Рішення

від 29.08.2018 по справі 916/937/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" серпня 2018 р.м. Одеса справа № 916/937/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,

розглянувши справу № 916/937/17

за позовом: заступника прокурора Одеської області /65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3/ в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської ради /65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, ЄДРПОУ 26597691/

до відповідачів : 1 . ОСОБА_2 інженерного захисту території захисту території міста та розвитку узбережжя ОСОБА_1 міської ради /65007, м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 18, ЄДРПОУ 24760454/

2 . приватного підприємства «Ферст Стоун» /65009, м. Одеса, Французький бульвар, 89/1, ЄДРПОУ 38786033/

про визнання договору недійсним та зобов'язання звільнити майно

за участю представників:

від прокурора: Коваль О.В., посвідчення № 029781 від 20.10.2014 року;

від позивача: ОСОБА_3, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача ПП «Ферст Стоун» : не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача ОСОБА_2 інженерного захисту території захисту території міста та розвитку узбережжя ОСОБА_1 міської ради: не з'явився, повідомлений належним чином.

ВСТАНОВИВ:

19.04.2017р. прокурор Одеської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської ради звернувся до господарського суду Одеської області позовною заявою до відповідачів: ОСОБА_2 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя ОСОБА_1 міської ради, приватного підприємства «Ферст Стоун» (далі - ПП «Ферст Стоун» ) про визнання недійсним договору №02/с-2016 від 15.04.2016р. та зобов'язання повернути на користь ОСОБА_1 міської ради берегозахисну споруду у вигляді траверса №15-16 першої черги ПЗС, загальною площею 30 погонних метрів, яка розташована в районі пляжу «Дельфін» .

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.06.2017 у задоволенні позову відмовлено з посиланням на недоведеність заявлених позовних вимог.

Постановою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 27.09.2017 апеляційні скарги ОСОБА_1 міської ради та прокурора Одеської області суд залишив без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2017 - без змін.

Постановою Верховного Суду України від 20.02.2018 року скасовано рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2017 та постанову ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 27.09.2017 у справі №916/937/17; справу № 916/937/17 передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2018 року для розгляду вказаної справи визначено суддю Петренко Н.Д.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.05.2018 року прийнято справу №916/937/17 до провадження суддею Петренко Н.Д.; постановлено справу № 916/937/17 розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30.05.2018 року.

20.06.2018 року ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/937/17 до 02 серпня 2018 року; відкладено підготовче засідання на 02.08.2018 року. Ухвалою суду від 02.08.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 916/937/17 до судового розгляду по суті; судовий розгляд по суті призначено на "29" серпня 2018 р.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №02/с-2016 від 15.04.2016 року є удаваним та вчинений його сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме договору оренди комунального майна.

Спірний договір, на думку прокурора, укладено з порушенням Законів України Про оренду державного та комунального майна та Про місцеве самоврядування в Україні , оскільки берегозахисна споруда траверс № 15-16 першої черги ПЗС, що розміщена в м. Одеса на узбережжі Чорного моря, в районі пляжу Дельфін , передано у користування ПП Ферст-Стоун без прийняття відповідного рішення сесії ОСОБА_1 міської ради, проведення оцінки майна та проведення конкурсної процедури, оскільки це майно належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеси.

Позов пред'явлено на підставі ст.ст. 2, 5, 11, 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , ст. 25, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.

У відзиві на позов відповідач по справі проти позову заперечував, вказуючи на укладення оспореного договору у відповідності до положень діючого законодавства.

У судовому засіданні прокурор Коваль О.В. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 міської ради - ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити.

Відповідачі по справі в судове засідання не з'являлись, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 15.04.2016 між ОСОБА_2 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя ОСОБА_1 міської ради та Приватним підприємством Ферст Стоун укладено договір про співробітництво та організацію взаємовідносин № 02/с-2016 (договір).

Відповідно до п.п. 1.1.- 1.2. договору сторони зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль спільно діяти з метою створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса і для підтримання берегозахисних споруд у належному технічному стані. Для реалізації спільного проекту задіються берегозахисна споруда у вигляді траверса №15-16 першої черги ПЗС, загальною площею 30 погонних метрів, яка розташована в районі пляжу Дельфін .

Відповідно до п. 1.3 спірного договору, ПП Ферст Стоун бере на себе зобов'язання виконувати за власний рахунок на безповоротній основі поточний ремонт, реконструкцію та/або капітальний ремонт берегозахисної споруди.

У п. 1.4. договору зазначено, що берегозахисна споруда є власністю територіальної громади міста Одеси, а Підприємству надається право користуватися нею виключно для реалізації вищезазначених цілей та згідно умов даного договору.

Пунктом 2.4.1. договору встановлено, що ПП Ферст Стоун має право користуватися берегозахисною спорудою у вигляді траверса №15-16 першої черги ПЗС, загальною площею 30 погонних метрів, який розташований в районі пляжу Дельфін згідно з цільовим призначенням берегозахисної споруди та умовами даного договору протягом строку, на який він укладений.

Відповідно до п.6.1. даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Згідно з п. 6.2. договір укладений строком на 5 років та є чинним до 15.04.2021 у разі неприпинення його дії у достроковому порядку передбаченому п.2.2.3. даного договору.

Чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було б укладено; достроково за взаємною згодою сторін, за рішенням суду або відповідно до п.2.2.3. цього договору; ліквідації ОСОБА_2 та/або підприємця.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 215 вказаного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 235 цього ж Кодексу визначає, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Аналогічну правову позицію викладено в п.3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними .

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до приписів статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Згідно з приписами статті 1131 Цивільного кодексу України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Правовідносини щодо оренди регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про оренду державного та комунального майна .

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, із положень наведеної норми права вбачається, що з укладенням договору оренди, права оренди у орендодавця припиняється право користування майном, а орендар набуває таке право, а саме передача здійснюється за актом приймання-передачі.

Істотними для договору оренди комунального майна є умови, зазначені у частині першій статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, яких нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та порядок його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми).

Як вбачається зі змісту прав і обов'язків сторін договору (пункти 1.4., 2.4.1 договору), Приватне підприємство «Ферст Стоун» на підставі оспорюваного договору отримало право користування комунальним майном - берегозахисною спорудою траверс №15-16 першої черги ПЗС, загальною площею 30 погонних метрів, яка розташована в районі пляжу "Дельфін".

Відповідно до частини п'ятої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною п'ятою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, яка діяла на момент укладення оспорюваного договору) визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, у тому числі й передачі їх у тимчасове користування юридичним і фізичним особам, належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є ОСОБА_1 міська рада. Проаналізувавши встановлені обставини, суд приходить до висновку про відсутність в оспорюваному правочині ознак договору про спільну діяльність, оскільки за умовами оспорюваного договору ОСОБА_2 інженерного захисту території захисту території міста та розвитку узбережжя ОСОБА_1 міської ради як балансоутримувач, до обов'язків якого входить підтримання спірної берегозахисної споруди у належному технічному стані, фактично передав її в користування приватного підприємства «Ферст Стоун» , всупереч законодавчій забороні згідно з статтею 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Вказані умови не узгоджуються та суперечать вимогам частини 1 статті 1130 ЦК України про укладення такого виду цивільно-правових договорів для здійснення його сторонами спільних дій для досягнення спільної мети, яка не суперечить закону.

Отже, правочин, який вчинено сторонами, спрямовано на приховання іншого правочину - договору найму (оренди) нерухомого комунального майна, який сторони насправді вчинили, тобто спірний договір є удаваним правочином згідно з частиною першою статті 235 Цивільного кодексу України.

Як зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 235 ЦК України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Таким чином до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору найму (оренди) комунального майна, врегульовані положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендодавцями майна, яке перебуває у комунальній власності, є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном.

Позивач - ОСОБА_1 міська рада в силу статті 12 Земельного кодексу України уповноважена державою на розпорядження землями територіальної громади міста Одеси та здійснює від імені та в інтересах територіальної громади міста Одеси правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі з правом передання об'єктів права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам на підставі частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

З урахуванням вказаного, судом встановлено, що спірним договором фактично ОСОБА_2 інженерного захисту території захисту території міста та розвитку узбережжя ОСОБА_1 міської ради було передано в користування приватного підприємства «Ферст Стоун» об'єкт комунальної власності, хоча за законодавством України така правомочність належить лише власнику - територіальній громаді, від імені та в інтересах якої діє позивач (стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Отже всупереч наведеним вимогам спірний договір №02/с-2016 від 15.04.2016р., який за своєю правовою природою є договором оренди, укладений неуповноваженою особою - ОСОБА_2 інженерного захисту території захисту території міста та розвитку узбережжя ОСОБА_1 міської ради.

Більше того, в силу імперативних приписів статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єкт спірного договору - берегозахисна споруда взагалі не може бути об'єктом оренди.

Таким чином, спірний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним згідно зі статями 203, 215 Цивільного кодексу України.

При прийнятті рішення суд враховую позицію об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 15.06.2018 року у справі № 916/933/17, щодо необхідності відступити від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №916/940/17 щодо застосування у подібних правовідносинах статей 837, 1130, 1131 Цивільного кодексу України стосовно відповідності спірного договору їх вимогам.

Суд вважає, що у цій справі не підлягають застосуванню норми статей 837, 1130 і 1131 Цивільного кодексу України, а слід застосувати норми статей 203, 215, 235, 776 ЦК України, а також вимоги Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про оренду державного та комунального майна".

З урахуванням вказаного, договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №02/с-2016 від 15.04.2016р., укладено між відповідачами як удаваний правочин, без додержання загальних вимог щодо дійсності правочину, який сторони мали на увазі (частини 1, 2, 5 статті 203 Цивільного кодексу України). Вказані обставини є підставою для визнання його недійсним відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Згідно з статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи, що судом встановлено факт користування берегозахисною спорудою приватним підприємством «Ферст Стоун» без згоди власника цього майна, це є підставою для повернення спірного комунального майна його власнику - територіальній громаді міста Одеси в особі ОСОБА_1 міської ради відповідно до статті 391 цього Кодексу.

Проаналізувавши встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської ради підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

16.05.2018 року прокурор надав заяву /вх. № 9777/18/ щодо попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, відповідно до якої прокурором сплачено: судовий збір за пред'явлення позову у розмірі 3 200,00 грн., за подання апеляційної скарги у розмірі 3 520,00 грн., за подання касаційної скарги у розмірі 3 840,00 грн., а всього у розмірі 10 560,00 грн.

24.05.2018 року позивач ОСОБА_1 міська рада надала заяву /вх. № 10383/18/ щодо попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, відповідно до якої позивачем сплачено судовий збір у розмірі за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2017 року у розмірі 3 520,00 грн., судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 840,00 грн., а всього 7 360,00 грн.

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської ради у повному обсязі, судові витрати підлягає стягненню з відповідачів у рівних частках.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 45, 74, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської ради - задовольнити у повному обсязі.

2 . Визнання договір про співробітництво та організацію взаємовідносин від 15.04.2016 № 02/с-16, укладений між ОСОБА_2 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя ОСОБА_1 міської ради та приватним підприємством "Ферст Стоун" - недійсним.

3. Зобов'язати приватне підприємство "Ферст Стоун" /65009, м. Одеса, Французький бульвар, 89/1, ЄДРПОУ 38786033/ звільнити комунальне майно - берегозахисну споруду у вигляді траверс №15-16 першої черги ПЗС, загальною площею 30 погонних метрів, яка розташована в районі пляжу "Дельфін".

4. Стягнути з приватного підприємства «Ферст Стоун» /65009, м. Одеса, Французький бульвар, 89/1, ЄДРПОУ 38786033/ на користь прокуратури Одеської області /ЄДРПОУ 03528552, адреса - 65026, м. Одеса, Пушкінська, 3/, р/р № 35213085000564, банк отримувача ДКСУ у м. Києві, код банку 820172, код класифікації доходів бюджету 22030101/ судові витрати у розмірі 5 280,00 грн. /п'ять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок/.

5. Стягнути з ОСОБА_2 інженерного захисту території захисту території міста та розвитку узбережжя ОСОБА_1 міської ради /65007, м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 18, ЄДРПОУ 24760454/ на користь прокуратури Одеської області /ЄДРПОУ 03528552, адреса - 65026, м. Одеса, Пушкінська, 3/, р/р № 35213085000564, банк отримувача ДКСУ у м. Києві, код банку 820172, код класифікації доходів бюджету 22030101/ судові витрати у розмірі 5 280,00 грн. /п'ять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок/.

6. Стягнути з приватного підприємства «Ферст Стоун» /65009, м. Одеса, Французький бульвар, 89/1, ЄДРПОУ 38786033/ на користь ОСОБА_1 міської ради /65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, ЄДРПОУ 26597691/ судові витрати у розмірі 3 680,00 грн. /три тисячі шістсот вісімдесят гривень 00 копійок/.

7. Стягнути з ОСОБА_2 інженерного захисту території захисту території міста та розвитку узбережжя ОСОБА_1 міської ради /65007, м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 18, ЄДРПОУ 24760454/ на користь ОСОБА_1 міської ради /65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, ЄДРПОУ 26597691/ судові витрати у розмірі 3 680,00 грн. /три тисячі шістсот вісімдесят гривень 00 копійок/.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07 вересня 2018 р.

Суддя Н.Д. Петренко