Постанова

від 10.09.2017 по справі 2а-13743/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 вересня 2017 року № 2а-13743/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Столиця" доДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс Столиця" з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва державної податкової служби, в якому просить (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 30.10.2012р., від 14.11.2012р. та від 22.11.2012р.) скасувати акт перевірки від 13.04.2012р. №109/22-511/32420423, визнати протиправними дії щодо внесення висновків до даного акту перевірки та стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000,00грн. на користь товариства, також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.05.2012р. №00001312250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 04.05.2012р. №000001312250.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.02.2016 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково. Скасовано Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 року в частині задоволення позову та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 року залишити без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2016 року справу прийнято до провадження суддею Шулежко В.П.

В порядку, встановленому статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України та Положенням про автоматизовану систему суду, затвердженого рішенням ради суддів України № 30 від 26.11.2010 року у зв'язку з припиненням повноважень судді, в провадженні якого перебувала адміністративна справа 2а-13743/12/2670, справу розподілено між суддями повторно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.05.2017 року справу прийнято до провадження суддею Клименчук Н.М. та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд за письмовим клопотанням представника позивача ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Столиця"(код ЄДРПОУ 32420423) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. та з 01.07.2011р. по 31.08.2011р.. За результатами перевірки складено Акт про результати перевірки №109/22-511/32420423 від 13.04.2012 року (далі -акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення ТОВ "Сервіс Столиця" порушень п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 844 913,00 грн., в тому числі: за лютий 2011 року на суму 443 333,00грн., за липень 2011 року на суму 152 700,00 грн., за серпень 2011 року на суму 248 880,00 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №000001312250 від 04.05.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 945 309,00 грн., з яких 844 913,00 грн. основного платежу та 100 396,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення №000001312250 від 04.05.2012р. неправомірним, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки щодо заниження зобов'язання з податку на додану вартість - безпідставними, тому звернувся до Суду із відповідним позовом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби від 04.05.2012р. №000001312250.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.02.2016 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково. Скасовано Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 року в частині задоволення позову та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 року залишити без змін.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищим адміністративним судом України зазначено, що судовими інстанціями при вирішенні даного спору не встановлено реальності операцій з ТОВ "Хароптторг Ексім-ЛТД", ПП "УНТК "Енергоспецмонтаж", ТОВ "Перша Технологічна Компанія-СТГ", тоді, як реальність господарських операцій, зокрема, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідні роботи (послуги) отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

Крім того, зазначено, що у даному випадку необхідно дослідити технічну можливість ТОВ "Хароптторг Ексім-ЛТД", ПП "УНТК "Енергоспецмонтаж", ТОВ "Перша Технологічна Компанія-СТГ" виконати спірні роботи з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), перевірити понесення ними витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Враховуючи, що Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.02.2016року скасовано Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, суд при повторному розгляді справи розглядає справу лише в цій частині.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток слугували висновки щодо безпідставного віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту коштів, сплачених при взаємовідносинах з ТОВ "Хароптторг Ексім-ЛТД", ПП "УНТК "Енергоспецмонтаж", ТОВ "Перша Технологічна Компанія-СТГ", оскільки правочини, укладені позивачем з таким контрагентами, укладено без мети настання реальних наслідків, та на переконання податкового органу, є нікчемним.

Відповідно до наданих суду доказів, до вказаних висновків податковий орган прийшов з аналізу висновків, викладених в актах перевірки вищезазначених контрагентів, якими встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними в силу закону.

Дослідивши надані докази, судом встановлено, що між ТОВ "Сервіс Столиця" (Замовник) та ТОВ "Перша Технологічна Компанія - СТГ"(Виконавець) укладено договір № 1001-11 від 10.01.2011р, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з надання послуг по виготовленню елементів металевих конструкцій та (або) обробки елементів металевих конструкцій, виготовленню металевих конструкцій відповідно до технічної документації Замовника та з матеріалів Замовника на умовах оплати обумовленої даним Договором.

Розмір партій, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість, терміни виготовлення Виробів за даним договором передбачено в додатках до даного договору.

Пунктом 4 Договору визначено права та обов'язки сторін, зокрема, замовник зобов'язаний передати представнику виконавця завірену належним чином технічну документацію відповідно до п. 1.1. Договору. Виконавець, в свою чергу, зобов'язаний приступити до виконання умов Договору одразу після підписання такого, доставити готові Вироби на виробничу територію замовника за адресою : Васильківській район, смт. Глеваха, вул.Б. Хмельницького, 5.

Відповідно до Додатку № 2 до Договору №1001-11 від 10.01.2011 року, сторонами погоджено кількість, ціну, загальну ціну та терміни виготовлення партії Виробів.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи надано копію акта приймання-передачі виконаних робіт від 31.08.2011 року та копію податкової накладної від 31.08.2011р. №1153.

Однак позивачем не надано Додатку №1 до Договору, не надано доказів надання виконавцю завіреної технічної документації, також відсутні докази поставки Виробів на виробничу територію позивача, обліку таких виробів чи будь-яких інших доказів, що підтвердили б реальність операції з ТОВ "Перша Технологічна Компанія - СТГ".

Також слід зауважити, що умовами договору передбачено виготовлення Виробів з матеріалів Замовника, однак жодних пояснень чи доказів передачі позивачем до ТОВ "Перша Технологічна Компанія - СТГ" матеріалів для виготовлення Виробів до суду не надано.

Крім того, за результатами проведеної перевірки встановлено, що у ТОВ "Перша Технологічна Компанія - СТГ" відсутні виробничі можливості для здійснення господарської діяльності, а тому товариство не мало змоги виконати свої зобов'язання по правочину укладеному з позивачем.

Також, між позивачем та ТОВ "Хароптторг Ексім-ЛТД"(код ЄДРПОУ 37366125) укладено договорі № 1- 401 від 04.01.2011р., на обслуговування спеціальних конструкцій, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується на свій риск зі своїх матеріалів і своїми засобами виконати/надати комплекс робіт/послуг по обслуговуванню спеціальних конструкцій, розміщених на території України в місцях, узгоджених в адресних програмах, в об'ємі і на умовах оплати, обумовлених в цьому Договорі.

В комплекс робіт/послуг по обслуговуванню спеціальних конструкцій входять наступні роботи (послуги): поклейка (нанесення), підклейка, підфарбовування плакатів на робочих поверхнях спеціальних конструкцій, ліквідація брудних плям та сторонніх надписів на сюжеті плакатів, виправлення механічних ушкоджень на плакатах (порізів, подряпин і ін.), поточне фарбування спеціальних конструкцій, інші роботи (послуги), пов'язані з підтримкою спеціальних конструкцій і плакатів, розміщених на робочих поверхнях спеціальних конструкцій, в належному технічному та естетичному стані.

Перелік робіт/послуг може бути розширено за домовленістю сторін шляхом внесення змін і доповнень в цей Договір, які оформляються додатковими угодами.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи надано копії податкових накладних від 09.02.2011р. №56, від 15.02.2011р. №80, від 18.02.2011р. №94, від 21.02.2011 №108, від 22.02.2011р. №117, додатків до договору № 1 від 04.01.2011року, №3 від 28.02.11 року, а також копії актів здачі-прийняття робіт.

При цьому, підпунктом 2.2 Договору встановлено, що для виконання договірних зобов'язань позивач зобов'язувався своєчасно надавати виконавцю необхідну кількість плакатів, однак жодних доказів надання виконавцю плакатів позивачем не надано.

Крім того, податковим органом встановлено, що у ТОВ "Хароптторг Ексім - ЛТД"(довідка перевірки № 945/15-412/37366125 від 26.05.11 ДПІ у Ленінському районі м. Харкова відсутні будь-які виробничо-господарські можливості для здійснення господарської діяльності, крім того, згідно декларації за формою 1ДФ на підприємстві працює дві особи, з чого вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не маючи реального товарного характеру

Між позивачем та ПП "УНТК "Енергоспецмонтаж"(код ЄДРПОУ 35522273) укладено договір № 1-0107 від 01.07.2011р., відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з виготовлення та монтажу спеціальних рекламних конструкцій, демонтажу спеціальних рекламних конструкцій, реконструкції, ремонту та модернізації спеціальних рекламних конструкцій, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, прийняти і оплатити роботу з виготовлення, монтажу, демонтажу, реконструкції, ремонту та модернізації спеціальних рекламних конструкцій.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи надано копії податкових накладних від 22.07.2011 №256, від 15.07.2011р. №173, від 26.07.2011р. №299, від 08.08.2011р. №89, від 15.07.2011р. №173 та копії актів приймання-передачі.

Дослідивши умови вказаного договору судом встановлено, що умовами договору передбачено обов'язок виконавця виготовити спеціальні рекламні консультації згідно креслення, які затверджуються замовником, у строк що не перевищує 30 календарних днів (п.п. 2.1.1 Договору), також, підпунктом 2.2.1 Договору встановлено обов'язок позивача надати виконавцю необхідну дозвільну документацію.

Не заважаючи на викладене, позивачем доказів не надано доказів виконання ним зазначених умов Договору.

Крім того, відповідачем при проведенні перевірки встановлено, що у ПП "УНТК "Енергоспецмонтаж" відсутні трудові ресурси та ікті необхідні для здійснення господарської діяльності матеріально-технічні засоби.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентом.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкове повідомлення-рішення прийнято з урахуванням всіх обставин.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновків, що позовні вимоги не підлягають задоволенню .

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук