Ухвала

від 26.09.2017 по справі 810/1011/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1011/17 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

27 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лексіум» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лексіум» (далі - Позивач, ТОВ «Лексіум») звернулось до суду із адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Відповідач, Вишгородська об'єднана ДПІ ГУ ДФС у Київській області) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.09.2016 №0001351202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено перевірку дотримання ТОВ «Лексіум» вимог податкового законодавства, зокрема, в частині сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з єдиного податку третьої групи за період з 19.08.2016 по 20.09.2016.

За наслідками перевірки контролюючим органом складено Акт від 20.09.2016 № 1522/12/02/38757695 (далі по тексту - акт перевірки).

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем передбаченого п. 295.3 ст. 295 Податковим кодексом України строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з єдиного податку третьої групи за ІІ квартал 2016 року.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0001351202 від 26.09.2016, яким позивачу нараховано грошові зобов'язання у сумі 6 947,96 грн. (далі по тексту - оскаржуване рішення).

Не погоджуючись із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного повідомлення-рішення та факту порушення позивачем положень податкового законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.

Відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 125113, ТОВ «Лексіум» є юридичною особою, яка зареєстрована 09.07.2013 (ідентифікаційний код 38757695).

Відповідно до копій квитанцій № 2, що виготовляється під час прийняття податкової звітності в електронній формі, позивачем засобами електронного зв'язку в електронній формі, подано до відповідача податкові декларації за І Квартал 2016 року та І Півріччя 2016 року.

06.07.2016 ТОВ «Лексіум» подано податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за ІІ квартал 2016 року (реєстраційний номер 9112182956), в якій визначено до сплати суму єдиного податку у розмірі 148735,70 грн.

У зв'язку з виявленням помилки при подачі вказаної декларації, позивачем 12.09.2016 подано уточнюючу декларацію (реєстраційний номер 9164822182), в якій виправлено таку помилку та визначено зобов'язання зі сплати єдиного податку у розмірі 75 238,95 грн. (рядок 10 розділу ІІІ декларації), також виправлено значення рядка 9 розділу ІІІ декларації і зазначено суму 73496,75 грн.

Крім того, виявлена та виправлена помилка відображена ТОВ «Лексіум» у розділі IV вказаної декларації.

Між тим, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України, ґрунтуються на тому, що ТОВ «Лексіум» не дотримано законодавчо встановлені строки сплати узгодженої суми податкових зобов'язань у розмірі 69479,60 грн. по декларації за ІІ квартал 2016 року (реєстраційний номер 9112182956 від 06.07.2016) по строку сплати 19.08.2016, оскільки фактично сплачено суму зобов'язань 12.09.2016 (затримка на 24 календарних дні).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами податкового права, зокрема, Податковим кодекс України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 295.3 ст. 293 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Правовими нормами ст. 50 ПК України передбачено, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Відповідно до п.102.1. ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції прийти до висновку, що нарахування зобов'язань та штрафних санкцій передбачено лише у разі виявлення несплати (недоплати) податкових зобов'язань.

Подання копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді передбачено пунктом 201.15 статті 201 розділу V Кодексу (пункт 3 Розділу 1 Порядку).

Відповідно до п. 201.15 ст. 201 ПК України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу. Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Згідно із п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що виправлені позивачем у податковій звітності помилки, не вплинули на розрахунки з бюджетом, у зв'язку із чим підстави для накладення санкцій і винесення оскаржуваного повідомлення-рішення у контролюючого органу - відсутні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в даному випадку Вишгородською об'єднаною ДПІ ГУ ДФС у Київській області, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому воно є протиправним і підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.