Постанова

від 25.09.2017 по справі 910/6129/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2017 р. Справа№ 910/6129/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Тарасенко К.В.

секретар судового засідання Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: Шумило А.О. (представник за довіреністю)

від відповідача: Кичун В.І. (представник за довіреністю), Забарна Д.Л. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "ДЕ ВІЗУ"

на рішення господарського суду міста Києва

від 21.06.2017

у справі № 910/6129/17 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "ДЕ ВІЗУ"

про стягнення 550000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "ДЕ ВІЗУ" про стягнення 550000,00 грн. попередньої оплати за договором про надання маркетингових послуг №14/10-2016 від 03.10.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем в порушення умов договору про надання маркетингових послуг №14/10-2016 від 03.10.2016 не проведено маркетингових досліджень та не надано позивачу результатів досліджень у письмовому вигляді у формі звіту; з урахуванням закінчення дії договору, посилаючись на ст. 1212 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 550000 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.2017 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "ДЕ ВІЗУ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" заборгованість у розмірі 550000 грн. та судовий збір у розмірі 8250 (вісім тисяч двісті п'ятдесят) грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "ДЕ ВІЗУ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі №910/6129/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник зазначає, що відповідачем виконано роботи та складено Звіт маркетингових досліджень в строки, визначені договором; оформлений належним чином Звіт був переданий замовнику 30.11.2016, що підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг від 30.11.2016 та актом здачі-приймання документів від 30.11.2016, підписаними уповноваженим представником позивача Солодким А.А. (президентом ТОВ "Модуль-Україна"). Також скаржник стверджує, що договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них положень ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2017 (у складі колегії суддів: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "ДЕ ВІЗУ" прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 02.08.2017.

31.07.2017 через відділ забезпечення документообігу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 02.08.2017 відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 13.09.2017.

31.08.2017 через відділ забезпечення документообігу суду від відповідача надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги.

01.09.2017 через відділ забезпечення документообігу суду від позивача надійшли письмові пояснення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 13.09.2017 відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 26.09.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 (у складі колегії суддів: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) клопотання представників сторін про продовження строку розгляду справи задоволено, продовжено строк розгляду справи №910/6129/17 на п'ятнадцять днів.

26.09.2017 через відділ забезпечення документообігу суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 26.09.2017 представники сторін надали пояснення по суті спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

03.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "ДЕ ВІЗУ", як виконавцем, було укладено договір про надання маркетингових послуг №14/10-2016 (далі - договір), відповідно до якого замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені у цьому договорі.

Згідно п. 1.2 договору об'єктом маркетингових досліджень за цим договором є: ринок тонколистового оцинкованого прокату, фарбованого рулонного прокату, профнастилу за 2016 рік.

Відповідно до п. 1.6. договору строки проведення маркетингових досліджень - до 30 листопада 2016 р. з моменту здійснення 100 % передоплати.

Згідно із п.5.2. договору виконавець надає результати досліджень у письмовому вигляді у формі звіту, складеного російською мовою. Моментом надання результатів досліджень вважається день надання звіту, про що сторони складають акт.

У відповідності до п.6.1. договору вартість робіт за ним складає 550000,00 (п'ятсот п'ятдесят тисяч гривень) грн.

Відповідно до п. 6.3. договору оплата послуг здійснюється в якості попередньої оплати в розмірі 100% від вартості послуг протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту підписання договору на підставі рахунку виконавця.

Відповідно до п. 9.7. договору строк його дії починається з моменту підписання та закінчується 31 грудня 2016 року.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення №826 від 28 жовтня 2016 р. позивачем перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 550000,00 грн., з призначенням платежу: за маркетингові послуги за договором №14/10-2016 від 03.10.2016.

03.02.2017 позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення безпідставно збережених коштів в розмірі 550000,00 грн., посилаючись при цьому на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" умов договору щодо проведення та надання відповідачу результатів досліджень.

Дана вимога залишена відповідачем без виконання, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 550000,00 грн. попередньої оплати за договором про надання маркетингових послуг №14/10-2016 від 03.10.2016. При цьому підставою стягнення коштів позивачем була визначена ст. 1212 ЦК України.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що ним виконано роботи та складено Звіт маркетингових досліджень в строки, визначені договором; оформлений належним чином Звіт був переданий замовнику 30.11.2016, що підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг від 30.11.2016 та актом здачі-приймання документів від 30.11.2016, підписаними уповноваженим представником позивача Солодким А.А. (президентом ТОВ "Модуль-Україна"). Також скаржник стверджує, що договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них положень ст. 1212 ЦК України.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов'язання.

Характерною особливістю кондиційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондиційне зобов'язання виникає за наявності таких умов:

1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч.2 ст. 11 ЦК України. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Загальна умова ч.1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, від 02.09.2014 у справі №910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі №910/1913/14, від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено вище, та не заперечується сторонами, грошові кошти в сумі 550000 грн. були перераховані позивачем на виконання умов договору про надання маркетингових послуг №14/10-2016 від 03.10.2016, що вказує на те, що кошти були набуті відповідачем за наявності їх правової підстави.

З огляду на викладене, враховуючи те, що правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо вимоги повернути позивачу сплачені кошти у зв'язку з виконанням умов договору про надання маркетингових послуг, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При вирішенні даного спору суд не встановлював обставини надання відповідачем послуг за договором та відповідно отримання вказаних послуг позивачем, оскільки вказані обставини не є предметом дослідження при вирішенні питання наявності підстав для застосування ст.1212 ЦК України.

Доводи позивача про те, що після початку розгляду справи по суті в суді першої інстанції ТОВ "Модуль-Україна" було подано письмові пояснення у справі, в яких була наведена додаткова правова кваліфікація для стягнення оспорюваних грошових коштів, а саме: були здійснені посилання на ст. 570 ЦК України, що регулює порядок повернення здійсненого авансу у випадку коли зобов'язання не були виконані, а також на ст. 849 ЦК України, що регулює право на відмову від договору підряду та повернення сплачених по ньому коштів, у разу якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу, колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Виходячи зі змісту ст. 22 ГПК України, позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача Шумило А.О. до початку розгляду господарським судом справи по суті надано письмове пояснення, в якому міститься посилання на ст. 570 ЦК України.

Проте посилання на правову норму у письмових поясненнях представника позивача за правовою суттю не може вважатися заявою про зміну підстави позову. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до довіреності №03/01/01, виданої товариством "Модуль-Україна" на ім'я Шумило А.О. на представництво інтересів товариства, Шумило А.О. не наділений правом змінювати підстави позову.

Твердження позивача, викладені в письмових поясненнях до апеляційної скарги про те, що суд має право самостійно визначатися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту вимог, викладених у позовній заяві, є такими, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Чинне законодавство не дає право суду самостійно змінювати визначені позивачем підстави позову, оскільки вказане призведе до порушення принципу диспозитивності.

Крім того, зі змісту рішення суду першої інстанції не вбачається, що позивач заявляв про зміну підстав позову або уточнював свої позовні вимоги з посиланням на інші норми права.

Як роз'яснено в п.3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" приписи частини четвертої статті 22 ГПК не застосовуються під час розгляду справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та подання апеляційної скарги, покладаються на позивача у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "ДЕ ВІЗУ" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі №910/6129/17 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" (32300, Хмельницька область, місто Кам'янець-Подільський, проспект Грушевського, будинок 1/14; код ЄДРПОУ 37863825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "ДЕ ВІЗУ" (01001, місто Київ, вулиця Малопідвальна, будинок 10, офіс 11; код ЄДРПОУ 31352845) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 9075 (дев'ять тисяч сімдесят п'ять) грн.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Матеріали справи №910/6129/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

К.В. Тарасенко