Ухвала

від 27.09.2017 по справі 802/1176/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1176/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

28 вересня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Граб Л.С. Гонтарука В. М. ,

секретар судового засідання: Черняк А.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області до відкритого акціонерного товариства "Барське автотранспортне підприємство-10513" про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2017 року позивач - ГУ ДФС у Вінницькій області звернулось до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Барське автотранспортне підприємство-10513", в якому просило постановити судове рішення про стягнення з ВАТ "Барське автотранспортне підприємство 10513" податкового боргу в сумі 46 638,13грн. з рахунків платника податків у банках та постановити судове рішення про стягнення з ВАТ "Барське автотранспортне підприємство 10513" податкового боргу в сумі 46 638,13грн. за рахунок готівкових коштів, що належать такому платнику.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Барське автотранспортне підприємство 10513" (вул. Привокзальна, буд. 2, с. Бар, Барський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 13313775), станом на 03.07.2017, податковий борг в сумі 46383,13 грн. (сорок шість тисяч шістсот тридцять вісім гривень, 13 коп.) з рахунків платника податків у банках.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відкрите акціонерне товариство "Барське автотранспортне підприємство 10513" як субєкт підприємницької діяльності зареєстровано 15.07.1997. Відповідач перебуває на податковому обліку у Жмеринській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області. Згідно облікової картки платника податків за боржником рахується борг щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), штрафних (фінансових) санкцій, що складає всього 46638,13 грн., з яких основного платежу 38252,59 грн., штрафних санкцій - 3227,74 грн., пені 5157,80 грн.

Сума податкового боргу з податку на прибуток складає 5688 грн. основного платежу. Сума податкового боргу з податку на додану вартість складає всього 10471,54грн., з яких основний платіж 32086 грн., штрафні санкції - 3227,74 грн., пеня - 5157,80 грн.

Податковий борг підтверджується обліковими картками платника податків, податковою вимогою форми "Ю" №2-25/9 від 20.02.2014, податковими деклараціями, податковими повідомленнями-рішенням, зокрема, №0005301201/3454/121 від 27.10.2016, №0005521201/3486/121 від 31.10.2016, №0008911201/3870/121 від 25.11.2017; №0001991201 від 03.05.2017 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.06.2015 по справі №802/1610/15-а частково задоволено вимоги Жмеринської ОДПІ про стягнення податкового боргу, а також постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.09.2015 по справі №802/2950/15-а та постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.06.2016 по справі №802/821/16-а задоволено вимоги Жмеринської ОДПІ про стягнення податкового боргу.

На виконання вимог ст. 59 ПК України, Жмеринською ОДПІ було надіслано відповідачу податкову вимогу №2-25/9 від 20.02.2014, яка була отримана останнім 28.02.2014.

Враховуючи те, що у визначенні законом строки відповідачем добровільно не сплачено суми узгодженого податкового зобов'язання, позивач звернувся до суду з метою стягнення податкового боргу.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки за відповідачем рахується податковий борг, наявність якого ним визнається, то заявлені позовні вимоги стосовно стягнення з товариства податкового боргу з рахунків у банках є обґрунтованими, однак відмовлено у стягненні з товариства податкового боргу за рахунок готівкових коштів, оскільки стягнення однієї і тієї самої суми за рахунок готівки та коштів з рахунків у банках, належних платнику податків є подвійним стягненням, що є неприпустимим.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

За приписами ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно із п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

В силу вимог п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, у разі виникнення у платника податків податкового боргу, контролюючий орган формує податкову вимогу на суму такого боргу та здійснює заходи, зокрема, з його погашення шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, на підставі відповідного рішення суду або шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Водночас, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015, внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема підрозділ 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" доповнено пунктом 32 такого змісту: "Тимчасово, до 1 липня 2015 року, встановити, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".

З правового аналізу наведеної норми слідує, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов: 1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку; 2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень; 3) відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Даючи правову оцінку доводам апелянта стосовно наявності підстав для стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків, суд апеляційної інстанції враховує наступні обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом при поданні позову заявлено дві вимоги, які спрямовані на: стягнення з ВАТ "Барське автотранспортне підприємство 10513" податкового боргу в сумі 46 638,13 грн. з рахунків платника податків у банках та стягнення з ВАТ "Барське автотранспортне підприємство 10513" податкового боргу в сумі 46 638,13 грн. за рахунок готівкових коштів, що належать такому платнику.

Тобто, податковий орган фактично просив суд першої інстанції стягнути податковий боргу у сумі 46 638,13 грн. двома способами, однак зазначивши свої вимоги таким чином, що в подальшому призвело би до подвійного стягнення однієї і тієї ж суми як шляхом стягнення податкового боргу з рахунків платника податків у банках, так і шляхом стягнення такого боргу за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Колегія суддів звертає увагу, що нормами ст. 95 Податкового кодексу України надано повноваження податковому органу обирати шляхи погашення такого податкового боргу, визначаючи які частини (суми) від загального розміру податкового боргу слід стягнути як з рахунків платника податків у банках, так і за рахунок готівки, що належить платнику податків.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки оскаржуваним рішенням задоволено вимогу про стягнення з відповідача всієї суми податкового боргу (46383,13 грн.) з рахунків платника податків у банках, то відсутні правові підстави для задоволення тієї ж самої суми боргу за рахунок готівки, що належить платнику податків.

Колегія суддів приймає до уваги також пояснення представника відповідача щодо відсутності готівкових коштів як таких, оскільки всі кошти відповідача знаходяться на банківських рахунках. Зі сторони представника позивача дані пояснення не спростовані.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах справи, в той час як доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування в частині оскаржуваної вимоги і, відповідно, для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 02 жовтня 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5