Постанова

від 02.10.2017 по справі 815/3865/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3865/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого по справі судді Бжассо Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Іщенко С.О.,

за участю сторін:

представників позивача Бережного О.В. (згідно ордеру та витягу з угоди), Хоменко Я.І. (згідно довіреності),

представників відповідача Коротких О.М., Турту О.В. (за довіреностями),

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Одеса справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КЕРАМІТ до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю КЕРАМІТ до Головного управління ДФС в Одеській області, за результатом розгляду якого позивач просить суд:

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 15.06.2017 року № 0014181409 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 223 066 гривні та № 0014191409 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 41 904 гривні, в тому числі: 27 935 гривні - основного платежу; 13 969 - сума штрафних санкцій.

3Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області на користь ТОВ Кераміт судові витрати.

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначив, що у період з 25.04.2017 року по 25.05.2017 року відповідач, згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, провів планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю КЕРАМІТ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства відповідно до затвердженого плану перевірки.

01.06.2017 року за наслідками перевірки складено акт № 000190/15-32-14-09/32497386.

15.06.2017 року на підставі зазначеного акту ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0014181409 від 15.06.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 223 066, 00гривень. В податковому повідомленні-рішенні зазначено про порушення позивачем п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України,

- № 0014191409 від 15.06.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 41 904,00 гривень, в тому числі: 27 935,00 гривень - основного платежу; 13 969,00 гривень - сума штрафних санкцій. В рішенні зазначено про порушення позивачем п. 198.5, ст. 198 Податкового кодексу України.

14.07.2017 року податкові повідомлення-рішення отримано позивачем поштою.

З податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДФС в Одеській області від 15.06.2017 року №0014181409 та №0014191409 позивач не погоджується в повному обсязі, вважає їх такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві та підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Представники позивача під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з огляду на адміністративний позов та додаткові письмові пояснення на адміністративний позов.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог ТОВ КЕРАМІТ з огляду на письмові заперечення на адміністративний позов, згідно з якими відповідач позов не визнає, оскільки не погоджується з доводами позивача та вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на висновки акту перевірки.

Дослідивши матеріали справи з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі направлень від 20.04.2017 року № 1324/14-04, від 20.04.2017 року № 1325/14-04, від 20.04.2017 року № 1326/14-04, від 20.04.2017 року № 1424/14-04, від 20.04.2017 року № 1425/14-04 посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.77.1 ст. 77 ПКУ та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю КЕРАМІТ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведення перевірки складений акт № 000190/15-32-14-09/32497386 від 01.06.2017 року, згідно з яким встановлено порушення ТОВ КЕРАМІТ у тому числі, - п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на 223066 грн., у тому числі по періодам за 2015 рік в сумі 223066, 00 грн.; - п.198.5 ст. 198 ПКУ в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 27935,00 грн., у тому числі за березень 2015 року в сумі 22845,00 грн., за червень 2015 року в сумі 3083,00 грн., за серпень 2015 року в сумі 2007,00 грн.

Так в акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, встановлено заниження фінансового результату на 1239255, 00 грн., утому числі по періодам: за 2015 рік у сумі 1239255, 00грн.

Підставою для таких висновків є: - не встановлення факту отримання ТМЦ позивачем від ТОВ Нафта Торг-ЛТД та ТОВ ВТФ Авіас , у зв'язку із ненаданням до перевірки належним чином оформлених ТТН на перевезення ТМЦ, зокрема в графах пункт навантаження/розвантаження не вказані адреси даних пунктів, а вказані лише назви міст; - у перевіряємому періоді ТОВ КЕРАМІТ двічі віднесено до складу інших витрат (і адміністративних витрат, і витрат на збут) за 2015 рік послуги на транспортування у сумі 1099580,00грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 27935, 00 грн., у зв'язку із тим, що до перевірки позивачем не надано належним чином оформлених ТТН на перевезення ТМЦ на підставі договорів з ТОВ Нафта Торг-ЛТД та ТОВ ВТФ Авіас , зокрема в графах пункт навантаження/розвантаження не вказані адреси даних пунктів, а вказані лише назви міст.

На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 0014181409 від 15.06.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 223066,00 грн., № 0014191409 від 15.06.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 41904,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 27935,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 13969, 00 грн.

Відповідно до положень пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 ПКУ, платниками податку - резидентами на прибуток приватних підприємств є: суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Приписами ст. 134 ПКУ передбачено, що об'єктом оподаткування є:прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

дохід за договорами страхування, визначений згідно з підпунктом 141.1.2 пункту 141.1 статті 141 цього Кодексу;

дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу, з джерелом походження з України;

дохід суб'єктів, які здійснюють випуск та проведення лотерей, підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.8 статті 141 цього Кодексу;

дохід операторів, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.5 статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 135 ПКУ, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПКУ, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПКУ, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПКУ встановлює, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті..

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПКУ, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з п. 198.2 статті 198 ПКУ, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПКУ, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи, в розумінні, наведених норм законодавства.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналогічний підхід, на думку суду, необхідно застосовувати і до права платника податків на віднесення сплачених за своїми зобов'язаннями коштів до сум валових витрат підприємства.

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ Нафта Торг-ЛТД та ТОВ ВТФ Авіас суд зазначає наступне.

02.03.2015 року між ТОВ КЕРАМІТ та ТОВ Нафта Торг-ЛТД укладений договір поставки № 0203-15 згідно з яким, постачальник (ТОВ Нафта Торг-ЛТД ) зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ КЕРАМІТ нафтопродукти, а саме мазут марки М-40, М-100 в подальшому іменовані - Товар, асортимент та кількість яких узгоджується сторонами додатково та підтверджується накладними на відпуск товару, виписаними постачальником, а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

Поставка товару здійснювалася ТОВ Нафта Торг-ЛТД позивачу 17.03.2015 року та 25.03.2015 року.

На підтвердження факту реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ Нафта Торг-ЛТД позивачем надано видаткову накладну № РН-0000009 від 17.03.2015 року, ТТН № 9 від 17.03.2015 року, податкову накладну № 3 від 17.03.2015 року , квитанцію № 1 про прийняття податкової накладної, платіжне доручення № 273 від 23.03.2015 року, видаткову накладну № РН-0000010 від 23.03.2015 року, ТТН № 10 від 25.03.2015 року, податкову накладну № 4 від 25.03.2015 року, квитанцію № 1 про прийняття податкової накладної, платіжне доручення № 381 від 07.04.2017 року.

Судом встановлено, що в акті перевірки жодних зауважень до первинних документів, окрім не зазначення в графах пункт навантаження/розвантаження точних адрес відповідачем не вказано.

Приписами п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 N 363 передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника,вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до листів ДФС від 29.10.2015 №22911/6/99-99-19-02-02-15, від 15.01.2016 № 621/6/99-99-19-02-02-15, Відповідно до Правил № 363 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. ТТН - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Пунктом 1 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно з п.2 ст.9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, ТТН відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, за умови їх належного оформлення.

Суд зазначає, що надані представником позивача ТТН № 9 та № 10 мають всі необхідні реквізити про які зазначено у ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а отже є первинними документами на підставі яких позивач мав право вести у 2015 році бухгалтерський облік.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів, ненадання або надання такого документу як товарно-транспортна накладна з певними недоліками, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ, тоді як посадова особа відповідача, встановивши допущення, на його думку, помилок при заповненні ТТН зробив висновок про не встановлення факту отримання ТМЦ позивачем від ТОВ Нафта Торг-ЛТД .

На виконання умов договору поставки № 294/03 від 11.03.2015 року ТОВ ВТФ Авіас надало позивачу послуги з постачання нафтопродуктів (бензину А-92 Energy, дизпаливо Energy) у вигляді скетч-карток.

На підтвердження факту реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ ВТФ Авіас представником позивача надані: видаткові накладні від 11.06.2015 року № 0029/0002216, від 19.08.2015 року № 0029/0003186, від 26.08.2015 року № 0029/0003240, специфікації до видаткових накладних, в яких перелічено номери скретч-карток № 0029/0002216-С, № 0029/0003186-С, № 0029/0003240-С, податковими накладними № 114/29 від 09.06.2015 року, № 164/29 від 18.08.2015 року, № 189/29 від 20.08.2015 року та квитанціями № 1 про їх прийняття, платіжними дорученнями.

Судом встановлено, що в акті перевірки жодних зауважень до первинних документів, окрім не зазначення в графах пункт навантаження/розвантаження точних адрес відповідачем не вказано.

Під час судового розгляду справи, представник відповідача Турта О.В., який приймав участь у проведенні перевірки, зазначив, що ним досліджувалися ТТН складені на підтвердження факту перевезення товару, що отриманий був позивачем від контрагента ТОВ ВТФ Авіас .

Надати копії таких ТТН сторона відповідача не змогла.

Тоді як, представник позивача наголошує на тому, що відповідач не міг досліджувати вказані ТТН, оскільки вони взагалі не складалися, так як товар позивач отримав у вигляді скретч-карток, а перевезення такого товару не вимагає окремого транспорту.

Суд зазначає, що отримання товару у вигляді скретч-карток, які є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, як це передбачено у примітках до складених видаткових накладних, передбачено Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, що затверджені Постановою КМУ № 1442 від 20.12.1997 року.

Таким чином, суд зазначає, що висновки акту перевірки щодо не встановлення факту отримання ТМЦ позивачем від ТОВ ВТФ Авіас , які ґрунтуються на відсутності в ТТН точної адреси пунктів навантаження/розвантаження, не відповідають дійсності та є хибними, оскільки за результатами здійснення господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ ВТФ Авіас на підставі вказаного вище договору поставки, ТТН -взагалі не складалися.

Крім того, суд зазначає, що отримання від контрагента товару у вигляді скретч-карток не потребує залучення додаткового транспорту для їх перевезення, оскільки позивач отримував товар на підставі трьох видаткових накладних у кількості 100 шт., 20 шт., 15 шт., тобто перевезти таку кількість товару міг будь-який працівник підприємства позивача самостійно.

Щодо висновків в акті перевірки про віднесення у перевіряємому періоді ТОВ КЕРАМІТ двічі до складу інших витрат (і адміністративних витрат, і витрат на збут) за 2015 рік послуги на транспортування у сумі 1099580,00грн., суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України № 1300/27745 від 26.10.2015 року, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків-юридичними особами та їх відокремленими підрозділами.

Відповідно до положень п. 2 розділу 1 Порядку, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Приписами п.п. 3, 4, 5 розділу 2 Порядку передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд зазначає, що окрім посилання в акті перевірки на факт віднесення двічі до складу інших витрат ( і адміністративних витрат, і витрат на збут) за 2015 рік послуг на транспортування у сумі 1099580,00 грн. відповідачем не наведено жодних обставин, які б підтверджували наявність вказаного порушення, не міститься посилання на жоден документ, який був взятий до уваги при встановленні такого порушення, що є порушенням наведених вище норм законодавства.

Відповідно до звіту про фінансові результати за 2015 рік, чистий дохід підприємства позивача у 2015 році становить 19775, інші операційні доходи 210, інші фінансові доходи 14, разом - 19999.

Витрати підприємства позивача у 2015 році становили 19791, з них 1775 адміністративні витрати та витрати на збут - 1385.

Зазначені дані досліджувалися відповідачем під час проведення перевірки, що підтверджується додатком № 1 та додатком № 2 до акту проведення перевірки, які були надані представниками позивача, а представник відповідача підтвердив, що саме вказані документи є додатками до акту перевірки.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості та оборотів Рахунку 93 за 2015 рік ТОВ КЕРАМІТ , до витрат на збут, входять затрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги у розмірі 1034825,39 грн.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості та оборотів рахунку 92 за 2015 рік ТОВ КЕРАМІТ , адміністративні витрати підприємства склали 1775173,88 грн., з них на оплату праці 771626,41 грн.

Тобто, серед досліджених судом доказів, відсутні будь-які відомості про витрати підприємством позивача на оплату послуг з транспортування у розмірі 1099580 грн., тоді як у витратах на збут визначена інша сума затрат на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги.

Крім того, до складу адміністративних витрат не могла бути включена сума 1099580 грн., оскільки загальна сума адміністративних витрат становить 1775173,88 грн., з них витрати на оплату праці складають 771626,41 грн., тобто залишок є меншим ніж 1099580 грн.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача, Турти О.В., на неправдивість відомостей щодо витрат позивача у 2015 році на оплату праці ц розмірі 771626,41 грн., оскільки на підприємстві єдиний працівник - директор, відсутній, навіть, головний бухгалтер, оскільки в акті перевірки, яка проводилася за участі Турти О.В., вказано, що особою, відповідальною за фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання, був у тому числі головний бухгалтер ОСОБА_1., яка призначена на посаду з 03.07.2014 року.

Таким чином, суд робить висновок, що виявлені під час перевірки порушення позивачем податкового законодавства є такими, що не відповідають дійсності, у зв'язку з чим прийняті податкові повідомлення-рішення на підставі висновків акту перевірки від 01.06.2017 року № 000190/15-32-14-09/32497386, що оскаржуються позивачем є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що адміністративний позов належить до задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-164, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю КЕРАМІТ .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 15 червня 2017 року № 0014181409 та № 0014191409.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КЕРАМІТ (код ЄДРПОУ 32497386) судові витрати у сумі 3 974 (три тисячі дев'ятсот сімдесят чотири ) грн. 56 (п'ятдесят шість) копійок.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.В. Бжассо

.