Постанова

від 02.10.2017 по справі 826/22608/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/22608/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ОСОБА_3 (далі - Позивач, ОСОБА_3) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Відповідач-1, Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича (далі - Відповідач-2, Уповноважена особа) про:

- визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи щодо невключення до розрахункової суми в переліку вкладників ПАТ «КБ «Експобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, всіх сум грошових коштів в межах граничного розміру відшкодування за всіма вкладами ОСОБА_3 у ПАТ «КБ «Експобанк», в тому числі за договором банківського рахунку №1730/18889/2014 від 12.09.2014 року;

- визнання протиправними дії Фонду щодо включення ОСОБА_3 до переліку фізичних осіб - вкладників ПАТ «КБ «Експобанк», яким тимчасово заблоковано та тимчасово призупинено виплату коштів;

- зобов'язання Уповноваженої особи надати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_3 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «КБ «Експобанк» па підставі договору банківського рахунку №1730/18889/2014 від 12.09.2014 року, за рахунок Фонду;

- зобов'язання Фонду відновити ОСОБА_3 виплату відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «КБ «Експобанк» на підставі договору банківського рахунку №1730/18889/2014 від 12.09.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.06.2016 року позов задоволено частково - визнано протиправною бездіяльність Фонду щодо невключення ОСОБА_3 до Загального реєстру вкладників ПАТ «КБ «Експобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; зобов'язано Уповноважену особу надати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_3 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «КБ «Експобанк» па підставі договору банківського рахунку №1730/18889/2014 від 12.09.2014 року, за рахунок Фонду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції зазначив, що Позивача було включено до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв'язку з чим невключення останнього до Загального реєстру вкладників ПАТ «КБ «Експобанк» є протиправним. Крім того, суд зазначив, що невключення ОСОБА_3 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, за рахунок Фонду, з підстав нікчемності укладеного договору банківського рахунку є безпідставним з огляду на недоведення відповідачами вказаних обставин.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції вказав на відсутність факту бездіяльності з боку Уповноваженої особи, оскільки ОСОБА_3 було включено до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Крім іншого, зауважив, що інші позовні вимоги до Фонду є передчасними.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вказуючи, що, по-перше, інформацію про Позивача як вкладника за договором банківського рахунку Уповноваженою особою не надавалася, а тому відповідні дані не могли бути враховані Фондом при формуванні Загального реєстру вкладників, що, у свою чергу, свідчить про відсутність порушень прав ОСОБА_3 з боку Відповідача-1, по-друге, посилання суду на лист Фонду про включення Позивача до Переліку вкладників є помилковим, оскільки у ньому йдеться мова виключно про відшкодування коштів за картковим рахунком, а не за договором банківського рахунку, укладення якого здійснювалося під час відповідної заборони Національного банку України та який є нікчемним з підстав п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім того, вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, Відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що, по-перше, відкриття рахунку та зарахування коштів на нього здійснювалося під час дії заборони Національного банку України на вчинення таких операцій, по-друге, кошти розподілялися юридичною особою з метою отримання їх у подальшому за рахунок Фонду, по-третє, Позивача було включено до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, лише в сумі 97,18 грн. за його картковим рахунком, а не у розмірі 150 000,00 грн. за договором банківського рахунку, по-четверте, договір банківського рахунку є нікчемним в силу п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки здійснювалися операції з «дроблення» рахунку.

У судовому засіданні представник Позивача проти задоволення апеляційних скарг заперечував з підстав їх необґрунтованості та відповідності рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права.

Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати в частині, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що 12.09.2014 року між ПАТ «КБ «Експобанк» (Банк) та ОСОБА_3 (Клієнт) укладено договір №1730/18889/2014 банківського рахунку (а.с. 17-18), за умовами якого Банк відкриває Клієнту поточних рахунок в валюті UAH НОМЕР_1 та приймає і зараховує на рахунок грошові кошти, що надходять Клієнту, а також виконує розпорядження Клієнта на здійснення операцій за рахунком, у тому числі на переказ грошових коштів з рахунку за допомогою платіжних інструментів.

Крім того, між ТОВ «СП Анатоль» (Позикодавець) та ОСОБА_3 (Позичальник) укладено договір №3 від 10.09.2014 року про надання поворотної фінансової допомоги (а.с. 89-90), за умовами якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу (грошові кошти), у розмірі, встановленому даним договором, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п. 2.1 даного договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у загальній сумі 150 000,00 грн., без ПДВ, до 15.09.2014 року.

Зі змісту виписки по особовому рахунку НОМЕР_1 за період з 12.09.2014 року по 19.10.2015 року (а.с. 46) вбачається, що 12.09.2014 року на даний рахунок Позивача від ТОВ «СП Анатоль» надійшли кошти у розмірі 150 000,00 грн. з призначенням: «Поворотна фінансова допомога згідно договору від 10.09.14р. Без ПДВ».

Водночас, постановою Правління Національного банку України від 11.09.2014 року №567/БТ ПАТ «КБ «Експобанк» віднесено до категорії проблемних (а.с. 43-45).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 24.09.2014 року №597 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до категорії неплатоспроможних» (а.с. 55) виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 25.09.2014 року № 97 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «КБ «Експобанк» (а.с. 56) запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 25.09.2014 року по 25.12.2014 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Бондаря Ю.М.

Постановою Правління Національного банку України від 22.01.2015 року №41 відкликано банківську ліцензію та вирішено ліквідувати ПАТ «КБ «Експобанк» (а.с. 57).

Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду № 15 від 26.01.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Експобанк» та призначено Волощука Ігоря Григоровича уповноваженою особою Фонду на ліквідацію вказаного банку строком на 1 рік з 26.01.2015 року по 25.01.2016 року включно.

У лютому 2015 року Позивач звернувся до Відповідача-2 із заявою про включення останнього до Загального реєстру вкладників та здійснення виплат грошових коштів в сумі 148 500,00 грн., що перебувають на поточному рахунку НОМЕР_1 (а.с. 19).

Листом від 20.02.2015 року №1401/1064 Уповноважена особа повідомила ОСОБА_3, що на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду останнього включено до переліку фізичних осіб - вкладників ПАТ «КБ «Експобанк», яким тимчасово заблоковано та тимчасово призупинено виплату коштів, у зв'язку з чим Позивача не включено до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (а.с. 20).

У квітні 2015 року Позивач звернувся до Відповідача-1 із заявою про виплату коштів, в якій просив розблокувати виплату за банківським рахунком в АТ «КБ «Експобанк» НОМЕР_1 та внести його до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а також здійснити виплату на користь останнього коштів в сумі 148 500,00 грн. (а.с. 21).

Листом від 05.06.2015 року №02-036-17900/15 Фонд повідомив ОСОБА_3 про те, що інформація щодо нього як вкладника була включена до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (а.с. 23).

У зв'язку з отриманням вказаної відповіді Позивач звернувся до Відповідача-1 із доповненням до заяви про виплату коштів від 01.04.2015 року, в якій просив здійснити якнайшвидше відшкодування коштів (а.с. 24).

Листом від 14.07.2015 року №02-036-22854/15 Фонд повідомив ОСОБА_3 про можливість отримання коштів через філії ПАТ «КБ «Приватбанк» після 25.08.2015 року (а.с. 28).

Водночас, на адресу ОСОБА_3 Уповноваженою особою направлено повідомлення від 25.09.2015 року №1101/5878 про нікчемність договору банківського рахунку №1730/18889/2014 від 12.09.2014 року на підставі п. п. 2, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с. 49-50).

Крім того, на адресу Позивача Відповідачем-2 направлено повідомлення від 25.09.2015 року №1101/5872 про нікчемність договору в порядку ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в якому зазначено, що правочин, за яким відповідно до платіжного доручення з поточного рахунку, відкритого в АТ «КБ «Експобанк» НОМЕР_2 ТОВ «СП Анатоль» було перераховано грошові кошти в сумі 150 000,00 грн. на поточних рахунок ОСОБА_3 НОМЕР_1, та правочин щодо перерахування грошових коштів є нікчемним з підстав, передбачених п. п. 2, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с. 51-52).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 29.12.2015 року № 245 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Експобанк»до 31.03.2017 року. Крім того, даним рішенням делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «КБ «Експобанк», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощуку Ігорю Григоровичу до 31.03.2017 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 16.03.2017 року № 1040 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Еекспобанк» строком на один рік до 30.03.2018 року включно та продовжено повноваження ліквідатора АТ «КБ «Експобанк», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами ОСОБА_5 строком на один рік до 30.03.2018 року включно.

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 3, 26, 27, 38 Закону України «Про систему гранування вкладів фізичних осіб», ст. 228 ЦК України, а також затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 року №14 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в Уповноваженої особи не було правових підстав для віднесення правочинів до нікчемних, а тому позовні вимоги про зобов'язання Відповідача-2 подати Відповідачу-1 додаткову інформацію щодо Позивача є обґрунтованими. Крім того, зважаючи на те, що ОСОБА_3 було включено до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, останній безпідставно не забезпечив включення Позивача до Загального реєстру вкладників.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на таке.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (далі - Закон).

Приписи ч. 2 ст. 1 Закону визначають, що метою останнього є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Частиною першою статті 3 Закону визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

За правилами частин першої-четвертої статті 27 Закону уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Згідно ч. 5 ст. 27 Закону протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Приписи ч. 6 ст. 27 Закону визначають, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року № 14 (далі - Положення № 14) уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення №14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення №14, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях, підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Як вбачається зі змісту повідомлень Уповноваженої особи від 25.09.2015 року №1101/5878 та №1101/5872, договір банківського рахунку №1730/18889/2014 від 12.09.2014 року та правочин щодо перерахування коштів з рахунку ТОВ «СП Анатоль» на рахунок ОСОБА_3 є нікчемними з підстав, передбачених п. п. 2, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»: до моменту визнання неплатоспроможним взяття банку на себе зобов'язань, внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; укладення правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; через здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвели до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Приписи ч. 3 ст. 38 Закону визначають, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Наведене дає підстави для висновку про наявність в Уповноваженої особи, а у подальшому у Фонду обов'язку забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті, а також права на вчинення дій щодо повідомлення осіб про нікчемність договорів і застосування наслідків їх нікчемності.

Разом з тим, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 1812.2015 року у справі №К/800/39816/15.

Як було встановлено раніше, зі змісту повідомлень Уповноваженої особи від 25.09.2015 року №1101/5878 та №1101/5872 вбачається, що договір банківського рахунку №1730/18889/2014 від 12.09.2014 року та правочин щодо перерахування коштів з рахунку ТОВ «СП Анатоль» на рахунок ОСОБА_3 є нікчемними з підстав, передбачених п. п. 2, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, зокрема, коли банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Разом з тим, матеріалами справи викладені у повідомленнях про нікчемність правочинів висновки про те, що укладення договору банківського рахунку від 12.09.2014 року №1730/18889/2014 та перерахування на останній коштів від ТОВ «СП Анатоль» спричинили взяття ПАТ «КБ «Експобанк» на себе зобов'язань, внаслідок чого останній став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим. Відтак, посилання Уповноваженої особи на п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону в якості підстави для віднесення вказаного договору та правочину з перерахування коштів до нікчемних є необґрунтованим.

Що стосується посилання Апелянтів на нікчемність договору та перерахування коштів з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону, оскільки 12.09.2014 року з рахунку ТОВ «СП Анатоль» перераховано 899 000,00 грн. на рахунки шести фізичних осіб, відкритих у ПАТ «КБ «Експобанк», судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Умовою застосування п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону при встановленні нікчемності правочину є мета надання окремим кредиторам переваг, прямо не встановлених для них законодавством. Однак, одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200 000,00 грн. прямо встановлена законодавством України, а тому посилання на п. 7 ч. 3 ст. 38 вказаного Закону не є належною підставою для визнання правочинів з переказу Позивачем коштів з власного карткового рахунку на власний депозитний рахунок нікчемними.

Крім того, на переконання судової колегії, обставини перерахування юридичною особою коштів за договором поворотної фінансової допомоги не свідчать про нікчемність укладеного договору банківського вкладу та перерахунку коштів, оскільки Відповідачем-2 не надано належних та допустимих доказів та не доведено, що умови укладеного договору банківського вкладу передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання кредиторам банку переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Разом з тим, доказів на підтвердження нікчемності правочину (спрямованості його на порушення прав та свобод особи або держави, незаконне заволодіння майном) Уповноваженою особою не наведено, оскільки умови договору банківського рахунку є типовими, та з них не вбачається, які саме пільги або переваги отримав (міг би отримати) Позивач.

Аналогічна позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалі від 07.06.2017 року у справі №826/11989/15.

Щодо твердження Уповноваженої особи на п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону в якості підстави для визнання договору та правочину нікчемним, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Посилання Апелянтів на постанову правління Національного банку України від 11.09.2014 року №567/БТ «Про віднесення ПАТ «КБ «Експобанк» до категорії проблемних» (а.с. 43-45), якою встановлено обмеження в діяльності банку, що була наявна на момент перерахування ТОВ «СП Анатоль» коштів на рахунки фізичних осіб в якості поворотної фінансової допомоги та, на переконання останнього, перешкоджала їх здійсненню, судовою колегією оцінюється критично, оскільки зазначена постанова становить банківську таємницю і Позивач не міг знати про її зміст та встановлені обмеження.

При цьому, у контексті визначеної у постанові Правління НБ України від 11.09.2014 року №567/БТ заборони ПАТ «КБ «Експобанк» з дня її прийняття здійснювати проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно ст. 1062 Цивільного кодексу України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.

Відповідно до п. 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003 року, кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. Після закінчення строку або настання інших обставин, визначених законодавством України чи договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку повертаються вкладнику шляхом видачі готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.

Приписи ст. 319 Цивільного кодексу України визначають, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до п. 1.24 статті 1 вказаного Закону переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

У свою чергу, згідно з п. 1.15 ст. 1 згаданого Закону, ініціатором є особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

Згідно ч. 2 п. 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Пунктом 1.7. Інструкції визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Статтею 5 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

У даному випадку, дії ТОВ «СП Анатоль» щодо перерахування коштів з власного банківського рахунку на рахунок Позивача відповідають Закону, умовам договору про надання поворотної фінансової допомоги від 10.09.2015 року, а також договору банківського рахунку від 12.09.2014 року щодо порядку зарахування коштів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що Уповноваженою особою не доведено наявності підстав, передбачених п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону, для визнання нікчемним перерахування коштів з рахунку ТОВ «СП Анатоль» на рахунок Позивача, то відповідний висновок є таким, що ґрунтується на припущеннях та ймовірності, а отже є необґрунтованим і безпідставним. Відповідачем-2 не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Крім того, в силу положень ч. 3 ст. 228 ЦК України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом, натомість відповідного судового рішення про визнання недійсним спірного договору та застосування до нього правових наслідків недійсності матеріали справи не містять.

Крім того, Уповноваженою особою не було враховано, що ч. 3 ст. 38 Закону доповнено п. 9 згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» від 16.07.2015 року №629-VIII, який набрав чинності 12.08.2015 року, тобто після здійснення відповідних трансакцій ТОВ «СП Анатоль». За таких обставин, з урахуванням закріпленого у ст. 58 Конституції України принципу дії нормативно-правових актів у часі, зазначена норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Враховуючи, що вищенаведеними обставинами спростовується твердження відповідачів про нікчемність договору банківського рахунку та правочину щодо перерахування коштів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність в Уповноваженої особи правових підстав для невключення Позивача до переліку вкладників ПАТ «КБ «Експобанк», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

При цьому судовою колегією враховується, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Приписи п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону визначають вклад як кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вкладником є, зокрема, фізична особа, яка уклала договір банківського вкладу (депозиту), кошти на який залучені банком від вкладника.

Враховуючи викладене, на думку судової колегії, позовні вимоги про зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо Позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Експобанк» за рахунок Фонду, є обґрунтованими.

Що стосується позовних вимог до Фонду, судовою колегією враховується, що відповідно до п. 4 розділу IV Положення №14 виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

При цьому, як було зазначено раніше, затвердження такого реєстру відбувається на підставі відомостей, поданих Уповноваженою особою Фонду.

Як вбачається з матеріалів справи та наголошувалося Апелянтами, Позивача було включено до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «КБ «Експобанк» за рахунок Фонду, лише в частині відшкодування коштів по картковому рахунку НОМЕР_3 у розмірі 97,18 грн. Разом з тим, оскільки зі змісту повідомлень Уповноваженої особи від 25.09.2015 року №1101/5878 та №1101/5872 вбачається, що і договір банківського рахунку від 12.09.2014 року, і правочин з переказу коштів з рахунку ТОВ «СП Анатоль» на рахунок ОСОБА_3 були віднесені до нікчемних, у цій частині Позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Відповідача-1 включено не було.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді та ч. 3 ст. 2 КАС України випливає, що перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими ст. 2 КАС України.

Разом з тим, оскільки на момент затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників Уповноваженою особою Фонду ОСОБА_3 до Переліку вкладників в частині договору банківського рахунку від 12.09.2014 року включено не було, а прийняття рішення щодо затвердження загального реєстру, а також внесення до нього змін належить до виключної компетенції Відповідача-1, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог до Фонду, на що помилково не звернув увагу суд першої інстанції. Оскільки Уповноваженою особою не надано Відповідачу-1 додаткової інформації про ОСОБА_3 як вкладника ПАТ «КБ «Експобанк» в частині договору банківського рахунку від 12.09.2014 року, що вірно встановлено судом першої інстанції, підстави для визнання протиправною бездіяльності Фонду щодо невключення ОСОБА_3 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «КБ «Експобанк» відсутні, адже захисту підлягають виключно порушені права особи.

Наведений висновок узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у постанові від 20.04.2017 року у справі №К/800/48285/15.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, адже не врахував, що до подання Уповноваженою особою додаткової інформації про особу як вкладника за договором банківського рахунку у ПАТ «КБ «Експобанк», у Фонду не виникає жодних зобов'язань щодо такої особи. Крім того, доказів порушення Відповідачем-2 прав Позивача у вигляді невключення його до загального реєстру вкладників після направлення Відповідача-1 додаткової інформації, матеріали справи не містять.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково, а постанову суду - скасувати в частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2016 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ухвалити у вказаній частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.