Ухвала

від 26.09.2017 по справі 530/374/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/374/16-ц Номер провадження 22-ц/786/851/17Головуючий у 1-й інстанції Должко С. Р. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді : Гальонкіна С.А.,

суддів: Мартєва С.Ю., Хіль Л.М.,

з участю секретаря: Гнатюк О.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 07 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства Картопля Полтавщини , з участю третьої особи: реєстраційної служби Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області, про визнання додаткової угоди від 28 квітня 2015 року недійсною та розірвання договору оренди земельної ділянки від 26 червня 2007 року.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3, вона у встановлений законом строк прийняла спадщину, до складу якої входила земельна ділянка площею 3,4452 га, розташована на території Бірківської сільської ради Зінківського району Полтавської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Після отримання спадщини вона дізналась, що її батьком, ще за життя, 3 квітня 2007 року укладено договір оренди вказаної земельної ділянки з приватним підприємством Картопля Полтавщини терміном на 10 років.

На підставі п. 40 договору оренди позивач звернулась до відповідача з вимогою про розірвання договору оренди від 3 квітня 2007 року, оскільки не бажала продовжувати правовідносини з ПП Картопля Полтавщини . Однак їй було повідомлено, що її батьком ОСОБА_3 28 квітня 2015 року підписано додаткову угоду про внесення змін до договору оренди, якою було продовжено строк дії даного договору та внесено зміни до п. 40 договору.

Проте ОСОБА_2 посилається на те, що її батько не міг підписати вказану додаткову угоду, оскільки на момент її підписання та до самої смерті він знаходився в Полтавській установі виконання покарань № 23.

Враховуючи викладене, позивач просила суд: визнати додаткову угоду, укладену 28 квітня 2015 року між ОСОБА_3 та ПП Картопля Полтавщини , недійсною; розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та ПП Картопля Полтавщини і зареєстрований 26 червня 2007 року; стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 07 червня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до приватного підприємства Картопля Полтавщини , третя особа реєстраційна служба Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області про визнання додаткової угоди від 28 квітня 2015 року недійсною та розірвання договору оренди земельної ділянки від 26 червня 2007 року -задоволено частково.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 26 червня 2007 року укладений між ОСОБА_3 та приватним підприємством Картопля Полтавщини , що зареєстрований в Зіньківському районному відділі центру ДЗК при Держкомземі України від 26 червня 2007 року за № 040755500363.

Стягнуто із приватного підприємства Картопля Полтавщини , код ЄРДПОУ -34463453, яке розташоване за адресою с. Ставкове, Зіньківського району, Полтавської області на користь ОСОБА_2, жительки АДРЕСА_1 551,21 грн. сплаченого судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 липня 2016 року за апеляційною скаргою Приватного підприємства Картопля Полтавщини рішення Зінківського районного суду Полтавської області від 07 червня 2016 року в частині задоволених позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки від 26 червня 2007 року укладеного між ОСОБА_3 та приватним підприємством Картопля Полтавщини , що зареєстрований в Зіньківському районному відділі центру ДЗК при Держкомземі України від 26 червня 2007 року за № 040755500363 - скасовано .

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у позовних вимогах ОСОБА_2 до приватного підприємства Картопля Полтавщини , третя особа реєстраційна служба Зінківського районного управління юстиції Полтавської області розірвання договору оренди земельної ділянки від 26 червня 2007 року - відмовлено.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухваливши рішення, яким визнати недійсною оспорювану додаткову угоду до договору оренди. Вважає, що рішення місцевого суду ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 не міг підписати вказану додаткову угоду, так як на момент її підписання (28 квітня 2015 року) та до самої смерті він знаходися у Полтавській установі виконання покарань № 23. Судом також не надана належна оцінка інформації, що була отримана з Полтавської УВП №23 про те, що ОСОБА_3 у період його перебування в цій установі з 01 квітня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 не відвідувала жодна особа.

Предметом оскарження є рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позову про визнати недійсною додаткової угоди до договору оренди, тому рішення переглядається лише в цій частині.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 07 червня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання додаткової угоди недійсною- скасовано.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано додаткову угоду від 28 квітня 2015 року про внесення змін до договору оренди від 03 квітня 2007 року, зареєстрований 26 червня 2007 року за №040755500363, укладену між ОСОБА_3 та Приватним підприємством Картопля Полтавщини - недійсною.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області від 18 липня 2016 року - скасовано.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року рішення апеляційного суду Полтавської області від 18 серпня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнати недійсною додаткової угоди до договору оренди, суд першої інстанції, оцінивши надані сторонами докази, прийшов до висновку, що обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, позивачем не доведено належними і допустимими доказами.

Колегія суддів у повній мірі погоджується з такими висновками місцевого суду виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3. Після його смерті ОСОБА_2 у встановленому законом порядку оформила спадкові права на земельну ділянку площею 3,4452 га, розташовану на території Бірківської сільської ради Зіньківського району, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер -НОМЕР_1. Даний факт підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02 грудня 2015 року, яке видане приватним нотаріусом Зіньківського районного нотаріального округу, та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 12316002 (а.с.7-8 т.1).

Після отримання спадщини, ОСОБА_2 дізналась, що її батьком ОСОБА_3, за життя було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки від 03 квітня 2007 року з ПП Картопля Полтавщини терміном на 10 років. Вказаний договір зареєстрований в Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , про що вчинено запис від 26 червня 2007 року № 040755500363 (а.с. 9-10 т.1).

На підставі п. 40 договору оренди позивач звернулась до відповідача з вимогою про розірвання договору оренди від 3 квітня 2007 року, оскільки не бажала продовжувати правовідносини з ПП Картопля Полтавщини . Однак їй було повідомлено, що її батьком ОСОБА_3 28 квітня 2015 року підписано додаткову угоду про внесення змін до договору оренди, якою було продовжено строк дії даного договору та внесено зміни до п. 40 договору.

Додатковою угодою від 28 квітня 2015 року, яка підписана обома сторонами - ОСОБА_3 та ПП Картопля Полтавщини (а.с.13), внесено зміни до п. 8 щодо строку дії договору та визначено, що договір укладено на 20 років. Також внесено зміни до п. 9 та п. 40, які викладено в новій редакції. В пункті 9 визначено новий розмір орендної плати, а в п. 40, серед іншого визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої сторони не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Вказана угода зареєстрована в реєстраційній службі Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області 03 лютого 2016 року № 13100298.

Статтями 651, 653-654 ЦК України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення права оренди земельної ділянки. При цьому реєстрація договорів оренди землі має інше юридичне значення, ніж це передбачено ч.3 ст. 640 ЦК України. Момент, з якого вважається укладеним спірний договір оренди має визначатися відповідно до ч.1 ст. 638 ЦПК України, оскільки з моменту державної реєстрації договір оренди землі набуває чинності (ст. 18 Закону України Про оренду землі).

Відповідно до ст.ст. 13, 14, 19 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це письмова угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату (розмір якої передбачається умовами договору, які не можуть суперечити законам України) передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання в обумовлений договором строк.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги в частині визнання додаткової угоди недійсною ОСОБА_2 посилалася на те, що її батько не міг підписати вказану додаткову угоду, оскільки на момент її підписання та до самої смерті він знаходився в Полтавській установі виконання покарань № 23. За саме за таких обставин додаткова угода є такою, що не відповідає внутрішній волі (намірам) ОСОБА_3 Аналогічні доводи містяться в апеляційній скарзі.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Зі змісту абзацу другого ч. 1 ст. 218 ЦК вбачається, що не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення , а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо (ч. 2 ст. 937, ч. 3 ст. 949 ЦК). Саме такі роз'яснення надані в абзаці другому п. 12 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними .

На підтвердження обставин, викладених в позові, позивачем надано довідку Полтавської УВП № 23, згідно якої ОСОБА_3, у період його перебування в Полтавській УВП № 23 із 01.04.2015 року по 30.05.2015 року не відвідували службові особи МВС, СБУ, прокуратури особисто чи за дорученням цивільних осіб (а.с.15 т.1).

Надаючи оцінку даному доказу, колегія суддів вважає, що інформація надана ПУВП УДПтС України в Полтавській області (№ 23) беззаперечно не доводить факту непідписання ОСОБА_3 додаткової угоди, а підтверджує факт того, що покійного у вказаний період не відвідували службові особи МВС, СБУ та прокуратури. При цьому вказана довідка не містить інформації про відвідування ОСОБА_3 іншими особами, а також отримання останнім листів та іншої кореспонденції, або ж проведення переписки. Будь-яких інших доказів позивачем суду першої інстанції не надано та не ставилося питання про призначення судово-почеркознавчої експертизи щодо встановлення належності ОСОБА_3 підпису у додатковій угоді.

Доводи позивачки щодо недійсності додаткової угоди з підстав відсутності на момент державної реєстрації даної угоди у ОСОБА_3 цивільної правоздатності, в зв'язку із смертю останнього, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки в розумінні норм матеріального права сторона правочину повинна мати цивільну правоздатність та дієздатність на момент укладення правочину. При цьому, факт проведення державної реєстрації додаткової угоди протягом строку дії договору оренди, не змінює моменту укладення договору, а лише вказує на набуття такою угодою чинності. Окрім того, чинне законодавство не містить положень про недійсність (нікчемність) договорів, державна реєстрація яких проведена після смерті фізичної особи, як однієї із сторін договору, саме з таких підстав.

Колегія суддів звертає увагу на те, що договір оренди від 03 квітня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ПП Картопля Полтавщини набув чинності у встановленому законом порядку. Дійсність даного договору сторонами не оспорюється, та не оспорювалась орендодавцем за життя.

Під час апеляційного розгляду ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 18 травня 2017 року задоволено клопотання позивача про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи.

За результатами проведеної експертизи на адресу апеляційного суду надійшов висновок експерта № 1444 від 10.08.2017 року (а.с.142-158 т.2), відповідно до якого вбачається, що підпис від імені ОСОБА_3 у графі Орендодавець додаткової угоди від 28 квітня 2015 року до договору оренди земельної ділянки від 03 квітня 2007 року укладеного між ОСОБА_3 та ПП Картопля Полтавщини ймовірно виконаний ОСОБА_3. Висновок наданий у вірогідній формі за причин вказаних в дослідженні.

В частині Дослідження експертного висновку зазначено, що при порівнянні методом зіставлення досліджуваного підпису в документі № 2 (додаткова угода від 28 квітня 2015 року) зі зразками підпису ОСОБА_3 встановлений відносний збіг та розбіжності. Встановлені збіжні ознаки стійкі, проте за своїм обсягом і значущістю утворюють сукупність лише близьку до індивідуальної. Виявити більшу кількість збігів не вдалося внаслідок стислості і простоти будови підписів ОСОБА_3 та в зв'язку з недостатністю наданих експерту вільних зразків підпису. Тому встановлені збіжні ознаки достатні лише для вірогідного висновку. Що стосується виявлених розбіжних ознак, то вони в даному випадку не суттєві і можуть бути пояснені великою варіаційністю підпису ОСОБА_3, яка не проявилась у наданих зразках.

Надавши оцінку висновку експерта № 1444 від 10.08.2017 року, колегія суддів прийшла до висновку, що даний висновок носить характер припущень. При цьому вірогідний висновок вказує на те, що підпис в додатковій угоді виконаний ОСОБА_3

Таким чином, позивачем не доведено беззаперечними належними і допустимими доказами того факту, що додаткова угода була підписана не її батьком, а іншою особою.

За обставин викладених вище, колегія суддів вважає, що зміни до даного договору, внесені додатковою угодою від 28.04.2015 року проведені у передбаченому законом порядку, з дотриманням форми договору та здійсненням його державної реєстрації.

Таким чином, позивачем не доведено факту підписання додаткової угоди не ОСОБА_3 та, відповідно, відсутності підстав для визнання додаткової угоди недійсною на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, у зв'язку з відсутністю вільного волевиявлення ОСОБА_3, яке не відповідало його внутрішній волі.

Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Що стосується вимоги апеляційної скарги про залишення без змін рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 07 червня 2016 року в частині задоволених вимог про розірвання договору оренди, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Під час апеляційного розгляду апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та в тій частині, в якій особа, яка оскаржує рішення не згодна з висновками місцевого суду.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосуються рішення суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсною додаткової угоди, в зв'язку з чим апелянт просила рішення суду першої інстанції змінити лише в цій частині, задовольнивши дану позовну вимогу.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції в частині задоволеної позовної вимоги про розірвання договору оренди було предметом розгляду в апеляційному суді за апеляційною скаргою ПП Картопля Полтавщини .

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 липня 2016 року за апеляційною скаргою Приватного підприємства Картопля Полтавщини рішення Зінківського районного суду Полтавської області від 07 червня 2016 року в частині задоволених позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки від 26 червня 2007 року укладеного між ОСОБА_3 та приватним підприємством Картопля Полтавщини , що зареєстрований в Зіньківському районному відділі центру ДЗК при Держкомземі України від 26 червня 2007 року за № 040755500363 - скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у позовних вимогах ОСОБА_2 до приватного підприємства Картопля Полтавщини , третя особа реєстраційна служба Зінківського районного управління юстиції Полтавської області розірвання договору оренди земельної ділянки від 26 червня 2007 року - відмовлено. Вказане рішення апеляційного суду не оскаржене та є чинним.

Оцінка висновків апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги ПП Картопля Полтавщини відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що апелянт ОСОБА_2 могла реалізувати своє право на залишення без змін висновків місцевого суду в частині задоволених вимог у спосіб визначений ЦПК України - шляхом подачі касаційної скарги на рішення апеляційного суду від 18 липня 2016 року. Однак, вказане рішення апеляційного суду нею не оскаржувалося в касаційному порядку, хоча її представник брав участь у справі при розгляді апеляційної скарги ПП Картопля Полтавщини .

Під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 в даному судовому засіданні, колегія суддів прийшла до висновку про її відхилення, тому підстави для скасування рішення апеляційного суду від 18 липня 2016 року відповідно до ч. 2 ст. 318 ЦПК України відсутні.

Доводи апеляційної скарги про наявність беззаперечних підстав для визнання недійсною додаткової угоди не беруться до уваги. Апеляційна скарга в цій частині не містять нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції, а в цілому повторює обґрунтування підстав заявленого позову, яким судом першої інстанції вірно надана оцінка.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в повній мірі ґрунтуються на законі та встановлених фактичних обставин у справі, норми матеріального права застосовані вірно.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про визнати недійсною додаткової угоди до договору оренди.

Судові витрати, понесені ОСОБА_2 за подачу апеляційної скарги та оплату проведення експертизи не підлягають стягненню, оскільки колегія суддів прийшла до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 318, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 07 червня 2016 року в частині відмови в задоволенні позову про визнати недійсною додаткової угоди до договору оренди - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) С.А.Гальонкін

Судді: (підпис) С.Ю.Мартєв

(підпис) Л.М.Хіль

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області С.А.Гальонкін