Постанова

від 22.05.2018 по справі 910/6289/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2018 р. Справа№ 910/6289/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Сербуль О.Ю. довіреність № б/н від 15.12.2017 року;

від відповідача: Мусієнко О.В. довіреність № б/н від 01.01.2018 року,

розглянувши апеляційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 року (повний текст підписано 12.03.2018 року).

у справі № 910/6289/16 (суддя: Балац С.В.)

за позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗІК"

до Приватного підприємства "ОРЛІ ПАРК"

про стягнення 13 780,00 грн компенсації за порушення майнових авторських прав

Встановив

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗІК" (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "ОРЛІ ПАРК" (далі - відповідач) про стягнення 13 780,00 грн компенсації за порушення майнових авторських прав.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статті 426 Цивільного кодексу України та статей 15, 32, 50, 52 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" мотивовані неправомірним використанням відповідачем у ресторані готелю "Орлі Парк" (м. Київ, бульвар Лепсе, 9В), у якому відповідач здійснює господарську діяльність, шляхом публічного виконання музичних творів (зокрема твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні "ІНФОРМАЦІЯ_2") за відсутності необхідного дозволу та без сплати авторської винагороди.

Господарський суд міста Києва задовольнив позов Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗІК" своїм рішенням від 13.06.2016 року.

Київський апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2016 року у справі № 910/6289/16 своєю постановою від 13.07.2016 року.

Вищий господарський суд України скасував рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 року своєю постановою від 18.10.2016 року та передав справу № 910/6289/16 на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Господарський суд міста Києва у задоволенні позову Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗІК" відмовив повністю своїм рішенням від 11.01.2017 року, яке Київський апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 23.05.2017 року.

Вищий господарський суд України вказані вище судові акти скасовував, а дану справу передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва своєю постановою від 03.10.2017 року. В своїй постанові Вищий господарський суд України, серед іншого відмітив, що як місцевий, так і апеляційний господарські суди виходили з того, що з відеозапису та з акта фіксації від 13.05.2015 року неможливо встановити, що спірний музичний твір було використано при демонстрації програм телеканалу "М1" або за допомогою певних технічних пристроїв для фонового озвучення приміщення. Проте в даному випадку дійшли передчасного висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову, оскільки не оцінили в сукупності подані позивачем докази на підтвердження публічного виконання відповідачем спірних музичних творів (акт фіксації, відеозапис, фіскальні чеки) та не навели доводів на їх спростування. До того ж ні судом першої, ані судом апеляційної інстанцій не досліджено та не дано оцінки поданим Організацією письмовим поясненням від 23.11.2016 року з доданими до них відеозаписом та фіскальним чеком. Ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами не було виконано в повному обсязі вказівок касаційної інстанції, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 18.10.2016 року з даної справи, зокрема не встановлено, чи мав відповідач технічну можливість (яку саме) для публічного виконання музичних творів без використання телеприймача.

Господарський суд міста Києва у задоволенні позову Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗІК" відмовив своїм рішенням від від 01.03.2018 року (повний текст підписано 12.03.2018 року).

Не погодившись з прийнятим рішенням, 30.03.2018 року Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема ст.ст. 15, 32, 50, 52 Закону України Про авторське право і суміжні права .

Крім того, суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 06.02.2018 року №908/657/017 відповідно до якої використання музичних творів безпосередньо у публічному закладі (а не шляхом здійснення користувачем передачі таких творів в ефірі чи по кабелях) є публічним виконанням .

Також, скаржник зазначив, що всі докази у справі, які надані позивачем є належними і допустимими.

Крім того, скаржник вказав, що законодавством не встановлено недопустимість використання тих доказів, які використовував позивач для доведення факту наявності порушення майнових авторських прав відповідачем. Належність же доказів підтверджується тим, що вони містять саме інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2018 року справу № 910/6289/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 року у справі № 910/6289/17 залишив без руху своєю ухвалою від 17.04.2018 року.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції докази надсилання на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗІК" (позивач) апеляційної скарги з додатками.

Київський апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 року у справі № 910/6289/17 своєю ухвалою від 26.04.2018 року.

У судовому засіданні 22.05.2018 року апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

У судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду першої інстанції залишити без змін а скаргу без задоволення.

Крім того, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що позивач, як особа на яку процесуальним законом покладено обов'язок доведення своїх вимог належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, не подано доказів відповідного порушення майнового права позивача та вчинення відповідного порушення саме відповідачем, що в сукупності свідчить про те, що Організацією не подано, а судом першої інстанції в процесі розгляду позову не встановлено наявність належних доказів вчинення саме відповідачем відповідного правопорушення, передбаченого п. а ч. 1 ст. 50 Закону України Про авторське право і суміжні права , що виключає підстави для застосування судом першої інстанції до відповідача відповідальності за таке правопорушення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" являється організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 року № 18/2011.

01.01.2014 року між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (Організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" (Видавник) було укладено договір про управління майновими авторськими правами № АУ003К (далі - договір), відповідно до умов якого Видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії даного договору будуть належати Видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені Видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов договору.

Згідно п. 11.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 року.

01.01.2014 року між Організацією та Видавником було укладено додаток № 1 до договору, відповідно до п. 1 якого сторонами погоджено, що відшкодування витрат пов'язаних зі збором, розподілом та виплатою винагороди здійснюється у процентному співвідношенні до загальної суми за встановленими ставками: - 40 % від суми винагороди, зібраної на користь Правовласника з 01.01.2013 року по 31.03.2014 року; - 30 % від суми винагороди, зібраної на користь Правовласника з 01.04.2014 року; - 50 % від сум, фактично отриманих Організацією на підставі судових рішень.

Крім цього, 01.01.2014 року між сторонами договору було укладено додаток № 2 до договору управління.

31.12.2014 року та 22.12.2015 року між Організацією та Видавником було укладено додаткові угоди № 2 та № 3 відповідно до договору відповідно до яких, серед іншого, сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2015 року та до 31.12.2016 року.

31.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перше музичне Видавництво", як Ліцензіаром та Видавником, як Ліцензіатом було укладено ліцензійний договір № ПЛВ-054/15 (далі - Ліцензійний договір), відповідно до умов якого ліцензіар надає, а ліцензіат набуває в строк та в межах території право використання творів, які містяться в каталозі Ліцензіара, що означає право Ліцензіата на свій розсуд здійснювати, дозволяти або забороняти здійснювати стосовно зазначених об'єктів наступні дії, в тому числі, відтворювати, поширювати, публічно виконувати твори, імпортувати екземпляри творів з метою поширення.

Відповідно до п. 1.21. Ліцензійного договору термін дії прав на використання обчислюється з 01.01.2015 року та закінчується 31.12.2016 року.

Згідно даних виписки з каталогу творів від 30.01.2015 року до Ліцензійного договору, на виконання його умов позивач набув права на використання музичних творів, зокрема, твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", код 1577355; автор музики - ОСОБА_5, ОСОБА_6; автор тексту - ОСОБА_5, ОСОБА_6; виконавець - ІНФОРМАЦІЯ_2, авторські права на твір 25 %.

Відповідно з декларацією музичних творів від 30.01.2015 року № 10, ТОВ "УМИГ Мьюзік" відмічено про права на використання музичного твору (код 1577355, автор музики - ОСОБА_5, ОСОБА_6, автор тексту - ОСОБА_5, ОСОБА_6, виконавець - ІНФОРМАЦІЯ_2, публічне виконання 25 %, публічне сповіщення 25 %).

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі зазначених вище договорів про управління майновими авторськими правами та декларацій, позивач набув майнові права інтелектуальної власності на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно ст. 440 Цивільного кодексу України до майнових прав інтелектуальної власності на твір відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів (ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права).

Як зазначено в п. 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу ст. 441 Цивільного кодексу України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Публічне виконання, згідно зі ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях.

Публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

За твердженням позивача, актом фіксації № 25/05/15 від 13.05.2015 року, складеним уповноваженим представником Організації було встановлено, що у приміщенні ресторану готелю "Орлі Парк", розташованому за адресою: м. Київ, бульвар Лепсе, 9 В, у якому здійснює господарську діяльністю Приватне підприємство "Орлі Парк", вільно розповсюджувались музичні твори, зокрема, твір під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_2. В підтвердження викладених в позові обставин позивач зауважує на тому, що відповідна фіксація була проведена як шляхом складання вказаного акту, так і з проведенням відеозапису.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що використання, способом публічного виконання, відповідачем вищевказаного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без дозволу Видавника, а відтак останнім здійснено бездоговірне використання музичного твору у комерційних цілях, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п. "а" ч. 1 ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за що передбачено такий вид відповідальності як сплата компенсації за порушення авторських прав, що передбачена п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Так, причиною спору у справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача компенсації в зв'язку з порушенням майнових прав суб'єкта авторського права. При цьому ж, Організацією відмічено, що остання має право здійснювати дії для захисту прав Видавника, так і реалізовувати свої повноваження по управлінню такими правами.

Відповідно до п. 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що враховуючи приписи ст. 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати, зокрема, таке, що позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підтвердження факту використання відповідачем твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_2, у приміщенні ресторану готелю "Орлі Парк", розташованому за адресою: м. Київ, бульвар Лепсе, 9 В, у якому здійснює господарську діяльністю Приватне підприємство "Орлі Парк", позивачем надано відеозапис, акт фіксації № 25/05/15 від 13.05.2015 року та фіскальні чеки відповідача, оформлені у приміщенні ресторану готелю "Орлі Парк".

Щодо наданого позивачем відеозапису, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неможливо встановити, що використання спірного твору здійснювалось саме відповідачем.

Так, зокрема, на відеозаписі міститься зображення мобільного телефону, на якому встановлена дата і час; втім, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що дата та час на вказаному пристрої, відповідають дійсності.

Колегія суддів дослідивши в судовому засіданні відеозаписи від 13.05.2015 року та від 03.11.2016 року, зауважує на тому, що із вказаних доказів неможливо встановити, що спірний музичний твір було використано при демонстрації програм телеканалу "М1" (телеприймач, ввімкнений на каналі М 1 , з екрану якого протягом всіх хвилин зйомок не звучало/не транслювалось спірного музичного твору), або за допомогою певних технічних пристроїв для фонового озвучення приміщення (колонки на обох відеозаписах - відсутні, як, і відповідно, джерело звучання спірного музичного твору), що також не заперечувалось і представником позивача.

Так, у відеозаписі з'являється зображення чеку ресторану "Орлі Парк", проте з відео звукозапису не вбачається спосіб отримання розрахункового документа, не зафіксовано, чи був він вручений представнику Організації безпосередньо у закладі відповідача.

Крім того, з відео звукозапису не можливо встановити, що фіксація публічного виконання була здійснена належним чином, уповноваженими особами (оскільки не відомо, якою саме особою здійснювалась фіксація, не встановлено відношення її до організації колективного управління).

Так, на відео звукозаписі не зафіксовано, що наданий Організацією в якості доказу акт фіксації складався безпосередньо у закладі відповідача.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги зауваження Вищого господарського суду України, який передаючи дану справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в своїй постанові від 03.10.2017 року вказав, що ані судом першої, ані судом апеляційної інстанцій не було досліджено та не дано оцінки поданим Організацією письмовим поясненням від 23.11.2016 року з доданими до них відеозаписом та фіскальним чеком. Колегія суддів, дослідивши дані докази, дійшла висновку, що останні (диск відеозапису від 03.11.2016 року та копія фіскального чеку від 03.11.2016 року) не можуть бути належними доказами порушення відповідачем авторських прав та наявність у останнього певних технічних пристроїв для фонового озвучення приміщення 13.05.2015 року, тобто майже півтора роки тому.

Так, матеріали справи не містять, а позивачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів наявності у відповідача технічної можливості (певних технічних засобів) для публічного виконання музичних творів без використання телеприймача; а також відсутні докази (наприклад, ефірна довідка телеканалу М1) використання твору в ефірі вказаного телеканалу.

За таких обставин, судом першої інстанції правомірно встановлено, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують обставини використання спірного музичного твору (у який спосіб, за допомогою яких технічних пристроїв), та не надано доказів на підтвердження використання твору з боку відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як наладжене твердження скаржника, що законодавством не встановлено недопустимість використання тих доказів, які використовував апелянт для доведення факту наявності порушення майнових авторських прав відповідача. Належність же доказів підтверджується тим, що вони містять саме інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування.

Щодо акту фіксації від 13.05.2015 року № 25/05/15, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до п. 8.4. договору, дії, визначені в п. 8.3., Організація здійснює за умов отримання від Видавника письмового погодження та довіреності на здійснення цих дій. Форми таких погодження та довіреності визначені Сторонами у Додатку № 2 до цього Договору.

За таких обставин, необхідним є встановлення обставин отримання Організацією від Видавника письмового погодження та довіреності на здійснення дій, визначених в п. 8.3.

За п. 8.3. договору у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав Видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами.

З конструкції п. 8.3. Договору випливає, що у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання має право, в тому числі, здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами.

З огляду на викладені положення Договору, неодмінним є наявність отримання Організацією від Видавника письмового погодження та довіреності на здійснення будь-яких інших дій - як для захисту прав Видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами, у випадку виявлення Організацією порушень таких прав.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, до здійснення Організацією будь-яких інших дій - як для захисту прав Видавника, так і для реалізації Організацією своїх повноважень по управлінню правами Видавника, виключається можливість вчинення Організацією дій, що зазначені за заявленим позовом, а саме про виявлення порушень прав щодо використання твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_2, у приміщенні ресторану готелю "Орлі Парк", розташованому за адресою: м. Київ, бульвар Лепсе, 9 В.

Водночас, доказів отримання Організацією від Видавника письмового погодження та довіреності на здійснення будь-яких інших дій - як для захисту прав Видавника, так і для реалізації Організацією своїх повноважень по управлінню цими правами, за формою такого погодження та довіреності визначеної сторонами у Додатку № 2 до Договору, матеріали справи не містять, що свідчить про відсутність належних у Організації прав щодо виявлення порушень прав про використання твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_2, у приміщенні ресторану готелю "Орлі Парк", розташованому за адресою: м. Київ, бульвар Лепсе, 9 В, в аспекті викладених в позові обставин.

Про посилання на таке погодження та довіреність в акті фіксації від 13.05.2015 року № 25/05/15 і довіреності № 31/12/14-02 від 31.12.2014 року, як правильно встановлено судом першої інстанції, не йдеться, як, між іншим, і про посилання на договір, що, по суті, спростовує доводи позивача про достеменність викладеної у акті інформації.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що Акт фіксації від 13.05.2015 року був складений одноособово без участі відповідача. Крім того, зазначено, що представник відповідача відмовився підписувати акт, але з відеозапису вбачається, що представникам відповідача не було запропоновано вказаний акт для ознайомлення та підписання.

Також, в Акті зазначається, що його підписано представником організації ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності, проте на відеозаписі представник організації візуально відсутній, а доручення не демонструється, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка здійснює відеозапис.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що всі докази у справі, які надані позивачем є належними і допустимими.

Щодо посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 06.02.2018 року №908/657/017, колегія суддів відзначає, що в даному випадку інші обставини справи, зокрема, в даному випадку позивачем не доведено, що саме відповідачем були порушені охоронювані законом права на об'єкти інтелектуальної власності.

Разом з тим, скаржник не надав суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

Стилістичні недоліки викладу рішення, на які посилається апелянт, не свідчать, що суд керувався припущеннями при ухваленні рішення. Рішення суду першої інстанції є мотивованим та належно обґрунтованим.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 року у справі №910/6289/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/6289/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк

Дата складення повного тексту 30.05.2018 року.