Постанова

від 29.09.2017 по справі 812/1213/17

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1213/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Секірської А.Г.,

за участю секретаря - Вакуленка А.В.,

представника позивача - не прибув;

представника відповідача - Рибаса А.С., довіреність від 02.01.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сєвєродонецьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Малорязанцівської селищної ради Попаснянського району Луганської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2017 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (далі - позивач) до Малорязанцівської селищної ради Попаснянського району Луганської області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01 серпня 2017 року позивач засобами поштового зв'язку звернулась до Малорязанцівської селищної ради Попаснянського району Луганської області із запитом на отримання публічної інформації від 01.08.2017 № 6, яким просила відповідача надати інформацію про всі земельні ділянки (з зазначенням загальної площі кожної з даних земельних ділянок) в межах Малорязанцівської селищної ради Попаснянського району Луганської області, які у період з 01 січня 2016 року по 01 серпня 2017 року були надані Малорязанцівською селищною радою Попаснянського району Луганської області приватним особам у власність чи користування, а також інформацію про прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали такі ділянки. У відповідь на вищезазначений запит від 01.08.2017 № 6 листом від 10.08.2017 № 738 відповідач відмовив у задоволенні вимог запиту позивача від 01.08.2017 № 6, посилаючись на той факт, що не має згоди надати запитувану інформацію у зв'язку з відсутністю деталізації у запиті чи законодавчого визначення терміну приватні особи і, як наслідок, неможливістю визначення із запиту кола суб'єктів, яким надавались земельні ділянки.

З посиланням на статтю 3 Закону України Про інформацію основними напрямами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень; створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів; забезпечення інформаційної безпеки України; сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору.

Згідно із положенням статті 5 Закону України Про інформацію кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

На підставі викладеного позивач просить суд визнати протиправними дії Малорязанцівської селищної ради Попаснянського району Луганської області щодо не надання ОСОБА_2 інформації про всі земельні ділянки (з зазначенням загальної площі кожної з даних земельних ділянок) в межах Малорязанцівської селищної ради Попаснянського району Луганської області, які у період з 01 січня 2016 року по 01 серпня 2017 року були надані Малорязанцівською селищною радою Попаснянського району Луганської області приватним особам у власність чи користування, а також інформацію про прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали такі ділянки та зобов'язати Малорязанцівську селищну раду Попаснянського району Луганської області надати позивачу інформацію про всі земельні ділянки (з зазначенням загальної площі кожної з даних земельних ділянок) в межах Малорязанцівської селищної ради Попаснянського району Луганської області, які у період з 01 січня 2016 року по 01 серпня 2017 року були надані Малорязанцівською селищною радою Попаснянського району Луганської області приватним особам у власність чи користування, а також інформацію про прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали такі ділянки.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав клопотання від 29.09.17 вх. № 23253/2017 про розгляд справи без участі позивача (арк. спр. 56 ).

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував. У судовому засідання надав письмові заперечення (арк.спр. 57-59) в яких посилався на таке.

04.08.2017 Малорязанцівською селищною радою Попаснянського району Луганської області отримано, крім іншого, звернення громадянки ОСОБА_2 від 01.08.2017 № 6 про надання інформації про всі земельні ділянки, надані відповідачем в період з 01.01.2016 по 01.08.2017 приватним особам у власність чи користування. Відповідь на заначений запит надана листом від 10.08.2017 вих. № 738. При обробці запиту з'ясувалось, що надати інформацію стосовно надання у власність чи користування приватним особам в період з 01.01.2016 по 01.08.2017 неможливо, оскільки у запиті не деталізовано, інформація щодо надання земельних ділянок яким саме приватним особам запитується позивачем. В ході системного аналізу діючого законодавства України, проведеного з метою надання законної та обґрунтованої відповіді на запит, було встановлено, що термін приватні особи у нормативно-правових актах відсутній. З урахуванням викладеного, на запит надана відповідь про те, що Малорязанцівська селищна рада Попаснянського району Луганської області не має змоги надати запитувану інформацію щодо земельних ділянок, наданих у власність чи користування приватним особам в період з 01.01.2016 по 01.08.2017 у зв'язку з відсутністю деталізації у запиті чи законодавчого визначення терміну приватні особи і, як наслідок, неможливістю визначення із запиту кола суб'єктів, яким надавались земельні ділянки. З підстав, викладених у письмових запереченнях, відповідач вважає, що дії Малорязанцівської селищної ради при наданні відповіді від 10.08.2017 вих. № 738 є правомірними.

На підставі викладеного, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов наступного.

В судовому засіданні судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 01 серпня 2017 року вих. № 6 ОСОБА_2 звернулась до Малорязанцівської селищної ради Попаснянського району Луганської області із запитом на отримання публічної інформації від 01.08.2017 № 6, яким просила відповідача надати інформацію про всі земельні ділянки (з зазначенням загальної площі кожної з даних земельних ділянок) в межах Малорязанцівської селищної ради Попаснянського району Луганської області, які у період з 01 січня 2016 року по 01 серпня 2017 року були надані Малорязанцівською селищною радою Попаснянського району Луганської області приватним особам у власність чи користування, а також інформацію про прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали такі ділянки (арк.спр.10).

У відповіді Малорязанцівської селищної ради Попаснянського району Луганської області від 10 серпня 2017 року вих.№738 зазначено, що Малорязанцівська селищна рада не має згоди надати запитувану інформацію щодо земельних ділянок, наданих у власність чи користування приватним особам в період з 01.01.2016 по 01.08.2017 року, у зв'язку з відсутністю деталізації у запиті чи законодавчого визначення терміну приватні особи , і, як наслідок, неможливістю визначення із запиту кола суб'єктів, яким надавались земельні ділянки (арк.спр.11).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Конституції України встановлено право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI Про доступ до публічної інформації .

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 3 Закону України Про інформацію основними напрямами державної інформаційної політики є забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень; створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів; забезпечення інформаційної безпеки України; сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору.

Згідно з положеннями статті 5 цього Закону, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

У відповідності до частини першої статті 6 цього ж Закону право на інформацію забезпечується, зокрема, створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (стаття 20 Закону України Про інформацію ).

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України Про доступ до публічної інформації .

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (стаття 1 Закону України Про інформацію ).

Згідно із положеннями статі 3 цього Закону право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону України Про доступ до публічної інформації розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Статтею 4 вказаного Закону встановлено, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень, вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом, рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Згідно зі статтею 5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 14 вказаного Закону встановлено обов'язки розпорядника інформації, серед яких обов'язок оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення, вести облік запитів на інформацію, надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 15 Закону України Про доступ до публічної інформації розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньо-організаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Положеннями ст.19 Закону України Про доступ до публічної інформації визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України Про доступ до публічної інформації розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно зі частиною четвертою цієї статті, у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 22 цього ж Закону встановлено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках : 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 22 цього ж Закону відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Таким чином, підстави, відповідно до яких відповідач відмовив позивачу у задоволенні його запиту на інформацію, не передбачені частиною першою статті 22 Закону України Про доступ до публічної інформації .

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач, як розпорядник публічної інформації, відмовляючи позивачу у задоволенні запиту на інформацію, діяв з порушенням норм Закону України Про доступ до публічної інформації .

Пленум Вищого адміністративного суду у постанові від 29.09.2016 № 10 Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України № 2939-VI від 13.01.2011 Про доступ до публічної інформації роз'яснив, що за загальним правилом не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2939-VІ, вказану інформацію може бути обмежено в доступі, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину (частина п'ята стаття 6 Закону № 2939-VІ).

Складовою комунального майна є земля (частина перша статті 142 Конституції України, частина перша статті 60 Закону Про місцеве самоврядування в Україні ). Відповідно не може бути обмежено доступ до інформації про земельні ділянки, надані приватним особам у власність чи користування, а так само прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали такі ділянки. Вилучення імен фізичних осіб чи найменувань юридичних осіб, яким відповідне майно було надане, з копій документів при їх наданні за запитом на інформацію, є порушенням вимог Закону № 2939-VІ, крім випадків, передбачених другим реченням частини п'ятої статті 6 Закону № 2939-VІ.

Таким чином, відсутність в нормативних актах визначення поняття приватних осіб не може бути підставою для відмови у наданні запитуваної інформації, відповідач як розпорядник публічної інформації не мав обмежувати доступ позивача до інформації про всі земельні ділянки (з зазначенням загальної площі кожної з даних земельних ділянок) в межах Малорязанцівської селищної ради Попаснянського району Луганської області, які у період з 01 січня 2016 року по 01 серпня 2017 року були надані Малорязанцівською селищною радою Попаснянського району Луганської області приватним особам у власність чи користування.

Таким чином, аналізуючи встановлені судом обставини та наведені вище правові норми суд приходить висновку, що відмова відповідача, викладена у листі від 10.08.2017 вих. № 738, є неправомірною.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача надати ОСОБА_2 інформацію на запит від 01.08.2017 вих. № 6 щодо земельних ділянок (із зазначенням загальної площі кожної з даних земельних ділянок) в межах Малорязанцівської селищної ради Попаснянського району Луганської області, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту другого статті 5 Закону України Про доступ до публічної інформації доступ до інформації забезпечується шляхом: надання інформації за запитами на інформацію.

Вирішуючи дані спірні правовідносини, суд звертає увагу на те, що в прохальній частині відповідного запиту позивача про доступ до публічної інформації запитувана позивачем інформація стосується відомостей щодо земельних ділянок.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідач як розпорядник відповідними землями в силу повноважень, передбачених Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , зобов'язаний надавати будь-яку інформацію про такі землі як в порядку вимог Закону України Про доступ до публічної інформації , так і в порядку вимог Закону України Про звернення громадян .

За даних обставин та за наведених вище підстав, суд вважає, що позовна вимога щодо зобов'язання відповідача надати ОСОБА_2 інформацію на запит від 01.08.2017 вих. № 6 щодо земельних ділянок (із зазначенням загальної площі кожної з даних земельних ділянок) в межах Малорязанцівської селищної ради Попаснянського району Луганської області підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача стосовно стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн, яка була їй надана відповідно до умов Договору про надання правової допомоги № 16/08/17-1 від 16.08.2017, суд зазначає наступне.

Згідно положень статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До складу витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, відносяться витрати на правову допомогу.

Частиною першою статті 90 КАС України закріплено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Частиною третьою статті 90 КАС України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

На реалізацію наведеної норми 20.12.2011 прийнято Закон України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах , в статті 1 якого закріплено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Стаття 2 цього Закону встановлює, що у разі якщо сторона у цивільній чи адміністративній справі звільнена від оплати витрат на правову допомогу, компенсація таких витрат виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, у розмірі, що не перевищує 2,5 відсотка прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

При цьому суд зазначає, що в КАС України не передбачено, що види правової допомоги, що підлягають компенсації, можуть встановлюватись або обмежуватись іншими законами. Тому перелік видів платної правової допомоги, наведений в Законі №4191-VI, не вичерпний, а є лише переліком видів платної правової допомоги, відносно яких встановлено граничний розмір компенсації на сьогоднішній день.

Згідно пункту 8 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період визначається Законом про Державний бюджет України.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік від 21.12.2016 № 1801-VIII встановлено, що у 2017 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня складає 1 600 гривень.

Таким чином, максимальний граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу за годину участі особи, яка надавала правову допомогу поза судовим засіданням становить: 1600 х 40 % = 640 грн за годину, і не може перевищувати дану суму.

Так, відповідно до ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI:

- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору

- інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Отже, до складу витрат на правову допомогу входять дії адвоката, які, зокрема, вчинені ним поза судовим засіданням. Такими діями, наприклад, є надання консультацій та складання позовної заяви. Також до правової допомоги відносяться й інші вказані вище дії.

З цього приводу суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат, представником позивача до адміністративного позову були додані наступні докази звернення до фахівця в галузі права, оплати та приймання послуги з правової допомоги, з наведеною калькуляцією затраченого часу, а саме: копії договору про надання правової допомоги від 16.08.2017, акту приймання-передачі наданих правових послуг від 17.08.2017, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордеру серії КС № 325755, квитанції від 17.08.2017 № 39 на суму 3000,00 грн (арк. спр. 23-27).

Згідно вказаного акту приймання-передачі позивачу надано правову допомогу, яка складається з таких послуг: надання усної консультації щодо можливості та перспективності подачі клієнтом до суду позову про визнання дій Малорязанцівської селищної ради Попаснянського району неправомірними (1 год. витраченого робочого часу), складання та підготовка до подачі до Луганського окружного адміністративного суду позову до Малорязанцівської селищної ради Попаснянського району Луганської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії (4 год. витраченого робочого часу).

Вартість наданих послуг (з розрахунку 600,00 за годину роботи адвоката) становить 3000,00 грн.

Аналізуючи викладене, а також документи надані представником позивача на підтвердження витрат на правову допомогу, суд прийшов до висновку, що надані документи є належними та допустимими доказами щодо підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 640,00 грн, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Малорязанцівської селищної ради Попаснянського району Луганської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Малорязанцівської селищної ради Попаснянського району Луганської області щодо ненадання ОСОБА_2 інформації про всі земельні ділянки (з зазначенням загальної площі кожної з даних земельних ділянок) в межах Малорязанцівської селищної ради Попаснянського району Луганської області, які у період з 01 січня 2016 року по 01 серпня 2017 року були надані Малорязанцівською селищною радою Попаснянського району Луганської області приватним особам у власність чи користування, а також інформації про прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали такі ділянки.

Зобов'язати Малорязанцівську селищну раду Попаснянського району Луганської області надати ОСОБА_2 інформацію на запит від 01.08.2017 вих. № 6 щодо земельних ділянок (із зазначенням загальної площі кожної з даних земельних ділянок) в межах Малорязанцівської селищної ради Попаснянського району Луганської області, які у період з 01 січня 2016 року по 01 серпня 2017 року були надані приватним особам у власність чи користування, а також інформацію про прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали такі ділянки.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, поштова адреса: 03058, АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Малорязанцівської селищної ради Попаснянського району Луганської області (ідентифікаційний код юридичної особи 04335341, 93313, Луганська область, Попаснянський район, смт. Малорязанцеве, вул. Центральна, буд. 122 А ).

Стягнути на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, поштова адреса: 03058, АДРЕСА_1) витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Малорязанцівської селищної ради Попаснянського району Луганської області (ідентифікаційний код юридичної особи 04335341, 93313, Луганська область, Попаснянський район, смт. Малорязанцеве, вул. Центральна, буд. 122 А ).

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 02 жовтня 2017 року.

Суддя А.Г. Секірська