Постанова

від 26.09.2017 по справі 804/5411/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 р. Справа № 804/5411/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКоренева А.О. при секретаріМосесові А.Р. за участю: представника позивача - Єрохіної Н.О. представника позивача - Корнєва Є.О. представника відповідача - Синявського І.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіка" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю Авіка звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просили визнати протиправним та скасувати видане Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення від 08.08.2017 року № 0011261404, відповідно до якого з ТОВ АВІКА підлягає стягненню сума 21 053716,50 грн., з них: 14 035 811 грн. - за основним платежем (податок на додану вартість), 7 017 905,50 грн. - штрафних санкцій.

В обґрунтування позову посилались на те, що в період з 11.05.2017 р. по 14.06.2017 р. посадовими особами Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області, на підставі наказу від 04.05.2017 № 2337-п, була проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю АВІКА з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016р. по теперішній час. За результатами вказаної перевірки було складено Акт від 21.06.2017 року № 6657/04-36-14-16-08/31762033. Під час виїзної планової перевірки, на думку податкового органу, встановлено порушення п. 189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено ПДВ на суму 14 035 811 грн., у т.ч. за травень 2017 р. на суму 14 035 811 грн. За результатами перевірки 08 серпня 2017 року Відповідачем видано податкове повідомлення-рішення №0011261404, відповідно до якого з ТОВ АВІКА підлягає стягненню сума 21053716,50 грн., з них: 14035811 грн. - за основним платежем (податок на додану вартість), 7017905,50 грн. - штрафна санкція. Крім того, позивач зазначив, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень, не надано право щодо встановлення в актах перевірки висновків про якість та стан матеріальних цінностей (продуктів харчування), а також про умови зберігання їх згідно ДСТУ, при перевірці їх господарської діяльності. Жодним законом України на органи податкової служби не покладається повноважень щодо здійснення контролю державного нагляду щодо безпечності та окремих показників якості харчових продуктів. З огляду на зазначене, податковий орган привласнив собі неналежні повноваження з приводу оцінки та висновків щодо порушення термінів та норм зберігання матеріальних цінностей (продуктів харчування). Позивач вважає, що усі висновки податкового органу побудовані на підставі припущень, а не на перевірці факту здійснення господарських операцій, та є такими, що здійснюються поза межами повноважень та порушують ст.ст. 6, 19 Конституції України, ст.ст. 20, 21 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, обґрунтовуючи свою думку у поясненнях, викладених у запереченнях на позов. Позиція відповідача аргументована тим, що відсутність належних умов зберігання продуктів харчування, порушення вимог Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 під час проведення інвентаризації, на виконання листа ГУ ДФС у Дніпропетровській області 13.06.2017 №11788, відсутність персоналу та складу інвентаризаційної комісії, умисне приховування даних складського обліку вбачається недостовірне висвітлення результатів проведеної інвентаризації. Таким чином, позивачем допущено порушення п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку із спливом термінів зберігання товарно-матеріальних цінностей, що підлягають списанню, занижено базу оподаткування податком на додану вартість у травні 2017 року в сумі 70 179 053,81 грн. та відповідно занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 14 035 810,76 грн.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлення від 05 травня 2017 року №№ 8240, 8241, 8244, від 16.05.2017 року № 8397, 8391 та від 08 червня 2017 № 8982 виданих ГУ ДФС у Дніпропетровській області згідно із пп.20.1.4, п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.7 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-Vl та відповідно наказів ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 04 травня 2017 року № 2337-п, від 23 травня 2017 № 2671-п, від 30 травня 2017 року № 2788-п, від 08 червня 2017 року № 2928-п проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ АВІКА (код за ЄДРПОУ 31762033) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2016 по теперішній час та з питань дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016 року по теперішній час.

За результатами перевірки складено акт від 21 червня 2017 року № 6657/04-36-14-16-08/31762033.

Згідно акту перевірки встановлено порушення п. 189.1 ст.189, п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VІ (зі змінами і доповненнями) в результаті чого підприємством неправомірно занижено податок на вартість всього у сумі 14 035 811 грн., в тому числі за травень 2017 року у сумі 14 035 811 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 08 серпня 2017 року № 0011261404, згідно якого нараховано 14 035 811 грн. - за основним платежем (податок на додану вартість), 7 017 905,50 грн. - штрафні санкції.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення стало порушення позивачем п.п. 189.1 ст.189, п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VІ (зі змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 14 035811 грн., у тому числі за травень 2017 року - на 14 035 811 грн.

Правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення за формою Р № 0011261404 від 08 серпня 2017 року, є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області збільшуючи позивачу грошове зобов'язання з ПДВ, виходило з того, що ТОВ АВІКА у зв'язку із спливом термінів зберігання товарно-матеріальних цінностей, що підлягають списанню, занижено базу оподаткування податком на додану вартість у травні 2017 року в сумі 70 179 053,81 грн., та відповідно занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 14 035 810,76 грн.

Однак, суд не погоджується з такою позицією податкового органу з огляду на наступне.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Так, предметом перевірки податкового органу було питання дотримання позивачем, вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2016 по теперішній час та з питань дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016 по теперішній час.

Однак, підставою винесення Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення від 08.08.2017 року № 0011261404, наявність порушень, що виразились у відсутності належних умов зберігання продуктів харчування, порушення вимог Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року № 879 під час проведення інвентаризації на виконання листа ГУ ДФС у Дніпропетровській області 13.06.2017 №11788, відсутність персоналу та складу інвентаризаційної комісії, умисне приховування даних складського обліку вбачається недостовірне висвітлення результатів проведеної інвентаризації та підлягають списанню з балансу у зв'язку із зіпсуванням товарно - матеріальних цінностей (наведені у таблиці вище) станом на момент проведення перевірки у загальній сумі 70 179 053,81 грн.

В судовому засіданні представник відповідача, зазначив що фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ АВІКА з контрагентами повністю підтверджується первинними документами., а Договір № 286/2/16/7 від 25.03.2016 року між позиваче та Міністерство оборони України, не був дослідженням предмету перевірки.

Так, судом встановлено, що ТОВ АВІКА до перевірки було надано усі необхідні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт придбання та належного зберігання товарів, а саме відповідні договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти та інші документи, які відповідають вимогам та нормам Податкового кодексу України та іншого чинного законодавства України і містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст цих послуг та їх вартість, а також інші передбачені законодавством реквізити.

При цьому сама наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, мала місце. Таку правову позицію підтримано Вищим адміністративним судом України.

Так, у п. 3.1.2. Акту перевірки зазначено, що перевіркою не встановлено за період з 01.07.2016 року по 31.03.2017 року заниження або завищення фінансового результату діяльності Товариства, що підтверджує факт законного придбання та реалізації ТМЦ Товариством, протягом перевіряємого періоду.

Посилання податкового органу, на відсутність належних умов зберігання продуктів харчування, порушення вимог Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року № 879 під час проведення інвентаризації на виконання листа ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 13.06.2017 року №11788, відсутність персоналу та складу інвентаризаційної комісії, умисне приховування даних складського обліку вбачається недостовірне висвітлення результатів проведеної інвентаризації та підлягають списанню з балансу у зв'язку із зіпсуванням товарно - матеріальні цінності (наведені у таблиці вище) станом на момент проведення перевірки у загальній сумі 70 179 053,81 грн., не підтверджено жодним належним доказом.

Посилання відповідача на порушення, позивачем, вимоги п.1 Розділу II Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року № 879 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 року за №1365/26142, оскільки для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства - є безпідставним виходячи з наступного.

Так, позивачем на виконання листа ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 13.06.2017 №11788/10/04-36-14-08-19 ТОВ Авіка складено Наказ Про призначення інвентаризації від 13.06.2017 №13/06 та Акт інвентаризації від 14.06.2017 року, один примірник яких надано до ГУ ДФС у Дніпропетровській області 14.06.2017 року.

Вказана інвентаризація проведена директором ТОВ Авіка ОСОБА_6, яка на момент проведення інвентаризації була єдиним працівником товариства, тому залучення інших працівників до складу комісії не було можливим, а присутність при проведенні інвентаризації представника податкового органу не є його обов'язком.

А твердження відповідача викладені в запереченнях, щодо не допущення ТОВ Авіка представника податкової до проведення інвентаризації спростовується поясненнями представника відповідача в судовому засідання, який зазначив, що податковий орган ініціює проведення інвентаризації, а присутність його представника під час її проведення не є обов'язком, оскільки посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ Авіка та Міністерство оборони України 25.03.2016 року було укладено Договір № 286/2/16/7 про закупівлю послуг щодо забезпечення харчуванням за контрактом (харчування; послуги щодо забезпечення харчуванням, харчовими продуктами особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин). Вказаний договір припинив свою дію 31.03.2017 року (том. 7 а.с. 109-125). Згідно п. 1.1. зазначеного Договору, ТОВ Авіка прийняло на себе зобов'язання надавати Міністерству оборони України послуги щодо забезпечення харчуванням військовим частинам дислокованим у Харківській, Луганській та Донецькій областях.

У відповідності до укладених договорів постачання продуктів харчування, які укладалися ТОВ Авіка з відповідними постачальниками, умови поставки продуктів харчування - відповідні склади військових частин, на території яких працівники Товариства з використанням поставлених продуктів харчування надавали послуги харчування. Тобто з часу придбання до березня 2017 року частина продуктів харчування, яка зазначена у акті інвентаризації від 14.06.2017 року зберігалася на складах відповідних військових частин згідно умов договору.

Протягом березня 2017 року, отримавши повідомлення від Міністерства оборони України про припинення надання послуг з 01.04.2017 року, Товариство використовуючи послуги перевезення згідно договору № 01/09 від 01.09.2016 року, перемістило залишки товарно-матеріальних цінностей до орендованого позивачем складського приміщення з адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Автопаркова, 4, де зберігалися на момент проведення інвентаризації. Деякі продукти харчування, які були придбані раніше, були поставлені на орендований позивачем склад безпосередньо постачальниками цих продуктів харчування. (том. 7 а.с. 142-143).

Крім того, позивачем на підтвердження викладених обставин було надано Договір оренди приміщення № 09/15 П від 03.09.2015 року та акт приймання-передачі за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 169, згідно якого ТОВ Авіка використовувало складські приміщення в обсязі 736 кв.м. Бухгалтерські регістри по рахунку 10 Основні засоби , які підтверджують наявність у Товариства холодильно-морозильного обладнання в кількості 60 одиниць, загальним обсягом 26 703 л., які було встановлено у складському приміщенні, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 169.

Договір відповідального зберігання від 01.11.2016 року, згідно якого придбана рибна продукція зберігалася Постачальником за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Автопаркова, 7 (том. а.с. 107-108).

Договір оренди № 17-001/1 від 01.03.2017 року з додатковими угодами № 1 від 01.04.2017 року, № 2 від 01.05.2017 року та актами приймання-передачі, згідно з яким ТОВ Авіка використовувало складські приміщення - холодильні камери загальною площею 1446,2 кв.м. - 1943,9 кв.м. за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Автопаркова, 4 (том. а.с. 88-92, 93, 94).

Тобто, твердження відповідача про відсутність належних умов зберігання продуктів харчування спростовується вищенаведеним.

Так, відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ч.1 ст.69, ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до частини 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, який за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність своїх рішень не довів.

Натомість, позивач надав суду належні докази на підтвердження належних умов зберігання товарів (продуктів харчування), а також операцій із реалізації продуктів харчування, господарчих товарів та послуги приготування, та їжа у готовому виді, тощо, надав суду всі необхідні докази цього. А доводи відповідача не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на сукупність зазначених обставин, встановлених під час судового розгляду, суд робить висновок про протиправність податкового повідомлення-рішення від № 0011261404 від 08 серпня 2017 року та необхідність його скасування.

У зв'язку з цим адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, на підставі ст. 94 КАС України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати у сумі 315 805,77 (триста п'ятнадцять тисяч вісімсот п'ять гривень 77 копійок) гривень.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Авіка до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС у Дніпропетровській області від 08.08.2017 року № 0011261404.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авіка (ЄДРПОУ- 31762033) судовий збір у розмірі 315 805,77 (триста п'ятнадцять тисяч вісімсот п'ять гривень 77 копійок) гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, зазначені в ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Суддя А.О. Коренев