Постанова

від 29.09.2017 по справі 826/23309/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 вересня 2017 року № 826/23309/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Українська іноваційно-фінансова компанія до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Українська іноваційно-фінансова компанія (далі - позивач, ТОВ Українська іноваційно-фінансова компанія ) до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.09.2015 №0005912205.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки вони не відображають фактичні обставини та не відповідають податковому законодавству, виявлені порушення вимог податкового законодавства не узгоджуються з фактично проведеними та облікованими господарським операціями, є не підтвердженими документально, а відтак спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі таких висновків, є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення не вбачає, оскільки, на його думку, реальність вчинення спірних господарських операцій не підтверджується, а формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документально, платнику податків забороняється.

З урахуванням вимог частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

В період з 19.08.2015 по 26.08.2015 посадовими особами ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Українська іноваційно-фінансова компанія (код ЄДРПОУ 24096743) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Компанія Рубіж (код ЄДРПОУ 13695959) за період серпень 2014 року та жовтень 2014 року з ТОВ Центр гідроізоляції і покрівлі (код ЄДРПОУ 37024912), ТОВ Київ-Люкс (код ЄДРПОУ 21593850), ТОВ Укренергопром (код ЄДРПОУ 32589733) за період жовтень 2014 року та з ТОВ Сервіс Менеджмент Технології (код ЄДРПОУ 39278350) за період з 01.01.2015 по 31.03.2015, за результатами якої складено акт від 02.09.2015 №799/26-54-22-05-10/24096743.

За результатами проведення перевірки відповідачем встановлено порушення:

п.44.1, п.44.6 ст.44, пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.228 п.14.1 ст.14, п.138.2, пп.138.10.2, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього у сумі 38335,00 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 38335,00 грн.;

п.44.1, п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за перевіряємий період всього у сумі 220 650,00 грн., в тому числі:

за листопад 2014 року на суму 42 317,00 грн.;

за січень 2015 року на суму 58 333,00 грн.;

за лютий 2015 року на суму 58 333,00 грн.;

за березень 2015 року на суму 61 667,00 грн.

В акті перевірки вказується, що ТОВ Українська іноваційно-фінансова компанія мало взаємовідносини із ТОВ Компанія Рубіж (код ЄДРПОУ 13695959), ТОВ Центр гідроізоляції і покрівлі (код ЄДРПОУ 37024912), ТОВ Київ-Люкс (код ЄДРПОУ 21593850), ТОВ Укренергопром (код ЄДРПОУ 32589733), ТОВ Сервіс Менеджмент Технології (код ЄДРПОУ 39278350).

Висновки перевірки ґрунтуються на тому, що позивачем в податковому обліку господарські операції з ТОВ Компанія Рубіж (код ЄДРПОУ 13695959), ТОВ Центр гідроізоляції і покрівлі (код ЄДРПОУ 37024912), ТОВ Київ-Люкс (код ЄДРПОУ 21593850), ТОВ Укренергопром (код ЄДРПОУ 32589733), ТОВ Сервіс Менеджмент Технології (код ЄДРПОУ 39278350) відображено у податковій звітності, проте в ході проведення перевірки відповідачем з'ясовано, що у вказаних підприємств відсутні трудові ресурси, основні засоби, відсутні наймані працівники для виконання робіт з прибирання, встановлено обрив ланцюга постачання, у зв'язку з чим зроблено висновок про завищення сум податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 38335,00 грн. за період 2014 рік та з податку на додану вартість на суму 220 650,00 грн. за період 220 650,00 грн., а також січень-березень 2015 року.

Не погодившись із висновками акту перевірки, позивачем надіслано до відповідача заперечення на акт від 15.09.2015 вих.№169/02.

За результатами розгляду заперечення на акт ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві листом від 22.09.2015 №21796/10/26-54-22-05 висновки акту перевірки від 02.09.2015 №799/26-54-22-05-10/24096743 в частині завищення сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах позивача з ТОВ Компанія Рубіж , ТОВ Центр гідроізоляції і покрівлі , ТОВ Київ-Люкс , ТОВ Укренергопром зменшено нарахування, а в частині висновків щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 178 333,00 грн. за період, який перевірявся, а саме: за січень 2015 року на суму 58 333,00 грн.; за лютий 2015 року на суму 58 333,00 грн.; за березень 2015 року на суму 61 667,00 грн. - залишені без змін.

В цій частині висновки акту перевірки ґрунтуються на здійсненні фінансово-господарських відносин між позивачем та ТОВ Сервіс Менеджмент Технології . Зокрема, перевіркою встановлено, що у ТОВ Сервіс Менеджмент Технології відсутні власні трудові ресурси для виконання вказаних у договорі об'ємів послуг, встановлено, що постачальниками послуг прибирання ТОВ Сервіс Менеджмент Технології , які були надані для позивача були ТОВ Спецбуд-Модернізація (код ЄДРПОУ 39060266) та ТОВ Нойс Коспані (код ЄДРПОУ 39421554), у яких також виявлено відсутність основних засобів для виконання взятих на себе зобов'язань, встановлено обрив ланцюга постачання, ненадання до перевірки журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці.

Враховуючи наведене, податковий орган в акті перевірки позивача прийшов до висновку про відсутність фактичного виконання робіт (надання послуг), а відтак і виконання договірних зобов'язань в цілому і подальшого використання в господарській діяльності таких товарів.

На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2015 №0005912205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну 267 499,50 грн., в тому числі за основним платежем на суму 178 333,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 89 166,50 грн.

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте з порушенням вимог податкового законодавства, звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

В силу пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів чи послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного здійснення оплачених товарів, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цих товарів.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, про що зазначено в акті перевірки, між ТОВ Українська іноваційно-фінансова компанія (Замовник) та ТОВ Сервіс Менеджмент Технології (Виконавець) укладено договір від 01.11.2014 №УБ-05/13-01 на очищення та прибирання приміщення, згідно умов якого Виконавець приймає на себе зобов'язання із виконання комплексу робіт по прибиранню приміщень та території Замовника в денний та нічний час, включаючи туалетні та душеві кімнати для персоналу в торговому центрі Метрополіс за адресою: м. Київ, вул. М.Малиновського, 12-А.

В підтвердження виконання умов цього договору сторонами підписано акти надання послуг від 31.01.2015 №33 на загальну суму 136 500,00 грн., в тому числі ПДВ - 22 750,00 грн., від 28.02.2015 №78 на загальну суму 136 500,00 грн., в тому числі ПДВ - 22 750,00 грн., від 31.03.2015 №124 на загальну суму 141 500,00 грн., в тому числі ПДВ - 23 583,33 грн.

Позивачем перераховано по вказаному договору на користь ТОВ Сервіс Менеджмент Технології кошти в сумі 409 500,00 грн.

Також, між ТОВ Українська іноваційно-фінансова компанія (Замовник) та ТОВ Сервіс Менеджмент Технології (Виконавець) укладено договір від 01.11.2014 №У-05/13-01 на очищення та прибирання приміщення, згідно умов якого Виконавець приймає на себе зобов'язання із виконання комплексу робіт по прибиранню приміщень та території Замовника в денний та нічний час, включаючи туалетні та душеві кімнати для персоналу в підземному торгово-виставочному комплексі Метроград по дільниці від пл. Льва Толстого до Бесарабської площі, включаючи підземний простір під Бесарабською площею, ресторанною групою і сходи переходів, прилеглу територію до витяжок та лайт-боксам (район віл.Хрещатик та вул. Б.Васильківська) ТВК Метроград за адресою: м. Київ, ПТП-№4, сектор ВА, Б, В, Г.

В підтвердження виконання умов цього договору сторонами підписано акти надання послуг від 31.01.2015 №32 на загальну суму 213 500,00 грн., в тому числі ПДВ - 35 583,33 грн., від 28.02.2015 №77 на загальну суму 213 500,00 грн., в тому числі ПДВ - 35 583,33 грн., від 31.03.2015 №123 на загальну суму 218 500,00 грн., в тому числі ПДВ - 36 416,67 грн.

Позивачем перераховано по вказаному договору на користь ТОВ Сервіс Менеджмент Технології кошти в сумі 440 500,00 грн.

Крім того, між ТОВ Українська іноваційно-фінансова компанія (Замовник) та ТОВ Сервіс Менеджмент Технології (Виконавець) укладено договір від 18.03.2015 №89 на очистку та прибирання приміщення, згідно умов якого Виконавець приймає на себе зобов'язання із надання послуг з додаткового прибирання приміщення ТЦ Метрополіс , а саме послуги генерального прибирання технічних приміщень.

В підтвердження реальності виконання умов договору позивач надав акт надання послуг від 18.03.2015 №92 на загальну суму 5000,00 грн., в тому числі ПДВ - 833,33 грн.

Позивачем оплачено кошти за надані послуги у розмірі 5000,00 грн. згідно виписки з банку.

Між ТОВ Українська іноваційно-фінансова компанія (Замовник) та ТОВ Сервіс Менеджмент Технології (Виконавець) укладено договір від 18.03.2015 №90 на очистку та прибирання приміщення, згідно умов якого Виконавець приймає на себе зобов'язання із надання послуг з додаткового прибирання приміщення ТЦ Метрополіс , а саме послуги генерального прибирання технічних приміщень.

В підтвердження реальності виконання умов договору позивач надав акт надання послуг від 18.03.2015 №93 на загальну суму 5000,00 грн., в тому числі ПДВ - 833,33 грн.

Позивачем оплачено кошти за надані послуги у розмірі 5000,00 грн. згідно виписки з банку.

Водночас, зі змісту акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства було встановлення відповідно до зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних та АІС Податковий блок , що у ТОВ Сервіс Менеджмент Технології відсутні власні трудові ресурси для виконання вказаних об'ємів послуг прибирання, а також те, що постачальниками послуг прибирання ТОВ Сервіс Менеджмент Технології , які були надані для ТОВ Українська іноваційно-фінансова компанія були отримані у постачальників: ТОВ Спецбуд-Модернізація (код ЄДРПОУ 39060266) та ТОВ Нойс Коспані (код ЄДРПОУ 39421554), у яких відсутні наймані працівники (трудові ресурси) для виконання робіт із прибирання, відсутні основні засоби для виконання робіт (прибирання), відсутність отримання послуг прибирання для перевиставлення на користь ТОВ Сервіс Менеджмент Технології , встановлено обрив ланцюга постачання.

На підставі викладеного, зроблено висновок про те, що бухгалтерські документи, складені ПП Сервіс Менеджмент Технології стосовно взаємовідносин з ТОВ Українська іноваційно-фінансова компанія не можуть бути прийняті до уваги, як первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Судом встановлено, що факт виконання умов договорів та рух активів підтверджується первинними документами, що відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Податкового кодексу України, що не спростовується і актом перевірки, та які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій і в сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій.

Крім того, позивачем додано до матеріалів справи копію журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці з відповідними записами про осіб, які виконували роботи з технічного обслуговування систем.

Слід зазначити, що в ході розгляду справи відповідачем не доведено суду обставин недостатності доданих до матеріалів справи документів чи їх дефектності, а також податковим органом не заперечувалося та не спростовано фактичне виконання господарських операцій позивача із його контрагентом, участь контрагента позивача у здійсненні таких операцій, наявності у них спеціальної податкової правосуб'єктності (реєстрації платниками ПДВ), факту реєстрації податкових накладних в ЄРПН тощо.

Також, з урахуванням сутності операцій відповідачем не доведено недостатності кількості у контрагента трудових ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено обсягів інших ресурсів, які були необхідні для виконання спірних операцій, але були відсутні. В контексті цього не надано податкової звітності контрагента, з якої б вбачалась відсутність умов та ресурсів, у т.ч. трудових, необхідних для здійснення операцій.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірному періоді.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними господарськими операціями.

Слід також додати, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України ( Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання ). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Поряд з цим, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які вказували б на безтоварність операцій.

Висновки відповідача ґрунтуються лише на податковій інформації по контрагентах контрагента позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкового органу або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі роботи (послуги) позивачем не отримувались від контрагента.

Крім того, на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту.

До того ж, суд зазначає також, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання саме цих операцій.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10.

Більше того, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (надання послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що господарські операції позивача з контрагентом здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість за наслідками фінансово-господарських операцій з ТОВ Сервіс Менеджмент Технології , тому висновки акту перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.09.2015 №0005912205, прийняте Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю Українська іноваційно-фінансова компанія (код ЄДРПОУ 24096743) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4012,50 грн. за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур