Постанова

від 26.09.2017 по справі 916/937/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2017 р.Справа № 916/937/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів: Лавриненко Л.В., Лашина В.В.

секретар судового засідання Безпалюк А.В.

за участю:

від Управління інженерного захисту території міста ОМР - ОСОБА_1, довіреність б/н, від 10.05.2017;

від Прокуратура Одеської області ОСОБА_2, № 029781 від 20.10.2014;

від Одеська міська рада - ОСОБА_3, довіреність № 279/исх-гс від 26.12.2016;

від ПП «Ферст Стоун» - ОСОБА_4, № 072631 від 17.04.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Одеської міської ради та Прокуратури Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 14.06.2017

у справі № 916/937/17

за позовом Прокуратури Одеської області в інтересах в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до відповідачів:

1.Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради;

2.Приватного підприємства «Ферст Стоун»

про визнання недійсним договору та зобовязання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Одеської області звернувся прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради позовною заявою (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 09.06.2017 за вх.№2-3097/17) до відповідачів: Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, Приватного підприємства «Ферст Стоун» (далі ПП «Ферст Стоун») про визнання недійсним договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №02/с-2016 від 15.04.2016 та зобовязати ПП «Ферст Стоун» звільнити комунальне майно берегозахисну споруду у вигляді траверса №15-16 першої черги ПЗС, загальною площею 30 погонних метрів, яка розташована в районі пляжу «Дельфін».

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст.ст. 2, 5, 11, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 25, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, прокурор зазначає, що договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №02/с-2016 від 15.04.2016 є удаваним та вчинений його сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме договору оренди комунального майна.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.06.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Одеська міська рада та Прокуратура Одеської області звернулись до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 14.07.2017 по справі № 916/937/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов прокуратури Одеської області у повному обсязі.

Зокрема, Одеська міська рада не погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо наявності у спірному договорі елементів договору про спільну діяльність та договору підряду, оскільки по-перше: у договорі про співробітництво та організацію взаємовідносин від 15.04.2016 р. № 02/с-16 відсутні такі істотні умови договору про спільну діяльність, як: визначення спільних дій або ведення спільних справ сторін, в той же час наявні взаємні права і обов'язки у розділі 2 Договору; умова участі сторін у результатах спільних дій, а також визначення самих результатів спільних дій, на які має бути спрямований договір про спільну діяльність; умови покриття витрат і збитків учасників у процесі здійснення спільних дій. Крім того, в умовах договору відсутнє об'єднання коштів і майна з метою досягнення спільної мети.

Щодо елементів договору підряду, то в оспорюваному договорі відсутні істотні умови договору підряду відповідно до ст. 318 ГК України.

Спірний договір, на думку скаржників, укладено з порушенням Законів України «Про оренду державного та комунального майна» та «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки берегозахисна споруда траверс № 15-16 першої черги ПЗС, що розміщена в м. Одеса на узбережжі Чорного моря, в районі пляжу «Дельфін», передано у користування ПП «Ферст-Стоун» без прийняття відповідного рішення сесії Одеської міської ради, проведення оцінки майна та проведення конкурсної процедури, оскільки це майно належить до комунальної власності територіальної громади міста ОСОБА_2.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Філінюк І.Г., судді - Лавриненко Л.В., Лашин В.В.) від 06.07.2017 апеляційні скарги Одеської міської ради та Прокуратури Одеської області прийняті до провадження та призначені до розгляду на 08.08.2017 о 12:00.

У звязку з відпусткою судді-члена колегії ОСОБА_5 на підставі розпорядження №779 керівника апарату суду та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2017 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Філінюк І.Г., судді: Лавриненко Л.В., Величко Т.А. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2017 справу прийнято до провадження новим складом суду та призначено у судове засідання 13.09.2017 об 11:00.

У звязку з перебування у відпустці судді-члена колегії ОСОБА_6 з 01.09.2017 по 01.10.2017, на підставі розпорядження №1054 керівника апарату суду та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2017 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Філінюк І.Г., судді: Лавриненко Л.В., Лашин В.В. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 справу прийнято до провадження.

13.09.2017 до Одеського апеляційного господарського суду від Прокуратури Одеської області надійшло клопотання про витребування у ПП «Ферст Стоун» документи, які підтверджують виконання ним зобовязань, передбачених пунктом 2.3. Договору про співробітництво та організацію взаємовідносин сторін від 14.06.2017, в судовому засіданні 13.09.2017 клопотання колегією суддів відхилено, оскільки виконання умов договору не є предметом розгляду справи №916/937/17, оскільки, спір виник щодо правової природи договору.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 розгляд апеляційних скарг відкладено на 27.09.2017 о 09:30 год.

У судове засідання 27.09.2017 зявився представник Одеської міської ради та прокуратури, які підтримали апеляційні скарги у повному обсязі та представники відповідачів які в повному обсязі не згоден із твердженнями скаржника, викладених в апеляційних скаргах та просять суд у задоволені апеляційних скарг відмовити, а рішення першої інстанції від 14.06.2017 у справі № 916/937/17 залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.04.2016 між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Приватним підприємством «Ферст Стоун» укладено договір про співробітництво та організацію взаємовідносин № 02/с-2016 (договір).

Відповідно до п.п. 1.1.- 1.2. договору сторони зобовязуються шляхом обєднання зусиль спільно діяти з метою створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса і для підтримання берегозахисних споруд у належному технічному стані. Для реалізації спільного проекту задіються берегозахисна споруда у вигляді траверса №15-16 першої черги ПЗС, загальною площею 30 погонних метрів, яка розташована в районі пляжу «Дельфін».

Відповідно до п. 1.3 спірного договору, ПП «Ферст Стоун» бере на себе зобовязання виконувати за власний рахунок на безповоротній основі поточний ремонт, реконструкцію та/або капітальний ремонт берегозахисної споруди.

У п. 1.4. договору зазначено, що берегозахисна споруда є власністю територіальної громади міста ОСОБА_2, а Підприємству надається право користуватися нею виключно для реалізації вищезазначених цілей та згідно умов даного договору.

Пунктом 2.4.1. договору встановлено, що ПП «Ферст Стоун» має право користуватися берегозахисною спорудою у вигляді траверса №15-16 першої черги ПЗС, загальною площею 30 погонних метрів, який розташований в районі пляжу «Дельфін» згідно з цільовим призначенням берегозахисної споруди та умовами даного договору протягом строку, на який він укладений.

Відповідно до п.6.1. даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Згідно з п. 6.2. договір укладений строком на 5 років та є чинним до 15.04.2021 у разі неприпинення його дії у достроковому порядку передбаченому п.2.2.3. даного договору.

Чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було б укладено; достроково за взаємною згодою сторін, за рішенням суду або відповідно до п.2.2.3. цього договору; ліквідації Управління та/або підприємця.

Як вже зазначалось, позивач, звертаючись з даним позовом, підставою своїх вимог вказав те, що даний договір є прихованим договором оренди комунального майна та передано у користування ПП «Ферст Стоун» без прийняття відповідного рішення сесії Одеської міської ради, проведення оцінки мана та проведення конкурсної процедури.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 215 вказаного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 235 цього ж Кодексу визначає, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Аналогічну правову позицію викладено в п.3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Колегія суддів, зазначає, що відповідно до п.п. 1.1.- 1.2. Договору, співробітництво та взаємовідносини за цим договором не позбавляє Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради права користування берегозахисної споруди та не надає прав орендаря берегозахисної споруди ПП «Ферст Стоун».

Пунктом 1.4 договору, чітко визначено, що берегозахисна споруда є власністю територіальної громади міста ОСОБА_2 а підприємцю надається право користування нею виключно для реалізації цілій зазначених у п.п. 1.1-1.3 договору.

Правовідносини щодо оренди регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, із положень наведеної норми права вбачається, що з укладенням договору оренди, права оренди у орендодавця припиняється право користування майном, а орендар набуває таке право, а саме передача здійснюється за актом приймання-передачі.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 284 ГК України та ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотними умовами договору оренди, зокрема, є:

- орендна плата з урахуванням її індексації - спірний договір не містить умов щодо обовязку ПП «Ферст Стоун» здійснювати оплату Управлінню з урахуванням її індексації за участь у спірному договорі;

- порядок використання амортизаційних відрахувань - спірний договір не містить умов щодо порядку використання якоюсь стороною амортизаційних відрахувань.

Спірний договір не містить вказаних істотних умов договору оренди.

Крім того, до матеріалів справи не надано доказів здійснення фактичної передачі Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради ПП «Ферст Стоун» берегозахисної споруди у вигляді траверса №15-16 першої черги ПЗС, загальною площею 30 погонних метрів, який розташований в районі пляжу «Дельфін», зокрема між сторонами не було підписано акту прийому-передачі.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що між Управлінням та ПП «Ферст Стоун» не виникли права та обовязки, передбачені для договору оренди.

До того ж діючим законодавством України не передбачена можливість оренди берегозахисних споруд.

Зокрема, частиною 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269 (зі змінами та доповненнями) встановлено, що обєктами оренди не можуть бути, у тому числі, захисні споруди цивільного захисту, а саме: водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми).

Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про морські порти» від 17.05.2012 № 4709-VI (зі змінами та доповненнями) гідротехнічні споруди морських портів (гідротехнічні споруди) - інженерно-технічні споруди (портова акваторія, причали, пірси, інші види причальних споруд, моли, дамби, хвилеломи, інші берегозахисні споруди, підводні споруди штучного та природного походження, у тому числі канали, операційні акваторії причалів, якірні стоянки), розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, маневрування та стоянки суден.

Таким чином, берегозахисна споруда траверс № 15-16 першої черги ПЗС, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, перша черга ПЗС, що розташована в районі пляжу «Дельфін»- є гідротехнічною берегозахисною спорудою, яка взагалі не може бути об'єктом договору оренди.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом положень статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статей 626, 627 Цивільного кодексу України).

Отже, з огляду на зміст правовідносин, які випливають із спірного договору, вказаний договір є змішаним, оскільки за своєю суттю відповідає зобовязальним правовідносинам, що виникають з:

- договорів підряду (виконання робіт з капітального ремонту та/або реконструкції берегозахисної споруди і системи водовідведення);

- договорів про спільну діяльність (обєднання коштів та майна з метою досягнення спільної мети створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса та для підтримання берегозахисних споруд у належному технічному стані).

За приписами ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Частиною 2 ст. 1131 Цивільного кодексу України передбачено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Як вбачається зі змісту наведеного вище спірного договору, а саме з пункту 1.1., сторонами чітко визначено мету його укладання спільна діяльність по створенню умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса і для підтримання берегозахисної споруди у належному технічному стані, а також проведення заходів з благоустрою прилеглої території, яка знаходиться на балансі Управління.

При цьому, досягнення сторонами мети, зазначеної у п.1.1 договору підтверджується також змістом інших пунктів договору, які визначають права і обовязки сторін за цим договором, а також завдання і функції Управління.

Так, згідно з Положенням про Управління, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 № 384-VI, завданням та функціями Управління є забезпечення розробки та реалізації оперативних заходів і довгострокових програм розвитку інженерної інфраструктури узбережжя та ефективного використання території міста і морського узбережжя.

Для цього Управління може залучати на договірних засадах кошти і матеріальні ресурси організацій, підприємств, фізичних осіб-підприємців.

Також вказаним Положенням передбачено, що Управління:

- контролює у межах своїх повноважень діяльність підприємств та організацій усіх форм власності відносно забезпечення належного утримання, ефективної експлуатації території узбережжя та її інженерної інфраструктури, відповідно до вимог чинного законодавства та актів місцевого самоврядування (пункт 2.1.3);

- виступає замовником всіх робіт, пов'язаних з інженерними мережами, шляховими роботами, водовідведенням та водопостачанням, енергозабезпеченням, будівництвом чи реконструкцією споруд інженерного захисту на території узбережжя (пункт 2.1.4);

- залучає на договірних засадах кошти і матеріальні ресурси організацій і підприємств, незалежно від форми власності, та суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які експлуатують чи використовують берегову зону, для часткової або повної їх участі в реконструкції, ремонтно-поновлювальних роботах на об'єктах берегозахисного комплексу узбережжя (пункт 2.1.5).

Тобто, Управління повинно забезпечити належний технічний стан інженерної інфраструктури узбережжя та його ефективне використання, у тому числі із залученням коштів і матеріальних ресурсів на договірних засадах.

Таким чином, суд зазначає що позиція прокурора щодо визначення правової природи спірного договору як лише договору про спільну діяльність та його невідповідність установленим вимогам ст. 1130 ЦК України є безпідставною.

Отже, зміст договору про співробітництво відповідає вимогам Цивільного кодексу України, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що передбачає виконання вимоги дійсності правочину, передбаченої ч. 1 ст. 203 вказаного Кодексу.

Вказані обставини свідчать про те, що уклавши спірний договір, Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради ПП «Ферст Стоун» діяли за вільним волевиявленням, яке відповідало їх внутрішній волі, володіли необхідною цивільною дієздатністю, мали на меті настання реальних правових наслідків та виключно тих прав та обовязків, які передбачені договором.

Оспорюваний правочин є змішаним договором, однак це не суперечить принципу свободи договору та загальним положенням цивільного законодавства, оскільки за цим договором не відбулося переходу права користування берегозахисною спорудою в порядку оренди, а також фактично вказана споруда не вибувала із володіння власника, що свідчить про недоведеність удаваного характеру оспорюваного правочину.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 18.12.2013 зі справи №6-127цс13, вільне волевиявлення є важливими чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою статтею 627 ЦК України.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідків.

Зазначене вище, спростовує доводи прокурора та Одеської міської ради про те, що, уклавши спірний договір, його сторони мали на меті приховати відносини оренди комунального майна, оскільки аналіз умов спірного договору свідчить про укладення відповідачами змішаного договору, який містить елементи договору про спільну діяльність та договору підряду, а істотні умови для договору оренди комунального майна, передбачені нормами Законом України «Про оренду державного та комунального майна», у договорі відсутні.

Крім того, договір не можна вважати удаваним правочином, оскільки, останній укладався задля досягнення тієї мети, яку визначила для себе кожна із його сторін, виходячи із предмету договору, у відповідності до вимог ст.ст. 6, 627 - 628 ЦК України, п. 4 ст. 179 ГК України.

Наявними у матеріалах справи доказами, не підтверджується, а прокурором та Одеською міською радою не доведено та не надано суду належних та допустимих доказів недійсності правочину щодо договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №02/с-2016 від 15.04.2016.

З огляду на те, що у задоволенні вимоги про визнання недійсним спірного правочину судом відмовлено, правові підстави для задоволення похідної вимоги про повернення траверсу, як того вимагає позивач, відсутні.

Отже, господарський суд Одеської області, приймаючи оскаржуване рішення у даній справі, правомірно прийшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №02/с-2016 від 15.04.2016, а також похідної вимоги про зобовязати ПП «Ферст Стоун» звільнити комунальне майно берегозахисну споруду у вигляді траверса №15-16 першої черги ПЗС, загальною площею 30 погонних метрів, яка розташована в районі пляжу «Дельфін», оскільки прокурором у встановленому порядку не доведено доводів, якими мотивований позов та не доведено невідповідність спірного договору нормам ЦК України чи іншим актам цивільного законодавства.

Керуючись ст.ст. 99,

101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Одеської області від 14.06.2017 у справі № 916/937/17 залишити без змін.

Апеляційні скарги Одеської міської ради та Прокуратури Одеської області залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддяІ.Г. Філінюк

СуддяЛ.В. Лавриненко

Суддя В.В. Лашин