Постанова

від 21.09.2017 по справі 826/3632/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 вересня 2017 року 14:08 № 826/3632/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПідприємства з іноземними інвестиціями Гленкор Грейн Україна до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

від позивача - Струкова Б.В.,

від відповідача - Щуренко Ю.С.,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Підприємство з іноземними інвестиціями Гленкор Грейн Україна (далі - позивач, ПІІ Гленкор Грейн Україна ) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2016 №0000614108, видане Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, яке складене на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, оскільки у позивача наявні всі первинні документи, які супроводжували господарські операції в зазначений період, що дає право на формування податкового обліку, а висновки акту перевірки не містять факту порушення позивачем податкового законодавства. Позивач зазначив, що господарські операції з ТОВ Темп підтверджені необхідними первинними документами, ним дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, зазначених у письмових запереченнях, зазначив суду, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності до норм чинного законодавства.

Представник відповідача зазначив, що в основу визначення податкових зобов'язань згідно із оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковим органом покладено безпідставне формування позивачем податкового обліку за рахунок його контрагента, проведеною перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій, походження товару, дефектність товарно-транспортних накладних, наявність відкритого кримінального провадження відносно посадових осіб контрагента, а лише встановлено документування зазначених операцій та формування господарських операцій із відображенням їх в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до наказу Офісу від 21.11.2016 №982 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки , на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та у зв'язку із отриманням ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 11.03.2016 по справі №759/3668/16-к у межах кримінального провадження №32015100080000133 від 18.11.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 322 Кримінального кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПІІ Гленкор Грейн Україна (код ЄДРПОУ 23393195) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ Темп (код ЄДРПОУ 21551974) за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 19.12.2016 №2130/28-10-41-08/23339195.

В акті перевірки встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, за 2014 рік на загальну суму 18 468 020,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки Офісом прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.12.2016 №0000614108 , яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, створений за участю іноземних інвесторів на суму 23 085 025,00 грн., у тому числі з податковим зобов'язанням - 18 468 020,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 617 005,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із висновками акут перевірки та податковим повідомленням-рішенням, подав до Державної фіскальної служби України скаргу від 29.12.2016 №31/12/16 на оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 01.03.2017 №4181/6/91-98-11-01-02-25 відмовлено у задоволенні скарги позивача, а податкове повідомлення-рішення від 26.12.2016 №0000614108 - залишене без змін.

Позивач, вважаючи висновки податкового органу, зазначені в акті перевірки, необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам закону та підписана уповноваженою особою.

Крім того, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Взаємовідносини ПІІ Гленкор Грейн Україна з контрагентом ТОВ Темп ґрунтувалися на договірних правовідносинах, а саме на договорах поставки, за якими постачальник зобов'язується продати (поставити), а покупець - прийняти та оплатити товар - сільськогосподарську продукцію українського походження врожаю 2014 року на умовах, передбачених вказаними договорами. Загальна кількість товару, ціна, загальна вартість товару, умови поставки товару зазначаються у договорах.

За умовами вказаних договорів, перелік яких наведено в акті перевірки, постачальник зобов'язався постачати покупцю сільськогосподарську продукцію українського походження врожаю 2014 року, а саме пшеницю продовольчу 1-го класу, пшеницю продовольчу 2-го класу, пшеницю продовольчу 3-го класу, ріпак 1-го класу, кукурудзу 3-го класу, ячмінь 3-го класу, пшеницю фуражну 5-го класу, пшеницю фуражну 6-го класу на загальну суму 104 033 732,71 грн.

На виконання умов згаданих договорів протягом 2014 року ТОВ Темп поставило ПІІ Гленкор Грейн Україна товар - пшеницю продовольчу 1-го класу, пшеницю продовольчу 2-го класу, пшеницю продовольчу 3-го класу, ріпак 1-го класу, кукурудзу 3-го класу, ячмінь 3-го класу, пшеницю фуражну 5-го класу, пшеницю фуражну 6-го класу українського походження врожаю 2014 року, про що складено відповідні видаткові накладні, перелік яких наведено в акту перевірки, на загальну суму 104 033 732,71 грн.

Також на підтвердження виконання умов зазначених договорів виписані податкові накладні за вказаний період на загальну суму 104 033 732,71 грн.

В якості підтвердження оплати за поставлений товар позивач перераховував на рахунок постачальника грошові кошти, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень та банківських виписок.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків ПІІ Гленкор Грейн Україна з ТОВ Темп станом на 31.12.2014 кредиторська/дебіторська заборгованість за розрахунками з ТОВ Темп відсутня.

На підтвердження транспортування спірного товару до матеріалів справи залучені товарно-транспортні накладні, а зберігання товару підтверджується складськими квитанціями.

Матеріали справи свідчать, що між ПІІ Сєрна , правонаступником якого є ПІІ Гленкор Грейн Україна (Покупець) та ТОВ Темп (Продавець) протягом 2014 року укладено ряд договорів купівлі-продажу зернових культур, перелік яких наведено в акті перевірки.

За умовами вказаних договорів Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити на умовах DAT ( Поставка на терміналі… ) (у редакції Інкотермс 2010) - ТОВ Іллічівський Зерновий Термінал у порту Іллічівськ, на умовах DAT ( Поставка на терміналі… ) ТОВ Агро-Транзит-Інвест , м. Херсон, на умовах DAT ( Поставка на терміналі… ) ТОВ ТІС-Зерно зернові культури українського походження, а саме: пшеницю, ріпак, ячмінь, кукурудзу.

Згідно умов договорів, поставка соняшника ТОВ Темп здійснювалась також партіями на умовах EXW (франко-зерновий склад/елеватор згідно правил Інкотермс 2010) - елеватор ПАТ Балтське хлібоприймальне підприємство , де товар зберігався.

На виконання умов договорів купівлі-продажу ТОВ Темп протягом 2014 року поставило зернову продукцію, що підтверджується відповідними видатковими накладними, податковими накладними та товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Особливістю поставок на умовах EXW (франко-елеватор) є те, що продається та купується товар, що знаходиться на зберіганні на елеваторі.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до статті 1 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні від 04.07.2002 № ІV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна (пункт 10 статті 1 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні ).

Зерновий склад - юридична особа, що має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки (пункт 15 статті 1 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні ).

Відповідно до статті 26 цього Закону, договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня (стаття 37 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні ).

Якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України (стаття 43 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні ).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем доведено факт прийняття та зберігання зерна, отриманого від ТОВ Темп , а саме на виконання умов договорів у перевіряємий період Балтський елеватор видав позивачу складські квитанції на зерно.

Разом з тим, відповідно до статті 46 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - погашено . Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Надані позивачем суду складські документи на зерно, з яких вбачається підтвердження факту зберігання на елеваторах зерна, придбаного у контрагента та погашення відповідних складських квитанцій. В підтвердження здійснення розрахунків між суб'єктами господарювання позивачем подано до суду копії виписок з рахунків у банку.

Судом встановлено, поставка зерна відбувалась на умовах DAT ( Поставка на терміналі… ), особливістю якої є те, що товар має бути доставлений на чітко вказане місце, а саме на термінал. Зобов'язання по доставці та розвантаженню в місці постачання несе продавець. Крім того, ці базисні умови застосовуються тільки щодо спеціально пристосованих до прийому і зберігання приміщень, зокрема, термінали. Ризик втрати чи випадкової загибелі переходить до Покупця саме в місці поставки - на терміналі.

Основними видами господарської діяльності терміналів є, зокрема, післяурожайна діяльність, складське господарство, допоміжне обслуговування водного транспорту, транспортне оброблення вантажів.

В межах своєї статутної діяльності ТОВ Іллічівський Зерновий Термінал та інші термінали - ТОВ Агро-Транзит-Інвест , ТОВ ТІС-Зерно уклали з позивачем договори про надання послуг з перевалки, відповідно до умов яких Термінал зобов'язувався надати позивачу послуги з накопичення, перевалки та експедирування вантажів зернових та олійних культур.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вказаних договорів про перевалку протягом 2014 року Терміналами було прийнято зерно, що надійшло від ТОВ Темп для ПІІ Сєрна згідно товарно-транспортними накладними.

В підтвердження прийняття вантажу на виконання умов договорів, в матеріалах справи містяться реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку за формою №3ХС-3, що підтверджують прийняття Терміналами від ТОВ Темп для ПІІ Сєрна зерна на протязі 2014 року. При прийомі зерна термінали здійснюють зважування, перевіряють якість і, відповідно фіксують назву товару, кількість і якість товару, прийняту з кожного автомобіля та номери автомобілів відповідно до ТТН та відображають всі ці дані в реєстрах.

На підставі вказаних реєстрів було оформлено та видано складські квитанції на зерно, які відображають усі дані щодо прийому-передачі товару за договорами купівлі-продажу.

Крім того, як свідчать матеріали справи, для виконання взятих на себе зобов'язань за договорами про перевалку зобов'язань щодо експедирування зернових, зернобобових та олійних культур, прийнятих Терміналом для перевалки на експорт, ТОВ Іллічівський Зерновий Термінал укладено з ТОВ Укртрансервіс договір від 01.01.2013 №01012013 про транспортне експедирування.

Згідно умов вказаного договору ТОВ Укртрансервіс забезпечує внутрішньопортове експедирування та видачу доручень на відвантаження вантажів, що приймаються терміналом для перевалки на експорт, забезпечує оформлення в митних органах нарядів/доручень на вивантаження/завантаження вантажів, що надходять.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача.

При цьому, в акті перевірки не встановлено відсутності первинних документів, надання вказаних вище документів для перевірки визнається сторонами та зафіксовано в акті перевірки.

Отримані товари використано та реалізовано позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується первинними документами, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій та які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій.

Так, на підтвердження реальності операцій з придбаним у ТОВ Темп товаром протягом 2014 року, позивачем подано суду первинні документи по його подальшій реалізації, а саме документи стосовно переробки придбаного товару, а також його експорту та отримання за експортним контрактом.

За вищевказаними договорами поставки товар (зернові культури) були продані позивачем за експортними контрактами, перелік яких наведено в акті перевірки, укладеними між позивачем та компанією GLENCORE CRAIN BV (Нідерланди).

Копії зовнішньоекономічних контрактів разом з копіями всіх документів, що підтверджують їх фактичне виконання, в тому числі вантажно-митні декларації з відмітками митниці долучені до матеріалів справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт отримання товару, а саме на виконання умов договорів поставки з вказаним контрагентом у перевіряємий період, позивачем надано усі первинні документи в підтвердження отримання, використання товару у господарській діяльності з подальшою його реалізацією, які у сукупності не дають підстав сумніватися у фактичному здійсненні спірних господарських операцій та у наявності правових підстав у позивача для формування спірних сум податкових вигод.

Водночас, будь-яких зауважень чи порушень щодо складання первинних документів, видаткових накладних, правильності відображення їх в бухгалтерському та податковому обліку, податковій звітності і, як наслідок цього формування валових витрат, відображеного в податкових деклараціях, документах бухгалтерського обліку по господарських операція між ПІІ Гленкор Грейн Україна та ТОВ Темп в процесі проведення перевірки встановлено не було.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує, що позивач здійснював витрати на придбання товару ТОВ Темп для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Разом з тим, висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагента. Відповідач стверджує, що господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ Темп носять характер безтоварності по ланцюгу постачання сільськогосподарської продукції.

В основу вищезазначених висновків за актом перевірки покладена податкова інформація, зокрема, відповідно до акту ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС в м. Києві від 10.04.2015 № 183/26-57-22-04-10/21551974 встановлено, що між ТОВ Темп та його постачальниками операції не мають реального характеру. В ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості надання товару суб'єкту господарювання ТОВ Темп від ТОВ Агрогруп-Плюс , ТОВ Агрокапіталтрейд , ПП Аліса-Тойз , ПП Ексешн груп , ТОВ Істер Агро , ТОВ Ленд Транс , ТОВ НікАгроТрейд , ТОВ Ноілім , ТОВ Форева , а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, виробничих активів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Окрім того, відповідач посилається на дефектність товарно-транспортних накладних.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували отримання відповідачем ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 березня 2016 року по справі №759/3668/16-к, якою задоволено клопотання слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про призначення позапланових документальних перевірок та призначено позапланову документальну перевірку ряду підприємств, зокрема ПІІ Гленкор Грейн Україна по проведеним фінансово-господарським операціям із ТОВ Темп .

Зі змісту вказаної ухвали встановлено, що у провадженні слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві Кириленко Т.В. перебувають матеріали, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015100080000133 від 18.11.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України .

Однак, судом не беруться до уваги вказані твердження відповідача, оскільки вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Судом встановлено, що факт виконання вимог договорів та рух активів підтверджується первинними документами, зокрема, договорами, видатковими і податковими накладними тощо, що відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Податкового кодексу України, що не спростовується і актом перевірки. Отримані товари використано та реалізовано позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується первинними документами, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій та які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій.

Слід зазначити, що в ході розгляду справи відповідачем не доведено суду обставин недостатності доданих до матеріалів справи документів чи їх дефектності, а також податковим органом не заперечувалося та не спростовано фактичне виконання господарських операцій позивача із контрагентом, участь контрагента позивача у здійсненні таких операцій, наявності у них спеціальної податкової правосуб'єктності.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ Темп було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Також, з урахуванням сутності операцій відповідачем не доведено недостатності кількості у контрагента трудових ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено обсягів інших ресурсів, які були необхідні для виконання спірних операцій, але були відсутні.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірному періоді.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (стаття 234 Цивільного кодексу України). Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем не спростовано та не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, належних доказів, які б свідчили про невідповідність документів, не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

При цьому, мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком. Матеріали справи таких відомостей не містять.

Щодо посилань відповідача на акт перевірки ТОВ Темп , як обставину, що свідчить про допущення позивачем порушень законодавства у сфері оподаткування суд зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податків права на формування витрат та зменшення оподатковуваного доходу від дотримання вимог податкового та іншого законодавства постачальником та іншими ймовірними постачальниками по ланцюгу. Вказані посилання не є безумовною підставою для висновків про безтоварність спірних операцій та позбавлення позивача права зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат, в разі підтвердження фактичного виконання спірних операцій; суд звертає увагу, що акт перевірки ТОВ Темп не є носієм доказової інформації, а виступає лише вираженням суб'єктивної думки осіб, які проводили перевірку.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а відтак правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім постачальником.

Доводи відповідача про те, що складення товарно-транспортних накладних із порушенням вимог законодавства, є підставою для визнання господарських операцій безтоварними, суд вважає помилковими, тому що вказані документи, тому що у межах спірних правовідносин позивач не є замовником перевезення товару, а тому не має обов'язку володіти документами щодо перевезення, у зв'язку з чим недоліки у заповненні товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій. Аналогічний правовий висновок викладений в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2015 року №К/800/65779/14 та від 30 жовтня 2014 року №К/9991/64001/12.

До того ж, так само у разі наявності помилок у оформленні первинних документів, то це не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Така правова позиція підтримується Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 14 грудня 2016 року №К/800/23384/16.

В акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які свідчили б про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, видами діяльності згідно відомостей з ЄДР, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Вказана правова позиція підтверджується, зокрема, постановою Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2015 року № К/800/9553/15.

Також, визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності. Підтвердження зазначеного підходу знайшло відображення в постанові Верховного суду України № 40/11 від 21.01.2011 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СІБ до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатом системного аналізу вимог податкового законодавства та встановленими обставинами справи, суд дійшов висновку, що операції позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів, зокрема, будівництво, що здійснюється на об'єктах закінчено, що підтверджується актами про готовність об'єкту до експлуатації.

Оскільки відповідачем не встановлено порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобов'язань, то порушення контрагентами позивача податкового законодавства не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства.

З урахуванням викладених норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що понесені позивачем, в ході здійснення ним господарської діяльності, витрати з придбання та реалізації отриманих товарів відносяться до складу витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а отже залежать від визнання доходу від реалізації таких товарів, оскільки їх можливо напряму віднести (поставити в залежність) до конкретного товару, роботи чи послуги та, відповідно, пов'язати з доходами, отриманими від продажу таких товарів (робіт, послуг).

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства та встановлених обставин справи, суд вважає необґрунтованим збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, створений за участю іноземних інвесторів на суму 23 085 025,00 грн. У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку про протиправність прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача від 26.12.2016 №0000614108.

Згідно з вимогами частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. В той час, позивачем надано достатньо належних доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2016 №0000614108, прийняте Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Присудити на користь Підприємства з іноземними інвестиціями Гленкор Грейн Україна (код ЄДРПОУ 23393195) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 346 275,38 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур