Рішення

від 08.12.2011 по справі 2-1443/11

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Лисичанський міський суд Луганської області

м. Лисичанськ, вул. Штейгерська, 38, 93100, (06451) 7-30-92

2-1443/11

Р І ШЕ Н Н Я

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

08 грудня 2011 року Лисичанський міський суд Луганської області

в складі: головуючої судді Чернобривко Л.Б.

при секретарі Дьоміновій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Луганськ-Авто до ОСОБА_1 про стягнення суми,

встановив:

позивач звернуся з позовом до відповідача про стягнення суми, посилаючись на те, що згідно наказу № 1/1 ПР від04.01.2010 року відповідач працював в ПАО Луганськ-Авто майстром з ТО та ремонту автомобілів. 02.12.2010 року згідно видаткової накладеної № РН-000194 ПАО Луганськ-Авто зі складу йому було видано запасних частин на загальну суму 9692грн.12 коп. , про що свідчить йогопідпис на видатковій накладній № РН-0000194 від 02.12.2010 року. Відповідно службової записки від 15.12.2010 року відповідач зобов язався виплатити заборгованість по накладній в строк до 28.02.2011 року, але згідно пояснювальної записки не має можливості сплатити існуючу заборгованості з причин низької заробітної плати. Посилаючись на те, що між сторонами був укладений договір купівлі-пролажу, позивач просив стягнути з відповідача 9692грн.12 коп. та судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі. У своїх обставина посилався на обставини, викладені у позовній заяві , про що надав суду відповідні докази. Доповнив, що з відповідачем був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Договір купівлі-продажу відсутній, але про те, що відповідач взяв деталей на суму 9692грн.12 коп. , свідчить його підпис в накладній. Він брав зі складу деталі, не звітував, на які автомашини він їх встановлював, документи відсутні.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, просив в його задоволені відмовити, посилався на те, що він працював з 03.07.2006 року інженером по гарантії, потім переведений фахівцем з гарантії та сервісу, у лютому 2010 року переведений майстром ТО та ремонту автомобілів. В автомашинах, які приїздили до ПАТ Луганськ-Авто та перебували на гарантії, він повинен був перевірити чи дійсно запчастини прийшли в негодність, взяти зі складу нові деталі, передати слюсарю, який безпосередньо встановлював деталі на автомашину. При цьому , старі запчастини переносив до ізолятору браку, де вони зберігались, доки він працював у відповідача. Він сам брав деталі, списував ці деталі, оприходував їх , бо відповідав за ізолятор браку, але це ніде не записувалось. Службову записку він не підписував. Йому було запропоновано оплатити суму, посилаючись на видану накладну. Договору не було. 10-11 вересня 2010 року він звільнився з роботи, бо народилась дитина, а зарплата у позивача 300 грн. Оскільки він працював майстром ТО та ТР в його обов язок не входило списання замінених деталей, отримані деталі він ставив на авто, старі складав в ізолятор браку. Перед звільненням було проведено інвентаризацію ізолятору браку комісією з Луганська, складений акт. Він був присутнім при проведенні перевірки, підписував акт.

Суд досліджує надані докази:

Копія видаткової накладної від 02.12.2010 року, копія доповідної, копія пояснювальної , копія заяви, копія договору про повну матеріальну відповідальність від 03.07.2006 року інженера по гарантії, копія трудової книжки, копія посадової інструкції майстра сервісного цеху, копія посадової інструкції спеціаліста по гарантії та сервісу, довідка про середню заробітну плату, копія опису наявності запчастин в ізоляторі браку, копія наказу 12- від 02.03.2009 року.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показав суду, що він працює менеджером з продажу запчастин з 2009 року разом з відповідачем. Мінчонок брав запчастини зі складу , з дозволу директора, які ставились на автомашини, які знаходились на гарантії. Він працював на складі, тому Мінчонок іноді приносив вимогу на запчастину, іноді усно просив видати запчастину, для чого розбилось переміщення по комп'ютеру поформі 1С , тобто деталі списувались зі складу. Він видавав деталі, а куди їх потім ставив Мінчонок не знає. Провівши декілька переміщень, він розбив роз печатку, де Мінчонок розписував за отримані ним деталі. У жовтні 2009 року проводили перевірку, у половину документів була відсутня підпис Мінчонок, деталі видавали під чесне слово.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, свідка, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач з 03.07.2006 року працював у відповідача інженером по гарантії , потім переведений фахівцем з гарантії та сервісу, з 02.03.2009 року переведений майстром ТО та ремонту автомобілів з обов язком ведення гарантійного ремонту, відповідального за електро та газове господарством, охорону праці та земельних ресурсів ( а.с.28-29,46-47).

З відповідачем був укладений договір про повну матеріальну відповідальність від 03.07.2006 року як інженером по гарантії ( а.с.32).

З посадової інструкції майстра сервісного цеху ( а.с.33-36)вбачається, що він несе відповідальність за нанесення матеріального збитку філії Лисичанськ-Авто в рамах, визначених діючим законодавством - цивільним та про працю України, але договір про матеріальну відповідальність з ним не укладався.

Представником позивача суду не наданий договір купівлі-продажу, на який він посилається в позовній заяві, а є тільки посилання , що відповідачем отримано по видатковій накладній деталей на суму 9692грн.12 коп. Із наданої копії описку ізолятору браку не вбачається чи завдана шкода діями відповідача позивачу. Якщо завдана, не вказаний її розмір. З наданих документів суд вважає, що відповідальність позивача повинна виходити з трудових правовідносин, які були між сторонами, але оскільки таке питання у позові відсутнє, суд не може вийти за рамки позовних вимог. Договір купівлі-продажу між сторонами, оформлений належним чином, суду не наданий, а надана видаткова накладна не є таким договором. Тому суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

Па підставі ст. 655 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 212-215, 218 ЦПК України,

вирішив:

У задоволені позову Публічного акціонерного товариства Луганськ-Авто до ОСОБА_1 про стягнення суми відмовити за небгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Лисичанський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: