Постанова

від 02.10.2017 по справі 910/6028/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2017 р. Справа№ 910/6028/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Разіної Т.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 02.10.2017

розглядаючи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 (повне рішення складено 17.07.2017)

у справі №910/6028/17 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпостач сервіс 2007"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

про стягнення 49 501,13 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі №910/6028/17 позов задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "АХА Страхування" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промпостач сервіс 2007" 47 559,13 грн. - суму страхового відшкодування, 513,64 грн. - пеня, 1 553,83 грн. - витрати по сплаті судового збору та 4750,00 грн. - витрати позивача на адвокатські послуги. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 в частині стягнення страхового відшкодування, штрафних санкцій та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В своїх доводах апелянт посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Чорна Л.В., Разіна Т.І. прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/6028/17 у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.09.2017, у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, для розгляду справи №910/6028/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Сулім В.В., Разіна Т.І.

Представником позивача на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ Промпостач Сервіс-2007 просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення - без змін.

28.09.2017, через канцелярію суду, представником позивача подано додаткові пояснення, які також долучено судом до матеріалів справи.

Представники відповідача приймали участь у судових засіданнях, в яких надавали свої пояснення та просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі №910/6028/17 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача приймали участь у судових засіданнях, в яких надавали свої пояснення та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі №910/6028/17 - без змін.

Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промпостач сервіс 2007" (страхувальник, вигодонабувач) та Приватним акціонерним товариством "Страхова Компанія "АХА Страхування" (страховик) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №89560а6зда від 12.08.2016 (далі - договір), за умовами якого відповідач зобов'язувався в разі настання страхового випадку виплатити страхове відшкодування на умовах договору страхувальнику, а позивач зобов'язувався сплатити страховий платіж на умовах, визначених договором та виконати інші умови договору.

Предметом договору є транспортний засіб "Volkswagen Touareg", реєстраційний номер АА0021МС.

Згідно з п. 9.2 договору до страхових ризиків відносяться збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП).

Пунктом 24 договору визначено, що ДТП - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, в результаті якої, зокрема, завдані матеріальні збитки: наїзд (удар) на рухомі чи нерухомі об'єкти.

Відповідно до п. 25.2.2 договору збитками внаслідок ДТП є будь-яке пошкодження або знищення транспортного засобу, його складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

Сторони визначили, що страховим випадком є виникнення пошкоджень транспортного засобу чи втрата транспортного засобу внаслідок однієї події, зазначеної у п. 25.2 договору.

Так, у листопаді 2016 року стався страховий випадок - ДТП за участю застрахованого позивачем транспортного засобу, в результаті якої останній отримав механічні пошкодження. У зв'язку із настанням вказаної події, експлуатант транспортного засобу зверталася до відповідача з повідомленням про настання страхового випадку з заявою про виплату страхового відшкодування. Проте, листом №12559/12ЦВ від 15.12.2016 відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, мотивуючи це тим, що на момент укладення договору заявлені 30.11.2016 пошкодження переднього бамперу автомобіля вже були, про що відповідача було повідомлено страховою компанією "Провідна". Внаслідок цього, відповідач заявив про відсутність підстав для кваліфікації даного випадку як страховий випадок та виплати страхового відшкодування.

В свою чергу, згідно з п.29.13. договору при пошкодженні ТЗ розмір збитків може бути визначений як вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, зокрема, виходячи з відновлення ТЗ на авторизованій СТО за вибором страхувальника.

Так, пошкоджений транспортний засіб був відновлений на авторизованій СТО - ТОВ Атлант-М Лепсе , відповідно до договору підряду з технічного обслуговування та ремонту автотранспорту від 14.12.2016.

Відповідно до акту виконаних робіт (наряд-замовлення) № 2310227080 (закрито 21.12.2016), вартість відновлювального ремонту (запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт) склала - 47559,13 грн.

Вказана сума була сплачена позивачем згідно з платіжним дорученням №269 від 15.12.2016 та №272 від 20.12.2016.

У зв'язку з цим Товариство з обмеженою відповідальністю "Промпостач сервіс 2007" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" суми страхового відшкодування за договором № 89560а6зда від 12.08.2016 добровільного страхування наземного транспорту Все включено в розмірі 49 501,13 грн. (з яких 1942,00 грн пені), оскільки вважає неправомірною відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 в частині стягнення страхового відшкодування і штрафних санкцій та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник між сторонами щодо порядку і розміру відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного страхування.

За змістом статті 980 ЦК, статті 4 Закону України Про страхування залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

Згідно з положеннями статті 999 ЦК і статей 6, 7 Закону України Про страхування за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

Частиною 1 статті 355 Господарського кодексу України передбачено, що об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами

Нормами статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний: протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 16 Закону України „Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, якими визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику (ст. 8 Закону України „Про страхування").

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний: протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Частиною 1 ст. 25 Закону України Про страхування передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За визначенням, страхового ризику, страхового випадку передбаченого договором є виникнення пошкоджень транспортного засобу чи втрата транспортного засобу внаслідок однієї події, зазначеної у п. 25.2 договору.

В даному випадку судом першої інстанції встановлено, що 30.11.2016 стався страховий випадок - ДТП з автомобілем "Volkswagen Touareg", д.р.н. АА0021МС, а саме, паркуючись пров. Киянівському у м. Києві вказана у договорі особа, яка допущена до керування, скоїла наїзд на бетонну клумбу, внаслідок чого було пошкоджено передній бампер автомобіля.

Зазначеною особою було здійснено усі передбачені договором дії, зокрема, надано повідомлення про страховий випадок відповідачеві.

Так, 02.12.2016 представником АТ "СК "АХА Страхування" було здійснено огляд автомобіля "Volkswagen Touareg", д.р.н. АА0021МС, за результатами якого було складено акт огляду транспортного засобу та встановлено, що він має наступні пошкодження: накладки арки колеса переднього правого, решітки переднього бамперу, направляючої переднього бамперу, повітропровіду переднього правого, бамперу переднього з правої сторони, накладки правої протитуманної фари, спойлера переднього бамперу, пошкодження переднього правого колеса.

Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, відповідач посилався на те, що на момент укладення договору заявлені 30.11.2016 пошкодження переднього бамперу автомобіля вже були, про що відповідача було повідомлено страховою компанією "Провідна". Однак, колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, з огляду на наступне.

Нормами ст. ст. 980, 982 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування). Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Приписами ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов'язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які ним обумовлюються.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на те, що заявлені позивачем пошкодження транспортного засобу вже були на момент укладеного між сторонами договору добровільного страхування (такі ж самі пошкодження передньої частини автомобіля мали місце в червні 2016 року, про що було повідомлено страховою компанією "Провідна" та яка здійснювала виплату за договором цивільно-правової відповідальності), як підстава для відмови у виплаті страхового відшкодування є не обґрунтованими, оскільки у відповідності до п.22 договору сторонами чітко було погоджено, що при огляді застрахованого транспортного засобу (відповідно до п. 21 договору, огляд відбувся - 09.08.2016) пошкодження - відсутні (том 1, арк. справи 15). Більш того, укладений сторонами договір добровільного страхування у судовому порядку повністю або частково недійсним не визнавався, посилання відповідача на те, що відсутність пошкоджень в договорі зазначено помилково жодними доказами не підтверджує.

Враховуючи наведене,колегія суддів приходить до висновку, що позивач в порядку, передбачених умовами договору сповістив про настання події, що має ознаки страхового випадку; вчасно повідомив компетентні органи; вчасно звернувся з повідомленням про настання страхового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування, про що не заперечується відповідачем. А те, що автомобіль, нібито, був пошкоджений до укладання договору №89560а6зда від 12.08.2016 спростовується пунктом 22 вказаного договору.

У разі настання страхового випадку, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування. Порушення страхувальником інших умов договору є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач безпідставно ухилився від виплати страхового відшкодування позивачу у зв'язку з настанням страхового випадку.

Таким чином, оскільки позивач оплатив вартість ремонту на спеціалізованому СТО в розмірі 47559,13 грн (що підтверджується матеріалами справи), а відповідачем, в свою чергу, не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами договору, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 47559,13 грн.

Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання позивач просить стягнути суд з відповідача пеню в розмірі 1942,00 грн за період з 15.12.2016 по 01.04.2017.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з п. 33.1. договору страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені в розмірі 0,01 % від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожний робочий день прострочення здійснення страхового відшкодування.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума стягнення з відповідача є обґрунтованою лише у розмірі 513,64 грн. пені (0,01 % від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожний робочий день прострочення здійснення страхового відшкодування).

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 15 000,00 грн. - витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження надання адвокатських послуг, позивачем долучено договір про надання правової допомоги №1/01 від 06.02.2017 року, укладений між позивачем та адвокатом Володарським В.Л., який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1078, виданому на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №5. В свою чергу, на підтвердження оплати послуг адвоката позивачем долучено платіжне доручення №311 від 15.02.2017.

Отже, враховуючи доведеність факту надання адвокатом адвокатських послуг позивачу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача витрати позивача на послуги адвоката в розмірі 4750,00 грн., а саме 10 %.

Крім того, колегії суддів звертає увагу, що висновки суду першої інстанції відповідають загальним принципам справедливості та розумності, а також основному змісту страхування (відновлення застрахованого об'єкта). Якщо страхувальник вчасно повідомив відповідача про страховий випадок (ДТП), то відповідач зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, навіть якщо мало місце порушення Правил дорожнього руху з боку водія позивача, інакше втрачається сенс страхування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 10.03.2011 у справі № 22/58.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі №910/6028/17 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким, що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі №910/6028/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі №910/6028/17 - без змін.

2. Матеріали справи №910/6028/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

Т.І. Разіна