Постанова

від 01.10.2017 по справі 815/3703/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3703/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання - Белінського Г.В.,

представника позивача - Сабліної Ю.С., за довіреністю,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Будівельна оптова база" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом Приватного підприємства "Будівельна оптова база" до Одеської митниці ДФС в якому позивач просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500030/2017/000020/2 від 18.06.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив звернувся до Одеської митниці ДФС з метою митного оформлення товару (електричних ламп розжарення) за митною декларацією UA500030/2017/008640.

За результатами перевірки митної декларації Одеська митниця ДФС митний пост «Одеса-порт» прийняла рішення № UA500030/2017/000020/2 від 18.06.2017 року про коригування митної вартості товарів. В результаті коригування загальна вартість товару збільшилась.

На підставі прийнятого рішення, Одеська митниця ДФС відмовила ПП «Будівельна оптова база» у митному оформленні (випуску) товарів, про що складено картку відмову в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позивач вважає, що зауваження викладені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визнанні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару. Із зазначених обставин, позивач не погоджується із рішенням відповідача про застосування резервного методу визначення митної вартості замість методу за ціною договору, а отже оскаржуване рішення протиправне та належить до скасування.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав викладених у адміністративному позові (а.с. 3-11).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.

28.07.2017 року представник відповідача через канцелярію суду надав заперечення на адміністративній позов, в яких просив у задоволенні позову відмовити (а.с.39-44).

В обґрунтування письмових заперечень представник відповідача зазначив, що під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товару, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів,поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією № UA500030/2017/008640 встановлено спрацювання профілів ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками « 105-2» та « 106-2» щодо необхідності здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, а також витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, про що повідомлено декларанта.

Також представник відповідача у запереченнях зазначив, що під час візуального контролю поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів документів позивачем встановлено, що ці документи містять розбіжності та не підтверджують числові значення складових митної вартості. Отже у відповідності до положень Митного кодексу України Одеська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA500030/2017/000020/2. В зазначеному рішенні про коригування митної вартості наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлено декларантом митну вартість не може бути визнано.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

В С Т А Н О В И В:

17.04.2017 року позивач (покупець) та Компанія CABM Trading уклав контракт №00277398 на придбання електричних ламп розжарювання, за умовами якого, продавець передає у власність, а покупець приймає і оплачує товар, згідно з яким сторонами узгоджено вартість, кількість товару, умови поставки та характеристики (а.с.19-220.)

На підставі вказаного контракту позивач ввіз на митну територію України обумовлений договором товар.

18.06.2017 року позивач звернувся до відповідача з метою митного оформлення товару (електричних ламп розжарення) за митною декларацією № UA500030/2017/008640 (а.с.13-14).

Суд встановив, що процедура декларування здійснювалася з поданням наступних документів, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) № 00277398 від 17.04.2017 року, інвойс між позивачем та CABM Trading №00277398 від 17.04.2017 року (а.с.24), декларація країни відправлення, коносамент, пакувальний лист, сертифікат походження товару, додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару, а саме банківські документи, що підтверджують суму оплати за товар виробникові від фірми-посередника CABM Trading, заява ПП «Будівельна оптова база» від 17.06.2017 р. та заява від 18.06.2017 р. (а.с.24-29).

18.06.2017 року відповідач прийняв рішення № UA500030/2017/000020/2 про коригування заявленої позивачем митної вартості товару (а.с.30-31).

В результаті коригування загальна вартість товару збільшилася наступним чином:

-початкова вартість всього товару згідно з митною декларацією складала 545773,27 грн.;

-вартість товару з урахуванням рішення про коригування митної вартості товару склала 568328,70 грн.

Тобто різниця вартості товару склала 22555,43 грн.

Відповідач на підставі прийнятого рішення відмовив позивачу у митному оформленні товару, та склав картку відмову в прийнятті митної декларації оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 50030/2017/00160 (а.с.32-33).

В обґрунтування обставин за яких відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів зазначається про розбіжності, а саме:

1) У поданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 17.06.2017 р. №020220170000264786 відсутні будь-які відомості про документи, які подані до митного оформлення, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції за конкретною ставкою;

2) В копії митної декларації країни відправлення від 17.06.2017 р. №020220170000264786 зазначено реквізити коносаменту, який був виданий 21.04.2017 року, тобто на момент оформлення митної декларації країни відправлення коносаменту ще не існувало;

3) Згідно з інвойсом від 17.04.2017 року № 00277398 товар поставляється на умовах CFR Одеса, тобто до обов'язку продавця входить, у тому числі, й оплата фрахту - перевезення товару до порту призначення (Одеса). Проте в наданому коносаменті від 21.04.2017 року № TSCМ062329В зазначено «Freifgt collect», тобто фрахт сплачується в порту призначення вантажоодержувачем;

4) Відсутня будя-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що булла фактично сплачена або належить до сплати за оцінювані товари.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів UA500030/2017/000020/2 від 18.06.2017 року, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України (надалі по тексту - МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 15.04.1994 р., Первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", як це визначено в Статті 1.

Статтю 1 слід читати разом зі Статтею 8, яка передбачає, серед іншого, коригування ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які, як вважається, формують частину вартості для митних цілей, понесені покупцем, але не включені до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Ціна, фактично сплачена або яка підлягає сплаті, - це загальний платіж, який зроблений або має бути зроблений покупцем продавцеві імпортних товарів або на його користь.

Відповідно до статті 8 Угоди, при визначенні митної вартості згідно з положеннями статті 1 до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортні товари, додається: (а) нижченаведене, якщо це понесено покупцем але не включено до ціни, фактично сплаченої за товари або яка підлягає сплаті: вартості - упаковки (чи то за оплату праці, чи матеріалів).

Отже, лише у разі неврахування ціни за пакування до митної вартості товару, такий показник додається до ціни, що була фактично сплачена за товар.

Крім того, відсутність у зовнішньоекономічному контракті ціни упакування (за умови, що таке упакування - входить до ціни товару) не має жодного значення для визначення суми податкового зобов'язання, оскільки по-перше, сплата митних платежів відбувається з митної вартості у цілому (ціна товару + ціна упакування + страхування + інші складові митної вартості), по-друге, митний орган не вказав, яким саме чином відсутність цифрового визначення упакування товару вплинуло на суму митних зобов'язань.

Дані правові висновки викладені у Постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 р., справа № 21- 127а15., Постанові Верховного Сулу України від 13 липня 2016 року, справа №805/778/13-а, Постанові Верховного Суду України від 31 березня 2015 року, справа № 21-53а15., Постанові Верховного Суду України від 31 березня 2015 року, справа № 21-127а15., Постанові Верховного Суду України від 10 березня 2015 року, справа № 21-26а15.

При цьому відповідно до ч. 3 ст 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 5, 6 ст. 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Аналіз вказаних норм свідчить, що у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані надати додатковий перелік документів. При цьому витребовування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

З урахуванням викладеного, суд не встановив обґрунтованих підстав у відповідача для витребування додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості.

При цьому, суд зазначає, що неподання документів, витребуваних митницею, не є підставою для відмови в митному оформленні товару, оскільки для прийняття такого рішення митний орган повинен довести, що подані до митного оформлення документи в своїй сукупності не дають можливість здійснити митне оформлення товару за методом, обраним декларантом. У ході розгляду справи такі обставини відповідачем не доведені.

Відповідно до норм чинного законодавства митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм Митного Кодексу.

Щодо посилань відповідача на неможливість ідентифікації експортної операції з конкретною поставкою товару в межах контракту суд зазначає, що в митній декларації країни відправлення зазначені номера морських контейнерів, в яких розміщений вантаж для наступного відправлення на адресу позивача, серед яких зазначені номери контейнерів, в яких містяться товари і які заявлені до митного оформлення. Крім того, у вказаних деклараціях наведені класифікація, загальні дані щодо ваги та кількості товару.

Суд зауважує, що позивач надав відповідачу комерційні інвойси та специфікації на відповідну партію товару, які є невід'ємною частиною зовнішньоекономічного контракту. Тобто зазначені документи дозволяють ідентифікувати експортну операцію з конкретною поставкою товару, у зв'язку з чим доводи відповідача про неможливість ідентифікації експортної операції з конкретною поставкою спростовуються.

Щодо посилань відповідача на відсутність коносаменту на час видачі митної декларації країни відправлення від 17.06.2017 року № 020220170000264786 суд зазначає, що квітень 2017 року календарно передує червню 2017 року, тому з математичних міркувань наведення даної обставини у рішенні про коригування митної вартості товарів не повинно було бути приведене взагалі.

Щодо поставки товару на умовах CFR Одеса суд зазначає, що відповідно до зовнішньоекономічного договору укладеного між позивачем та Компанією CABM Trading №00277398 від 17.04.2017 року, поставка товару здійснювалася на умовах CFR Одеса, Україна. Згідно з офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Міжнародної торгової палати означає, що продавець сплачує всі витрати і фрахт, необхідні для поставки товару в зазначений порт призначення. У зв'язку з цим, при здійсненні позивачем розрахунку митної вартості витрати на транспортування не включались до митної вартості, оскільки такі витрати за умовами контракту включенні у вартість товару, що відповідає приписам ст. 55 МК України. У відповідності до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, вказувалося, що поставка здійснюється на умовах CFR, однак у коносаменті містилася вказівка, що фрахт оплачується у порту вантажоотримувачем «позначка - Fright Collect».

Разом з цим відповідач не взяв до уваги те, що у коносаменті у графі «Fright and Charges» - фрахт та мито визначалися конкретні умови поставки «fright as arranged» - фрахт стягується за домовленістю, тобто за умовами визначеними у контракті №00277398 від 17.04.2017року на умовах CFR, та в комерційному інвойсі від 17.04.2017 року № 00277398.

Суд зауважує, що позивач не сплачував будь-яких додаткових платежів, окрім як ціни товару, що визначена у комерційному інвойсі від 17.04.2017 року № 00277398. Відповідач не довів суду, яким чином описка перевізника товару, що по - суті не змінила способу оплати товару, що визначений у відповідній графі того ж коносаменту вплинула на відсутність у органу можливості визначення митної вартості товару та призвела до збільшення його вартості. Одеською митницею ні в рішенні ні у картці відмові обґрунтовано не зазначено в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості заявленій позивачем та неточності у визначеній митній вартості.

Щодо складових митної вартості товару суд зазначає, що обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товарів заявлених у спірному випадку до декларування, відповідач посилається на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності. Однак, відповідач не вказав, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивач заявив неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими.

З оскаржуваних рішень відповідача про коригування заявленої митної вартості товару за другорядними методами не вбачається в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом, на підставі поданих документів позивачем. За таких обставин, твердження митниці є необґрунтованими, а тому рішення про коригування митної вартості винесено безпідставно всупереч норм права.

Таким чином, дослідивши в сукупності подані до митного органу документи суд вважає, що висновок митного органу, щодо розбіжностей, в поданих разом з декларацією документах є необґрунтованим.

Фактично митний орган залишив поза увагою документи надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та в повній мірі відповідають вимогам МКУ до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

При цьому митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митного кодексу України. Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В той же час, суд встановив, що надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, що свідчить про порушення митним органом передбаченого ст.57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що рішення про коригування митної вартості № UA500030/2017/000020/2 від 18.06.2017 року відповідач прийняв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

У ході розгляду справи відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації та не дають можливості визначити митну вартість шляхом застосування обраного декларантом основного методу за ціною договору.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги належать до задоволення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити .

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500030/2017/000020/2 від 18.06.2017 року.

3.Стягнути з Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства "Будівельна оптова база" (код ЄДРПОУ 40574538) судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот),00 грн..

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений 02 жовтня 2017 року.

Суддя О.Я. Бойко

.