Постанова

від 24.09.2017 по справі 915/422/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2017 р. Справа № 915/422/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів: Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної,

при секретарі судового засідання Г.Є. Бєлянкіній,

за участю представників:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - ОСОБА_1, довіреність №1 від 01.12.2016;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Атон-Агро

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2017

у справі №915/422/17

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Мрія-Агро

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Атон-Агро

про стягнення 659163,02 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2017 у справі №915/422/17 (суддя Ю.М. Коваль) позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Атон-Агро (далі - ТОВ "Торговий дім Атон-Агро) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Мрія-Агро (далі - ТОВ Мрія-Агро) грошові кошти у сумі 659163,02 грн основний борг, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі зі сплати судового збору в сумі 9887,46 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Атон-Агро звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2017 у справі №915/422/17 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні 25.09.2017 представник відповідача апеляційну скаргу підтримав; представник позивача участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 81-83), власну позицію щодо апеляційної скарги в письмовому вигляді не виклав.

При цьому колегією суддів враховується, що ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 про прийняття апеляційної скарги до провадження, яка надіслана на адресу позивача, була повернута органом поштового зв'язку з відміткою на конверті: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 81-83).

Проте Одеський апеляційний господарський суд вважає позивача таким, що був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, виходячи з наступного.

Ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 відповідно до приписів статті 64 Господарського процесуального кодексу України була надіслана на поштову адресу позивача, вказану в позовній заяві, а саме: 54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 30-А.

Позивач несе відповідальність за всі можливі наслідки неподання відомостей стосовно змін свого місцезнаходження.

Відповідно до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками „адресат вибув, „адресат відсутній і т.п., можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій.

Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції вжив усіх заходів для повідомлення позивача про час і місце проведення судового засідання, направляючи рекомендованою кореспонденцією ухвалу від 04.09.2017 за поштовою адресою, вказаною позивачем у позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

21.04.2017 Універсальною біржею «Південь» було проведено аукціон з продажу майна банкрута-товариства з обмеженою відповідальністю "Атон-Агро" (далі - ТОВ "Атон-Агро"), за результатами якого складено протокол №491 (а.с. 43).

Відповідно до вказаного протоколу переможцем відкритих торгів за лотом №491 (назва лоту: право вимоги боргових зобов'язань (дебіторської заборгованості) товариства з обмеженою відповідальністю "Атон-Агро", що складаються, зокрема, з права вимоги останнього до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Атон-Агро на загальну суму 659163,02 грн) визнано товариство з обмеженою відповідальністю Мрія-Агро.

В цей же день між товариством з обмеженою відповідальністю Атон-Агро («продавець») та товариством з обмеженою відповідальністю Мрія-Агро («покупець») було укладено договір купівлі-продажу (далі договір купівлі-продажу від 21.04.2017), за умовами якого продавець зобов'язується передати покупцю у власність мультилот: право вимоги боргових зобов'язань (дебіторської заборгованості) товариства з обмеженою відповідальністю Атон-Агро, що складається, зокрема з права вимогиостаннього до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Атон-Агро" на загальну суму 659 163,02 грн (а.с. 18-19).

Відповідно до пункту 2 договору купівлі-продажу від 21.04.2017 згадане право вимоги боргових зобов'язань (дебіторської заборгованості) ТОВ «Атон-Агро» виникло, зокрема, до ТОВ Торговий дім Атон-Агро на загальну суму 659163,02 грн на підставі: видаткової накладної №АА-0000011 від 11.03.2013 на суму 315000 грн; видаткової накладної №АА-0000009 від 12.03.2013 на суму 125057,60 грн; видаткової накладної №АА-0000010 від 22.03.2013 на суму 7015 грн; видаткової накладної №АА-0000014 від 29.03.2013 на суму 56175 грн; видаткової накладної №АА-0000016 від 04.04.2013 на суму 99300 грн; видаткової накладної №АА-0000017 від 05.04.2013 на суму 37385,60 грн; видаткової накладної №АА-0000023 від 26.04.2013 на суму 47640 грн; видаткової накладної №АА-0000028 від 29.04.2013 на суму 58800 грн; видаткової накладної №АА-0000039 від 27.05.2013 на суму 9801,55 грн; видаткової накладної №АА-0000001 від 10.12.2013 на суму 19163,02 грн.

За актом приймання-передачі від 21.04.2017 зазначене право вимоги було передано від продавця покупцеві (а.с. 20-21).

Відповідно до пункту 5 вказаного акту продавець передав покупцю документи, що підтверджують право вимоги до боржника.

В подальшому позивач направив на адресу відповідача лист №21/04/2017 від 21.04.2017, в якому повідомив про те, що відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України ТОВ Мрія-Агро є новим кредитором у зобовязаннях товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім" Атон-Агро перед товариством з обмеженою відповідальністю Атон-Агро на суму 659163,02 грн (а.с. 22) та у травні 2017 року звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з доведеності належними та допустимими доказами факту невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого йому товариством з обмеженою відповідальністю Атон-Агро товару, а також наявності у позивача права вимоги цієї заборгованості. При цьому, господарським судом першої інстанції було встановлено, що строк позовної давності, про застосування якої до винесення рішення у даній справі заявив відповідач, не сплив.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду не погоджується з висновком Господарського суду Миколаївської області щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями статті 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Сторони договір купівлі-продажу не уклали, але дії ТОВ Атон-Агро ("продавець") та ТОВ Торговий дім "Атон-Агро ("покупець") свідчать про виникнення між ними зобовязань з купівлі-продажу, в силу яких одна сторона (продавець) зобовязується передати товар у власність іншій стороні, а інша сторона (покупець) зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Підписи на накладних, завірені печаткою підприємства відповідача, свідчать про отримання ним товару та про виникнення у нього обовязку по оплаті його вартості.

При цьому, колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду не приймаються до уваги доводи скаржника про те, що товар за вказаними накладними він не отримував, оскільки ним не подано доказів на підтвердження того, що підпис на цих накладних та печатка підприємства відповідача є підробленими. На проведенні експертизи у суді апеляційної інстанції ТОВ Торговий дім "Атон-Агро не наполягало.

В силу частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з вимогами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу частини першої статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина друга статті 530 Цивільного кодексу України).

У пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 зазначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Відтак, враховуючи наведені вище норми права та обставини справи, за отриманий від ТОВ "Атон-Агро" товар відповідач повинен був здійснити оплату негайно після такого прийняття.

Отже, прострочення виконання грошового зобов'язання за накладною №АА-0000011 від 11.03.2013 виникло з 12.03.2013, за накладною №АА-0000009 від 12.03.2013- з 13.03.2013, за накладною №АА-0000010 від 22.03.2013 - з 23.03.2013, за накладною №АА-0000014 від 29.03.2013 - з 30.03.2013, за накладною №АА-0000016 від 04.04.2013 - з 05.04.2013, за накладною №АА-0000017 від 05.04.2013 - з 06.04.2013, за накладною №АА-0000023 від 26.04.2013 - з 27.04.2013, за накладною №АА-0000028 від 29.04.2013 - з 30.04.2013, за накладною №АА-0000039 від 27.05.2013 - з 28.05.2013, за накладною №АА-0000001 від 10.12.2013 - з 11.12.2013.

Відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

За договором від 21.04.2017 первісний кредитор -ТОВ "Атон-Агро" передав новому кредиторові - ТОВ "Мрія-Агро" право вимоги боргових зобов'язань до ТОВ "Торговий дім "Атон-Агро" на загальну суму 659163,02 грн, що виникли внаслідок неоплати останнім вартості товарів, отриманих за переліченими вище накладними.

Враховуючи приписи статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Між тим 18.07.2017 до винесення місцевим господарським судом рішення у даній справі ТОВ Торговий дім Атон-Агро було подано заяву про застосування строків позовної давності (а.с.27-28).

В силу частини першої статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950р., ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) (далі-Конвенція). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою N14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до положень статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права (відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі №3-23гс14, від 27.05.2014 у справі №5011-32/13806-2012).

Положеннями частини першої статті 261 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

ТОВ "Атон-Агро" у період з 11.03.2013 (дата першої поставки) по 10.12.2013 (дата останньої поставки) здійснювало поставку товару відповідачеві, відтак на наступний день після його передачі у ТОВ "Атон-Агро" виникло право вимоги до ТОВ "Торговий дім "Атон-Агро" на стягнення заборгованості за поставлений товар.

Отже, перебіг строку позовної давності розпочався за накладною №АА-0000011 від 11.03.2013 з 12.03.2013, за накладною №АА-0000009 від 12.03.2013 - з 13.03.2013, за накладною №АА-0000010 від 22.03.2013 - з 23.03.2013, за накладною №АА-0000014 від 29.03.2013 - з 30.03.2013, за накладною №АА-0000016 від 04.04.2013 - з 05.04.2013, за накладною №АА-0000017 від 05.04.2013 - з 06.04.2013, за накладною №АА-0000023 від 26.04.2013 - з 27.04.2013, за накладною №АА-0000028 від 29.04.2013 - з 30.04.2013, за накладною №АА-0000039 від 27.05.2013 - з 28.05.2013, за накладною №АА-0000001 від 10.12.2013 - з 11.12.2013.

З огляду на те, що з даним позовом ТОВ "Мрія-Агро" звернулось до суду 05.05.2017, колегія суддів вважає обгрунтованим твердження скаржника про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки за останньою поставкою строк позовної давності сплив 12.12.2016.

Частинами четвертою та п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Колегією суддів апеляційної інстанції на підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановлено, що: право особи (ТОВ "Мрія-Агро"), про захист якого вона просить, порушене, оскільки має місце заборгованість ТОВ "Торговий дім "Атон-Агро" за поставлений товар; відповідачем у спорі до винесення рішення заявлено клопотання про застосування строків позовної давності; строк позовної давності пропущено, при цьому позивачем відхилялось припущення щодо пропуску строку позовної давності, а тому клопотання про визнання поважними причин пропущення строку позовної давності ним не заявлялось. За таких обставин місцевий господарський суд на підставі статті 267 Цивільного кодексу України повинен був ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову за спливом строку позовної давності.

Водночас Одеським апеляційним господарським судом враховується, що відповідно до положень статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Судом першої інстанції неправильно було визначено початок перебігу строку позовної давності, оскільки поза його увагою залишився той факт, що за накладною №АТ0000089 від 12.09.2014 відповідач здійснював поставку товару первісному кредитору (а.с.49), а тому помилковим є висновок суду про те, що придбання товарів ТОВ "Торговий дім "Атон-Агро" тривало до 12.09.2014.

Безпідставним і таким, що не грунтується на матеріалах справи є також висновок місцевого господарського суду про те, що відповідачем здійснювалась часткова оплата за отриманий за вказаними вище накладними товар. В матеріалах справи міститься виписка по рахунку первісного кредитора із змісту якої вбачається, що відповідачем було перераховано ТОВ "Атон-Агро" кошти на загальну суму 103844,75 грн. При цьому у реквізитах "Призначення платежу" містяться посилання на перерахування коштів на підставі певних рахунків та договору.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження виставлення відповідачу рахунків на оплату за поставлений за наведеними вище накладними товар. Відсутні в матеріалах справи і копії будь-яких рахунків.

Відповідно до пункту 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.04.2004, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Враховуючи викладене, а також відсутність доказів на підтвердження заміни платником інформації, що міститься у реквізитах "Призначення платежу", у місцевого господарського суду були відсутні підстави вважати, що перерахування коштів на загальну суму 103844,75грн здійснювалось в якості оплати за товар, поставлений за накладними №АА-0000011 від 11.03.2013, №АА-0000009 від 12.03.2013, №АА-0000010 від 22.03.2013 , №АА-0000014 від 29.03.2013, №АА-0000016 від 04.04.2013, №АА-0000017 від 05.04.2013, №АА-0000023 від 26.04.2013, №АА-0000028 від 29.04.2013, №АА-0000039 від 27.05.2013, №АА-0000001 від 10.12.2013.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто зясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 Про судове рішення).

Оскаржене судове рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2017 не відповідає цим вимогам з підстав неправильного застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Атон-Агро задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2017 у справі №915/422/17 скасувати.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 29.09.2017.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна