Рішення

від 27.09.2017 по справі 910/12193/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.09.2017Справа №910/12193/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 910/12193/17

за позовом виробничо-комерційного приватного підприємства ВПК , м. Макіївка,

до приватного акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту , м. Київ,

про стягнення 159 987,34 грн.,

за участю представників:

позивача - Овчаренко Є.В. (довіреність від 12.12.2016 № 24);

відповідача - Носенка А.М. (довіреність від 26.12.2016 № 388).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виробниче-комерційне приватне підприємство ВПК (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту (далі - Товариство) про стягнення 159 987,34 грн. пені за несвоєчасну оплату поставленого товару за договором від 12.03.2014 № 12/03-14 (далі - Договір).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 12.09.2017.

18.08.2017 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог і просив суд відмовити у позові повністю.

12.09.2017 позивач подав суду заперечення на відзив, в якому Підприємство заперечило проти доводів Товариства і просило позовні вимоги задовольнити повністю.

У судовому засіданні 12.09.2017 було оголошено перерву до 27.09.2017 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

22.09.2017 відповідач подав суду пояснення за результатами судового засідання, в яких заперечив проти доводів позивача; просив застосувати строк позовної давності та у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 27.09.2017 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору; проти задоволення позовних вимог заперечив повністю.

У судовому засіданні 27.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.03.2014 Підприємством (постачальник) та Товариством (покупець) був укладений Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити покупцю (передати у власність покупця) масла, мастила та мастильні матеріали (далі - Товар) згідно зі специфікаціями, які підписуються обома сторонами та є невід'ємними частинами Договору, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених Договором, прийняти Товар та оплатити його (пункт 1.1 Договору);

- покупець здійснює оплату по факту поставки окремої партії Товару, загальний строк оплати якої не може бути більше 20 банківських днів з дня отримання покупцем відповідного рахунку-фактури (пункт 4.2 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - директором Мартиновим Е.М., який діяв на підставі статуту, та від відповідача - заступником голови правління Пожаровим С.О., який діяв на підставі довіреності від 29.10.2013 № 90, та скріплено печатками сторін.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/9279/16 за позовом Підприємства до Товариства про стягнення 1 505 850,04 грн.

Відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 зі справи № 910/9279/16, залишеним без змін за результатами апеляційного перегляду (постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016), позов задоволено повністю та встановлено таке:

- Підприємством за період з 18.01.2016 по 12.02.2016 на адресу філій Товариства, на підставі рахунків-фактури за взаємно узгодженими планами було поставлено паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 1 387 565,56 грн., що підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи копіями рахунків-фактури на поставлений товар за №№ 20,22,27,29,30,31,37-40,43,43-1,46-51,54,55,61-64,66,67,70-74,77,78 та копіями видаткових накладних № 22, 24, 28-33, 37-40, 43-50, 53, 54, 60, 61, 63, 64, 66-71, 73-78, 81, 82;

- проте, відповідач не розрахувався за поставлений позивачем товар і станом на день звернення позивача з даним позовом до суду загальна сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складала 1 387 565,56 грн.;

- таким чином, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань;

- матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов Договору, у визначені строки оплату за поставлений товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання;

- в зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті за надані послуги відповідач виконав несвоєчасно, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до пункту 7.2 Договору, розмір якої за обґрунтованими розрахунками позивача становить 118 283,48 грн. (період з 18.01.2016 по 12.05.2016).

Таким чином, названим рішенням було підтверджено факт порушення Товариством умов Договору щодо оплати.

Підприємство просить суд стягнути пеню за Договором у сумі 159 987,34 грн. за період з 12.05.2016 по 14.09.2016, посилаючись на те, що:

- відповідач рішення суду від 14.07.2016 зі справи № 910/9279/16 не виконав;

- розрахунок неустойки, який вкладається у шестимісячний строк, повинен відраховуватися з останньої дати (дата прийняття рішення зі справи № 910/9279/16), тобто з 12.05.2016 по 14.09.2016.

У свою чергу, відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог і заявив про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені.

Так, Товариство зазначає, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені закінчився 04.03.2017 (Підприємство дізналося про порушення термінів оплати зі сторони відповідача 04.03.2016), а позовна заява подана 25.07.2017.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Позивач заперечив проти задоволення клопотання відповідача, посилаючись на відсутність підстав для застосування строків позовної давності.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Рішення Господарського суду міста Києва зі справи № 910/9279/16 було прийнято 14.07.2016 та набрало законної сили 09.11.2016 у зв'язку із залишенням без змін постановою Київського апеляційного господарського суду.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя статті 264 ЦК України).

Отже, в нашому випадку відбулося переривання перебігу позовної давності, а тому підстав для застосування статті 267 ЦК України немає.

Що ж до стягнення пені, то суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог, виходячи з такого.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2.2 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за товар, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період невиконання грошових зобов'язань.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ та за період, що не перевищує шестимісячний строк.

Так, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що він неправильний.

Так, позивач визначає період нарахування пені з 12.05.2016 по 14.09.2016, незважаючи на те, що предметом розгляду у справі № 910/9279/16 була вимога про стягнення пені за період з 18.01.2016 по 12.05.2016.

Отже, враховуючи приписи статті 232 ГК України період пені за невиконання умов Договору складає з 18.01.2016 по 18.07.2016.

Оскільки предметом розгляду була позовна вимога про стягнення пені за період з 18.01.2016 по 12.05.2016 (справа № 910/9279/16), враховуючи приписи статті 232 ГК України, період пені у даному господарському спорі складає: з 13.05.2016 по 18.07.2016.

За розрахунком суду розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача складає 89 661,06 грн. (період з 13.05.2016 по 18.07.2016).

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає частковому задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37; ідентифікаційний код: 04737111) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь виробничо-комерційного приватного підприємства ВПК (86114, Донецька область, м. Макіївка, вул. Лутугіна, 1; адреса для листування: 84130, Донецька область, Слов'янський район, м. Святогірськ, вул. Мазепи, 44, А/С № 11; ідентифікаційний код: 31538159): 89 661 (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот шістдесят одну) грн. 06 коп. пені та 1 344 (одну тисячу триста сорок чотири) грн. 92 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 02.10.2017.

Суддя І.Д. Курдельчук