Рішення

від 02.10.2017 по справі 611/361/17

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №611/361/17

Провадження №2/611/157/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря - Ведмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове цивільну справу за ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ФГ Скарбниця про визнання договорів оренди землі недійсними,-

в с т а н о в и в:

25 квітня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ФГ Скарбниця про визнання договорів оренди землі недійсними. В обґрунтування позову зазначили, що вони є власниками земельних ділянок, розташованих на території Григорівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія НОМЕР_1 від 10 грудня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю НОМЕР_2, та на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія НОМЕР_3 від 10 грудня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю НОМЕР_4.

Як вказують позивачі, в 2011 році вони за усною домовленістю надали належні їм земельні ділянки в оренду ОСОБА_3, за що отримували частину врожаю.

У 2016 році вони виявили бажання обробляти земельні ділянки самостійно, проте, звернувшись до ОСОБА_3, дізналася про наявність укладених між ними та ФГ Скарбниця договорів оренди належних їм земельних ділянок. Разом з тим стверджують, що спірних договорів не укладали.

Крім того, позивачі звернулись до Барвінківського ВП Балаклійського ВП ГУ НП в Харківській області з заявами, відповідно до яких відповідні відомості було внесено до ЄРДР за №120162200200000406 та №120162200200000407 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358 КК України. В ході досудового розслідування було проведено судові - почеркознавчі експертизи. Відповідно до висновків яких, було встановлено, що підписи в договорі оренди, укладеному 21 березня 2011 року між ОСОБА_1 та ФГ Скарбниця , зареєстрованому 17 січня 2012 року Управлінням Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області за №632040004001067, та договорі оренди, укладеному 21 березня 2011 року між ОСОБА_2 та ФГ Скарбниця , зареєстрованому 17 січня 2012 року Управлінням Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області за №632040004001068, виконані не ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Позивачі, посилаючись на те, що договори оренди вони не підписували, з їх сторони не було волевиявлення на їх укладення, з метою захисту свого права на вільне розпорядження належних їм на праві приватної власності земельних ділянок просили позов задовольнити та визнати недійсними договори оренди земельних ділянок.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, наполягали на тому, що вони не підписували вищезазначених договорів від 21 березня 2011 року, а тому не можуть допустити, щоб таким чином порушувались їхні законні права як землевласників.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що твердження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про не підписання ними спірних договорів спростовуються тим, що вони отримували всі належні до виплати орендні платежі, таким чином підтверджуючи виконання умов спірних договорів оренди земельних ділянок. Крім того, пояснив, що фермерське господарство Скарбниця при укладенні договорів оренди з позивачами вимог чинного законодавства не порушувало. Вказані договори оренди відповідають вимогам чинного законодавства, в ньому наведені всі істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України Про оренду землі . Позивачі власноручно підписували договори оренди та акти приймання - передачі і визначення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок. Крім того, кожна із сторін виконувала умови укладеного договорів, що свідчить про схвалення сторонами у подальшому укладених договорів. Також, вказав, що 02 березня 2017 року між сторонами було укладені додаткові угоди про внесення змін до спірних договорів оренди земельних ділянок.

Заслухавши пояснення позивачів, представника відповідача, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні й суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України.

Як передбачено ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вирішуючи справу по суті позовних вимог, суд виходив з положень ч. 1 і 3 ст. 60 Цивільно-процесуального кодексу України про обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доведенню підлягають обставини, які мають значення для прийняття рішення по справі і по яким у сторін і інших осіб, які приймають участь у справі, виникає спір.

Відповідно до вимог ст. 57 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами являються будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні й суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України.

Як передбачено ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вирішуючи справу по суті позовних вимог, суд виходив з положень ч. 1 і 3 ст. 60 Цивільно-процесуального кодексу України про обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доведенню підлягають обставини, які мають значення для прийняття рішення по справі і по яким у сторін і інших осіб, які приймають участь у справі, виникає спір.

Відповідно до вимог ст. 57 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами являються будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 4, 5756 га, розташованої на території Григорівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія НОМЕР_1 від 10 грудня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю НОМЕР_2.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 4, 7675 га, розташованої на території Григорівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія НОМЕР_3 від 10 грудня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю НОМЕР_4.

З наданої фотокопії договору оренди землі б/н від 21 березня 2011 року, вбачається що належна ОСОБА_1 земельна ділянка передана в строкове платне користування ФГ Скарбниця , строком на 7 років. Договір діє з моменту його державної реєстрації, яка здійснена 17 січня 2012 року Управлінням Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області за №632040004001067.

Також, належна ОСОБА_2 земельна ділянка передана в строкове платне користування ФГ Скарбниця , строком на 7 років. Договір діє з моменту його державної реєстрації, яка здійснена 17 січня 2012 року Управлінням Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області за №632040004001068, відповідно до фотокопії договору оренди землі б/н від 21 березня 2011 року.

До вказаних договорів додаються акти визначення меж земельних ділянок в натурі від 21 березня 2011 року і акти приймання - передачі земельних ділянок без дат їх складення.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч.1 ст.210, ч.3 ст.640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України та ст.18 Закону України Про оренду землі є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірних договорів оренди землі, вони є укладеним, а отже і оспорюваними.

З наданих до суду висновків почеркознавчих експертиз №349 від 28 вересня 2016 року та №350 від 30 вересня 2016 року, проведених експертами Харківського НДЕКЦС МВС України під час досудового розслідування кримінальних проваджень №12016222000200000407, №12016222000200000406 від 11 серпня 2016 року, за висновками яких підписи у договорі оренди землі від 21 березня 2011 року, в акті визначення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки НОМЕР_6 від 21 березня 201 року, в акті приймання - передачі земельної ділянки від 21 березня 2011 року виконані не ОСОБА_1, а іншою особою. Крім того, підписи у договорі оренди землі від 21 березня 2011 року, в акті визначення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки НОМЕР_5 від 21 березня 2011 року, в акті приймання - передачі земельної ділянки від 21 березня 2011 року виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Вищевказаний висновок експертів суд вважає належним доказом для правильного вирішення спору по суті з огляду на положення ч. 2 ст. 59 ЦПК України. Оскільки, згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно, суд не бере до уваги, твердження представника відповідача, що договори укладалися, оскільки позивачі своєчасно отримував орендну плату.

Суд не сприймає цю обставину як підставу відмови у задоволенні позову, в зв'язку з тим, що у момент укладення договору було відсутнє вільне волевиявлення орендодавців щодо укладення договорів, які б відповідали їх внутрішній волі, що є обов'язковою умовою укладення договорів оренди земельних ділянок.

Отже, судом під час слухання справи достеменно встановлено, що підпис під спірними договорами оренди землі ставив не позивач, а інша особа, що є підставою для задоволення позову з огляду на наступні норми права.

Згідно ст. 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ст. 13 вказаного Закону України, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За ст.16 вказаного Закону України, - укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Ст.17 Закону України "Про оренду землі", передбачає, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Згідно ст. 18 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Стаття 14 Закону України "Про оренду землі", визначає, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Форма Типового Договору оренди землі затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220.

При цьому підписи сторін є одним із обов'язкових реквізитів договору, які повинні засвідчувати вільне волевиявлення сторін на укладання договору на певних узгоджених між ними умовах.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Вищевказана позиція міститься в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, де вказано, що зазначене вище є підставою для визнання договору недійсним за ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), підписання договору особою, яка не має на це повноваження та відсутність волевиявлення власника, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину.

З урахуванням вказаного, договори оренди земельних ділянок від 21 березня 2011 року, укладені без вільного волевиявлення орендодавців, тобто ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як сторін правочинів, та не відповідали їхній внутрішній волі, є всі підстави для визнання такого правочину недійсними на підставі ч.3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати, а тому стягненню із відповідача на користь позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 16, 203, 207, 215, 319, 792 Цивільного кодексу України, ст. 16 Закону України Про оренду землі , ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст. ст. 90, 152, 158, 211, 212 Земельного Кодексу України, ст. ст. 3,15,118, 119, 215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 4, 5756 га, розташованої на території Григорівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія НОМЕР_1 від 10 грудня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю НОМЕР_2, укладений 21 березня 2011 року між ОСОБА_1 та ФГ Скарбниця , зареєстрований 17 січня 2012 року Управлінням Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області за №632040004001067.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 4, 7675 га, розташованої на території Григорівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія НОМЕР_3 від 10 грудня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю НОМЕР_4, укладений 21 березня 2011 року між ОСОБА_2 та ФГ Скарбниця , зареєстрований 17 січня 2012 року Управлінням Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області за №632040004001068.

Стягнути з ФГ Скарбниця на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 640 (шістсот сорок) гривень.

Стягнути з ФГ Скарбниця на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в сумі 640 (шістсот сорок) гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Барвінківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю. А. Коптєв