу та видати довіреність на право користування ним. Довіреність буда видана 04 серпня 2014 року. Однак ОСОБА_2, діючи спільно із працівниками відділення №580 ПАТ «УкрСиббанк», 05 серпня 2014 року відкликав його повноваження за довіреністю, чим позбавив можливості отримати винагороду за договором.

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 Просив агентський договір від 04 липня 2014 року №1 із підстав, передбачених ст.ст.203,215,229 ЦК України та ст.ст. 295,297 ГК України, визнати недійсним. В обґрунтування позову посилався також на те, що відповідно до агентського договору він діє не від власного імені, а в інтересах доручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітібілдком», тому є неналежним відповідачем, враховуючи, що сторонами агентського договору можуть бути виключно суб'єкти господарювання.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 18 квітня 2017 року первісний позов задоволено частково - стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги за агентським договором у сумі 3 348 800 грн., штраф за порушення умов договору в розмірі 3 000 000 грн. та судові витрати - 6 890 грн., а у задоволенні позову до ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено за безпідставністю. У задоволенні зустрічного позову відмовлено за безпідставністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині задоволення первісного позову і відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову щодо нього, а зустрічний позов задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що помилявся відносно наслідків укладення спірного договору, вважаючи, що діє виключно від імені та в інтересах ТОВ «Сітібілдком». Окрім того, при розгляді справи порушена підвідомчість, оскільки агентський договір є договором комерційного посередництва, який регулюється Господарським кодексом України. Одночасно з цим у п.4.2 спірного агентського договору сторони погодили, що суперечки підлягають розгляду в господарському суді.

Перевіривши в оскарженій частині законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, то суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не робить висновків щодо неоскарженої частини, тобто щодо відмови у задоволенні первісного позову до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк".

Судом першої інстанції встановлено, що 04 липня 2014 року між фізичною особою ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_2 укладений агентський договір №1 на здійснення дій щодо придбання об'єкту нерухомого майна (а.с.7 т.1).

За змістом пунктів 1.1. та 1.2 договору сторони домовилися про те, що ОСОБА_2 доручає, а ОСОБА_1 зобов'язався здійснити дії щодо пошуку та сприяння в придбанні ОСОБА_2 або Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітібілдком» у третьої особи, яка має у власності з оговореними параметрами та готова відчужити ОСОБА_2 або ТОВ «Сітібідком», об'єкт нерухомого майна. ОСОБА_1 також зобов'язався сприяти в оформленні необхідних документів для укладення договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна та забезпечити юридичний супровід даного договору.

У свою чергу за надані послуги ОСОБА_2 зобов'язався сплатити ОСОБА_1 винагороду в сумі, яка буде вказана у акті приймання виконаних робіт (наданих послуг), та повинна бути сплачена не пізніше ніж на наступний день після дня укладення договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна (п.1.4 договору).

Договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - будівлі навчального корпусу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, був укладений 04 серпня 2014 року (а.с.9-10 т.1).

Того ж дня, 04 серпня 2014 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючи як фізичні особи на виконання умов договірних зобов'язань, підписали акт приймання виконаних робіт (наданих послуг) за договором (а.с.8 т.1).

Підписанням акту ОСОБА_2 підтвердив факт належного надання ОСОБА_1 послуг у повному обсязі та констатував, що не має до нього претензій, чим фактично прийняв послуги.

Разом із цим, на виконання умов договору сторони визначили суму винагороди - 3 348 800 грн. та передбачили порядок її сплати. Так, ОСОБА_2 підтверджував, що кошти у вищевказаній сумі знаходяться в індивідуальному сейфі ПАТ «УкрСиббанк» відділення №580 (м.Житомир) згідно договору від 21 липня 2014 року №2622529394301. Він передає ОСОБА_1 ключ від банківського сейфу та зобов'язується видати довіреність на право користування ОСОБА_1 даним сейфом. ОСОБА_2 втрачав право користуватися сейфом начебто після видачі довіреності.

Окрім цього, у вищевказаному акті приймання, на який безпосередньо посилається пункт 1.4 договору, передбачено, що у випадку відізвання ОСОБА_2 довіреності або самостійного користування ним сейфом підтверджується факт нездійснення ОСОБА_2 розрахунку за договором і здійснення шахрайства по відношенню до ОСОБА_1 У випадку вчинення вказаних вище дій ОСОБА_2 зобов'язався сплатити ОСОБА_1 штраф у розмірі 3 000 000 грн.

Нотаріально посвідченою довіреністю від 04 серпня 2014 року ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 користуватися за договором від 31 липня 2014 року №2622529394301 сейфом НОМЕР_1, що знаходиться у приміщенні відділення №580 ПАТ «УкрСиббанк» за адресою: м. Житомир, вул. В.Бердичівська,48 (а.с.11 т.1).

Разом із тим, заявою від 05 серпня 2014 року ОСОБА_2 відкликав повноваження ОСОБА_1 у доступі до сейфу, чим підтвердив факт, що розрахунок із ОСОБА_1 не проведений (а.с.12 т.1).

ОСОБА_1, виконавши зобов'язання належним чином відповідно до умов договору за завданням ОСОБА_2, набув право на отримання винагороди за надані послуги саме від останнього, враховуючи, що ОСОБА_2 є стороною договору, яка прийняла на себе обов'язок провести оплату послуг (п.1.4). ОСОБА_2 ж своїх зобов'язань не виконав, оскільки послуг не оплатив.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором. Умовами договору передбачений штраф за відізвання ОСОБА_2 довіреності. ОСОБА_2 довіреність відкликав 05 серпня 2014 року, а тому мусить нести відповідальність за свої дії.

Окрім того, сейф здавався банком за договором від 31 липня 2014 року №2622529394301 лише по 04 серпня 2014 року. Умови договору передбачають застереження з цього приводу та пов'язуються із подією - відізванням довіреності, яка настала.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що штраф не передбачений умовами договору, оскільки прописаний у акті, також не змінюють висновків суду першої інстанції щодо стягнення штрафу, оскільки акт підписаний сторонами та за змістом п.1.4 договору є невід'ємною частиною договору фактично.

За таких обставин, суд першої інстанції на підставі ст.ст.526,629 ЦК України та умов договірних зобов'язань обґрунтовано дійшов висновку про те, що з відповідача, який не оплатив надані йому позивачем послуги, належить стягнути у судовому порядку винагороду та штраф, передбачені умовами договору.

Колегія суддів апеляційного суду також не може погодитися із посиланням в апеляційній скарзі на те, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства.

Так, між сторонами виникли договірні правовідносин, а спір виник з приводу невиконання відповідачем за первісним позовом договірних зобов?язань. При укладені договору сторони діяли з використанням правового статусу фізичних осіб, а не фізичних осіб - підприємців. Оскільки ОСОБА_1 надавав послуги ОСОБА_2 не як суб'єкту господарювання, то суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення норм ст.ст.901,903 ЦК України та розглянув спір у порядку цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги про погодження сторонами розгляду суперечок у господарському суді спростовуються вищевикладеним та додаткового правового обґрунтування не потребують.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 помилявся відносно наслідків укладення спірного договору, вважаючи, що діє виключно від імені та в інтересах ТОВ «Сітібілдком», не доводяться матеріалами справи, а тому колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність вчинення ОСОБА_2 договору під впливом помилки.

Разом із тим, розподіляючи судові витрати між сторонами, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_2 є інвалідом другої групи та п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до роз'яснень, що надані в абзаці другому п.35 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Рішення ухвалено на користь ОСОБА_1, але ОСОБА_2 чинним законодавством звільнений від сплати судового збору. За таких обставин витрати, понесені ОСОБА_1 на сплату судового збору в розмірі 6 890 грн. (а.с.1 т.1), підлягають до компенсації за рахунок держави в порядку, встановленому КМУ (ст.88 ЦПК України).

Відповідно до ст.309 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат скасовує та ухвалює в цій частині нове рішення, яким понесені ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору компенсує за рахунок держави в порядку, встановленому КМУ України. Рішення в частині задоволення первісного позову до ОСОБА_2 та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову залишається без змін.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,313-314,316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 квітня 2017 року в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Витрати, понесені ОСОБА_1 на сплату судового збору в розмірі 6 890 грн., компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча

Судді: