Постанова

від 27.09.2017 по справі 814/1149/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

27 вересня 2017 року Справа № 814/1149/17

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С. , за участю секретаря судового засідання Западнюк К.А.,

представника позивача: Клюшина М.В.,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

за позовомПриватної виробничо-комерційної фірми Кальтаір , вул. Спаська, 43, м. Миколаїв, 54001; а/с № 53, м. Миколаїв, 54030 до відповідачаГоловного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 проскасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2017р. № 0003361408, в с т а н о в и в:

Приватної виробничо-комерційної фірми Кальтаір (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДФС) від 23.03.2017 року № 0003361408.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що при проведені перевірки відповідачем не була дана належна оцінка наявним документам підприємства, в зв'язку з чим Актом не доведений факт порушення ПВКФ Кальтаір вимог податкового законодавства. Отже, податкове повідомлення-рішення від 23.03.2017 року № 0003361408 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Відповідач в судове засідання представника не направив. В письмових заперечення ГУ ДФС зазначило, що сукупність виявлених в ході перевірки обставин дає можливість зробити висновки про відсутність господарських операцій між ПВКФ Кальтаір та контрагентами-постачальниками. Отже, податкове повідомлення-рішення від 23.03.2017 року № 0003361408 є законним та скасуванню не підлягає.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

У період з 20.02.2017 року по 24.02.2017 року спеціалістами ГУ ДФС проведено позапланову виїзну перевірку ПВКФ Кальтаір з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ ІСІДА ГРУП (код ЄДРПОУ 39520175) за вересень 2015 року, ТОВ АРГОС КОНСАЛТ (код ЄДРПОУ 39896370) за листопад 2015 року, ТОВ ІНСПАЙР-ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 39351739) за квітень 2015 року, ТОВ НЕТТИ (код ЄДРПОУ 39685133) за травень 2015 року, ТОВ САКСОН-ТРАСТ (код ЄДРПОУ 39753927) за серпень 2015 року, ТОВ ВЮРМ (код ЄДРПОУ 39871216) за вересень 2015 року, ТОВ ХБД (код ЄДРПОУ 37576755) за лютий 2015 року, ТОВ СТАЛКЕР-77 (код ЄДРПОУ 39483872) за березень 2016 року, ТОВ АЛИТУС (код ЄДРПОУ 39431206) за червень 2015 року, ТОВ ЕВРОТЕХ (код ЄДРПОУ 31387621) за травень, червень, серпень, грудень 2014 року, травень, жовтень - грудень 2015 року, січень, лютий, березень 2016 року, ТОВ КАРЕ ГРУП (код ЄДРПОУ 39242413) за листопад 2014 року, ТОВ ГОНАБ (код ЄДРПОУ 39126075) за грудень 2014 року, ТОВ КБГ ФУДС ТРЕЙДІНГ (код ЄДРПОУ 33776671) за березень 2014 року, ТОВ ФОРЕСТ АП (код ЄДРПОУ 38969987) за квітень, травень, червень 2014 року, ТОВ ПОЛІНТЕРКОМ (код ЄДРПОУ 39238480) за серпень 2014 року, ТОВ ІСЛАНД ГРУП (код ЄДРПОУ 39861641) за листопад, грудень 2015 року, ТОВ САНДРА ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 39464802) за жовтень 2015 року, ТОВ АЛЬБА - ТЕХ (код ЄДРПОУ 36970257) за січень 2016 року, ТОВ ХАЙТ БІЗНЕС ГРУП (код ЄДРПОУ 40233356) за вересень 2016 року, ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС МЕРИДІАН (код ЄДРПОУ 40044127) за серпень 2016 року та контрагентами-покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари (послуги), придбані у вищенаведених контрагентів-постачальників.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 41/14-29-14-08/19299770 від 07.03.2017 року (далі та вище за текстом - Акт), висновками якого встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1074334,00 грн.

23.03.2017 року, на підставі Акту, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0003361408, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1074334,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 268583,50 грн.

Узагальнюючи висновки Акту, нереальність господарських операцій по взаємовідносинам між ПВКФ Кальтаір із контрагентами-постачальниками підтверджується наступним:

- що надані до перевірки акти виконаних робіт, отримані від контрагентів містять тільки дані про виконання робіт, але не розкривають їх суті, тому неможливо встановити номенклатуру робіт, термін їх виконання, кількість задіяних у виконанні осіб, кількість та вартість приладів і матеріалів, необхідних для виконання робіт, що передбачені договором;

- відсутня економічна доцільність надання контрагентами послуг позивачу у зв'язку з тим, що позивач, який здійснює свою діяльність по місцю знаходження виробничої бази у м. Сумах знаходиться на значній (до 200 км.) відстані від регіонів, де зареєстровані контрагенті - постачальники послуг;

- не підтверджено надання послуг з технічного обслуговування тепловозів у зв'язку із тим, що в контрагентах-постачальників позивача відсутні основні засоби, та трудові ресурси;

- незнаходження деяких постачальників послуг за їх податковою адресою;

- до перевірки не надано документів, які підтверджують транспортування ТМЦ.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Зі змісту Акту, до перевірки надано усі необхідні для дослідження зазначені первинні документи, але з незрозумілих обставин вони не були належним чином дослідженні та враховані при формуванні висновків Акту.

У той же час, факт отримання товарів та послуг ПВКФ Кальтаір від контрагентів-постачальників підтверджуються первинними документами, оформленими належним чином, а саме: договорами послуг, актами, договорами про надання послуг, виписками по рахункам, видатковими та податковими накладними, журналом-ордером по рахунку № 377 (розрахунки з дебіторами, постачальниками товарів (послуг)).

Висновки податкового органу щодо відсутності у контрагентів-постачальників позивача основних засобів та трудових ресурсів, про незнаходження деяких постачальників послуг за їх податковою адресою, а також про здійснення контрагентами діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, базуються лише на висновках актів перевірок контрагентів позивача.

З даного приводу суд зазначає, що вказані акти перевірок не є беззаперечним доказом нереальності взаємовідносин позивача з його контрагентом, оскільки відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої особи, у т.ч. за податковими зобов'язаннями, не передбачена.

Крім того, Податковий кодекс України, а також інші законодавчі акти України не передбачають обов'язків або прав одного платника податків вимагати від іншого суб'єкта господарювання інформації чи підтвердження фактів належного подання ними звітності, сплати податків до бюджету, або контролювати показники податкової звітності по ПДВ, або сплату ПДВ іншими платниками податків.

Вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008 року у справі №21-500во08, від 01.06.2010 року у справі №21-573во10 та від 31.01.2011 року у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09 року в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини № 3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198, п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України право на формування податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання по першій події. Підставою для формування податкового кредиту є перш за все податкова та видаткова накладна, оформлена належним чином і зареєстрована в Реєстр податкових накладних. Ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи відповідачем не доведено факт неналежного оформлення даних документів або їх відсутність.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 р. вих. № 11/13-11 роз'яснив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Враховуючи те, що позивачем надано усі необхідні первинні бухгалтерські документи на підтвердження реальності господарської операції з його контрагентами за перевірені періоди, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів.

У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позов задовольнити.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 23.03.2017 року № 0003361408.

3. Присудити Приватній виробничо-комерційній фірмі Кальтаір (код ЄДРПОУ 19299770) судовий збір в сумі 20143,78 грн., сплачений платіжним дорученням № 356 від 07.06.2017 року, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.С. Князєв

Постанова оформлена у відповідності до ст. 163 КАС України

та підписана суддею 28 вересня 2017 року.