Постанова

від 25.10.2017 по справі 2а-13743/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13743/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Оксененка О.М.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Столиця на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 вересня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Столиця до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Сервіс Столиця , звернувся до суду з даним позовом, в якому (з урахуванням ухвали ВАСУ від 18.02.2016року) просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.05.2012р. №00001312250.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 вересня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Столиця з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. та з 01.07.2011р. по 31.08.2011р.. За результатами перевірки складено Акт про результати перевірки №109/22-511/32420423 від 13.04.2012 року (далі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ Сервіс Столиця п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 844 913,00 грн., в тому числі: за лютий 2011 року на суму 443 333,00грн., за липень 2011 року на суму 152 700,00 грн., за серпень 2011 року на суму 248 880,00 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №000001312250 від 04.05.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 945 309,00 грн., з яких 844 913,00 грн. основного платежу та 100 396,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення №000001312250 від 04.05.2012р. неправомірним, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки щодо заниження зобов'язання з податку на додану вартість - безпідставними, тому звернувся до суду із відповідним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач діяв правомірно, в межах наданих йому повноважень та на їх виконання, як наслідок, позовні вимоги є необґрунтованими.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємий період ТОВ Сервіс Столиця мало господарські відносини з ТОВ Хароптторг Ексім-ЛТД , ПП УНТК Енергоспецмонтаж , ТОВ Перша Технологічна Компанія-СТГ .

Так, між ТОВ Сервіс Столиця (Замовник) та ТОВ Перша Технологічна Компанія - СТГ (виконавець) укладено договір № 1001-11 від 10.01.2011, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з надання послуг по виготовленню елементів металевих конструкцій та (або) обробки елементів металевих конструкцій, виготовленню металевих конструкцій відповідно до технічної документації Замовника та з матеріалів замовника на умовах оплати обумовленої даним договором. На виконання даного договору виписано податкову накладну від 31.08.2011 №1153.

Розмір партій, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість, терміни виготовлення виробів за даним договором передбачені в додатках до даного договору.

Пунктом 4 Договору визначено права та обов'язки сторін, зокрема, замовник зобов'язаний передати представнику виконавця завірену належним чином технічну документацію відповідно до п. 1.1. Договору. Виконавець, в свою чергу, зобов'язаний приступити до виконання умов Договору одразу після підписання такого, доставити готові Вироби на виробничу територію замовника за адресою : Васильківській район, смт. Глеваха, вул. Б. Хмельницького, 5.

Відповідно до Додатку № 2 до Договору №1001-11 від 10.01.2011 року, сторонами погоджено кількість, ціну, загальну ціну та терміни виготовлення партії виробів.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи надано копію акта приймання-передачі виконаних робіт від 31.08.2011 року, копію податкової накладної від 31.08.2011р. №1153, акта приймання-передачі технічної документації від 16.06.2011, акта приймання-передачі матеріалів від 29.06.2011 року, акта використання матеріалів Замовника від 31.08.2011 року, оборотно-сальдова відомість по рахунку: 201, по місцю зберігання: Матеріали на переробці 1 за червень 2011 року та оборотно-сальдова відомість по рахунку: 201, по місцю зберігання 1 за серпень 2011 року. Зобов'язання по оплаті вартості придбаних послуг виконанні позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується виписками по банківському рахунку.

Також, між ТОВ Сервіс Столиця (Замовник) та ТОВ Хароптторг Ексім-ЛТД укладено договір №1- 401 від 04.01.2011 на обслуговування спеціальних конструкцій, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на свій ризик зі своїх матеріалів і своїми засобами виконати/надати комплекс робіт/послуг по обслуговуванню спеціальних конструкцій, розміщених на території України в місцях, узгоджених в адресних програмах, в об'ємі і на умовах оплати, обумовлених в цьому договорі. В комплекс робіт/послуг по обслуговуванню спеціальних конструкцій входять наступні роботи (послуги): поклейка (нанесення), підклейка, підфарбовування плакатів на робочих поверхнях спеціальних конструкцій, ліквідація брудних плям та сторонніх надписів на сюжеті плакатів, виправлення механічних ушкоджень на плакатах (порізів, подряпин і ін.), поточне фарбування спеціальних конструкцій, інші роботи (послуги), пов'язані з підтримкою спеціальних конструкцій і плакатів, розміщених на робочих поверхнях спеціальних конструкцій, в належному технічному та естетичному стані.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано копії податкових накладних від 09.02.2011р. №56, від 15.02.2011р. №80, від 18.02.2011р. №94, від 21.02.2011 №108, від 22.02.2011р. №117, додатків до договору № 1 від 04.01.2011року, №3 від 28.02.11 року, актів виконаних робіт №2-0211 від 28.02.2011 та №3-0311 від 31.03.2011. Крім того, в матеріалах справи наявні фото-звіти з місць виконаних робіт (послуг). Зобов'язання по оплаті вартості придбаних послуг виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується виписками по банківському рахунку.

Крім того, між ТОВ Сервіс Столиця (Замовник) та ПП УНТК Енергоспецмонтаж укладений договір № 1-0107 від 01.07.2011, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з виготовлення та монтажу спеціальних рекламних конструкцій, демонтажу спеціальних рекламних конструкцій, реконструкції, ремонту та модернізації спеціальних рекламних конструкцій, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити роботу з виготовлення, монтажу, демонтажу, реконструкції, ремонту та модернізації спеціальних рекламних конструкцій.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаних послуг виконанні позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується виписками по банківському рахунку.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем до матеріалів справи надано копії договору, додатків до договору, податкових накладних від 22.07.2011 №256, від 15.07.2011р. №173, від 26.07.2011р. №299, від 08.08.2011р. №89, від 15.07.2011р. №173 та копії актів приймання-передачі, копії платіжних доручень ,фото-звіти з місць виконаних робіт.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаних послуг виконанні позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується виписками по банківському рахунку.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ Хароптторг Ексім-ЛТД , ПП УНТК Енергоспецмонтаж , ТОВ Перша Технологічна Компанія-СТГ , суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентом мали реальний товарний характер.

Як установлено судом апеляційної інстанції, первинні документи у їх сукупності підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, водночас, здійснення господарської операції призвело до об'єктивної зміни складу активів позивача.

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, лише достовірне встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на валові витрати та праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на доказах, що відповідають критеріям, визначеним у статті 70 Кодексу, тобто бути належними, допустимими і достовірними.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в рішеннях від 05.10.2015р. (справа №К/9991/44826/12), від 21.09.2015р. (справа №К9991/35087/12) та від 15.09.2015р. (справа №К/800/13763/14).

Крім того, відповідно до статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із зазначенням керівника та видів діяльності.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В разі порушення контрагентом податкової дисципліни, відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, позивачем сплачено судовий збір при поданні позову 2236,0 грн (а.с.17 том 1) та при поданні апеляційної скарги - 2587,20 грн. (а.с.69 том5), які йому мають бути відшкодовані за рахунок відповідача з урахуванням задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Столиця - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 вересня 2017 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Столиця - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі ДПС від 04.05.2012р. №00001312250.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС в м.Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Столиця судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4 733 (чотири тисячі сімсот тридцять три) грн. 20 (двадцять) коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.М.Оксененко

І.В.Федотов