Ухвала

від 02.10.2017 по справі 346/1485/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/1485/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1384/2017

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Беркещук Б. Б.

Суддя-доповідач Мелінишин

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Максюти І.О., Томин О.О.

за участю секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Обслуговуючий кооператив Чорновола , управління Держгеокадастру у ОСОБА_2 районі, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_2 міської ради від 18 лютого 2016 року №245-5/2016 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 21 липня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом, уточнивши його в подальшому, до ОСОБА_2 міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Обслуговуючий кооператив Чорновола про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_2 міської ради від 18 лютого 2016 року №245-5/2016.

Ухвалами Коломийського міськрайонного суду від 19 квітня 2016 року та від 29 червня 2017 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено відповідно управління Держгеокадастру у ОСОБА_2 районі та Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 21 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказане рішення представник ОСОБА_1- ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує, що суд безпідставно відмовив у задоволенні її позову, оскільки не врахував, що рішення ради прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України щодо питання цільового призначення земель, передачі земельної ділянки в оренду, основ містобудування та містобудівної діяльності тощо.

Спірна земельна ділянка перебувала в запасі міської ради і згідно ст. 134 ЗК України питання її оренди повинно було вирішуватися на земельних торгах. Позивач мала намір прийняти участь у земельних торгах, тому передача цієї ділянки в оренду ОК Чорновола порушує її законний інтерес. За захистом свого, охоронюваного законом інтересу, а саме прагнення у законний спосіб, отримати у власність вільну земельну ділянку вона і звернулася до суду.

Поза увагою суду залишилася та обставина, що обслуговуючий кооператив Чорновола став власником тільки будинку по вул. Чорновола, 27, який знаходиться на земельній ділянці площею 221 кв.м., що повністю підтверджується матеріалами інвентарної справи. Разом з тим, як видно з проекту землеустрою земельна ділянка площею 0,0622 га, яка також передана ОК Чорновола , є вільною і власникам будинку № 27 не належала. Відповідно в ході розгляду справи встановлено, що жодних рішень чи документів, які б свідчили про виділення попереднім власникам будинку № 25 та будинку № 27 по вул. Чорновола спірної земельної ділянки, а тим більше площею 836 кв.м., не існує.

А відтак, оскільки земельна ділянка площею 622 кв.м. є вільною, на ній немає жодної будівлі, в т.ч. належної ОК, вона повинна була бути предметом земельних торгів. Крім того, обслуговуючий кооператив набув у власність тільки офісні приміщення багатоквартирного будинку, що виключає перехід до нього права власності чи права користування земельною ділянкою. При цьому судом неправильно застосовано норми ст. 120 ЗК та ст.377 ЦК України щодо автоматичного переходу права користування чи права власності на земельну ділянку, оскільки такі не застосовуються при посвідченні договорів відчуження квартир. Відповідно не можуть бути правовою підставою для набуття у власність чи користування земельної ділянки, на якій знаходяться набуті квартири.

На думку апелянта необґрунтованим є також висновок місцевого суду про те, що до ОК Чорновола увійшли деякі власники квартир і приміщень будинку по вул. Чорновола, 27 та по вул. Чорновола, 25, що передбачає перехід до нього права користування земельною ділянкою, закріпленою за цими будинками.

Згідно розділу 13 Статуту ОК Чорновола його майном є майно, добровільно передане його членами; кооператив є власником будівель, споруд, грошових коштів та майнових внесків його членів, а також майна придбаного на підставах, не заборонених законом. Водночас матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували передачу власниками приміщень по вул. Чорновола, 25 при входженні до кооперативу останньому у власність чи користування земельної ділянки, закріпленої за цим будинком. Аналогічно як і доказів на підтвердження наявності в членів кооперативу на праві власності чи на праві користування частиною цієї земельної ділянки.

А отже, право власності чи право користування на спірну земельну ділянку до кооперативу Чорновола не перейшло. Тому безпідставним є застосування до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 134 ЗК, оскільки не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) лише земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Апелянт вважає також неправильним висновок суду щодо виникнення в ОК Чорновола права на оформлення земельної ділянки на підставі ст. 42 Земельного кодексу як юридичної особи, яка здійснює управління будинками по вул. ОСОБА_4, 25,27. При цьому будь-який договір на управління будинком №25 по вул. ОСОБА_4 між його співвласниками та кооперативом не укладався.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються співвласниками. З огляду на це земельні ділянки прибудинкових територій у разі приватизації всіх квартир (як то в будинку по вул. Чорновола, 25) можуть передаватися лише такому об'єднанню співвласників.

Тому за відсутності об'єднання співвласників та за відсутності землевпорядної документації, яка б свідчила про те, що спірна земельна ділянка відноситься до прибудинкової території якогось будинку, така є вільною, про що і було вказано в проекті землеустрою. А отже, така повинна була б передаватися в оренду за конкурсом.

Всіх цих обставин суд першої інстанції до уваги не взяв та прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні її позову.

Крім того, оскаржуване рішення суперечить судовій практиці Європейського суду та рішенню Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №1-10/2004.

З цих підстав просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 доводи скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Обслуговуючого кооперативу Чорновола доводів скарги не визнала посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області в судове засідання не з'явились повторно будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає розглядові справи в їх відсутності.

Вислухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, розглянувши звернення ОК Чорновола , графічні матеріали місця розташування земельної ділянки, пропозиції постійної комісії з питань екології, використання земель, природних ресурсів та регулювання земельних відносин, ОСОБА_2 міська рада 21 січня 2016 року прийняла рішення №189-4/2016 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. В.Чорновола . Згідно п.1 цього рішення радою надано дозвіл ОК Чорновола на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 836,0 кв.м. на вул. ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку за рахунок земель міської ради (а.с.197 т.1).

В подальшому рішенням №245-5/2016 року сесії ОСОБА_2 міської ради від 18 лютого 2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в оренду обслуговуючому кооперативу Чорновола земельну ділянку площею 836,0 кв.м. на вул. ОСОБА_4 (кадастровий номер 2610600000:18:001:0171) терміном оренди 5 років для будівництва і обслуговування багатоквартирного будинку за рахунок земель міської ради з встановленням орендної плати відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України, Положення про оренду земельних ділянок у м. Коломия та порядок розрахунку орендної плати на земельні ділянки (а.с.199 т.1).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що наведені позивачем обставини не обґрунтовують необхідності захисту її права - порушеного, невизнаного чи оспореного. Крім того, оскаржуване рішення міської ради прийнято в межах повноважень, передбачених ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та відповідно до вимог ст.ст. 12, 93, 123, 125, 186-1 ЗК України.

ОСОБА_6 висновки ґрунтуються на вимогах закону та відповідають встановленим обставинам справи, а тому колегія суддів погоджується з ними виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 покликалась на те, що спірна земельна ділянка перебувала в запасі міської ради, була вільною і згідно ст. 134 ЗК України питання її оренди повинно було вирішуватися на земельних торгах. Оскільки вона мала бажання взяти участь у земельних торгах, то передача цієї ділянки в оренду ОК Чорновола порушує її законний інтерес.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За приписами ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (ст. 4 ЦПК).

Ч. 1 ст. 16 ЦК України визначено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому в законодавчих актах не дається визначення інтересу. Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

З урахуванням наведених вище норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Відповідно суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Однак, позивачем не доведено, що оскаржуване рішення міської ради порушує її права чи інтереси, що виникають із земельних відносин.

Так, відповідно до листа Прикарпатської регіональної товарної біржі №11 від 16 березня 2016 року товарна біржа є єдиною структурою, яка проводила земельні торги в м. Коломия з 2000 року по день видачі довідки. За цей період земельна ділянка, за адресою вул. ОСОБА_4 (біля будинку №27) на аукціон не виставлялась (а.с.35).

Крім того, як вбачається із матеріалів справи на спірній земельній ділянці розташовані будинки №25 та №27, за якими закріплено земельні ділянки відповідно площею 713,43 кв.м та 218,74 кв.м. Наведена обставина підтверджується копією рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради від 23 квітня 1953 року, яким дозволено зареєструвати за будинками № 25 та №27 по вул. Леніна (змінено на вул. ОСОБА_4) право користування вказаними земельними ділянками. Також зазначено, що реєстрацію земельних ділянок на право користування покладено на міжміське бюро технічної інвентаризації (а.с.153 т.1).

Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи №2391 на будинок №25 по вул. Чорновола в м. Коломия за цим будинком зареєстровано земельну ділянку загальною площею 713,43 кв.м., з яких - 363,7 кв.м. - під будівлями (з них - 264,10 кв.м. під житловими). Із матеріалів інвентаризаційної справи №2393 на будинок №27 видно, що за ним зареєстровано земельну ділянку площею 221,00 кв.м. - під жилим будинком. Матеріали цих інвентаризаційних справ оглянуто в засіданні міськрайонного суду, копії відповідно долучено до матеріалів справи (а.с.23-24,25-26 т.2).

Також, як підтверджується кадастровим планом спірної земельної ділянки, виготовленим під час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, будинки №25 та №27 є прилеглими.

З'ясовано, що згідно з протоколами №№ 4,5,7,8 загальних зборів засновників (членів) ОК Чорновола від 9 грудня 2015 року власники приміщень будинку №27 як члени кооперативу внесли своє майно в якості пайових внесків до пайового фонду кооперативу. Відповідно ОК Чорновола став власником: квартири №2, нежитлового приміщення загальною площею 37,5 кв.м по вул. Чорновола, 27; нежитлового приміщення, загальною площею 27,6 кв.м. по вул. Чорновола, 27/3; нежитлового приміщення (приміщення №1), нежитлового приміщення (приміщення №2), по вул. Чорновола 27/4, що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.76,79-109, 142,146 т.1).

Також членами згаданого кооперативу є власники нерухомого майна - будинку №25 по вул. Чорновола. Із змісту протоколу №9 загальних зборів засновників (членів) ОК Чорновола від 10 грудня 2015 року, долученого в засіданні апеляційного суду, вбачається, що в члени кооперативу прийнято ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_9, які проживають та є власниками відповідно квартири №4, №5 та нежитлового приміщення в будинку №25 по вул. Чорновола.

Відтак, доводи апелянта про те, що власники нерухомого майна будинку №25 не є членами обслуговуючого кооперативу не заслуговують на увагу.

В силу положень ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 134 ЗК України підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Відтак, продаж на конкурентних засадах прав на спірну земельну ділянку суперечитиме ч. 2 ст. 134 ЗК України.

Також, зі змісту листа управління захисту економіки в Івано-Франківській області від 18 квітня 2016 року №АН-3/39-108/02-2016 року перевіркою встановлено, що відведення земельної ділянки в оренду ОК Чорновола площею 836,0 кв.м. по вул. Чорновола, 27 для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку проведено на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством з дотриманням вимог ст.ст. 118, 123, 151 ЗК України. А відповідно, що передача в оренду кооперативу спірної земельної ділянки без проведення земельних торгів здійснена в рамках чинного законодавства (а.с. 150-152).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного переконання про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

При цьому колегія суддів також враховує, що відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Разом з тим, за твердженнями ЄСПЛ для того, щоб п. 1 ст. 6 Конвенції міг бути застосований у його цивільній частині, необхідна наявність спору щодо права як такого, що визнане у внутрішньому законодавстві. Йдеться про реальний та серйозний спір; він повинен стосуватися як самого права, так і його різновидів або моделей застосування. Крім цього, предмет провадження повинен напряму стосуватися відповідного права цивільного характеру.

З огляду на це неспроможними є посилання апелянта на невідповідність рішення місцевого суду практиці Європейського суду з прав людини.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Фактично всі доводи апелянта зводяться до переоцінки доказів. Будь-яких інших доказів, які б вказували на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права апелянтом не надано, як і доказів, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відхилити, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 21 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: І.О. Максюта

ОСОБА_10