Постанова

від 27.09.2017 по справі 911/1513/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2017 р. Справа№ 911/1513/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фішка

на рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2017

у справі № 911/1513/17 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПД Лондрі Менеджмент

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фішка

про стягнення 4 239,36 грн,

за участю представників:

від позивача: представник Ширніна А.В. (довіреність б/н від 04.01.2017);

від відповідача: представник Джус Я.О. (довіреність №08/09-17Ф від 08.09.2017),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПД Лондрі Менеджмент (надалі - ТОВ ПД Лондрі Менеджмент ) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фішка (надалі - ТОВ Фішка ) про стягнення 4 239,36 грн, з яких 4 150,00 грн боргу та 89,36 грн пені, вказуючи на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг з прання № 82/111016-ПД від 11.10.2016 щодо здійснення повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.07.2017 (з урахування ухвали про виправлення описки від 18.07.2017) у справі № 911/1513/17 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ Фішка на користь ТОВ ПД Лондрі Менеджмент 4 150,00 грн боргу, 89,36 грн пені та 1 600,00 грн судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції, ТОВ Фішка звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким залишити позов без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 27.09.2017.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити позов без розгляду.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а судове рішення залишити без змін.

27.09.2017 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 11.10.2016 між ТОВ Фішка (в тексті договору - замовник) та ТОВ ПД Лондрі Менеджмент (в тексті договору - виконавець) було укладено договір про надання послуг з прання № 82/111016-ПД (далі - договір), згідно умов якого виконавець зобов'язався своєчасно та у повному обсязі надавати пральні послуги, а замовник - своєчасно та відповідно до умов договору приймати та оплачувати надані виконавцем пральні послуги (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору перелік, кількість, вартість, терміни надання пральних послуг сторони погоджують у Додатку № 1 до дійсного договору.

Сторони домовилися, що оплата пральних послуг здійснюється у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Оплата послуг, наданих виконавцем, здійснюється два рази на місяць за підсумками прання за виставленими рахунками, в термін 3 банківських днів з дня виставлення рахунку (п.п. 4.2, 4.3 договору).

Згідно з п.п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 договору виконавець вважається таким, що виконав свої обов'язки за договором з моменту підписання замовником акта приймання-передачі наданих послуг, а також у випадку, передбаченому п. 5.3. договору. Виконавець щомісячно до 5 числа місяця наступного за місяцем надання послуг надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг. Замовник зобов'язаний у 3-денний термін з моменту отримання акту приймання-передачі наданих послуг підписати і повернути його, або надати мотивовану відмову у його підписанні. У разі неповернення акта приймання-передачі наданих послуг чи відсутності мотивованої відмови у підписанні зазначеного акта у терміни, передбачені п. 5.2. договору, вважається, що замовник прийняв надані послуги, послуги надані відповідно до умов договору і замовник не має претензій щодо якості наданих послуг. Рекламації щодо якості наданої окремої послуги з прання замовник може пред'явити у термін не більше 24 години з моменту одержання такої окремої послуги від виконавця на підставі документа, що свідчить про виконання такої послуги.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 (при умові надіслання за один місяць до зазначеної дати однією з сторін повідомлення щодо його припинення), а по грошовим зобов'язанням - до моменту повного виконання зобов'язань.

Вимоги позивача у справі обґрунтовані тим, що на виконання умов договору позивач надав відповідачеві послуги з прання на суму 4 550,00 грн згідно Акту здачі-прийняття робіт №534 від 28.02.2017 та на суму 350,00 грн згідно Акту здачі-прийняття робіт №721 від 01.03.2017, однак, в порушення умов договору відповідач за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим у ТОВ Фішка виникла заборгованість перед ТОВ ПД Лондрі Менеджмент у сумі 4 150,00 грн, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав доведеним позивачем факт надання відповідачеві послуг згідно вищевказаних актів здачі-прийняття робіт та дійшов висновку про порушення зі сторони відповідача зобов'язання з оплати наданих послуг за договором.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач відзиву на позов та обґрунтованих заперечень проти позовних вимог не надав, а в апеляційній скарзі наголошував на відсутності у ТОВ Фішка обов'язку щодо здійснення оплати наданих позивачем послуг згідно вказаних актів здачі-прийняття робіт у зв'язку з тим, що останні не були надані позивачем для підписання відповідачеві всупереч умов укладеного між сторонами договору.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, а доводи скаржника вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, з огляду на наступне.

Місцевий господарський суд, даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору правильно зазначив, що такий за своєю правовою природою є договором надання послуг, за умовами якого, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Отже, укладення ТОВ ПД Лондрі Менеджмент та ТОВ Фішка договору про надання послуг з прання № 82/111016-ПД від 11.10.2016 було спрямоване на отримання останнім таких послуг та одночасного обов'язку зі здійснення їх оплати.

Відповідно до вимог статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються судом письмовими та речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарської операції із надання послуг підтверджується первинними бухгалтерськими документами, зокрема, актами здачі-приймання наданих послуг, підписаними уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, оформленими відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку , затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Так, згідно пункту 5.1 договору виконавець вважається таким, що виконав свої обов'язки за договором з моменту підписання замовником акта приймання-передачі наданих послуг, а також у випадку передбаченому п. 5.3. договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути заборгованість, яка виникла на підставі актів здачі-приймання робіт № 534 від 28.02.2017 на суму 4 550,00 грн та № 721 від 01.03.2017 на суму 350,00 грн, які не були підписані зі сторони відповідача (а.с. 15,17).

Разом з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, після виконання позивачем послуг на загальну суму 4 900,00 грн вказані акти здачі-приймання робіт разом з відповідними рахунками на оплату №531 від 28.02.2017 на суму 4 550,00 грн та №720 від 01.03.2017 на суму 350,00 грн (а.с. 14,16) були надіслані відповідачеві для підписання, що підтверджується описом вкладення до цінного листа № 0306206744725 від 10.04.2017 (а.с. 20) та фіскальним чеком № 8443 від 10.04.2017 (а.с. 47).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 48) не може підтверджувати факт отримання уповноваженим представником відповідача вищезазначених документів, оскільки вказана у ньому адреса (02102, м. Київ, проспект Броварський, 31/33, офіс 10-14) не відповідає юридичній адресі відповідача (08162, Київська область, смт. Чабани, вул. Покровська (Кірова), 162), а також даним, вказаним в описі вкладення до цінного листа № 0306206744725 від 10.04.2017 (а.с. 20) та фіскальному чеку № 8443 від 10.04.2017 (а.с. 47).

Крім того, з наданої позивачем роздруківки з веб-сервісу ПАТ Укрпошта по відстеженню пересилання за ідентифікатором внутрішнього поштового відправлення № 0306206744725 вбачається, що вказане поштове відправлення було повернуто за зворотною адресою 18.05.2017 та вручено уповноваженому представнику позивача 19.05.2017 (а.с. 142).

Водночас, оскільки договором не встановлено способу, в який позивачем мають бути надані для підписання акти здачі-приймання робіт, то надіслання їх засобами поштового зв'язку є правомірним, а неотримання їх відповідачем за своєю юридичною адресою не може свідчити про неналежне виконання позивачем вказаного обов'язку, оскільки сторона може ухилятися від отримання поштової кореспонденції.

При цьому, доводи апелянта про порушення позивачем строку, встановленого п. 5.2 договору щодо надання відповідачеві актів здачі-приймання робіт до 5 числа місяця наступного за місяцем надання послуг, колегія суддів відхиляє, враховуючи, що таке порушення жодним чином не впливає на факт належного надання послуг відповідачу та зобов'язання останнього здійснити їх оплату.

Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 договору замовник зобов'язаний у 3-денний термін з моменту отримання акту приймання-передачі наданих послуг підписати і повернути його, або надати мотивовану відмову у його підписанні. У разі неповернення акта приймання-передачі наданих послуг чи відсутності мотивованої відмови у підписанні зазначеного акта у терміни, передбачені п. 5.2. договору, вважається, що замовник прийняв надані послуги, послуги надані відповідно до умов договору і замовник не має претензій щодо якості наданих послуг.

Враховуючи неповернення відповідачем позивачу актів приймання робіт № 531 від 28.02.2017 та № 721 від 01.03.2017 та ненадання мотивованої відмови у підписанні зазначених актів у 3-денний термін з моменту їх отримання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про прийняття наданих послуг без претензій щодо їх якості, як передбачено п. 5.3 договору.

Крім того, відповідачем в розумінні статей 33, 34 ГПК України не спростовано факту неналежного надання позивачем послуг, визначених в Актах здачі-приймання робіт № 534 від 28.02.2017 на суму 4 550,00 грн та № 721 від 01.03.2017 на суму 350,00 грн, що свідчить про наявність у відповідача обов'язку здійснити їх оплату.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що оплата послуг наданих виконавцем здійснюється два рази на місяць за підсумками прання за виставленими рахунками, в термін 3 банківських днів з дня виставлення рахунку.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як було зазначено вище, рахунки на оплату №531 від 28.02.2017 на суму 4 550,00 грн та №720 від 01.03.2017 на суму 350,00 грн були надіслані відповідачеві 10.04.2017.

Враховуючи погоджені сторонами умови договору та Нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені Наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, обов'язок ТОВ Фішка з оплати за надані послуги за договором № 82/111016-ПД від 11.10.2016 виник після спливу 3 банківських днів з моменту відправлення зазначених рахунків + 4 дні без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку, тобто 20.04.2017.

При цьому, колегією суддів враховано, що у відповідності до положень статей 67, 73 Кодексу законів про працю України у 2017 році на підприємствах, в установах, організаціях робота не проводилась з 16.04.2017 по 17.04.2017 (Пасха).

Отже, строк прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг згідно Актів здачі-приймання робіт № 534 від 28.02.2017 на суму 4 550,00 грн та № 721 від 01.03.2017 на суму 350,00 грн настав з 21.04.2017.

Зважаючи на встановлене, враховуючи, що надання позивачем послуг за договором згідно вказаних актів відповідачем не спростовано, строк оплати відповідно до норм чинного законодавства та умов договору настав, доказів оплати наданих послуг сторонами не надано, колегія суддів встановила, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 900,00 грн.

При цьому, часткова оплата наданих за вказаними актами здачі-приймання робіт послуг у розмірі 750,00 грн не підтверджується жодним доказом.

Акт звірки взаєморозрахунків станом за період січень - квітень 2017 року, на який посилається позивач (а.с. 18), не може бути прийнятий в якості належного доказу, так як не є первинним документом, а також не підписаний уповноваженим представником відповідача.

Разом з тим, враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 150,00 грн боргу, а згідно приписів ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вказаної позовної вимоги у сумі 4 150,00 грн.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань з оплати товару, крім основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 89,36 грн пені, нарахованої за кожним окремим актом здачі-приймання робіт за загальний період з 10.04.2017 по 10.05.2017.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, зокрема, стягнення пені та порядок її нарахування, передбачено ст. 549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України, а також Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Пунктом 6.6 договору передбачено, що за недотримання строків сплати, зазначених в п. 4.3 договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, стягнення з відповідача на користь позивача пені є правомірним.

Разом з тим, оскільки строк прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг настав 21.04.2017, а позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 10.04.2017 по 10.05.2017, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про безпідставність нарахування пені за період з 10.04.2017 по 20.04.2017.

Здійснивши власний розрахунок пені за період з 21.04.2017 по 10.05.2017, враховуючи, що позивач визначив заборгованість за Актом здачі-приймання робіт № 534 від 28.02.2017 у сумі 3 800,00 грн, а суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що розмір пені, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 59,13 грн. В іншій частині цієї позовної вимоги, а саме, в стягненні 30,23 грн пені необхідно відмовити.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, у сумі 4 209,13 грн, з яких 4 150,00 грн основного боргу та 59,13 грн пені. У задоволенні іншої частини позовних вимог, а саме, у стягненні 30,23 грн пені, колегія суддів відмовляє.

Щодо наданих апелянтом копій рахунків на оплату, актів здачі-прийняття робіт та платіжних доручень (а.с. 117-133) колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як роз'яснено в абз. 3 п. 9 Постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України від 17 травня 2011 року №7, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

При цьому, колегія суддів зазначає, що підставами для задоволення клопотання про додаткове подання доказів можуть бути: а) додаткові докази, що існували в момент розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, яка їх подає, не знала і не могла знати про їх існування; б) додаткові докази, що існували в момент розгляду справи в суді першої інстанції, і особа, яка їх подає, знала про їх існування, але не змогла надати їх суду з причин, які від неї не залежали; в) суд першої інстанції помилково виключив з судового розгляду надані особою докази, які мали значення для справи; г) суд першої інстанції необґрунтовано відмовив особі в задоволенні клопотання про витребування чи залучення доказів, які мають значення для справи.

Враховуючи викладене, надані апелянтом докази колегією суддів не приймаються, оскільки відповідач не обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

За змістом частини першої статті 99 ГПК України відповідні повноваження апеляційної інстанції безпосередньо випливають з повноважень суду першої інстанції стосовно припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК України) і залишення позову без розгляду (стаття 81 цього Кодексу).

Вичерпний перелік підстав для залишення позову без розгляду визначено статтею 81 ГПК України.

Однак, апелянтом не зазначено жодної з таких підстав, а тому вимоги останнього щодо залишення позову без розгляду колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними.

У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, у відповідності до частини 1 статті 104 ГПК України, є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ Фішка з підстав, викладених у ній, задоволенню не підлягає, однак, рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2017 (з урахування ухвали про виправлення описки від 18.07.2017) у справі № 911/1513/17 підлягає зміні, як таке, що прийняте при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із частковим задоволенням позову судові витрати за подання позовної заяви покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у зв'язку з залишенням апеляційної скарги відповідача без задоволення, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фішка на рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2017 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 18.07.2017) у справі № 911/1513/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2017 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 18.07.2017) у справі № 911/1513/17 змінити.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фішка (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, селище міського типу Чабани, вул. Покровська, буд. 162; ідентифікаційний код 32214657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПД Лондрі Менеджмент (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 5, офіс 1/3; ідентифікаційний код 39434118) 4 150 (чотири тисячі сто п'ятдесят гривень) 00 коп. боргу за надані послуги згідно договору про надання послуг з прання № 82/111016-ПД від 11.10.2016, 59 (п'ятдесят дев'ять гривень) 13 коп. пені та 1 588 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят вісім гривень) 59 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити .

4. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ на виконання даної постанови.

5. Матеріали справи № 911/1513/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук