Рішення

від 21.09.2017 по справі 910/11247/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2017Справа №910/11247/17

За позовом: Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго

до: товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичні інновації

про: стягнення 1 369 939,51 грн

Суддя: Шкурдова Л.М.

Представники:

від позивача: Яковченко Р.Г. - представник за довіреністю

від відповідача: Адамчук Н.В. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго до товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичні інновації про стягнення 1 369 939,51 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2017 року порушено провадження у справі №910/11247/17.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки №02-1/4734-16 від 26.12.2016 року, а саме здійснення поставки товару з порушенням встановленого договором строку поставки, в зв'язку з чим позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 654 299,47 грн та штраф у розмірі 715 640,04 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи, що листом №01/3335 позивач повідомив відповідача про відсутність площадки у Рівненській МЕМ для складування продукції, передбаченої умовами договору поставки, в зв'язку з чим позивач повідомив відповідача про неможливість поставки товарів на рівненські МЕМ, отже відповідач прострочив поставку товару виключно у частині, що стосується поставки опор на Хмельницькі МЕМ.

Представником відповідача подано клопотання про залучення до розгляду справи в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору публічне акціонерне товариство Айбокс Банк , оскільки останнє є гарантом щодо виконання відповідачем умов Договору поставки №02-1/4734-16 від 26.12.2016 року. З огляду на те, що предметом розгляду даної справи є стягнення штрафних санкцій з відповідача, останнім не обґрунтовано яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки ПАТ Айбокс Банк .

В судовому засіданні 29.08.2017 року оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 21.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2016 року між Державним підприємством Національна енергетична компанія Укренерго (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Енергетичні інновації (постачальник) укладено договір поставки від 26.12.2016 № 02-1/4734-16 (далі -Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю продукцію у кількості, за переліком (номенклатура), за ціною, з характеристиками (якістю), у порядку та строки, що визначаються умовами Договору, а покупець зобов'язався здійснити оплату належно поставленої продукції на умовах Договору.

Згідно з Додатком 1 до Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 21.02.2017 року, сторонами погоджено, що відповідач зобов'язався поставити продукцію - металоконструкції до опор ПБ 330-7 у кількості 262 шт. вартістю 18 862 946,76 грн.

Відповідно до п.6.1. Договору постачальник здійснює поставку продукції протягом строку поставки: IV квартал 2016 року - І квартал 2017 року (до 31.03.2017 року) протягом 60 днів після заявки замовника у кількості відповідно до Додатку до Договору, інших умов Договору, на умовах DDP (згідно з Міжнародними правилами Інкотермс 2010) за адресою (місцем) поставки (передачі) продукції відповідно до вимог покупця, при цьому покупець вправі завчасно, однак не пізніше наступного дня після отримання повідомлення постачальника про готовність продукції (партії продукції) до поставки, конкретизувати (остаточно погодити) місце поставки (передачі) продукції. В заявці (замовленні) покупця на поставку визначеної ним партії продукції зазначається зокрема дата та номер Договору, дата та номер заявки, найменування, кількість продукції, що підлягає поставці у конкретній партії та загальна вартість такої партії продукції, строк її поставки (однак цей строк повинен бути не пізніше останнього числа строку поставки, визначеного Договором,), найменування одержувача продукції, адреса поставки (у разі, якщо дані щодо місця передачі продукції та / або одержувача зазнають змін); заявки надсилаються покупцем на зазначену в Договорі адресу постачальника, а за визначеної Сторонами потреби також з одночасним наданням факсимільного або еmail-повідомлення (згідно з даними постачальника, зазначеними у Договорі); постачальник протягом одного робочого дня з дня отримання заявки Покупця повинен підтвердити її отримання (на факс та/або еmail покупця, які /будуть зазначені в заявці Покупця). У разі неможливості для покупця прийняти продукцію про це негайно повідомляється постачальник, і в подальшому поставка продукції здійснюється виключно після надання Покупцем письмового повідомлення про його можливість прийняти продукцію, зокрема за погодженою (ими) сторонами адресою поставки, зазначеному покупцем одержувачу; постачальник повинен здійснити таку поставку (передачу) продукції протягом строку та за адресою згідно з зазначеним повідомленням. Постачальник повинен протягом одного робочого дня після отримання ним повідомлень покупця підтверджувати їх отримання. Прийняття продукції забезпечує відокремлений(і) підрозділ(и) покупця, який (і) визначений (і) ним одержувачем(ами) продукції (із наданням довіреності для прийняття-передачі продукції). Датою поставки (передачі) продукції (партій продукції) визнається дата підписання покупцем акту. Право власності, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження продукції переходить до покупця з дати підписання обома сторонами акту.

Як вбачається з матеріалів справи 11.01.2017 року постачальнику була надана заявка №02-1-2/02-1-2-2/294 на поставку обсягу продукції згідно з Договором - металоконструкцій до опор ПБЗЗО-7 у кількості 262 шт.

Відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру від 12.01.2017 № ЕІ-0000008 на суму авансу в розмірі 9 431 473,38 грн. Позивачем сплачено виставлений відповідачем рахунок-фактуру від 12.01.2017 року № ЕІ-0000008, що підтверджується платіжним дорученням №24 від 16.01.2017 року.

Судом встановлено, що відповідачем поставлено позивачу продукцію, обумовлену Договором, що підтверджується актами приймання-передачі від 21.02.2017 року на суму 719 959,80 грн; від 24.02.2017 року на суму 719 959,80 грн; від 02.03.2017 року на суму 719 959,80 грн; від 06.03.2017 року на суму 719 959,80 грн; від 09.03.2017 року на суму 719 959,80 грн; від 15.03.2017 року на суму 719 959,80 грн; від 17.03.2017 року на суму 719 959,80 грн; від 24.03.2017 року на суму 719 959,80 грн; від 29.03.2017 року на суму 719 959,80 грн; від 03.04.2017 року на суму 719 959,80 грн; від 04.04.2017 року на суму 719 959,80 грн; від 11.04.2017 року на суму 719 959,80 грн; від 28.04.2017 року на загальну суму 3 599 799,00 грн; від 05.05.2017 року на суму 719 959,80 грн; від 10.05.2017 року на суму 719 959,80 грн; від 11.05.2017 року на суму 719 959,80 грн; від 16.05.2017 року на загальну суму 1 439 919,60 грн; від 17.05.2017 року на суму 1 367 923,62 грн; від 18.05.2017 року на суму 1 295 927,64 грн.; від 19.05.2017 року на суму 359 979,90 грн.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідачем порушено обумовлені договором строки поставки продукції, а відтак позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф та пеню.

Відповідно ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1. Договору сторони передбачили, що постачальник здійснює поставку продукції протягом строку поставки: IV квартал 2016 року - І квартал 2017 року (до 31.03.2017 року) протягом 60 днів після заявки замовника.

З огляду на те, що 11.01.2017 року постачальнику була надана заявка №02-1-2/02-1-2-2/294 на поставку продукції, відповідач повинен був поставити продукцію не пізніше 13.03.2017 року, з врахуванням того, що останній день строку поставки продукції припадає на вихідний день, а відтак у відповідності до ч.5 ст.254 ЦК України, останній день поставки - 13.03.2017 року.

Таким чином прострочення поставки продукції має місце з 14.03.2017 року.

Твердження відповідача про те, що товар мав бути поставлений не пізніше 31.03.2017 року не обгрунтовані, з огляду на те, що умовами укладеного сторонами Договору передбачено здійснення поставки протягом 60 днів після заявки замовника.

Наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі продукції за період з 15.03.2017 року по 19.05.2017 року підтверджується, що відповідачем допущено прострочення поставки товару.

Згідно з Додатком №1 до Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 21.02.2017 року, сторонами погоджено, що відповідач зобов'язався поставити продукцію - металоконструкції до опор ПБ 330-7 у кількості 262 шт. за адресами:

- Західна ЕС, Рівненські МЕМ, адреса: 33009, м.Рівне, вул. Млинівська, 19 у кількості 207 опор;

- Південно-Західна ЕС, Хмельницькі МЕМ, 30000, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Миру,20а у кількості 55 опор.

30.03.2017р. на адресу постачальника надійшов лист позивача №01/3335, у якому останній повідомив що у Рівненським МЕМ відсутні площадки для складування повного обсягу продукції, поставка якої передбачена умовами договору поставки від 26.12.2016р. №02-1/4734-16. Таким чином, позивач повідомив відповідача про неможливість поставки товарів на Рівненські МЕМ.

У відповідності до п.6.1. Договору у разі неможливості для покупця прийняти продукцію про це негайно повідомляється постачальник, і в подальшому поставка продукції здійснюється виключно після надання Покупцем письмового повідомлення про його можливість прийняти продукцію, зокрема за погодженою (ими) сторонами адресою поставки, зазначеному покупцем одержувачу; постачальник повинен здійснити таку поставку (передачу) продукції протягом строку та за адресою згідно з зазначеним повідомленням.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач направив відповідачу письмове повідомлення про можливість прийняти товари на Рівненських МЕМ у відповідності до п.6.1. Договору.

Згідно ст.612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Отже, враховуючи повідомлення позивача про неможливість прийняти товар у квітні 2017 року на Рівненських МЕМ, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не було допущено прострочення поставки товару на Західну ЕС, Рівненські МЕМ за актами приймання-передачі від 03.04.2017 року на суму 719 959,80 грн, від 04.04.2017 року на суму 719 959,80 грн, від 11.04.2017 року на суму 719 959,80 грн.

Таким чином, відповідачем допущено прострочення поставки товару за актами приймання-передачі товару від 15.03.2017 року, від 17.03.2017 року, від 24.03.2017 року, від 29.03.2017 року, від 28.04.2017 року (поставка здійснювалась на Південно-Західну ЕС, Хмельницькі МЕМ), від 05.05.2017 року, від 10.05.2017 року, від 11.05.2017 року, від 16.05.2017 рок, від 17.05.2017 року, від 18.05.2017 року, від 19.05.2017 року.

Частинами 1 та 2 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 9.3 Договору за порушення строків поставки постачальник сплачує покупцю згідно з частиною другою статті 231 ГК України пеню у розмірі 0,1 % (нуль цілих одна десята відсотка) вартості продукції, строк поставки якої порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів Постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

З огляду на те, що пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання, про що вказано в Постанові Верховного Суду України від 27 вересня 2005 року, позивач має право на нарахування пені за прострочення відповідачем строків поставки товару за Договором.

День фактичного виконання зобов'язання не включається в період часу, за який нараховується пеня.

Суд перевірив розрахунок пені за загальний період з 14.03.2017 року по 18.05.2017 року з суми вартості товару, поставку за яким прострочено, в зв'язку з чим вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені частково в розмірі 438 327,31 грн.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Зазначена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 р. № 3-88гс11 та є обов'язковою відповідно до приписів ст. 111-28 ГПК України.

Суд перевірив розрахунок штрафу з суми товару 10 223 429,16 грн, поставку за яким прострочено, в зв'язку з чим вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 715 640,04 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичні інновації (04209, м.Київ, вул.Богатирська, буд.9, код ЄДРПОУ 39021866) на користь Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго (01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227) 715 640 (сімсот п'ятнадцять тисяч шістсот сорок) грн 04 коп -штраф, 438 327 (чотириста тридцять вісім тисяч триста двадцять сім) грн 31 коп - пеню та 17 309 (сімнадцять тисяч триста дев'ять) грн 51 коп - витрати по сплаті судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 10 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 10-денний строк до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя Шкурдова Л.М.

Повний текст рішення складено: 29.09.2017 року