Постанова

від 03.10.2017 по справі 910/6289/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 року Справа № 910/6289/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Палій В.В. і Селіваненко В.П.,

розглянувши касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", м. Київ, в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017

зі справи № 910/6289/16

за позовом приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Організація) в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік" (далі - ТОВ "УМИГ Мьюзік")

до приватного підприємства "Орлі Парк" (далі - Підприємство), м. Київ,

про стягнення 13 780 грн. компенсації за порушення авторських прав,

за участю представників сторін:

Організації - Молчанова П.В.,

ТОВ "УМИГ Мьюзік" - не з'явився,

Підприємства - Мусієнко О.В.,

ВСТАНОВИВ:

Організація в інтересах ТОВ "УМИГ Мьюзік" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Підприємства 13 780 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статті 426 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 15, 32, 50, 52 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон № 3792) мотивовано неправомірним використанням Підприємством у ресторані готелю "Орлі Парк" (м. Київ, бульвар Лепсе, 9В), у якому відповідач здійснює господарську діяльність, шляхом публічного виконання музичних творів (зокрема твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні "ОСОБА_1") за відсутності необхідного дозволу та без сплати авторської винагороди.

Справа неодноразово розглядалася господарськими судами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.01.2017 (суддя Зеленіна Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 (колегія суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий суддя, судді Остапенко О.М., Верховець А.А.), у позові відмовлено.

Прийняті зі справи судові рішення з посиланням на приписи статей 418, 420, 426, 433, 435 ЦК України, статті 155 Господарського кодексу України та статей 1, 15 Закону № 3792 мотивовано відсутністю доказів фактичного використання спірного твору (у якій спосіб, за допомогою яких технічних пристроїв) відповідачем.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України та додаткових письмових поясненнях до неї Організація просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм процесуального права, а справу передати на новий розгляд до місцевого суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників Організації та Підприємства, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- Організація є організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011;

- 01.01.2014 Організацією і ТОВ "УМИГ Мьюзік" (видавник) укладено договір № АУ003К про управління майновими авторськими правами (далі - Договір), за умовами якого видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії цього Договору будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов Договору;

- відповідно до пункту 8.3 Договору у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії, - як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами;

- пунктом 11.1 Договору встановлено, що він вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014;

- відповідно до пункту 1 додатку від 01.01.2014 № 1 до Договору сторонами погоджено, що відшкодування витрат, пов'язаних зі збором, розподілом та виплатою винагороди, здійснюється у процентному співвідношенні до загальної суми за встановленими ставками: 40 % від суми винагороди, зібраної на користь правовласника з 01.01.2013 по 31.03.2014; 30 % від суми винагороди, зібраної на користь правовласника з 01.04.2014; 50 % від сум, фактично отриманих організацією на підставі судових рішень;

- 01.01.2014 Організацією і ТОВ "УМИГ Мьюзік" підписано додаток № 2 до Договору;

- 31.12.2014 та 22.12.2015 Організацією і ТОВ "УМИГ Мьюзік" підписано додаткові угоди № 2 та № 3 до Договору, відповідно до яких сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору до 31.12.2015 та 31.12.2016 відповідно;

- 31.12.2014 товариством з обмеженою відповідальністю "Національне музичне видавництво" (ліцензіар) і ТОВ "УМИГ Мьюзік" (ліцензіат) укладено ліцензійний договір № ПЛВ-054/15 (далі - Ліцензійний договір), за умовами якого ліцензіар надає, а ліцензіат набуває в строк та в межах території право використання творів, які містяться в каталозі ліцензіара, що означає право ліцензіата на свій розсуд здійснювати, дозволяти або забороняти здійснювати стосовно зазначених об'єктів наступні дії, зокрема, відтворювати, поширювати, публічно виконувати твори, імпортувати екземпляри творів з метою поширення тощо;

- відповідно до пункту 1.21 Ліцензійного договору термін дії прав на використання обчислюється з 01.01.2015 та закінчується 31.12.2016;

- відповідно до виписки з каталогу творів від 30.01.2015 ТОВ "УМИГ Мьюзік" набуло права на використання твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (код - 1577355, автор музики - ОСОБА_2, автор тексту - ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконавець - ОСОБА_1, авторські права на твір 25 %);

- згідно з декларацією музичних творів від 30.01.2015 № 10 ТОВ "УМИГ Мьюзік" передало майнові права на спірний твір (код 1577355, автор музики - ОСОБА_2, автор тексту - ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконавець - ОСОБА_1, публічне виконання 25 %, публічне сповіщення 25 %) в управління Організації;

- за твердженням Організації, відповідачем у приміщенні ресторану готелю "Орлі Парк", розташованому за адресою: м. Київ, бульвар Лепсе, 9В, у якому здійснює господарську діяльність Підприємство, вільно розповсюджувались музичні твори, серед яких твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_1, на підтвердження чого надано відеозапис, акт фіксації від 13.05.2015 № 25/05/15 та фіскальні чеки відповідача;

- з наданого відеозапису неможливо встановити, що використання спірного твору здійснювалось саме відповідачем;

- відеозаписом підтверджується знаходження певної особи у приміщенні закладу громадського харчування та не підтверджується здійснення у вказаному приміщенні господарської діяльності саме відповідачем (наприклад, вивіски ресторану, меню із зазначенням найменування закладу тощо);

- на відеозаписі зафіксовано зображення мобільного телефону, на якому встановлена дата і час здійснення зйомки, а докази на підтвердження того, що дата та час на вказаному пристрої є фактичними та відповідають дійсності (за відсутності факту людського втручання) відсутні;

- неможливо встановити спосіб отримання чека ресторану "Орлі Парк" (не зафіксовано, чи був такий чек вручений представнику позивача безпосередньо у закладі відповідача), який з'являється у відеозапису;

- відсутні докази наявності у відповідача технічної можливості (певних технічних засобів) для публічного виконання музичних творів без використання телеприймача, а також відсутні докази (наприклад, ефірна довідка телеканалу "М1") використання твору в ефірі зазначеного телеканалу.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з Підприємства компенсації в зв'язку з порушенням майнових прав суб'єкта авторського права.

Відповідно до статті 45 Закону № 3792 суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

За приписами статей 48 і 49 Закону № 3792 можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.

За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону № 3792, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

За наведених обставин судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що Організація на підставі Договору № АУ003К та декларації наділена повноваженнями на управління майновими правами суб'єкта авторського права - позивача у справі, зокрема щодо музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_1.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону № 3792: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Частиною третьою статті 15 Закону № 3792 визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Відповідно до приписів статті 1 Закону № 3792 публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час; публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Як зазначено в пункті 41 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Згідно з пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 957) суб'єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

За приписами ГПК України:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частини перша і друга статті 4 3 );

- доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (частина перша статті 32);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 33);

- висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу (частина п'ята статті 42);

- оцінка доказів здійснюється господарським судом на основі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності (частина перша статті 43).

Оскаржувані судові рішення цим вимогам відповідають не повною мірою.

Як місцевий, так і апеляційний господарські суди виходили з того, що з відеозапису та з акта фіксації від 13.05.2015 неможливо встановити, що спірний музичний твір було використано при демонстрації програм телеканалу "М1" або за допомогою певних технічних пристроїв для фонового озвучення приміщення. Проте в даному випадку дійшли передчасного висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову, оскільки не оцінили в сукупності подані позивачем докази на підтвердження публічного виконання відповідачем спірних музичних творів (акт фіксації, відеозапис, фіскальні чеки) та не навели доводів на їх спростування.

До того ж ні судом першої, ані судом апеляційної інстанцій: не досліджено та не дано оцінки поданим Організацією письмовим поясненням від 23.11.2016 з доданими до них відеозаписом та фіскальним чеком (т. 3, а.с. 17-21).

Відповідно до приписів частини першої статті 111 12 ГПК України вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Водночас ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами не було виконано в повному обсязі вказівок касаційної інстанції, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 18.10.2016 з даної справи, зокрема не встановлено, чи мав відповідач технічну можливість (яку саме) для публічного виконання музичних творів без використання телеприймача.

Між тим саме відповідач, який здійснює господарську діяльність у ресторані "Орлі Парк", несе відповідальність за додержання в ньому вимог закону щодо охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності.

У свою чергу, використання твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього ж Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Отже, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111 10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 зі справи № 910/6289/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя Б.Львов

Суддя В.Палій

Суддя В.Селіваненко