Постанова

від 24.10.2019 по справі 296/8937/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 296/8937/16-ц

провадження № 61-28436 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , публічне акціонерне товариство УкрСиббанк ,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

третя особа за зустрічним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю Сітібілдком ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 квітня 2017 року в складі судді Сингаївського О. П. та на рішення апеляційного суду Житомирської області від 27 вересня 2017 року в складі колегії суддів Шевчука А. М., Коломієць О. С., Талько О. Б.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та публічного акціонерного товариства УкрСиббанк і просив стягнути з ОСОБА_2 3 348 800 грн заборгованості за надані послуги та солідарно з обох відповідачів 3 000 000 грн штрафу за порушення умов договору.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 04 липня 2014 року він уклав із ОСОБА_2 агентський договір № 1 на здійснення дій щодо придбання об`єкта нерухомого майна, за яким він здійснив дії щодо пошуку та сприяння в придбанні нерухомого майна.

04 серпня 2014 року сторони підписали акт приймання виконаних робіт (наданих послуг), яким ОСОБА_2 підтвердив отримання послуг, передбачених договором, у повному обсязі та зобов`язався виплатити винагороду в сумі 3 348 800 грн у передбаченому договором і актом порядку, однак не виконав свої зобов`язання та порушив умови договору, а банк, як уважає позивач, виступав у змові з відповідачем щодо невиплати коштів, розміщених у сейфі.

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 та просив визнати недійсним агентський договір від 04 липня 2014 року № 1 як такий, що укладений з порушенням вимог статей 203, 215 ЦК України.

В обґрунтування зустрічних вимог позивач посилався на те, що відповідно до агентського договору ОСОБА_2 діяв не від власного імені, а в інтересах доручителя ТОВ Сітібілдком , оскільки сторонами агентського договору можуть бути виключно суб`єкти господарювання.

Окрім того, укладаючи спірний договір ОСОБА_2 помилявся щодо його суті та наслідків. Зокрема вважав, що при його укладенні він діє виключно в інтересах ТОВ Сітібілдком як представник вказаної юридичної особи, тому всі зобов`язання майнового характеру несе зазначене товариство.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 18 квітня 2017 року первісний позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 348 800 грн заборгованості за надані послуги за агентським договором і 3 000 000 грн штрафу за порушення умов договору. В задоволенні позовних вимог до ПАТ УкрСиббанк відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не виконав взяті на себе зобов`язання за агентським договором, а тому наявні правові підстави для стягнення відповідних сум з нього, а позовні вимоги до банку та вимоги зустрічного позову є безпідставними.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої істанції виходив із того, що ОСОБА_2 не довів у встановленому законом порядку обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 27 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 квітня 2017 року в частині розподілу судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким понесені ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в розмірі 6 890 грн компенсовано за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що, приймаючи рішення по суті позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

При цьому, оскільки ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, то понесені ОСОБА_1 судові витрати мають бути компенсовані за рахунок держави.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 01 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів дана справа передана до Верховного Суду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України ) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Судові рішення в частині позовних вимог ОСОБА_1 до банку, в частині вимог зустрічного позову та в частині вирішення питання розподілу судових витрат у касаційному порядку не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.

Заперечення на касаційну скаргу

У листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_1 на дану касаційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 04 липня 2014 року між фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений агентський договір № 1 на здійснення дій щодо придбання об`єкту нерухомого майна(далі - договір).

За змістом пунктів 1.1, 1.2 договору ОСОБА_2 доручає, а ОСОБА_1 зобов`язується здійснити дії щодо пошуку та сприяння в придбанні ОСОБА_2 або ТОВ Сітібілдком об`єкта нерухомого майна в третьої особи, яка має у власності відповідений об`єкт з обумволеними параметрами, та готова відчужити ОСОБА_2 або ТОВ Сітібідком . ОСОБА_1 також зобов`язався сприяти в оформленні необхідних документів для укладення договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна та забезпечити юридичний супровід даного договору.

За надані послуги ОСОБА_2 зобов`язався сплатити ОСОБА_1 винагороду в сумі, яка буде вказана в акті приймання виконаних робіт (наданих послуг), та повинна бути сплачена не пізніше ніж на наступний день після дня укладення договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна (пункт 1.4 договору).

На виконання договору 04 серпня 2014 року між приватним ВНЗ Інститут підприємництва та сучасних технологій та ТОВ Сітібілдком укладений договір купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна - будівлі навчального корпусу, що розташована за адресою: м. Житомир, майдан Путятинський, 4.

04 серпня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи як фізичні особи, підписали акт приймання виконаних робіт (наданих послуг) за договором, відповідно до якого ОСОБА_2 підтвердив факт належного надання ОСОБА_1 послуг у повному обсязі та відсутність до нього претензій.

Указаним актом сторони визначили суму винагороди за надані послуги в розмірі 3 348 800 грн і передбачили порядок її сплати, а саме, що вказана сума коштів знаходиться в індивідуальному сейфі ПАТ УкрСиббанк (відділення № 580 у м. Житомирі), згідно договору від 21 липня 2014 року № 2622529394301, і ОСОБА_2 передає ОСОБА_1 ключ від цього банківського сейфу та зобов`язується видати довіреність на право користування ОСОБА_1 сейфом, а ОСОБА_2 втрачає право користуватися сейфом після видачі вказаної довіреності.

Окрім цього, у зазнаеному акті на підставі пункту 1.4 договору передбачено, що в разі відкликанням ОСОБА_2 довіреності або самостійного користування ним сейфом підтверджується факт нездійснення ОСОБА_2 розрахунку за договором і здійснення шахрайства щодо ОСОБА_1

Договором передбачено, що в разі вчинення ОСОБА_2 вказаних дій, останній зобов`язаний сплатити ОСОБА_1 3 000 000 грн штрафу.

Нотаріально посвідченою довіреністю від 04 серпня 2014 року ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 користуватися сейфом № 48, що знаходиться у приміщенні відділення № 580 ПАТ УкрСиббанк за адресою: АДРЕСА_1 , який орендований ОСОБА_2 за договором від 31 липня 2014 року № 2622529394301.

Заявою від 05 серпня 2014 року ОСОБА_2 відкликав повноваження ОСОБА_1 в доступі до сейфу.

Згідно з умовами договору користування індивідуальним сейфом від 31 липня 2014 року № 2622529394301, відповідний сейф здавався банком лише по 04 серпня 2014 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення в оскаржуваній частині відповідають зазначеним вимогам закону.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Сатттею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Обґрунтованим є висновок судів, що ОСОБА_1 , виконавши зобов`язання належним чином відповідно до умов договору, набув право на отримання винагороди за надані послуги саме від ОСОБА_2 , оскільки саме останній є стороною договору, яка прийняла на себе обов`язок провести оплату послуг (пункт 1.4).

Правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанції, що всупереч зазначеним правовим нормам ОСОБА_2 не виконав взяті на себе договірні зобов`язання та не здійснив розрахунок з позивачем за отримані від нього послуги, а тому наявні правові підстави для задоволення позову в даній справі в частині позовної вимоги до ОСОБА_2 про стягнення вартості наданих послуг.

Умовами договору передбачений штраф за відкликання ОСОБА_2 довіреності, а тому обґрунтованим є висновок судів про наявність правових підстав для стягнення суми штрафу з ОСОБА_2 , оскільки останній відкликав відповідну довіреність 05 серпня 2014 року.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються встановленими судами обставинами та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись статтями 389, 400 , 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 квітня 2017 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 27 вересня 2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги та штрафу за порушення умов договорузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді : Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук