Постанова

від 04.09.2017 по справі 810/1519/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2017 року м.Київ № 810/1519/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування рішення, вимоги про сплату боргу та податкового повідомлення-рішення,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- повністю скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська від 04.10.2013 №0011311303 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 338419,50 грн.;

- повністю скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська від 20.12.2016 №Ф-0011291303 зі сплати єдиного внеску у розмірі 123197,23 грн.;

- повністю скасувати рішення Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська від 20.12.2016 №0016941303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 14089,98 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2017звмнено відповідача - Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпровській області правонаступником - Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що посадовими особами відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка, за результатами якої складено акт від 20.09.2016 №1992/13-30/НОМЕР_1. На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 04.10.2016 №0011311303, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.12.2016 №Ф-0011291303 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.12.2016 №0016941303.

Позивач зазначив про те, що висновки акта перевірки про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог чинного законодавства зумовлені тим, що позивачем не було надано до перевірки відповідну первинну документацію. Проте, як зауважив позивач, неможливість надання ним первинної документації зумовлена об'єктивними обставинами.

Так, позивач зазначив, що до 27.11.2014 він перебував на обліку в ДПІ у Ленніському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області та здійснював господарську діяльність в м.Донецьк. Однак, у зв'язку із здійсненням на території Донецької та Луганської областей антитерористичної операцій позивач виїхав з м.Донецька та 24.09.2014 зареєструвався як особа, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів антитерористичної операції за адресою: АДРЕСА_1, та став на податковий облік в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області.

Позивач зауважив, що господарську діяльність щодо надання рекламних послуг він здійснював саме за вищевказаною адресою.

При цьому позивач наголосив на тому, всі первинні документи, які були складені під час здійснення ним господарської діяльності до 26.11.2014 (включно), залишились в м.Донецьк, а тому він фізично не мав можливості надати відповідні документи під час перевірки.

Крім того, позивач наголосив на тому, що Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» заборонено проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність у зоні проведення антитерористичної операції.

У зв'язку з цим, позивач вважає, що податковий орган не мав повноважень на проведення відповідної перевірки за період з 13.09.2012 по 26.11.2014, а тому, на думку позивача, прийняті на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення, рішення та вимога є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких вказав, що під час здійснення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 13.09.2012 по 31.12.2015 було встановлено порушення позивачем ряду вимог податкового законодавства.

Так, зокрема, відповідач зазначив про те, що в ході перевірки було встановлено, що позивачем було включено до складу витрат суму у розмірі 1592159,32 грн., у тому числі: за 2013 рік - 757 913,34 грн., за 2014 рік - 834245,98 грн., яка не підтверджена документально.

Крім того, відповідач зазначив, що ФОП ОСОБА_1 було включно до складу витрат вартість придбання меблів (крісло, спальня-комод, стіл журнальний, стіл туалетний з гнутими ніжками, шафи) та комп'ютерних комплектуючих на загальну суму 24325,73 грн., у тому числі: за 2014 рік - 5178,35 грн. та за 2015 рік - 19147,38 грн., які не пов'язані з господарською діяльністю позивача та фактичним отриманням ним доходу.

Відповідач зазначив про те, що за вказаними фактами встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 270735,60 грн., у тому числі за 2013 рік - 127792,24 грн., за 2014 рік - 140071,26 грн. та за 2015 рік - 2872,10 грн. Також відповідач вказав про те, що в ході перевірки було встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 єдиного соціального внеску на загальну суму 123197,23 грн., у тому числі: за 2013 рік - 35405,07 грн., за 2014 рік - 839424,33 грн. та за 2015 рік - 6644,18 грн., що в свою чергу зумовило нарахування позивачу штрафних санкцій на загальну суму 14089,98 грн.

Крім того, відповідач зазначив про те, що заборона проведення податкових перевірок, яка встановлена Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не розповсюджується на позивача, оскільки Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 27.11.2014 перебував на податковому обліку в Лівобережній ОДПІ м.Дніпропетровська Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області, а тому проведення перевірки та прийняття на підставі акта перевірки від 20.09.2016 №1992/13-30/НОМЕР_1 податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

У судовому засіданні 05.09.2017 позивач заявив клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення, у судове засідання 05.09.2017 не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Протокольною ухвалою суду від 05.09.2017 постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 14.09.2012 взятий на облік в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 14.09.2012 №425/С/18-214-7 (т.1, а.с.10).

Судом встановлено, що з 01.01.2013 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та був зареєстрований як платник єдиного податку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_3 від 11.12.2012.

З вказаного свідоцтва вбачається, що місцем провадження господарської діяльності позивача є: АДРЕСА_2 (т.1, а.с.176).

Відповідно до витягу з реєстру платників податку на додану вартість №1504644500219 від 21.01.2015 місцезнаходженням позивача є наступна адреса: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.175).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішнього переміщення особи №3216002743 від 07.11.2016, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2, а фактичним місцем проживання є: АДРЕСА_3 (т.1, а.с.8).

У період з 23.08.2016 по 13.09.2016 на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) посадовими особами Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 13.09.2012 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 20.09.2016 №1992/13-03/НОМЕР_1 (т.1, а.с.11-21).

Так, в акті перевірки зазначено про те, що ФОП ОСОБА_1 з 14.09.2012 перебував на податковому обліку в ДПІ у Ленінському районі м.Донецьк, а з 27.11.2014 перебуває на податковому обліку в Лівобережній ОДПІ м.Дніпропетровська.

Посадовими особами податкового органу в ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не надав до перевірки: первинні документи за період з 01.01.2013 по 31.07.2014; книгу обліку доходів і витрат за період з 01.01.2013 по 31.10.2014 ; виписки по рахунку ПАТ «Аквабанк» НОМЕР_4.

Також в акті перевірки зазначено про встановлення факту здійснення ФОП ОСОБА_1 господарських операцій із суб'єктами господарювання, які мають ознаки «фіктивності», а саме: ТОВ «Автокагарлім» (код ЄДРПОУ 39168890) - ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, стан 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням»; ТОВ «Рекорд Плюс ЛТД» (до ЄДРПОУ 39313337), ДПІ у Оболонському районі м.Києва, стан 7 «до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей».

Згідно отриманої від ДПІ у Оболонському районі м.Києва та від ДПІ у Шевченківському районі м.Києва податкової інформації встановлено неможливість підтвердження операцій ТОВ «Автокагарлім» та ТОВ «Рекорд Плюс ЛТД» по ланцюгу постачання та придбання товарів (послуг) стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій з постачальниками та покупцями товару (послуг), у т.ч. з ФОП ОСОБА_1

Крім того, в акті перевірки зазначено про несвоєчасність подання позивачем податкової декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік (граничний строк подання - 10.02.2014, дата подання декларації - 31.03.2014).

Також посадовими особами податкового органу зазначено про те, що ФОП ОСОБА_1 не було надано до перевірки книгу обліку доходів і витрат за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

В акті перевірки зазначено про завищення позивачем складу валових витрат у сумі 1616485,05 грн., у тому числі за: 2013 рік на суму 75913,34 грн.; 2014 рік на суму 839424,33 грн.; 2015 рік на суму 19147,38 грн.

Так, відповідач вказав на те, що позивачем було включено до складу витрат суму 1597337,67 грн., яка не підтверджена документально, у т.ч. 2014 рік - 757913,34 грн., 2015 рік - 839424,33 грн.

Як вбачається з акту перевірки, посадовими особами контролюючого органу було зазначено про те, що ФОП ОСОБА_1 не надав до перевірки первинні документи за період з 01.01.2013 по 31.07.2013, у тому числі документи, що підтверджують фактично понесені витрати за вказаний період. За результатами перевірки встановлено, що первинні документи за період з 01.08.2014 по 31.12.2014 (договори, акти виконаних здачі-прийняття робіт) мають загальний характер, не деталізують види, зміст, обсяги наданих послуг, відсутня інформація щодо фактично понесених витрат на їх виконання, що, на думку відповідача, унеможливлює дослідження зв'язку отриманих послуг з фактичним отриманням доходу та їх вплив на кінцевий результат. Також в акті перевірки зазначено про те, що в ході перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 було віднесено до складу витрат суму 24325,73 грн. на придбання меблів, побутової техніки, доставки, комп'ютерних комплектуючих, а саме: стіл Luigi (видаткова накладна №0000048080 від 24.12.2014 на суму 3140,85 грн. без ПДВ), крісло горіх (видаткова накладна №А250000850 від 23.12.2014 на суму 2037,50 грн. без ПДВ), гармонія - спальня - комод, стіл журнальний «Картер» 1200*600*500- білий глянець (видаткова накладна №9802 від 30.12.2015 на суму 4667,50 грн. без ПДВ), стіл туалетний з гнутими ніжками В-СТН-2-1000х400х772 (видаткова накладна №1251 від 21.07.2015 на суму 3370,83 грн. без ПДВ), холодильник Indesit BIAA 18, доставка холодильнику (видаткова накладна №8107327 від 02.09.2015 на суму 6058,22 грн. без ПДВ), шафа Kent-Ebiu 158k - каштан, шафа Kent-Ereg 3w2s - каштан (видаткова накладна №0000018950 від 09.08.2015 на суму 3898,33 грн. без ПДВ), жорсткий диск Western Digital Blue 1TB 7200rpm 64MB WD10Ezex 3.5 Sata III (видаткова накладна №724391 від 28.12.2015 на суму 1152,50 грн. без ПДВ).

Відповідач зазначив про те, що позивачу було надіслано лист від 06.09.2016 щодо надання пояснення, яким чином вищезазначені витрати пов'язані з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 та отриманням доходу, на який позивачем було повідомлено про те, що вказані товари призначені для використання в орендованому офісі.

Перевіркою встановлено, що позивачем не надано до перевірки будь-яких первинних документів щодо оренди офісу, що на думку відповідача, свідчить про безпідставність віднесення позивачем до складу витрат суми у розмірі 24325,73 грн. на придбання відповідних товарів, які не пов'язані з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 та фактичним отриманням ним доходу.

В акті перевірки зазначено про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 270735,60 грн., у тому числі за: 2013 рік - 172792,24 грн.; 2014 рік - 140071,26 грн.; 2015 рік - 2872,10 грн. Також в акті перевірки зазначено про те, що позивачем не було надано відомості про суми виплачених доходів платникам податків - фізичних особам за такі періоди: за ІІІ кв.2014 року, VI квартал 2014 року, І квартал 2015 року, ІІ квартал 2015 року, ІІІ квартал 2015 року та за ІV квартал 2015 року. Крім того, посадовими особами податкового органу зазначено про те, що в ході перевірки встановлено, що позивачем занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 123197,23 грн., у тому числі: за 2013 рік на суму 35405,07 грн.; за 2014 рік на суму 81147,98 грн.; за 2015 рік на суму 6644,18 грн., що зумовлено заниженням ФОП ОСОБА_1 чистого оподаткованого доходу на суму 1616485,05 грн., який є базою для нарахування ЄСВ.

В акті посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про порушення ФОП ОСОБА_1:

- п.177.2, п.117.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 270735,60 грн., а саме по періодах: 2013 рік на суму 127792,24 грн.; за 2014 рік на суму 170071,26 грн.; за 2015 рік на суму 2872,10 грн.;

- п.4 ч.1 ст.4, п.2 ст.6, п.1 ч.2 ст.7, п.11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого позивачем було занижено єдиний соціальний внесок, що нараховується на суму чистого оподаткованого доходу, на суму 123197,23 грн., у тому числі: за 2013 рік на суму 35405,07 грн.; за 2014 рік на суму 81147,98 грн.; за 2015 рік на суму 6644,18 грн.;

- п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, у зв'язку із ненаданням позивачем до перевірки книги обліку доходів і витрат за період з 01.01.2013 по 31.10.2014 та неналежним веденням книги обліку доходів та витрат за період з 01.11.2014 по 31.12.2015;

- п.44.1, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем не було надано до перевірки документи в повному обсязі;

- п.51.1 ст.51, пп. б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем не було надано відомості щодо суми доходу, визначеної ним за ІІІ кв. 2014 року, VI квартал 2014 року, І квартал 2015 року, ІІ квартал 2015 року, ІІІ квартал 2015 року та за ІV квартал 2015 року;

- пп.49.18.5 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було несвоєчасно подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік.

Не погоджуючись з висновками, які викладені в акті перевірки, позивач звернувся до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області із запереченнями б/н від 29.09.2016, в яких просив податковий орган скасувати результати перевірки (т.1, а.с.148-149). Відповідач листом «Про розгляд заперечень» від 04.10.2016 №22194/10/04-641303 повідомив позивачу про виявлення технічної помилки в акті перевірки та про викладення абз.1 п.п.2.1.2 п.2.1 розділу ІІ акту перевірки у наступній редакції:

« 1.За результатами перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 включено до складу витрат суму 1597337,67 грн., яка не підтверджена документально, у т.ч. 2013 рік - 757913,34 грн., 2014 рік - 839424,33 грн.». (т.1, а.с.150-153).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі викладених в акті перевірки висновків Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області були прийняті наступні документи:

- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 04.10.2016 №0011331303, яким позивачу за встановлене порушення п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 338419,50 грн., з яких сума за податковим зобов'язанням складає 270735,60 грн. та сума за штрафними (фінансовими) санкціями - 67683,90 грн. (т.1, а.с.22);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2016 №Ф-0011291303, якою позивачу нараховано недоїмку з ЄСВ на суму 123197,23 грн. (т.1, а.с.24).

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.10.2016 №0011281303, яким позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 14089,98 грн. (т.1, а.с.25).

З матеріалів справи вбачається, що позивач, не погоджуючись з правомірністю прийняття вищезазначених рішень, звернувся зі скаргами до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (т.1, а.с.154-161), за результатами розгляду яких вищевказаним податковим органом було прийнято рішення від 08.12.2016 №8059/10/04-36-10-01-09, яким податкове повідомлення-рішення 04.10.2016 №0011331303 залишено без змін, скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2016 №Ф-0011291303 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.10.2016 №0011281303, а скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено Лівобережній ОДПІ м.Дніпропетровська Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області за наслідками розгляду скарг сформувати та направити платнику нові вимогу та рішення за встановленими формами (т.1, а.с.27-30).

На виконання вказаного рішення Лівобережною ОДПІ м.Дніпропетровська Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області було прийнято наступні документи:

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.12.2016 №Ф-0011291303, якою позивачу нараховано недоїмку з єдиного внеску на суму 123197,23 грн. (т.2, а.с.14);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.12.2016 №0016941303, яким позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 14089,98 грн. (т.2, а.с.15).

В подальшому позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 16.01.2017 на рішення Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області (т.1, а.с.168 -170), за результатами розгляду якої ДФС України прийнято рішення від 17.03.2017 №3624/0/99-99-11-02-01-14, яким залишено без змін, зокрема, податкове повідомлення - рішення від 04.10.2016 №00113111303 та рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 08.12.2016 №8059/10/04-36-10-01-09 про результати розгляду первинних скарг, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення (т.1, а.с.32-33).

Судом встановлено, що позивач звернувся до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області зі скаргами на вимогу Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська про сплату боргу (недоїмки) від 20.12.2016 №Ф-0011291303 та рішення від 20.12.2016 №0016941303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (т.1, а.с.163-164), за результатами розгляду яких Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було прийнято рішення від 30.01.2017 №17071/10/04-36-10-01-09, якими скарги ФОП ОСОБА_1 залишено без розгляду (т.1, а.с.31).

Надалі позивач звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.12.2016 №Ф-0011291303, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.12.2016 №0016941303, рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про залишення скарг без розгляду від 30.01.2017 №1071/10/04-36-10-01-19 та додані до неї копії матеріалів: акта документальної планової виїзної перевірки від 20.09.2016 №1992/1303/НОМЕР_1, вимог про сплату боргу (недоїмки) від 20.12.2016 №Ф-0011291303, від 04.10.2016 №Ф-0011291303, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.10.2016 №0011281303, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.12.2016 №0016941303, рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про результати розгляду первинних скарг від 08.12.2016 №8059/10/04-36-10-01-19, рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про залишення скарг без розгляду від 30.01.2017 №1071/10/04-36-10-01-19. Рішенням Державної фіскальної служби України від 21.03.2017 №3710/с/99-99-11-02-02-25 залишено без розгляду скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (т.1, а.с.34).

Постановою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 05.01.2017 у справі №202/7985/16-п було закрито провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 163-4 КУпАП у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного штрафу (т.1, а.с.26).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття податкового повідомлення-рішення від 04.10.2013 №0011311303, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.12.2016 №Ф-0011291303 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.12.2016 №0016941303, позивач звернувся з позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Згідно з пп.20.1.2 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Положеннями статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не є предметом документальної планової перевірки питання трансфертного ціноутворення, визначені статтею 39 цього Кодексу.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (абз.5 пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).

Положеннями ст.21 Податкового кодексу України визначені обов'язки контролюючих органів, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Отже, до повноважень податкових органів належить здійснення в рамках податкового контролю камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок.

При цьому, контролюючі органи та їх посадові особи як під час прийняття рішень про проведення перевірок, так і безпосередньо під час проведення перевірок зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України та іншими законами.

Як зазначено вище, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, з 14.09.2012 перебував на обліку в ДПІ у Ленінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби, а з 27.11.2014 - в Лівобережній ОДПІ м.Дніпропетровська Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області.

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішнього переміщення особи №3216002743 від 07.11.2016, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2, а фактичним місцем проживання є: АДРЕСА_3.

З врахуванням місця реєстрації позивача в період, який підлягав перевірці в зоні проведення АТО до спірних правовідносин підлягає застосуванню також спеціальне законодавство.

Так, Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Вказаний Указ набрав чинності 14.04.2014.

02.09.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII (далі - Закон №1669-VII, в редакції, яка була чинна на момент проведення перевірки, набрав чинності 15.10.2014), яким визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до ст.1 Закону №1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Статтею 3 Закону №1669-VII встановлено, що органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Частинами 2-3 ст.11 Закону №1669-VII встановлено, що дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, з огляду на вищенаведені норми, суд дійшов висновку про те, що заборона проведення планових або позапланових перевірок стосується суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції.

Тобто, визначальним у даному випадку є місце здійснення суб'єктом господарювання своєї діяльності.

Абзацом 2 ст.1 Закону №1669-VII визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

На виконання ст.1 Закону №1669-VII Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р (далі-Розпорядження №1053-р) затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Так, пунктом 1 додатку до вказаного Розпорядження №1053-р м.Донецьк віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053" від 05.11.2014 №1079-р було зупинено дію Розпорядження № 1053-р.

В подальшому, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (далі - Розпорядження №1275-р).

Відповідно до Додатку до Розпорядження №1275-р до зазначених населених пунктів, зокрема, належить місто Донецьк Донецької області.

Відповідно до ч.2 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Так суд зазначає, що загальновідомою є обставина, що на території Донецької області та, зокрема, міста Донецьк, триває антитерористична операція, а деякі населені пункти Донецької області є територіями, тимчасово не підконтрольними уряду України. З матеріалів справи слідує, що позивач у період з 13.09.2012 по 26.11.2014 здійснював господарську діяльність в м.Донецьк, яке відповідно до Розпоряджень №1053-р та №1275-р належить до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.

Відповідно до матеріалів справи позивач перебуває на обліку та здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, що відповідачем не заперечується.

Станом на момент розгляду даної справи Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України видано не було.

Отже, оскільки у період з 13.09.2012 по 26.11.2014, за який, як встановлено вище, відповідачем здійснювалась документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1, позивач здійснював господарську діяльність в місті Донецьк, яке згідно Розпоряджень за №1053-р та №1275-р відноситься до затвердженого переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, то суд вважає, що на позивача поширюються вимоги ст.3 Закону №1669-VII.

Крім того, частиною третьою статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1669-VII визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, з наведеного слідує, що Закон №1669-VII є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 в адміністративній справі №810/5885/15.

Щодо тверджень позивача про те, що дія Закону №1669-VII не поширюється на позивача, у зв'язку з тим, що з 27.11.2014 він перебуває на обліку в Лівобережній об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, то суд не приймає до уваги таку позицію відповідача, оскільки у період з 13.09.2012 по 26.11.2014 (включно), за який податковим органом проводилась перевірка, позивач здійснював господарську діяльність безпосередньо у зоні проведення антитерористичної операції.

У зв'язку з цим, встановлена Законом №1669-VII заборона проведення перевірок поширюється на ФОП ОСОБА_1 саме щодо проведення перевірки за період здійснення господарської діяльності у зоні проведення антитерористичної операції.

Таким чином, враховуючи те, що у період з 13.09.2012 по 26.11.2014, за який податковим органом проводилась перевірка, позивач здійснював господарську діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, а також тимчасову заборону на проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, яка визначена ст.3 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", суд вважає проведення перевірки за вказаний період безпідставним, що в свою чергу, свідчить про необґрунтованість висновків Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо завищення позивачем витрат у 2013 році на суму 757913,34грн. та у 2014 році (зокрема за січень-листопад 2014 року) на суму 834245,98 грн. Щодо висновків відповідача про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб за період з грудня 2014 року по грудень 2015 року (включно), суд зазначає таке.

Порядок сплати податку на доходи фізичних осіб визначений розділом IV Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування регулюється ст.177 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Пунктом 177.3 ст.177 Податкового кодексу України визначено, що для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Так, згідно із п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України).

В свою чергу, відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України (в редакції від 01.01.2015) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

З матеріалів справи вбачається, що Фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 було придбано за період з грудня 2014 по грудень 2015 товар на загальну суму 24325,73 грн., про що свідчать наступні видаткові накладні:

- №А250000850 від 23.12.2014 на суму 2445,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 407,50 грн.), назва товару: крісло ПМК Кінг Люкс МБ Горіх Мадрас ДК Браун (1 шт.) (т.1, а.с.102);

- №0000048080 від 24.12.2014 на суму 3769,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 628,17), назва товару: стіл Luigi (1 шт.) (т.1, а.с.103);

- №1251 від 21.07.2015 на суму 4045,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 674,17 грн.), назва товару: стіл туалетний з гнутими ніжками В-СТН-2 (1000х400х772) (1 шт.) (т.1, а.с.97);

- №8107327 від 02.09.2015 на суму 7269,86 грн. (у тому числі ПДВ на суму 1211,64 грн.),назва товару: холодильник Indesit BIAA 18 8418108010 (1 шт.) та доставка холодильнику (т.1, а.с.98);

- №0000018950 від 09.08.2015 на суму 4678,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 779,67 грн.), назва товару: шафа Kent-Ebiu 158k - каштан (1 шт.), шафа Kent-Ereg 3w2s - каштан (1 шт.) (т.1, а.с.99);

- №724391 від 28.12.2015 на суму 1383,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 230,50 грн.), назва товару: жорсткий диск Western Digital Blue 1TB 7200rpm 64MB WD10Ezex 3.5 Sata III (1 шт.) (т.1, а.с.100);

- №9802 від 30.12.2015 на суму 5601,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 933,50 грн.), назва товару: гармонія - спальня - комод (1 шт.), стіл журнальний «Картер» 1200*600*500- білий глянець (1 шт.) (т.1, а.с.101);

В акті перевірки від 20.09.2016 №1992/13-30/НОМЕР_1 та в запереченнях проти адміністративного позову податковий орган зазначив про те, що ФОП ОСОБА_1 було безпідставно віднесено до складу витрат суму у розмірі 24325,73 грн. (у тому числі за 2014 рік - 5178,35 грн. та за 2015 рік - 19147,38 грн.) на придбання вищевказаних товарів, оскільки позивачем на лист Лівобережної ОДПІ ГУ ДФС у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області від 06.09.2016 не було надано документів на підтвердження зв'язку вказаних витрат із господарською діяльністю позивача, зокрема, первинних документів щодо оренди ФОП ОСОБА_1 офісу, оскільки місцем здійснення підприємницької діяльності є адреса: АДРЕСА_4.

Позивач, обґрунтовуючи протиправність висновків податкового органу в цій частині, зазначив про те, що придбаний ним у 2014-2015 рр. товар на загальну суму 24325,73 грн. був використаний ним для обладнання офісу, який розташований за адресою: м.Дніпро, Індустріальний р-н., АДРЕСА_1.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.04.2017 №1002512358 місцем проживання ОСОБА_1 є наступна адреса: АДРЕСА_1.

З вказаного витягу вбачається, що видом економічної діяльності позивача за КВЕД -2010 є: код КВЕД 73.11 Рекламні агентства (т.1, а.с.6).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішнього переміщення особи №3216002743 від 07.11.2016, фактичним місцем проживання позивача є: АДРЕСА_3 (т.1, а.с.8).

Судом встановлено, що 24.09.2014 між ОСОБА_2 (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди квартири, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у строкове користування квартиру, яка знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Тверська, 11/16. Пунктом 4.1 вказаного договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, в саме з « 24» вересня 2014 року та діє до « 31» грудня 2015 року.

Даний договір може бути продовжений на новий строк по взаємній згоді сторін, шляхом підписання нового договору (т.1, а.с.35).

У письмових поясненнях по справі позивач зазначив про те, що у зв'язку із здійсненням на території Донецької та Луганської областей антитерористичної операцій позивач виїхав з м.Донецька, 24.09.2014 зареєструвався як особа, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів антитерористичної операції за адресою: АДРЕСА_1, та став на податковий облік в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області.

Так, на підтвердження вказаних пояснень позивачем було надано довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 12.11.2014 №1239000647 (т.2, а.с.18), з якої вбачається, що 24.09.2014 ОСОБА_1 перемістився з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) в АДРЕСА_1.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що позивачем було орендовано квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка була місцем проживання позивача у період з 24.09.2014 по 31.12.2015, та за згодою сторін договір оренди продовжений по жовтень 2016 року.

Крім того, у вищевказаних поясненнях позивач зазначив про те, що офіс, в якому ним з грудня 2014 року здійснювалась господарська діяльність з надання рекламних послуг, був розмішений за адресою його місця проживання та тимчасової реєстрації як внутрішньо переміщеної особи, а саме: АДРЕСА_1.

Позивач зазначив, що на момент виїзду із тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (м.Донецьк), він не мав можливості вивезти необхідні для здійснення відповідного виду господарської діяльності товарно-матеріальні цінності (меблі, комп'ютерне обладнання та інші необхідні речі).

У зв'язку з цим, як зауважив позивач, з метою обладнання офісу та належного здійснення господарської діяльності, ним у період з грудня 2014 року по грудень 2015 року було придбано відповідні товарно-матеріальні цінності, вартість яких і була включена до складу витрат відповідного звітного податкового періоду.

На підтвердження використання позивачем в якості офісу приміщення за адресою: АДРЕСА_1, позивачем надано, зокрема, договір на виготовлення рекламної поліграфічної продукції №36.09.2014 від 08.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Євромоторс» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець), за умовами якого виконавець зобов'язався виготовити та поставити замовнику поліграфічну широкоформатну продукцію (т.1, а.с.36). Також сторонами було підписано Додаток №15-2014 до договору №36.09.2014 від 08.09.2014, яким сторони визначили макет продукції (еврофлаєр) у кількості 1000 шт., загальною вартістю 1350,00 грн. (т.1, а.с.37).

На виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_1 було надано, а ТОВ «Торговий дім «Євромоторс» прийнято послуги друку на загальну суму 1350,00 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 225,00 грн.), що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) б/н від 24.09.2015.

З вказаного акта вбачається, що місцезнаходженням ФОП ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.38).

19.12.2014 між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега Принт» (Виконавець) було укладено договір на виготовлення рекламної та/або поліграфічної продукції №1912-01, за умовами якого виконавець зобов'язався виготовити і поставити замовнику поліграфічну широкоформатну продукцію.

Згідно із п.7.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2015 року (т.1, а.с.39).

З метою виконання умов вказаного договору, ТОВ «Омега Принт» було виконано, а ФОП ОСОБА_1 прийнято послуги друку на загальну суму 1500,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 250,00 грн.), про що сторонами складено та підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-018 від 22.12.2014 (т.1, а.с.40).

Також 16.12.2014 між Комунальним підприємством «Запорізьке міське інвестицій не агентство» (Виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (Замовник) було укладено договір №161214/1, за умовами якого виконавець взяв на себе зобов'язання по розміщенню (експонуванню) й обслуговуванню візуальної реклами замовника в обсязі і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.4.1 договору даний договір діє з моменту його укладання до 31.12.2015, а в частині фінансових зобов'язань до повного виконання (т.1, а.с.41-42). Також 16.12.2014 між сторонами було підписано Додаток №1 до договору №161214/1 від 16.12.2014, в якому сторони погодили адреси розміщення спеціальних рекламних конструкцій типу «сіті-лайт» 1,2х1,8 м., на яких розміщується реклама за договором (т.1, а.с.43).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Запорізьке міське інвестиційне агентство» було виконано, а ФОП ОСОБА_1 прийнято послуги з розміщення і обслуговування реклами на загальну суму 756,00 грн., (у т.ч. ПДВ на суму 126,00 грн.), про що сторонами було складено та підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0003463 (т.1, а.с.44).

Дослідивши зміст договору на виготовлення рекламної та/або поліграфічної продукції №1912-01 від 19.12.2014, договору 161214/1 від 16.12.2014 та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-018 від 22.12.2014 та №ОУ-0003463 від 31.12.2014, судом встановлено, що у вказаних документах серед реквізитів ФОП ОСОБА_1 зазначена наступна адреса місцезнаходження позивача: АДРЕСА_1. Отже, матеріали справи свідчать про те, що фактичним місцем здійснення ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності є саме адреса: АДРЕСА_1, яка з 24.09.2014 одночасно була і місцем його проживання.

Судом встановлено, що відповідач звернувся до позивача із листом «Про надання пояснень та документального підтвердження» від 06.09.2016 №20386/10/04-64-13-03, у якому просив надати пояснення, яким чином витрати на загальну суму 24325,73 грн. (у тому числі за 2014 рік - 5178,35 грн. та за 2015 рік - 19147,38 грн.) пов'язані із господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 (т.1, а.с.94-96).

Позивач листом від 06.09.2016 №5 повідомив податковому органу про те, що виїхавши із м.Донецьк, ФОП ОСОБА_1 не мав можливості вивезти необхідні для здійснення господарської діяльності речі, а тому він був змушений придбати товар на загальну суму 24325,73 грн., який використовується ним під час роботи за комп'ютером в офісі (т.1, а.с.110-111).

Суд наголошує, що ФОП ОСОБА_1 було надано копію договору оренди квартири від 24.09.2014 до заперечень на акт документальної планової виїзної перевірки від 20.09.2016 №1992/1303/НОМЕР_1, про що безпосередньо зазначено в листі Лівобережної ОДПІ ГУ ДФС м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 04.10.2016 №22194/10/04-641303 (т.1, а.с.150-153).

Проте, на думку суду, вказаний документ не був належним чином досліджений податковим органом, зокрема, у сукупності з іншими обставинами, що зумовило хибність висновків відповідача щодо використання позивачем квартири АДРЕСА_1 виключно як місце проживання, а не місцезнаходження офісу ОСОБА_1 як суб'єкта господарювання.

Отже, приймаючи до уваги той факт, що витрати на придбання меблів, холодильника та жорсткого диску до комп'ютера на загальну суму 24325,73 грн. спрямовані на обладнання офісу, в якому позивачем здійснювалась господарська діяльність з надання рекламних послуг, суд дійшов висновку про те, що такі витрати безпосередньо пов'язані з отриманням ФОП ОСОБА_1 доходу, шляхом надання відповідних рекламних послуг, тобто є такими, що пов'язані із господарською діяльністю платника податків, відносяться до конкретних об'єктів витрат та підтверджуються належним чином складеними первинними та розрахунковими документами.

У зв'язку з цим, на думку суду, висновки податкового органу про завищення позивачем суми витрат у розмірі 24325,73 грн. та відповідно, порушення ним вимог п.177.2 та п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України є помилковими.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем безпідставно нараховано позивачу грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 338419,50 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 04.10.2016 №0011311303, у зв'язку з чим, спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 20.12.2016 №Ф-0011291303 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.12.2016 №0016941303, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (діла - Закон № 2464).

Згідно з п. 4 ч.1 ст.4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 2 ч.1 ст.7 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до ч.11 ст.8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Отже, єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Як вбачається з акту перевірки від 20.09.2016 №1992/1303/НОМЕР_1, відповідач дійшов висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.4 ч.1 ст.4, п.2 ст.6, п.1 ч.2 ст.7, п.11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого позивачем було занижено єдиний соціальний внесок, що нараховується на суму чистого оподаткованого доходу, на суму 123197,23 грн., у тому числі: за 2013 рік на суму 35405,07 грн.; за 2014 рік на суму 81147,98 грн.; за 2015 рік на суму 6644,18 грн.

На підставі такого висновку відповідачем, з урахуванням рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги від 08.12.2016 №8059/10/04-36-10-01-09, були винесені податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.12.2016 №Ф-0011291303, якою позивачу визначено суму боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в суму 123197,23 грн., та рішення від 20.12.2016 №0016941303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 14089,98 грн.

Отже, підставою для прийняття вказаної вимоги та рішення слугували висновки контролюючого органу про заниження позивачем чистого доходу на загальну суму 1592159,32 грн., у тому числі: за 2013 рік - 757 913,34 грн., за 2014 рік - 834245,98 грн. та за 2015 рік - 19147,38 грн., які були покладені в основу податкового повідомлення-рішення від 04.10.2016 №0011311303.

Враховуючи спростування судом правомірності збільшення відповідачем суми оподатковуваного доходу позивача за період 2013-2015 рр. за результатом перевірки, яка була оформлена актом від 08.12.2016 №8059/10/04-36-10-01-09, висновок відповідача про донарахування позивачеві суми єдиного внеску на вказану суму доходу є протиправним з тих самих підстав, тому суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати оскаржувані вимогу про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини другої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача, не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем за заявлені вимоги майнового характеру сплачено судовий збір в сумі 5256,16 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.745421750.1 від 14.04.2017 на суму 1600,00 грн. (т.1, а.с.2) та платіжним дорученням №587 від 07.06.2017 на суму 3656,16 грн. (т.1, а.с.60).

Разом з тим, положеннями ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сума судового збору, який підлягає до сплати за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позову майнового характеру становить1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, сума судового збору за заявлені позовні вимоги майнового характеру становить 4757,07 грн. (475706,71 грн. х 1 % : 100%), що свідчить про те, що позивачем було надмірно сплачено судовий збір у сумі 499,09 грн.

Таким чином, відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 4757,07 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, проте таке клопотання позивачем під час розгляду справи не подано. Отже питання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 499,09 грн. з Державного бюджету України може бути вирішено ухвалою суду окремо за клопотанням позивача в порядку письмового провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 04.10.2016 №0011311303.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 20.12.2016 №Ф-0011291303.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.12.2016 №0016941303.

5. Стягнути судовий збір у розмірі 4757,07 грн. (чотири тисячі сімсот п'ятдесят сім грн. 07 коп.) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 39499924, місце знаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, проспект Слобожанський, буд.95 А).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.