Окрема думка

від 28.09.2017 по справі 909/46/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ОКРЕМА ДУМКА

"28" вересня 2017 р. Справа № 909/46/17

Згідно ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Відповідно до ст.ст. 14, ч.1 та ч.4 ст.61 Закону України "Про освіту" визначено, що місцеві органи державної влади та місцевого самоврядування, зокрема, забезпечують розвиток мережі навчальних закладів та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріально-технічної бази та господарське обслуговування.

Фінансування державних закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведених правових норм, в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів, законом передбачається можливість залучати у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Одночасно необхідно зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

При цьому, у підпункті 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" від 27.08.2010 р. №796 вказано, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

У матеріалах справи достатньо належних та допустимих доказів, які підтверджують обставини, зазначені третім відповідачем - Єзупільською селищною радою про те, що спірне приміщення не використовується у навчально-виховному процесі, запроектоване під кінопроекційну, а враховуючи розвиток технологій, потреба у такій відпала оскільки у школі існує в іншому приміщенні мультимедійний центр. Окрім цього, у спірному приміщенні відсутні вікна і вихід із нього у двір, а не у внутрішні приміщення школи.

Враховуючи вищезазначене, суддя колегії (автор окремої думки) погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що наведені норми законодавства (ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту" та підпункт 2 п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010 р. необхідно застосовувати у нормативному поєднанні, які в своїй сукупності становлять нормативно-правову базу для реалізації питань оренди державного та комунального майна в спірному випадку.

Таким чином, чинне законодавство дозволяє передачу в оренду окремого індивідуально визначеного майна, що входить до складу об'єкта освіти, як цілісного майнового комплексу, а саме: приміщень, споруд та обладнання навчальних закладів, що тимчасово не використовуються у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності за умови, якщо це не погіршує соціально-побутових умов колективу відповідного навчального закладу.

При цьому враховується, що саме наявність та доведеність існування обставин погіршення соціально-побутових умов колективу відповідного навчального закладу, в силу ст. 33 ГПК України, лежить на прокуророві як позивачу, про що, будь-які відомості у матеріалах справи, - відсутні.

За таких обставин, приходжу до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, та відповідно позову прокурора, а враховуючи те, що більшість членів судової колегії прийшла до протилежного висновку, наявність підстав для письмового висловлення (складання) відповідно до ст.ст. 82, 99 ГПК України, окремої думки.

Суддя судової колегії О.І.Матущак