Постанова

від 28.09.2017 по справі 916/868/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2017 р.Справа № 916/868/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Жекова В.І., Лавриненко Л.В.

(склад колегії суддів сформовано згідно з протоколами автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.09.2017р. та від 29.09.2017р.)

при секретарі - Васильєвій Л.О.

за участю представників:

Від позивача: Павленко А.І.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМЕРАЛД АВТО"

на рішення господарського суду Одеської області

від 19 червня 2017 року

у справі № 916/868/17

за позовом: Приватного підприємства "ЄВРО СЕРВІС ЮГ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМЕРАЛД АВТО"

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕЛЛ ОЙЛ ПРОДАКТС ЮКРЕЙН"

про стягнення 400 221 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Приватне підприємство "Євро Сервіс Юг" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕМЕРАЛД АВТО (далі - ТОВ ЕМЕРАЛД АВТО ) про стягнення неустойки в розмірі 400 221 грн. за невиконання господарського зобов'язання щодо повернення майна, отриманого у користування за угодою про безоплатне користування майном від 01.02.2013р., після того як ця угода втратила чинність.

ТОВ ЕМЕРАЛД АВТО не визнало позов посилаючись на те, що ніякі права та обов'язки за угодою про безоплатне користування майном від 01.02.2013р. до позивача не переходили. Крім того, відповідач заявив про застосування до пред'явлених вимог строку позовної давності відповідно до ст. ст. 258, 267 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.05.2017 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю ШЕЛЛ ОЙЛ ПРОДАКТС ЮКРЕЙН .

Рішенням господарського суду Одеської області від 19 червня 2017 року (суддя - Оборотова О.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ ЕМЕРАЛД АВТО на користь ПП „ЄВРО СЕРВІС ЮГ неустойку в розмірі 260 253 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3903,80 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ "ЕМЕРАЛД АВТО" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального права, а саме: ст. ст. 11, 512, 514, 551, 770, 827, 832 ЦК України, що призвело до постановлення неправомірного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги усі учасники судового процесу в порядку передбаченому ст. ст. 64, 98 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте відповідач і третя особа не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.02.2013 року між ТОВ „Шелл Ойл Продактс Юкрейн" (компанія „Шелл") та ТОВ ЕМЕРАЛД АВТО (СТО) було укладено угоду про безоплатне користування майном, за умовами якої відповідно до цієї угоди компанія „Шелл" передає, а СТО приймає в безоплатне строкове користування майно, перелік якого наведено у додатку 1 до цієї угоди. Додаток 1 є невід'ємною частиною цієї угоди. Строк безоплатного користування майном становить 5 років. Зазначений вище строк може бути продовжений за згодою сторін. СТО зобов'язане повернути компанії Шелл майно по закінченні строку безоплатного користування за цією угодою. Майно використовується виключно СТО та лише на території підприємства СТО, розташованого за адресою: м. Одеса, пр-т М. Жукова, 2. Сторони погоджуються з тим, що компанія „Шелл" має право вимагати повного або часткового повернення майна протягом строку, встановленого цілком на розсуд компанії „Шелл"; та/або надавати в розпорядження СТО додаткове майно. При цьому, в додаток 1 та додаток 2 вносяться відповідні поправки, що відображають таке повернення майна або передачу додаткового майна. Передача СТО додаткового майна, так само як і володіння, використання та управління, що здійснюється СТО по відношенню до такого майна, підпадають під дію всіх умов і положень цієї угоди. У випадку прийняття рішення компанії Шелл про повернення майна, сторони погоджуються з тим, що компанія Шелл надає СТО можливість протягом 120 календарних днів придбати обладнання за остаточною балансовою вартістю, про що сторони укладають відповідний договір купівлі - продажу (п.п. 1.1., 1.6., 1.8. угоди).

Відповідно до п.п. 2.2., 3.1. угоди СТО далі визнає та підтверджує, що СТО не має та не набуває прав власності на таке майно та будь-яких інших прав у зв'язку з цим майном, за винятком прав користування і володіння в межах, встановлених цією угодою. СТО використовує майно лише у зв'язку з реалізацією мастильних матеріалів компанії „Шелл". СТО та її службовці, агенти і представники виявляють належну турботу при використанні майна. СТО і її службовці, агенти і представники використовують майно за призначенням та забезпечують нормальну експлуатацію і повернення майна компанії „Шелл" в робочому стані з урахуванням нормального зносу. СТО допускає до експлуатації майна лише компетентних кваліфікованих службовців, агентів або представників. СТО дотримується положень всіх законодавчих та нормативних актів, що регламентують володіння, використання та експлуатацію майна.

Пунктом 9.3 угоди передбачено, що у разі несвоєчасного повернення СТО майна компанії Шелл , або особі, що зазначена компанією Шелл , у випадках, коли у СТО виник обов'язок по повернення майна відповідно до умов цієї угоди, компанія Шелл має право вимагати від СТО сплати штрафної неустойки в розмірі 0,15% від вартості майна, за кожний день прострочення.

Пунктом 10.8 угоди сторони встановили, що в усіх питаннях не врегульованих цією угодою сторони керуватимуться чинним законодавством України щодо договору позички.

Умовами пунктів 11.1., 11.2. та 11.3 угоди визначено, що ця угода набуває чинності від дати її підписання та діє впродовж 5 років або до виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою, в залежності від того, яка з цих подій відбулася раніше. Ця угода може бути припинена (розірвана) компанією достроково в односторонньому порядку при настанні хоча б одного з нижченаведених випадків: компанія „Шелл" звернеться до СТО з письмовою заявою про припинення дії угоди; у разі використання СТО майна в інших цілях, аніж це передбачено угодою; заподіяння збитку майну. При цьому, компанія „Шелл" повинна направити СТО письмове повідомлення про припинення (розірвання) цієї угоди. В такому випадку угода втрачає чинність через 120 календарних днів після одержання СТО зазначеного письмового повідомлення компанії „Шелл". У будь-якому разі негайно після припинення (розірвання) цієї угоди компанія „Шелл" має право повернення майна, доступу до нього та вивезення його з території СТО або іншим чином отримати під свій контроль усе майно, при цьому, СТО зобов'язана забезпечити можливість компанії „Шелл" або уповноваженій особі для такого повернення та вивозу майна компанією „Шелл", а також СТО в повному обсязі виконує вказівки компанії „Шелл", включаючи, крім іншого, вказівки щодо поводження з майном, забезпечення його захисту та перевезення.

Пунктом 11.4 угоди передбачено, що у разі несвоєчасного повернення СТО майна компанії Шелл або уповноваженій особі СТО зобов'язано сплатити компанії Шелл неустойку в розмірі 0,15% від вартості майна за кожний день прострочення без обмеження суми неустойки.

Згідно з п. 12.5. угоди, ця угода має обов'язкову силу і діє в інтересах правонаступників та цессіонаріїв сторін за умови, що СТО не має право переуступити будь-які свої права та зобов'язання за цією угодою без явно вираженої попередньої письмової згоди компанії „Шелл". СТО цим спеціально підтверджує, що компанія „Шелл" має право за погодженням із СТО переуступити цю угоду або будь-які права за нею будь-якій третій стороні.

Додатком 1 „Перелік майна, переданого в безоплатне користування" до цієї угоди, сторони визначили перелік майна, що передається в безоплатне користування ТОВ ЕМЕРАЛД АВТО , який складається з 88 найменувань обладнання на загальну суму 1 458 000 грн.

27.03.2013 року на виконання умов цієї угоди ТОВ „Шелл Ойл Продактс Юкрейн" фактично передало ТОВ ЕМЕРАЛД АВТО зазначене у додатку № 1 майно (обладнання) на загальну суму 1 458 000 грн., про що сторони підписали відповідний акт приймання - передачі майна, який є додатком 2 до цієї угоди.

Разом з тим, 01.09.2015 року між ТОВ "Шелл Ойл Продактс Юкрейн" як продавцем та ПП "Євро Сервіс Юг" як покупцем було укладено договір купівлі - продажу, відповідно до якого право власності на обладнання, що знаходиться у користуванні ТОВ "ЕМЕРАЛД АВТО" з 01 жовтня 2015 року перейшло до ПП "Євро Сервіс Юг", що підтверджується актом приймання - передачі від 01.10.2015 року. При цьому, що доказів недійсності вказаного договору або оспорювання його відповідачем суду не надано. Відтак він є діючим та чинним.

05.10.2015 року ТОВ "Шелл Ойл Продактс Юкрейн" направило ТОВ "ЕМЕРАЛД АВТО" заяву № 151/15 від 25.09.2015 року про розірвання Угоди укладеної 01.02.2013 року із відповідачем та повідомило про те, що майно тепер належить новому власнику - ПП "Євро Сервіс Юг". Доказом надходження до відповідача вказаної заяви є повідомлення відділення поштового зв'язку про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке було вручено 08.10.2015 року, про що свідчить відповідна відмітка на повідомленні.

12.11.2015 року позивач звернувся до відповідача з листом №45/78 від 11 листопада 2015 року, у якому висловив бажання провести інвентаризацію та огляд майна, яке знаходиться у користуванні відповідача. Проте, відповідач відмовив позивачеві у праві доступу до обладнання, про що позивачем було складено відповідний Акт про не допуск до проведення інвентаризації та огляду майна від 19.11.2015 року.

25.01.2016 року позивач направив на адресу відповідача лист № 45/93 від 22 січня 2016 року, в якому нагадав відповідачу про те, що Угода від 01.02.2013р. втрачає чинність через 120 календарних днів після одержання ТОВ "ЕМЕРАЛД АВТО" письмового повідомлення від ТОВ "Шелл Ойл Продактс Юкрейн", а саме 06 лютого 2016 року. Проте, відповідач не надав можливості представникам позивача отримати доступ до майна та вивезти його з території відповідача, про що складено 2 Акти про не допуск до майна від 08.02.2016 року та від 09.02.2016 року, які було надіслано відповідачу 17.02.2016 року. Вищезазначені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.05.2016 року у справі № 6916/573/16, яке набрало законної сили, зобов'язано ТОВ "ЕМЕРАЛД АВТО" передати Приватному підприємству "Євро Сервіс Юг" за актом приймання-передачі майно, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, пр.-т Маршала Жукова, 2, у стані, в якому це майно було одержане, з урахуванням нормального зносу, а також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМЕРАЛД АВТО" на користь Приватного підприємства "Євро Сервіс Юг" сплачений судовий збір у розмірі 21 870 грн.

Вказаним судовим рішенням встановлено наступні обставини: 01 жовтня 2015 року право власності на обладнання перейшло до ПП ЄВРО СЕРВІС ЮГ ; до позивача перейшли всі права та обов'язки позичкодавця (ТОВ ІІІЕЛЛ ОЙЛ ЮКРЕЙН ) за угодою від 01.02.2013р.; згідно з п. 11.2. угоди майно має бути повернуте власнику негайно після розірвання угоди. Проте до цього часу ТОВ ЕМЕРАЛД АВТО не дало змоги представникам ПП ЕВРО СЕРВІС ЮГ отримати доступ до майна та вивезти його з території ТОВ ЕМЕРАЛД АВТО ; ТОВ ЕМЕРАЛД АВТО не здійснило жодних дій щодо самостійного повернення майна власнику, чим порушило умови угоди та приписи діючого законодавства; угода від 01.02.2013р. втратила чинність 06.02.2016 року; відповідач безпідставно створює перешкоди позивачеві у користуванні його майном, яке є власністю позивача за договором купівлі - продажу від 01.09.2015р.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної процесуальної норми, неодмінною умовою її застосування є, зокрема, участь тих самих осіб, як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні обставини, що мають значення для справи, що розглядається.

Вищевказані обставини встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, у справі де брали участь ПП ЕВРО СЕРВІС ЮГ та ТОВ ЕМЕРАЛД АВТО , а тому вони не повинні доводитися знову у даній справі.

Преюдиціальні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення одним з основоположних аспектів верховенства права принципу юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Проте, відповідач до теперішнього часу вказане рішення господарського суду Одеської області від 16.05.2016 року у справі № 916/573/16 не виконав, спірне майно позивачеві не передав, що підтверджується зверненнями державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області та директора ПП ЕВРО СЕРВІС ЮГ до правоохоронних органів про притягнення директора ТОВ ЕМЕРАЛД АВТО до кримінальної відповідальності згідно із ст. 382 КК України за невиконання рішення суду, у зв'язку з чим позивач й звернувся до господарського суду з даним позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Як вже було зазначено вище пунктом 10.8 угоди від 01.02.2013 року передбачено, що в усіх питаннях не врегульованих цією угодою сторони керуватимуться чинним законодавством України щодо договору позички.

Відповідно до ч.1 ст.827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Згідно з ч. 1 ст. 832 ЦК України позичкодавець має право на відчуження речі, яка передана ним у користування. До набувача речі переходять права та обов'язки позичкодавця.

Статтею 836 ЦК України врегульовано, що якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків. Заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що оскільки ТОВ „ШЕЛ ОЙЛ ПРОДАКТС ЮКРЕЙН не було дотримано положень п. 12.5. угоди від 01.02.2013р. щодо погодження із СТО переуступлення прав за цією угодою будь - якій третій стороні, то ніякі права і обов'язки за угодою до позивача не переходили, а отже позивач не набув права вимагати стягнення штрафних санкцій.

Однак, судом першої інстанції правомірно визнано такі твердження безпідставними, оскільки статтею 512 ЦК України встановлено наступні підстави заміни кредитора у зобов'язанні:

- передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

- правонаступництва;

- виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

- виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Судом установлено, що підставою позовних вимог ПП ЄВРО СЕРВІС ЮГ є не відступлення на його користь прав за угодою, а перехід до позивача права власності на спірне майно, як підстава для переходу до нього прав та обов'язків ТОВ ШЕЛ ОЙЛ ПРОДАКТС ЮКРЕЙН за угодою - правонаступництво у разі зміни власника речі.

Угодою про безоплатне користування майном від 01.02.2013 року ТОВ ЕМЕРАЛД АВТО та ТОВ ШЕЛ ОЙЛ ПРОДАКТС ЮКРЕЙН встановили взаємний перелік прав та обов'язків щодо спірного майна, порядку його використання та повернення, а також заходи щодо забезпечення виконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому, як вже було зазначено вище, пунктом 10.8 угоди від 01.02.2013 року передбачено, що в усіх питаннях не врегульованих цією угодою сторони керуватимуться чинним законодавством України щодо договору позички, а тому викладене в апеляційній скарзі твердження скаржника про те, що норми ст. ст. 827, 770, 832 ЦК України які регулюють договір позички не підлягають застосуванню до виниклих між сторонами правовідносин, є неспроможним.

Відповідно до ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Згідно з ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавдя.

Відповідно до ст. 832. ЦК України позичкодавець має право на відчуження речі, яка передана ним у користування. До набувача речі переходять права та обов'язки позичкодавця.

Отже, враховуючи вищевикладене, позивач набув права та обов'язків ТОВ ШЕЛ ОЙЛ ПРОДАКТС ЮКРЕЙН за угодою внаслідок правонаступництва у разі зміни власника речі.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з 01.10.2015р. до ПП ЄВРО СЕРВІС ЮГ перейшло право власності на спірне майно, а разом з переходом права власності до позивача перейшли права та обов'язки ТОВ ШЕЛ ОЙЛ ПРОДАКТС ЮКРЕЙН як позичкодавця за угодою, в обсязі, що існували у ТОВ ШЕЛ ОЙЛ ПРОДАКТС ЮКРЕЙН станом на 01.10.2015 року, враховуючи умову щодо можливості стягнення неустойки у разі несвоєчасного повернення майна (п.п. 9.3., 11.4.1. угоди).

Передбачена п. 12.5 угоди умова про те, що компанія „Шелл" має право за погодженням із СТО переуступити цю угоду або будь-які права за нею будь-якій третій стороні, не може вважатися обмеженням права власності ТОВ "Шелл Ойл Продактс Юкрейн" на розпорядження власним майном, оскільки переуступка права та набуття права власності не є тотожними поняттями, а зміст цього пункту свідчить про те, що сторони обумовили лише подальші правовідносини у випадку наявності у правоволодільця за угодою наміру відступити свої права третій особі саме за цією угодою. А тому доводи скаржника в цій частині не приймаються апеляційним судом до уваги.

Таким чином, судом апеляційної інстанції установлено, що відповідач не спростовуючи факту отримання від ТОВ ШЕЛ ОЙЛ ПРОДАКТС ЮКРЕЙН у безоплатне строкове користування майна на підставі угоди від 01.02.2013р., перелік якого наведено у додатку № 1 до цієї угоди, не надав суду належних доказів повернення цього майна власнику ПП ЄВРО СЕРВІС ЮГ після того, як ця угода втратила чинність 06.02.2016 року, тобто через 120 календарних днів з дати отримання відповідачем заяви від 25.09.2015р. № 151/15 від ТОВ ШЕЛ ОЙЛ ПРОДАКТС ЮКРЕЙН (п.п. 1.8, 11.2 угоди).

Як вже було зазначено вище, п.п. 9.3 та 11.4 угоди від 01.02.2013р. передбачено, що у разі несвоєчасного повернення СТО майна компанії Шелл , або особі, що зазначена компанією Шелл , у випадках, коли у СТО виник обов'язок по повернення майна відповідно до умов цієї угоди, компанія Шелл має право вимагати від СТО сплати штрафної неустойки в розмірі 0,15% від вартості майна, за кожний день прострочення. У разі несвоєчасного повернення СТО майна компанії Шелл або уповноваженій особі СТО зобов'язано сплатити компанії Шелл неустойку в розмірі 0,15% від вартості майна за кожний день прострочення без обмеження суми неустойки.

За невиконання свого обов'язку щодо повернення майна після втрати угодою чинності позивач на підставі п.п. 9.3 та 11.4 угоди від 01.02.2013р. нарахував відповідачеві неустойку у розмірі 400 221 грн. за період з 07.02.2016р. по 07.08.2016р.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і договір є обов'язковим до виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, оскільки факт порушення встановленого умовами угоди строку виконання зобов'язання щодо повернення майна з боку відповідача є встановленим, і останнім не заперечується, то, відповідно, і вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки є обґрунтованою.

Разом з тим, відповідач звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності до пред'явлених вимог.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач звернувся до господарського суду з даним позовом 11.04.2017 року, що вбачається з відмітки канцелярії суду на першому аркуші позовної заяви.

Таким чином, правильним є висновок місцевого суду про те, що з відповідача підлягає стягненню неустойка за період прострочення з 11.04.2016р. по 07.08.2016р. в сумі 260 253 грн., згідно з обчисленим судом розрахунком, який відповідачем не спростований як в цілому, так і за його складовими.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для частково задоволення позову.

Твердження скаржника про те, що невиконання ТОВ ЕМЕРАЛД АВТО рішення господарського суду Одеської області від 16.05.2016р. у справі № 916/573/16 обумовлено об'єктивними причинами, а саме необхідністю проведення на підприємстві інвентаризації майна з метою відокремлення обладнання переданого за угодою у безоплатне користування, апеляційним судом відхиляється як безпідставне, оскільки з моменту втрати угодою чинності, тобто з 06.02.2016 року, у відповідача було достатньо часу для проведення такої інвентаризації.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Проте, відповідачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, з огляду на те, що спірне обладнання, передане відповідачеві у безоплатне користування за угодою від 01.02.2013р., до теперішнього часу останнім позивачу не повернуто, що завдає позивачу збитки.

Твердження скаржника, що заявлена до стягнення пеня за неповернення майна більш ніж в шість разів перевищує вартість самого майна та не відповідає принципам розумності і справедливості, колегія суддів не бере до уваги, оскільки судом установлено, що загальна вартість майна, переданого відповідачеві в безоплатне користування за актом приймання - передачі від 27.03.2013 року, складає 1 458 000 грн.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 19 червня 2017 року у справі № 916/868/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМЕРАЛД АВТО" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Жеков В.І.

Лавриненко Л.В.