Постанова

від 13.12.2017 по справі 910/11247/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2017 р. Справа№ 910/11247/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 13.12.2017

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичні інновації на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 (повне рішення складено 29.09.2017)

у справі №910/11247/17 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом державного підприємства

Національна енергетична компанія Укренерго

до товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичні інновації

про стягнення 1369939,51 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 ДП Національна енергетична компанія Укренерго (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ Енергетичні інновації (далі - відповідач) про стягнення 1369939,51 грн., а саме пеню у розмірі 654299,47 грн. та штраф у розмірі 715640,04 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно з договором поставки №02-1/4734-16 від 26.12.2016 щодо строків поставки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі №910/11247/17 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Енергетичні інновації на користь ДП Національна енергетична компанія Укренерго 715640,04 грн. штрафу, 438327,31 грн. пені та 17309,51 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність факту прострочення відповідачем з 14.03.2017 строків поставки продукції позивачеві згідно з договором поставки №02-1/4734-16 від 26.12.2016. Також, суд першої інстанції також дійшов висновку про прострочення і кредитора, наслідком чого стало зменшення заявленого до стягнення розміру пені шляхом відповідного перерахунку, врахувавши при цьому лист позивача №01/3335 від 30.03.2017 та ч. 4 ст. 612 ЦК України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ Енергетичні інновації звернулось до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі №910/11247/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме: стягнути з ТОВ Енергетичні інновації на користь ДП Національна енергетична компанія Укренерго 108353,95 грн. пені та 25198,59 грн. штрафу, а також 22065,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи. Так, скаржник стверджує, що позивачем не доведено факту подання відповідачеві заявки №02-1-2/02-1-2-2/294 від 11.01.2017, внаслідок чого суд першої інстанції невірно встановив початок періоду прострочення відповідача - з 14.03.2017. Також, на думку заявника, місцевим господарським судом надано невірну оцінку листу позивача №01/3335 від 30.03.2017.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу, поданому суду 21.11.2017 та долученому до матеріалів справи, позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, однак вважає за необхідне змінити спірне судове рішення та задовольнити позовні вимоги повністю. Так, позивач також зазначає, що місцевим господарським судом надано невірну оцінку листу позивача №01/3335 від 30.03.2017 та необґрунтовано застосовано положення ч. 4 ст. 612 ЦК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 у справі №910/11247/17 апеляційну скаргу ТОВ Енергетичні інновації на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі №910/11247/17 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 22.11.2017.

В судовому засіданні 22.11.2017 оголошено перерву до 13.12.2017.

В судовому засіданні 13.12.2017 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 13.12.2017 заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив спірне рішення змінити.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2016 між ДП Національна енергетична компанія Укренерго (покупець) та ТОВ Енергетичні інновації (постачальник) був укладений договір поставки від 26.12.2016 №02-1/4734-16 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю продукцію у кількості, за переліком (номенклатура), за ціною, з характеристиками (якістю), у порядку та строки, що визначаються умовами договору, а покупець зобов'язався здійснити оплату належно поставленої продукції на умовах договору.

Згідно з додатком 1 до договору, в редакції додаткової угоди №1 від 21.02.2017, сторонами погоджено, що відповідач зобов'язався поставити продукцію - металоконструкції до опор ПБ 330-7 у кількості 262 шт. вартістю 18862946,76 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

В абз. 2 п. 6.1. договору сторони погодили, що в заявці (замовленні) покупця на поставку визначеної ним партії продукції зазначається, зокрема дата та номер договору, дата та номер заявки, найменування, кількість продукції, що підлягає поставці у конкретній партії та загальна вартість такої партії продукції, строк її поставки (однак цей строк повинен бути не пізніше останнього числа строку поставки, визначеного договором), найменування одержувача продукції, адреса поставки (у разі, якщо дані щодо місця передачі продукції та / або одержувача зазнають змін); заявки надсилаються покупцем на зазначену в договорі адресу постачальника, а за визначеної сторонами потреби також з одночасним наданням факсимільного або еmail-повідомлення (згідно з даними постачальника, зазначеними у договорі); постачальник протягом одного робочого дня з дня отримання заявки покупця повинен підтвердити її отримання (на факс та/або еmail покупця, які /будуть зазначені в заявці покупця).

11.01.2017 позивачем відповідачеві була надана заявка №02-1-2/02-1-2-2/294 на поставку обсягу продукції згідно з договором - металоконструкцій до опор ПБЗЗО-7 у кількості 262 шт.

Відповідач факт отримання заявки позивача заперечував як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції.

Вказані заперечення колегія суддів відхиляє, оскільки згідно з п. 4.2. договору розрахунки здійснюються покупцем за кожну партію продукції, на поставку якої він направив постачальнику заявку (замовлення), в такому порядку: - аванс (50% від сумарної вартості партії продукції) сплачується постачальнику протягом п'яти банківських днів з дати надання ним рахунку (після підтвердження ним отримання заявки (замовлення) покупця на таку партію продукції).

Матеріали справи свідчать, що відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру від 12.01.2017 №ЕІ-0000008 на суму авансу в розмірі 9431473,38 грн., а позивачем сплачено виставлений відповідачем рахунок-фактуру від 12.01.2017 №ЕІ-0000008, що підтверджується платіжним дорученням №24 від 16.01.2017.

Відтак, на переконання колегії суддів, відповідач, виставивши позивачеві рахунок-фактуру від 12.01.2017 №ЕІ-0000008 на оплату авансу, підтвердив факт реального отримання заявки позивача і факт отримання саме 11.01.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з абз. 1 п. 6.1. договору постачальник здійснює поставку продукції протягом строку поставки: IV квартал 2016 - І квартал 2017 (до 31.03.2017) протягом 60 днів після заявки замовника у кількості відповідно до додатку до договору, інших умов договору, на умовах DDP (згідно з Міжнародними правилами Інкотермс 2010) за адресою (місцем) поставки (передачі) продукції відповідно до вимог покупця, при цьому покупець вправі завчасно, однак не пізніше наступного дня після отримання повідомлення постачальника про готовність продукції (партії продукції) до поставки, конкретизувати (остаточно погодити) місце поставки (передачі) продукції.

Отже, судом встановлено, що 11.01.2017 відповідачу була надана позивачем заявка №02-1-2/02-1-2-2/294 на поставку продукції, а тому відповідач повинен був поставити продукцію не пізніше 13.03.2017 (останній день строку поставки продукції припадає на вихідний день, а тому згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України останній день поставки перший робочий день - 13.03.2017).

Доводи відповідача про те, що товар мав бути поставлений не пізніше 31.03.2017 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки умовами укладеного сторонами договору чітко передбачено здійснення поставки протягом 60 днів після заявки замовника (в даному випадку до 13.03.2017) та в тому числі до 31.03.2017, що не суперечить одне одному.

Згідно з абз. 1 п. 6.1. договору датою поставки (передачі) продукції (партій продукції) визнається дата підписання покупцем акту. Право власності, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження продукції переходить до покупця з дати підписання обома сторонами акту.

Судом встановлено, що відповідачем поставлено позивачу продукцію, обумовлену договором, що підтверджується актами приймання-передачі від 21.02.2017 на суму 719959,80 грн.; від 24.02.2017 на суму 719959,80 грн.; від 02.03.2017 на суму 719959,80 грн.; від 06.03.2017 на суму 719959,80 грн.; від 09.03.2017 на суму 719959,80 грн.; від 15.03.2017 на суму 719959,80 грн.; від 17.03.2017 на суму 719959,80 грн.; від 24.03.2017 на суму 719959,80 грн.; від 29.03.2017 на суму 719959,80 грн.; від 03.04.2017 на суму 719959,80 грн.; від 04.04.2017 на суму 719959,80 грн.; від 11.04.2017 на суму 719959,80 грн.; від 28.04.2017 на загальну суму 3599799,00 грн.; від 05.05.2017 на суму 719959,80 грн.; від 10.05.2017 на суму 719959,80 грн.; від 11.05.2017 на суму 719959,80 грн.; від 16.05.2017 на загальну суму 1439919,60 грн.; від 17.05.2017 на суму 1367923,62 грн.; від 18.05.2017 на суму 1295927,64 грн.; від 19.05.2017 на суму 359979,90 грн.

Враховуючи дати поставки згідно з вказаними вище актами приймання-передачі продукції за період з 15.03.2017 по 19.05.2017 та встановлений судом кінцевий строк поставки відповідно до укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідачем допущено прострочення поставки з 14.03.2017.

Разом із цим, згідно з додатком №1 до договору, в редакції додаткової угоди №1 від 21.02.2017, сторонами погоджено, що відповідач зобов'язався поставити продукцію - металоконструкції до опор ПБ 330-7 у кількості 262 шт. за адресами:

- Західна ЕС, Рівненські МЕМ, адреса: 33009, м. Рівне, вул. Млинівська, 19 у кількості 207 опор;

- Південно-Західна ЕС, Хмельницькі МЕМ, 30000, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Миру, 20а у кількості 55 опор.

У відповідності до абз. 3 п. 6.1. договору у разі неможливості для покупця прийняти продукцію, про це негайно повідомляється постачальник, і в подальшому поставка продукції здійснюється виключно після надання покупцем письмового повідомлення про його можливість прийняти продукцію, зокрема за погодженою сторонами адресою поставки, зазначеному покупцем одержувачу; постачальник повинен здійснити таку поставку (передачу) продукції протягом строку та за адресою згідно з зазначеним повідомленням.

30.03.2017 на адресу постачальника надійшов лист позивача №01/3335, у якому останній повідомив, що у Рівненських МЕМ відсутні площадки для складування повного обсягу продукції, поставка якої передбачена умовами договору поставки від 26.12.2016 №02-1/4734-16. У зв'язку з вищевикладеним, вам (відповідачеві) необхідно звернутись до служби департаменту закупівель ДП Національна енергетична компанія Укренерго щодо укладення додаткової угоди про продовження терміну поставки 50% від запланованого обсягу продукції протягом квітня 2017.

На підставі наведеного листа суд першої інстанції дійшов висновку про прострочення кредитора (позивача), оскільки останній відмовився приймати продукцію на Рівненських МЕМ та не виконав вимоги абз. 3 п. 6.1. договору, застосувавши до правовідносин сторін ч. 4 ст. 612 ЦК України, наслідком чого стало зменшення заявленого до стягнення розміру пені шляхом відповідного перерахунку. При цьому, як позивач, так і відповідач вважають, що судом першої інстанції надано невірну оцінку листу №01/3335 від 30.03.2017.

Місцевий господарський суд визначив, що відповідачем не було допущено прострочення поставки товару на Західну ЕС, Рівненські МЕМ за актами приймання-передачі від 03.04.2017 на суму 719959,80 грн., від 04.04.2017 на суму 719959,80 грн., від 11.04.2017 на суму 719959,80 грн.

Колегія суддів, проаналізувавши лист №01/3335 від 30.03.2017 в сукупності з матеріалами справи, з урахуванням умов договору, дійшла висновку про наступне.

По-перше, лист №01/3335 направлено позивачем відповідачеві 30.03.2017, тоді як кінцевий строк поставки продукції - до 13.03.2017. Отже, на момент направлення цього листа відповідачем вже допущено прострочення поставки продукції згідно з договором.

Відтак, відповідачем допущено істотне порушення умов договору поставки №02-1/4734-16 від 26.12.2016, оскільки позивач не отримав того, на що розраховував при укладенні договору, а саме поставку продукції у передбачений строк (до 13.03.2017).

По-друге, в листі №01/3335 викладено інформацію про неможливість складування повного обсягу продукції на Рівненських МЕМ станом на 30.03.2017 (дату складання листа), тоді як матеріали справи не містять відомостей про будь-які перешкоди відповідачу поставити продукцію у передбачений договором строк - з 12.01.2017 по 13.03.2017 включно.

Зі змісту наведеного можна дійти висновку, що позивач в період з 12.01.2017 по 13.03.2017 включно (погоджений строк поставки продукції) мав площадки для складування повного обсягу продукції, оскільки матеріали справи не містять жодних повідомлень позивачем відповідача про інше.

Однак, станом на 30.03.2017 міг і не мати таких площадок, оскільки зі змісту договору вбачається обов'язок позивача прийняти продукцію належним чином (на власні площадки в повному обсязі) саме в погоджений сторонами період поставки - з 12.01.2017 по 13.03.2017 включно.

По-третє, в листі №01/3335 позивачем викладено пропозицію щодо укладення додаткової угоди про продовження терміну поставки 50% від запланованого обсягу продукції протягом квітня 2017, що свідчить про намір позивача отримати продукцію вже після спливу кінцевого строку поставки.

При цьому, про погодження сторонами спору подальших поставок продукції для виконання договору щодо кількості продукції свідчить сам факт таких поставок вже після 14.03.2017 (відповідні акти приймання-передачі продукції).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом надано невірну оцінку листу №01/3335 від 30.03.2017 в сукупності з матеріалами справи, а тому застосування положень ч. 4 ст. 612 ЦК України до правовідносин сторін на підставі вказаного листа є безпідставним.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до п. 9.3 договору за порушення строків поставки постачальник сплачує покупцю згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України пеню у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) вартості продукції, строк поставки якої порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів Постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

З огляду на те, що пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання, позивач має право на нарахування пені за прострочення відповідачем строків поставки товару за договором.

День фактичного виконання зобов'язання не включається в період часу, за який нараховується пеня.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Зазначена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України №3-88гс11 від 09.04.2012 та є обов'язковою відповідно до приписів ст. 111-28 ГПК України.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань перед позивачем щодо строків поставки продукції, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача штрафу та пені.

Однак, місцевий господарський суд, необґрунтовано застосував до правовідносин сторін ч. 4 ст. 612 ЦК України і невірно визначив суму пені, яка підлягає стягненню з відповідача, внаслідок чого колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі №910/11247/17 шляхом викладення його резолютивної частини в іншій редакції.

При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки штрафу та пені, здійснені позивачем, та встановлено їх арифметичну правильність, а тому позовні вимог підлягають повному задоволенню.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі №910/11247/17. Однак, рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі №910/11247/17 підлягає зміні у зв'язку зі здійсненням невірних розрахунків суми пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичні інновації на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі №910/11247/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі №910/11247/17 змінити.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі №910/11247/17 викласти в наступній редакції:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичні інновації (04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 9, код ЄДРПОУ 39021866) на користь державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227) 654299,47 грн. пені, 715640,04 грн. штрафу та 20549,09 грн. витрат по сплаті судового збору .

4. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

О.М. Гаврилюк