Рішення

від 06.09.2017 по справі 911/2031/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2017 р. Справа № 911/2031/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Коцюбинської селищної ради

до Приватного акціонерного товариства Коцюбинські тепломережі

Товариства з обмеженою відповідальністю Укропт Мастер-Енерго

Комунальне підприємство Київської обласної ради Готово

про визнання частини договору недійсним та зобов'язання повернути майно

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від прокуратури: Сінякевич О.О. (посвідчення № 042325 від 29.03.2016 року);

від позивача: Старик А.М. (довіреність № 434/0129 від 01.08.2017 року); Матюшина О.В. (посвідчення б/н від 29.02.2016 року);

від відповідача1: Луценко Р.О. (довіреність б/н від 01.08.2017 року);

від відповідача2: Бігунець І.М. (довіреність б/н від 17.08.2017 року);

від відповідача3: Балицький А.В. (довіреність № 850/17 від 01.09.2017 року), Буркиць І.В. (довіреність № 851/17 від 01.09.2017 року).

обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Першого заступника прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Коцюбинської селищної ради (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства Коцюбинські тепломережі (далі - відповідач1), Товариства з обмеженою відповідальністю Укропт Мастер-Енерго (далі - відповідач2) про визнання частини договору недійсною та зобов'язання повернути майно.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2017 року порушено провадження у справі № 911/2031/17 та призначено справу до розгляду на 02.08.2017 року.

02.08.2017 року прокурором подано заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про зміну предмету позову (п. 2 прохальної частини), разом із заявою про залучення до участі у справі № 911/2031/17 в якості іншого відповідача - Комунальне підприємство Київської обласної ради Готово .

В судовому засіданні 02.08.2017 року в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва в розгляді справи на 09.08.2017 року. Окрім того, в судовому засіданні 02.08.2017 року судом було розглянуто та задоволено заяву прокурора про зміну предмету позову.

09.08.2017 року від відповідача1 надійшло заперечення на заяву прокурора про зміну предмету позову. 09.08.2017 року відповідачем 2 подано заяву про відкладення розгляду справи. В судове засідання 09.08.2017 року представники відповідачів не з'явилися.

Таким чином, як вбачається з позову, прокурор, з врахуванням заяви про зміну предмету позову, просить суд:

- визнати недійсним п. 1.5.1 Договору про створення Закритого акціонерного товариства Коцюбинські тепломережі від 16.10.2006 року, укладеного між Коцюбинською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Укропт Мастер-Енерго ;

- визнати недійсним та скасувати рішення Комунального підприємства Київської обласної ради Готово про реєстрацію права приватної власності ПрАТ Коцюбинські тепломережі на котельню за адресою: сел. Коцюбинське, вул. Меблева, 1 загальною площею 563,6 кв.м (індексний номер рішення - 36370387 від 28.07.2017 року, реєстраційний номер нерухомого майна - 1313237532109) та на котельню за адресою: сел. Коцюбинське, вул. Доківська, 14, загальною площею 1146,4 кв.м (індексний номер рішення - 36369940 від 28.07.2017 року, реєстраційний номер нерухомого майна - 1313225832109).

Заява прокурора про залучення іншим відповідачем - Комунального підприємства Київської обласної ради Готово мотивована тим, що саме Комунальним підприємством Київської обласної ради Готово прийнято рішення про реєстрацію права приватної власності ПрАТ Коцюбинські тепломережі на спірне майно, яке прокурор просить визнати недійсним і скасувати у заявленому до суду позові.

У зв'язку з чим, керуючись ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі № 911/2031/17 в якості відповідача3 - Комунальне підприємство Київської обласної ради Готово . У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 21.08.2017 року.

21.08.2017 року від відповідача2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. 21.08.2017 року прокурором подано клопотання про витребування в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України доказів у справі, яке задоволено судом. Розгляд справи відкладався до 06.09.2017 року.

В судовому засіданні 06.09.2017 року прокуратурою та позивачем позовні вимоги підтримано, відповідачі проти позову заперечували.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників провадження, дослідивши надані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Прокуратурою Київської області за результатами розгляду звернення Коцюбинської селищної ради встановлено наявність підстав для представництва інтересів територіальної громади селища Коцюбинське в суді щодо повернення у комунальну власність об'єктів нерухомості, що розташовані за адресами: сел. Коцюбинське, вул. Доківська, 14 та вул. Меблева, 1.

В обґрунтування позовних вимог прокуратурою зазначено та надано докази, що рішенням виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради від 19.05.1998 року № 28 Про прийняття на баланс житлово-експлуатаційного підприємства КАЗІ житлових будинків та про правонаступництво майна та фінансів прийнято інженерні мережі, комунальні споруди житлового будинку по вул. Меблева, 1 (в тому числі котельню за даною адресою) з балансу Коцюбинської селищної ради на баланс ЖЕП КАЗІ з 01.05.1998 року.

Також, 30.09.1998 року між ВАТ Білицька меблева фабрика (продавець) та Коцюбинською селищною радою (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1 якого продавець продав, а покупець придбав частку майнового комплексу, що знаходиться в селищі Коцюбинське по вул. Меблевій, 1. Частка майнового комплексу складається з наступного майна: котельня-склад Н , насосна станція С , механічний цех Р , бараки М1 , М2 , насосна станція С3 та належить продавцю на підставі реєстраційного посвідчення, виданого Ірпінським міжміським бюро технічної інвентаризації на підставі наказу Фонду державного майна України № 4ПП від 21.05.1993 року з додатком (перелік нерухомого майна переданого ВАТ Білицька меблева фабрика ), зареєстрованого Ірпінським міжміським бюро технічної інвентаризації 22.09.1998 року за № 136.

Пунктом 2 договору передбачено, що право власності на частку майнового комплексу переходить до покупця з моменту підписання акта прийому-передачі. Договір посвідчено державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за № 3-5580.

30.09.1998 року комісією підписано Акт прийому-передачі частки майнового комплексу згідно з Договором купівлі-продажу від 30.09.1998 року. Акт прийому-передачі того ж дня затверджено головою правління ВАТ Білицька меблева фабрика та головою Коцюбинської селищної ради.

Водночас, рішенням виконкому Коцюбинської селищної ради Київської області від 17.11.1998 року № 85 Про прийняття в комунальну власність територіальної громади смт. Коцюбинське житлового фонду та об'єктів соціальної інфраструктури прийнято в комунальну власність територіальної громади сел. Коцюбинське виробничо-побутову котельню по вул. Доківська, 14 в сел. Коцюбинське.

Зазначене рішення прийнято на підставі Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 року № 891.

На виконання вищевказаного рішення ради 01.12.1998 року складено та підписано Акт прийому-передачі котельні за адресою сел. Коцюбинське, вул. Доківська, 14, відповідно до якого ЗАТ Білицький ДОК передано на баланс Коцюбинської селищної ради котельню та допоміжні приміщення і обладнання до неї.

Рішенням Коцюбинської селищної ради № 5/1 від 14.07.2005 року Про передачу котелень УЖКГ Біличі в оренду ТОВ Укропт Мастер-енерго передано строком на 360 днів цілісно-майновий комплекс, який складається з котелень, які розташовані за адресою: сел. Коцюбинське, по вул. Меблева 1 та вул. Доківська 14, зовнішні та внутрішні мережі опалення та постачання гарячої води, що знаходяться на балансі УЖКГ Біличі (правонаступник ЖЕП КАЗІ ) в оренду ТОВ Укропт Мастер-енерго .

На підставі зазначеного рішення між Коцюбинською селищною радою (власник), Управлінням житлово-комунального господарства Біличі (орендодавець) та ТОВ Укропт Мастер-енерго (орендар) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу № 25/08/05-01 від 25.08.2005 року, в тому числі котелень за адресами сел. Коцюбинське, вул. Меблева 1 та вул. Доківська 14.

В подальшому, рішенням Коцюбинської селищної ради № 2/38 від 23.12.2005 року Про створення акціонерного товариства вирішено стати засновником та учасником юридичної особи у формі закритого акціонерного товариства на умовах внесення 40% в розмірі статутного капіталу (фонду) та отримання 40% акцій цього закритого акціонерного товариства при загальному розмірі статутного фонду 4418656,33 грн. шляхом внеску до статутного капіталу (фонду) вказаного товариства цілісного майнового комплексу та іншого майна, що належить на праві комунальної власності територіальній громаді сел. Коцюбинське і передане за Договором оренди від 25.08.2005 року № 25/08/05-01 Управлінням житлово-комунального господарства Біличі Товариству з обмеженою відповідальністю Укропт Мастер-енерго .

Пунктом 2 вказаного рішення уповноважено селищного голову сел. Коцюбинське підписувати від імені Коцюбинської селищної ради установчі документи закритого акціонерного товариства, а також реалізовувати від імені ради всі інші права засновника з правом підпису необхідних документів.

На підставі вказаного рішення між ТОВ Укропт Мастер-енерго та Коцюбинською селищною радою 16.01.2006 року укладено договір про створення Закритого акціонерного товариства Коцюбинські тепломережі (далі - Договір про створення).

Відповідно до п. 1.5.1 Договору про створення статутний капітал ЗАТ Коцюбинські тепломережі складає 4418656,33 грн., з яких Коцюбинська селищна рада (засновник 2) вносить 1767462,40 грн., що складає 40% статутного капіталу майном, яке складається з цілісного майнового комплексу (котельні, що розташовані за адресою: сел. Коцюбинське, по вул. Меблева 1, та Доківська 14, зовнішні та внутрішні мережі опалення та постачання гарячої води та інше майно відповідно до Договору оренди від 25.08.2005 року № 25/08/05-01), а ТОВ Укропт Мастер-енерго (засновник 1) вносить 2651193,60 грн., що складає 60% статутного капіталу товариства, з яких до моменту державної реєстрації товариства майном, що перераховане в статті 2 договору № 44 від 15.08.2005 року, укладеного між ТОВ П'ять континентів ЛТД та засновником 1, яке оцінене засновниками в 1400000,00 грн.

Відповідно до п. п. 1.5.3, 1.6 спірного Договору про створення статутний капітал товариства буде поділено на 1000 простих іменних акцій, 600 штук з яких належатиме ТОВ Укропт Мастер-енерго та 400 штук Коцюбинській селищній раді. Акції будуть випущені у бездокументарній формі, номінальною вартістю 4418,50 грн. кожна акція. Засновники зобов'язуються зробити свої внески до статутного капіталу товариства не менш ніж 50% розміру частки кожного із засновників у статутному капіталі товариства та сформувати статутний капітал товариства повністю протягом року з моменту створення товариства.

На виконання зазначеного Договору про створення ТОВ Укропт Мастер-енерго (Засновник 1) та Коцюбинською селищною радою (Засновник 2) 16.01.2006 року підписано Акт приймання-передачі майна до статутного капіталу Закритого акціонерного товариства Коцюбинські тепломережі , відповідно до якого: 1) засновник 1 передає, а засновник 2 приймає як внесок до статутного капіталу товариства майно на суму 1400000,00 грн., зазначене у вищевказаному договорі; 2) засновник 2 передає, а засновник 1 приймає як внесок до статутного капіталу товариства майно на суму 1767462,40 грн., зазначене у вищевказаному договорі.

Крім того, 16.01.2006 року проведено збори засновників Закритого акціонерного товариства Коцюбинські тепломережі . У зазначених зборах прийняли участь ТОВ Укропт Мастер-енерго в особі генерального директора Харченка Ю.Ф., який діяв на підставі Статуту, та Коцюбинська селищна рада в особі селищного голови Пікулика В.С., який діяв на підставі Закону України Про місцеве самоврядування та рішення Коцюбинської селищної ради № 2/38 від 23.12.2005 року. Головою установчих зборів обрано Харченка Ю.Ф., секретарем зборів - Пікулика В.С.

За результатами установчих зборів прийнято рішення про створення Закритого акціонерного товариства Коцюбинські тепломережі та прийнято Статут Товариства у запропонованій головою установчих зборів Товариства редакції.

Відповідно до положень Статуту Закритого акціонерного товариства Коцюбинські тепломережі , затвердженого рішенням зборів засновників від 16.01.2006 року, його засновниками є: ТОВ Укропт Мастер-енерго , якому належать акції вартістю 60 відсотків від суми статутного капіталу Товариства, та Коцюбинська селищна рада, якій належать акції Товариства вартістю 40 відсотків від суми статутного капіталу Товариства. Статутний капітал Товариства становить 4418656,33 грн., який поділено на акції прості іменні у без документарній формі кількістю 1000 штук, номінальною вартістю 4418,65 грн.

Рішенням Коцюбинської селищної ради № 8/8 від 25.05.2006 року Про відміну рішення XXIX сесії IV скликання № 2/38 від 23.12.2005 року відмінено рішення XXIX сесії IV скликання № 2/38 від 23.12.2005 року щодо створення закритого акціонерного товариства як таке, що прийнято всупереч вимог ч. 3 ст. 24 Господарського кодексу України та п. 7 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування .

В той же час, 02.04.2007 року державним реєстратором виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області проведено державну реєстрацію юридичної особи - Закритого акціонерного товариства Коцюбинські тепломережі (код ЄДРПОУ 34780301) та зареєстровано Статут Закритого акціонерного товариства Коцюбинські тепломережі , затверджений установчими зборами засновників товариства (протокол № 2 від 16.01.2006 року).

Рішенням виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради від 26.02.2015 року № 7 приміщенню котельні літера К загальною площею 949,3 кв.м по вул.Доківська, 14 присвоєно адресу: сел. Коцюбинське, вул. Доківська, 14/1, а приміщенню котельні літера Н площею 563,6 кв.м по вул. Меблева, 1 - сел. Коцюбинське, вул. Меблева, 1-в.

Відповідно до інформації Комунального підприємства Київської обласної ради Північне бюро технічної інвентаризації від 01.03.2017 року № 156 станом на 31.12.2012 року право власності на котельню загальною площею 949,3 кв.м, що розташована за адресою: сел. Коцюбинське, вул. Доківська, 14/1 та на котельню загальною площею 563,6 кв.м, що розташована за адресою: сел. Коцюбинське, вул. Меблева, 1-в, як на окремі об'єкти нерухомого майна, не зареєстровано.

Прокуратура в позові просить визнати недійсним Договір про створення Закритого акціонерного товариства Коцюбинські тепломережі від 16.01.2006 року, укладений між ТОВ Укропт Мастер-енерго та Коцюбинською селищною радою, в частині п. 1.5.1 Договору, який передбачає формування та розподіл статутного капіталу ЗАТ Коцюбинські тепломережі .

Зокрема, спірним п. 1.5.1 Договору про створення передбачено, що статутний капітал ЗАТ Коцюбинські тепломережі складає 4418656,33 грн., з яких Коцюбинська селищна рада (засновник 2) вносить 1767462,40 грн., що складає 40% статутного капіталу майном, яке складається з цілісного майнового комплексу (котельні, що розташовані за адресою: сел. Коцюбинське, по вул. Меблева 1, та Доківська 14, зовнішні та внутрішні мережі опалення та постачання гарячої води та інше майно відповідно до Договору оренди від 25.08.2005 року № 25/08/05-01), а ТОВ Укропт Мастер-енерго (засновник 1) вносить 2651193,60 грн., що складає 60% статутного капіталу товариства, з яких до моменту державної реєстрації товариства майном, що перераховане в статті 2 договору № 44 від 15.08.2005 року, укладеного між ТОВ П'ять континентів ЛТД та засновником 1, яке оцінене засновниками в 1400000,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 316, 317 Цивільного кодексу України (норми законодавства наведені в редакції чинній на час укладення спірного договору), правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 320 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Також, статтею 324 Цивільного кодексу України встановлено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Статтею 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Крім того, згідно зі ст. 334 Цивільного кодексу України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Частиною 1 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції на час укладення спірного договору), визначено що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, відповідно до ст. 2 вказаного закону, це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Також, згідно з ч. ч. 4, 5, 6 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом. Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна. Правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, а саме право власності на нерухоме майно територіальних громад. Державна реєстрація прав на нерухоме майно територіальної громади здійснюється за заявою органу, уповноваженого управляти комунальним майном. Реєстрація права власності повинна передувати реєстрації інших речових прав на таке майно та їх обмежень і проводитися в разі вчинення правочину щодо такої нерухомості, встановлення обмежень речових прав на таку нерухомість.

До прийняття Цивільного кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/2 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.1998 року Про заходи щодо створення системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно , з метою належного забезпечення захисту права власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб до прийняття та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна, затверджено Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, положення якого діють на всій території України і є обов'язковими для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності. Відповідно до вказаного Тимчасового положення повноваження по здійсненню реєстрації прав на об'єкти нерухомого майна покладено на бюро технічної інвентаризації.

Згідно з п. 1.5 Тимчасового положення обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування. Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком установленої форми.

Таким чином, з огляду на вищенаведені норми законодавства, право комунальної власності на котельню загальною площею 949,3 кв.м, що розташована за адресою: сел. Коцюбинське, вул. Доківська, 14/1 та на котельню загальною площею 563,6 кв.м, що розташована за адресою: сел. Коцюбинське, вул. Меблева, 1-в, набуте територіальною громадою сел. Коцюбинстьке до набрання чинності Цивільним кодексом України та Законом України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відповідно до п. 1.5, 6.1 Тимчасового положення підлягало обов'язковій державній реєстрації.

Також, на час укладення спірного Договору про створення від 16.01.2006 року (який передбачав передачу комунального майна до статутного фонду, тобто відчуження на користь відповідача1) відповідно до вимог ст. 182 Цивільного кодексу України та ст. ст. 3, 4 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності на об'єкти нерухомого майна, право на які набуто до набрання чинності цих законів підлягало обов'язковій державній реєстрації у разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Однак, Коцюбинська селищна рада всупереч вимог п. п. 1.5, 6.1 Тимчасового положення, ст. 182 Цивільного кодексу України та ст. ст. 3, 4 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень без державної реєстрації права комунальної власності на котельні по вул. Меблева, 1 та вул. Доківська, 14 в сел. Коцюбинське розпорядилася зазначеним нерухомим майном шляхом внесення його до статутного капіталу Закритого акціонерного товариства Коцюбинські тепломережі .

Згідно з нормами чинного законодавства, зокрема положеннями статей 182, 331, 334 Цивільного кодексу України, основною умовою для визначення статусу нерухомого майна будь-якого об'єкта нерухомості є державна реєстрація прав на нього.

Таким чином, територіальна громада сел. Коцюбинське в особі Коцюбинської селищної ради, набувши право власності на об'єкти нерухомості (котельні) по вул. Меблева, 1 на підставі договору купівлі-продажу від 30.09.1998 року та по вул. Доківська, 14 в порядку передачі в комунальну власність об'єктів житлово-комінального господарства та на підставі акту прийому-передачі майна від 01.12.1998 року під час укладення Договору про створення Закритого акціонерного товариства Коцюбинські тепломережі не мала права розпорядження вказаним майном, шляхом внесення його в статутний капітал товариства, у зв'язку з відсутністю державної реєстрації права комунальної власності на дані об'єкти нерухомості.

Крім того, відповідно до ст. 81 Господарського кодексу України та ст. 26 Закону України Про господарські товариства засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства.

Частиною 2 статті 79 Господарського кодексу України визначено, що засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у статті 2 цього Кодексу, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання.

Відповідно до ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є в тому числі органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

Під господарською компетенцією розуміється сукупність господарських прав та обов'язків суб'єктів господарювання, що реалізовують її на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах (ст. 55 Господарського кодексу України).

Статтею 8 Господарського кодексу України визначено, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання, а господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 24 Господарського кодексу України управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління. Суб'єктами господарювання комунального сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб'єкти, у статутному фонді яких частка комунальної власності перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Крім того, відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 60 Закону україни Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності. Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Відповідно до ч. 9 ст. 60 Закону україни Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право: вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад об'єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад; на переважне придбання в комунальну власність приміщень, споруд, інших об'єктів, розташованих на відповідній території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб територіальних громад.

До повноважень в галузі житлово-комунального господарства селищних рад відповідно до ст. 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні зокрема належать управління об'єктами житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Крім того, згідно зі ст. ст. 3, 5 Закону України Про приватизацію державного майна відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування. Приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення та забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема об'єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, інших населених пунктів, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод.

Системний аналіз норм, що регулюють участь та межі повноважень органів місцевого самоврядування у відносинах, що виникають у сфері господарювання, а саме ст. ст. 2, 8, 24, 26, 79, 81 Господарського кодексу України, ст. 26 Закону України Про господарські товариства , ст. ст. 30, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні дає підстави для висновку, що орган місцевого самврядування як уповноважений орган відповідної територіальної громади може виступати засновником відповідного господарського товариства за умови наявності в нього відповідної господарської компетенції, тобто певного обсягу прав та обов'язків в межах повноважень, визначених Конституцією України та законами України. Господарська компетенція у випадку коли орган місцевого самоврядування виступає засновником господарського товариства шляхом внесення до його статутного фонду нерухомого майна комунальної власності полягає у наявності повного обсягу прав власника комунального майна (володіння, користування, розпорядження) з одного боку, а також наявність законодавчо встановленого права органу місцевого самоврядування виступати засновником акціонерного товариства на певних умовах - з іншого боку.

Оскільки, ст. 24 Господарського кодексу України визначено повноваження територіальних громад та органів місцевого самоврядування лише щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки, тобто тих, що діють на основі лише комунальної власності, або у статутному фонді яких частка комунальної власності перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів, створення акціонерного товариства та внесення до його статутного фонду комунального майна, право розпорядження яким не набуто, а його вартість становить частку лише 40 % та не забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність товариства, є діями, що вчинені з порушенням належної господарської компетенції та всупереч інтересам громади.

Відповідно до ст. 85 Господарського кодексу України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, а також майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

З огляду на ст. ст. 30, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. ст. 3, 5 Закону України Про приватизацію державного майна , укладення спірного Договору про створення призвело до протиправного вибуття з комунальної власності об'єктів інженерної (соціальної) інфраструктури населеного пункту (мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням споживачам води, газу, тепла), шо забезпечують життєдіяльність населеного пункту (у даному випадку опалення майже всіх багатоквартирних житлових будинків та комунальних закладів селища Коцюбинське), оскільки передача відповідних об'єктів до новоствореного товариства відбулась на умовах, які не забезпечують наявності повного обсягу прав власника комунального майна (володіння, користування, розпорядження).

Виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в постанові від 25.02.2016 року № 4 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин , договір про створення акціонерного товариства не регулює відносин між учасниками (акціонерами) товариства під час здійснення його діяльності і припиняє свою дію після досягнення мети - створення та державної реєстрації. Зазначений договір має відповідати загальним вимогам, що ставляться до правочинів, а спори про визнання такого договору недійсним мають вирішуватись відповідно до встановлених загальних норм про недійсність правочинів.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє. У разі визнання недійсним зобов'язання кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Статтею 215 Цивільного кодексу України установлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними господарський суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У силу приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Судом встановлено, що під час вчинення спірного Договору про створення Закритого акціонерного товариства Коцюбинські тепломережі від 16.01.2006 року порушено вимоги ст. ст. 2, 79, 81 Господарського кодексу України та ст. 26 Закону України Про господарські товариства , оскільки Коцюбинська селищна рада як орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси власника майна (територіальної громади сел. Коцюбинське), що є предметом даного договору, не була наділена відповідним обсягом прав для його укладення, оскільки всупереч вимог п. п. 1.5, 6.1 Тимчасового положення, ст. 182 Цивільного кодексу України та ст. ст. 3, 4 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень без державної реєстрації права комунальної власності на котельні по вул. Меблева, 1 та вул. Доківська, 14 в сел. Коцюбинське, не набувши права розпорядження вказаним майном у встановленому законом порядку, розпорядилася ним шляхом внесення його до статутного капіталу закритого акціонерного товариства Коцюбинські тепломережі .

Крім того, відповідний правочин не відповідає вимогам закону, а саме ст. ст. 30, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. ст. 3, 5 Закону України Про приватизацію державного майна , оскільки об'єкти інженерної (соціальної) інфраструктури населеного пункту (мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням споживачам води, газу, тепла), що забезпечують забезпечують життєдіяльність населеного пункту не можуть бути предметом подібних господарських зобовязань, наслідком яких є їх вибуття у приватну власність та відсутність впливу органу місцевого самоврядування на забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Як визначено ст. 23 Господарського кодексу України, органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб'єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.

Відносини органів місцевого самоврядування з суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися також на договірних засадах.

Правові акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, є обов'язковими для виконання усіма учасниками господарських відносин, які розташовані або здійснюють свою діяльність на відповідній території.

Частиною 5 ст. 23 Господарського кодексу України передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання недійсними актів підприємств, інших суб'єктів господарювання, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів місцевого самоврядування.

Статтею 24 Господарського кодексу України визначено особливості управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки, передбачено, що управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Частиною 3 ст. 24 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами господарювання комунального сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб'єкти, у статутному фонді яких частка комунальної власності перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, спірний Договір про створення в частині п. 1.5.1 укладено з порушенням вказаних вимог законодавства, в тому числі ч. 3 ст. 24 Господарського кодексу України, і укладення такого Договору суперечить інтересам держави і суспільства, в особі територіальної громади сел. Коцюбинське, з власності якої незаконно вибули об'єкти нерухомості (котельні), а також зовнішні і внутрішні мережі теплопостачання, які забезпечують теплопостачання мешканцям та бюджетним організаціям селища. Вибуття зазначеного майна з власності територіальної громади ставить під загрозу належне забезпечення необхідного рівня та якості послуг населенню, а також належне утримання вказаних об'єктів системи опалення селища, їх ефективної експлуатації. Створення та формування за рахунок відповідного комунального майна статутного капіталу суб'єкта господарювання, в якому частка комунальної власності є меншою ніж п'ятдесят відсотків і становить величину, яка не забезпечує органу місцевого самоврядування права вирішального впливу на господарську діяльність суб'єкта, є порушенням чинного законодавства і є достатньою підставою для визнання недійсним відповідного положення п. 1.5.1 Договору про створення Закритого акціонерного товариства Коцюбинські тепломережі від 16.01.2006 року, укладеного між Коцюбинською селищною радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Укропт Мастер-енерго .

Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Крім того, за змістом частини третьої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення. Отже, п. 1.5.1 спірного Договору про створення має бути визнаний судом недійсним з моменту укладення договору.

Оскільки, вищевказані порушення під час укладання спірного договору стосуються лише його частини, а саме п. 1.5.1, яким визначено порядок формування статутного фонду акціонерного товариства, зокрема внесення Коцюбинською селищною радою до статутного капіталу товариства 1767462,40 грн. вищевказаним нерухомим майном, що становить 40% статутного капіталу, спірний Договір підлягає визнанню недійсним в частині.

Також, як визначено п. 3.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

До господарських договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства і спрямовані, зокрема, на використання всупереч законові державної або комунальної власності.

У зв'язку з чим, спірний Договір в частині п. 1.5.1 укладений з порушенням закону і при цьому завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки передбачає використання комунальної власності всупереч закону.

Крім того, як з'ясовано судом в ході розгляду справи, відповідний Договір не передбачав досягнення обумовленого в ньому результату, оскільки як вбачається з інформації Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.05.2017 року № 12/02/10419 станом на 30.05.2017 відомості щодо реєстрації випусків цінних паперів ЗАТ Коцюбинські тепломережі відсутні. За останніми щоквартальними адміністративними даними ПАТ Національний депозитарій України цінні папери ЗАТ Коцюбинські тепломережі в депозитарному обліку відсутні.

Також, на виконання спірного Договору про створення, ТОВ Укропт Мастер-енерго (Засновник 1) та Коцюбинською селищною радою (Засновник 2) 16.01.2006 року підписано Акт приймання-передачі майна до статутного капіталу Закритого акціонерного товариства Коцюбинські тепломережі , відповідно до якого: 1) засновник1 передає, а засновник2 приймає як внесок до статутного капіталу товариства майно на суму 1400000 грн., зазначене у вищевказаному договорі; 2) засновник2 передає, а засновник1 приймає як внесок до статутного капіталу товариства майно на суму 1767462,40 грн., зазначене у вищевказаному договорі. Таким чином, майно передавалось не новоствореному товариству, а засновниками один одному.

Наведене додатково свідчить про укладення спірного Договору з наміром використання комунальної власності суб'єктом господарювання (товариством) та усунення органу місцевого самоврядування від будь-якого впливу на господарську діяльність такого суб'єкта (відповідача1) щодо використання комунального майна. Крім того, спірний Договір укладено на умовах, які фактично призвели до зосередження впливу на господарську діяльність суб'єкта господарювання (відповідача1) щодо використання комунального майна, у відповідача2 як засновника, який має відсоток в статутному капіталі відповідача1, достатній для одноособового управління діяльністю товариства.

Відповідач2 проти позову заперечував по суті позовних вимог, зазначив, що спірний договір відповідає вимогам законодавства, оскільки укладений на підставі відповідного рішення Коцюбинської селищної ради № 2/28 від 23.12.2005 року Про створення акціонерного товариства .

Як визначено п. 3.17.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , згідно з частиною другою статті 4 ГПК господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Актами, що не відповідають законодавству України, можуть бути акти центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування або будь-яких інших органів, які за своїм статусом не є державними.

За змістом цієї статті до кола актів, які підлягають застосуванню господарськими судами, не відносяться судові рішення судів загальної юрисдикції. У процесі здійснення господарського судочинства з конкретної справи господарські суди керуються судовими рішеннями судів загальної юрисдикції виключно на підставі, у межах та порядку, передбачених статтею 35 ГПК, тобто у встановленні преюдиціальних фактів.

Ненормативні акти (акти індивідуальної дії), - тобто такі, що передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію, - оцінюються господарським судом нарівні з іншими доказами у справі і не мають для нього заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, оскільки, як рішення Коцюбинської селищної ради № 2/28 від 23.12.2005 року Про створення акціонерного товариства , так і рішення Коцюбинської селищної ради № 8/8 від 25.05.2006 року Про відміну рішення XXIX сесії IV скликання № 2/38 від 23.12.2005 року , є ненормативними актами індивідуальної дії, які хоча і заперечуються сторонами (за твердженням сторін не відповідають законодавству), однак не є предметом даного спору, тому такі рішення оцінюються господарським судом нарівні з іншими доказами у справі і не мають заздалегідь встановленої сили.

З огляду на встановлені судом обставини та надані сторонами докази та поснення, зміст спірного Договору про створення, незалежно від чинності відповідного рішення Коцюбинської селищної ради № 2/28 від 23.12.2005 року Про створення акціонерного товариства , суперечить чинному законодавству та інтересам держави, тому вимога позивача про визнання недійсним п. 1.5.1 Договору про створення Закритого акціонерного товариства Коцюбинські тепломережі від 16.01.2006 року, укладеного між Коцюбинською селищною радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Укропт Мастер-енерго підлягає задоволенню.

Також, як зазначає прокуратура в заяві про зміну позовних вимог, після відкриття Господарським судом Київської області провадження у справі Комунальним підприємством Київської обласної ради Готово за заявою відповідача1 у справі - ПрАТ Коцюбинські тепломережі здійснено державну реєстрацію права приватної власності на вищевказане нерухоме майно (котелень, що розташовані по вул. Меблева, 1 та вул. Доківська, 14 в сел. Коцюбинське).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27.07.2017 року Комунальним підприємством Київської обласної ради Готово зареєстровано право приватної власності ПрАТ Коцюбинські тепломережі на котельню за адресою: сел. Коцюбинське, вул. Меблева, 1 загальною площею 563,6 кв.м (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - 36370387 від 28.07.2017 року, реєстраційний номер нерухомого майна - 1313237532109) та на котельню за адресою: сел. Коцюбинське, вул. Доківська, 14, загальною площею 1146,4 кв.м, складовими частинами об'єкту нерухомого майна є котельня, 2 бойлерні, ворота та огорожа (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - 36369940 від 28.07.2017 року, реєстраційний номер нерухомого майна - 1313225832109).

У зв'язку з чим, прокуратурою Київської області подано заяву про зміну позовних вимог, в якій не змінюючи первісні підстави позову, доповнено його новими обставинами, що свідчать про порушення закону при державній реєстрації права власності ПрАТ Коцюбинські тепломережі на спірне нерухоме майно.

Незважаючи на відсутність державної реєстрації права власності за Коцюбинською селищною радою ані на час укладення спірного Договору про створення акціонерного товариства, ані на даний час, за відсутності належних правових підстав, Комунальним підприємством Київської обласної ради Готово 27.07.2017 року проведено державну реєстрацію права власності ПрАТ Коцюбинські тепломережі на спірне нерухоме майно.

Підставами виникнення права власності на вищевказані об'єкти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстратором визначено наступні документи: додаткова угода до договору про створення ЗАТ Коцюбинські тепломережі , серія та номер: б/н, виданий 18.01.2006 року, видавник: сторони; акт передачі-приймання майна, серія та номер: б/н, виданий 16.01.2006 року, видавник: сторони; договір про створення ЗАТ Коцюбинські тепломережі , серія та номер: б/н, виданий 16.01.2006 року, видавник: сторони; протокол установчих зборів засновників ЗАТ Коцюбинські тепломережі серія та номер: 2, виданий 16.01.2006 року, видавник: ЗАТ Коцюбинські тепломережі ; рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 2/38, виданий 23.12.2005 року, видавник: Коцюбинська селищна рада.

Водночас, питання визнання права власності ЗАТ Коцюбинські тепломережі та зобов'язання провести реєстрацію за ним права власності на спірні котельні по вул. Меблева, 1 та вул. Доківська, 14 в сел. Коцюбинське, на підставі вищезгаданих документів, були предметом судового розгляду у справі № 15/019-10, оцінку яким зазначеним судом надано під час прийняття рішення у справі.

Зокрема, рішенням Господарського суду Київської області від 18.05.2010 року у зазначеній справі за № 15/019-10 позовом ЗАТ Коцюбинські тепломережі до Коцюбинської селищної ради та КП Ірпінське бюро технічної інвентаризації , яке набрало законної сили, встановлено, що право власності ЗАТ Коцюбинські тепломережі на котельні по вул. Меблева, 1 та вул. Доківська, 14 в сел. Коцюбинське не виникло, оскільки на час створення ЗАТ Коцюбинські тепломережі (02.04.2007 року) діяло законодавство, яке передбачало обов'язкову реєстрацію прав на нерухоме майно і правочинів щодо нерухомого майна, проте така реєстрація не була проведена відповідно до закону.

Відповідачем1 - ПрАТ Коцюбинські тепломережі для реєстрації права власності на вказані об'єкти нерухомості надано державному реєстратору рішення Коцюбинської селищної ради від 23.12.2005 року № 2/38 Про створення акціонерного товариства , яке рішенням тієї ж ради від 25.05.2006 року за № 8/8 скасовано та яке також досліджувалось судом у вищезгаданій справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Частиною 4 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 01.01.2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини щодо недійсності п. 1.5.1 Договору про створення Закритого акціонерного товариства Коцюбинські тепломережі від 16.01.2006 року, укладеного між Коцюбинською селищною радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Укропт Мастер-енерго , відсутні підстави для переходу до ПрАТ Коцюбинські тепломережі права власності на спірне нерухоме майно.

У зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними та скасуванню в судовому порядку рішення Комунального підприємства Київської обласної ради Готово про державну реєстрацію права власності ПрАТ Коцюбинські тепломережі на котельню за адресою: сел. Коцюбинське, вул. Меблева, 1 загальною площею 563,6 кв.м (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - 36370387 від 28.07.2017 року, реєстраційний номер нерухомого майна - 1313237532109) та на котельню за адресою: сел. Коцюбинське, вул. Доківська, 14, загальною площею 1146,4 кв.м, складовими частинами об'єкту нерухомого майна є котельня, 2 бойлерні, ворота та огорожа (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - 36369940 від 28.07.2017 року, реєстраційний номер нерухомого майна - 1313225832109).

Враховуючи правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 року (№ 21-41а16) у справі за позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, в разі якщо спірні правовідносини пов'язані із невиконанням цивільно-правової угоди, спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами цивільної (господарської) юрисдикції.

У постанові від 17.02.2015 року у справі № 21-551а14 Верховний Суд України висловив правову позицію, яка полягає у тому, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки особи та такі права підтверджуються чи оформленні відповідним правовстановлюючим документом, подальше оспорювання іншою особою правомірності набуття фізичною чи юридичною особою права має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Такого ж висновку Верховний Суд України дійшов у постановах від 24.02.2015 року (справа № 21-34а15), від 16.12.2014 року (справа № 21- 544а14) від 09.12.2014 року (справа № 21-308а14), від 11.11.2014 року (справа № 21-493а14).

Враховуючи, що підставами набуття відповідачем1 фактично був Договір про створення Закритого акціонерного товариства Коцюбинські тепломережі від 16.01.2006 року в частині п. 1.5.1, який визнаний недійсним в матеріалах даної справи, вимога про скасування проведених на відповідній цивільно-правовій підставі реєстраційних дій, є похідною від вимоги про визнання недійсним Договору. Таким чином, відповідна похідна вимога пов'язана з цивільним правом і підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, що також не порушує визначених ст. 58 Господарського процесуального кодексу України правил об'єднання позовних вимог.

Наведені обставини спростовують твердження відповідача1 що позовна вимога за заявою прокуратури про зміну предмету позову не підвідомча господарському суду.

Також, суд зазначає, що в заяві про уточнення позовних вимог прокуратурою змінено другу позовну вимогу (приведено у відповідність до фактичних обставин, які виникли після порушення провадження у справі) без зміни підстав позову (які ґрунтуються на відсутності підстав набуття Закритим акціонерним товариством Коцюбинські тепломережі права власності на спірне комунальне майно).

Спірну реєстраційну дію проведено 28.07.2017 року, тому прокурором правомірно 02.08.2017 року доповнено позов відповідною позовною вимогою, яка є похідної від заявленої вимоги про визнання недійсним Договору і спрямована на відновлення становища, яке існувало до укладення спірного Договору та порушення ним прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Таким чином, позовна вимога про визнання недійсними та скасування рішень Комунального підприємства Київської обласної ради Готово про реєстрацію права власності ПраТ Коцюбинські тепломережі на спірне майно підлягає задоволенню.

Виходячи з уточнених позовних вимог та встановлених в ході розгляду спору обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі щодо відповідача1 та відповідача3. При цьому, в діях відповідача2 в межах заявлених позовних вимог не встановлено порушень прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

З огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини, судом було відхилено клопотання відповідача1 про припинення провадження в частині другої (уточненої) позовної вимоги, оскільки відповідна вимога є похідною від першої позовної вимоги і стосується спору про право, тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Також, судом було відхилено клопотання відповідача1 про залишення позову без розгляду, оскільки позовні вимоги спрямовані на захист інтересів держави в частині права комунальної власності.

В ході розгляду спору відповідачі 1, 2 зазначали про сплив строку позовної давності, оскільки протягом 11 років Коцюбинська селищна рада не зверталась до суду з приводу визнання недійсними ані установчих документів, ані Договору про створення ЗАТ Коцюбинські тепломережі , які приймались та підписувались в січні 2006 року, хоча була обізнана з їх існуванням. Відповідачі зазначають, що оскільки прокурором подано позов в інтересах держави в особі Коцюбинської селищної ради і органи прокуратури мали функцію нагляду за додержанням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами (загальний нагляд), норми, установлені частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Коцюбинською селищною радою та прокуратурою Київської області в ході розгляду спору були подані клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Щодо заявлених відповідачами1, 2 клопотань про застосування строків позовної даності, суд зазначає, що про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку (за першою позовною вимогою) прокуратурі стало відомо лише у січні-лютому 2017 році за результатами розгляду звернень Коцюбинського селищного голови Матюшиної О.В.

Суд вважає безпідставними і недоведеними твердження відповідачів, що прокуратурі було та могло бути відомо про можливе порушення наведених позові прав та інтересів держави. Обізнаність окремих посадових осіб, які діяли від імені органів держави та місцевого самоврядування, які своєчасно не відреагували на відповідні факти, свідчить про порушення в їх діяльності і не обґрунтовує обізнаності самих органів держави та місцевого самоврядування.

Щодо посилань відповідачів на правовий висновок постанови Верховного суду України від 16.09.2015 року у справі № 6-68цс15, що строк позовної давності для позовів прокуратури починає перебіг від дня, коли держава в особі її органів довідалася або могла довідатись про порушення права, суд зазначає, що як визначено ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

З огляду на наведену норму, прокурор в залежності від обставин спору може мати статус позивача і враховуючи, що підстави для подання позову виявлені саме прокуратурою за матеріалами звернення Коцюбинської селищної ради, строк позовної давності для відповідних позовних вимог має обраховуватись з врахуванням можливості прокуратури бути обізнаною з наявністю спірного Договору в момент його укладення, що відповідачами не обґрунтовано.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).

З урахуванням приписів частини другої статті 1 Цивільного кодексу України правила позовної давності, передбачені цим Кодексом, не застосовуються (якщо інше не встановлено законом) до правовідносин, які виникають у зв'язку із застосуванням державними органами щодо підприємств, установ, організацій та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності встановленої законодавством відповідальності за вчинення протиправних дій, у тому числі за порушення правил здійснення підприємницької діяльності (зокрема, й вимог конкурентного законодавства).

Крім того, якщо відносини, які виникають між юридичними або фізичними особами з одного боку і державними та іншими органами - з іншого, мають цивільно-правовий або господарсько-правовий характер, в яких ці органи виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин (наприклад, у зв'язку з виконанням цивільно-правових чи господарсько-правових договорів, відшкодуванням матеріальної або моральної шкоди, із зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави тощо), то у вирішенні відповідних спорів також застосовується позовна давність - загальна або спеціальна, у залежності від змісту позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що з огляду на викладені у позові обставини прокурор виступає не як сторона у спірних правовідносинах (в тому числі представляючи інтереси держави) і не на рівних засадах з іншими учасниками, натомість позов поданий у зв'язку з необхідністю відновлення законності в тому числі через протиправні дії посадових осіб відповідного органу місцевого самоврядування, з урахуванням приписів частини другої статті 1 Цивільного кодексу України правила позовної давності, передбачені цим Кодексом, не застосовуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Коцюбинської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Укроп Мастер-Енерго та Комунальне підприємство Київської обласної ради Готово підлягають задоволенню в повному обсязі. Щодо Приватного акціонерного товариства Коцюбинські тепломережі відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати прокуратури на сплату судового збору в сумі 4800,00 грн. підлягають відшкодуванню відповідачами 1, 3 в повному обсязі пропорційно задоволеним позовним вимогам щодо кожного, а саме, з вимоги немайнового характеру про визнання недійсним Договору про створення відшкодування судового збору в сумі 1600 грн. покладається на відповідача1, з вимог немайнового характеру про визнання недійсними реєстраційних дій відшкодування судових витрат покладається на відповідача3 в сумі 3200,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суду Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Коцюбинської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Укроп Мастер-Енерго та Комунального підприємства Київської обласної ради Готово задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним п. 1.5.1 Договору про створення Закритого акціонерного товариства Коцюбинські тепломережі від 16.01.2006 року, укладеного між Коцюбинською селищною радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Укропт Мастер-енерго .

3. Визнати недійсними та скасувати рішення Комунального підприємства Київської обласної ради Готово (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Матросова, 11, код 36449839) про реєстрацію права власності Приватного акціонерного товариства Коцюбинські тепломережі (08298, Київська обл., м. Ірпінь, сел. Коцюбинське, вул. Доківська, 14, код 34780301) на котельню за адресою: сел. Коцюбинське, вул. Меблева, 1 загальною площею 563,6 кв.м. (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - 36370387 від 28.07.2017 року, реєстраційний номер нерухомого майна - 1313237532109) та на котельню за адресою: сел. Коцюбинське, вул. Доківська, 14, загальною площею 1146,4 кв.м. (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - 36369940 від 28.07.2017 року, реєстраційний номер нерухомого майна - 1313225832109).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укропт Мастер-енерго (08298. Київська обл., м. Ірпінь, сел. Коцюбинське, вул. Доківська, 14, код 33482826) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, б-р Лесі Українки, 27/2, код 02909996, банк отримувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО - 820172, р/р 35216008015641) 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради Готово (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Матросова, 11, код 36449839) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, б-р Лесі Українки, 27/2, код 02909996, банк отримувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО - 820172, р/р 35216008015641) 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщої апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 02.10.2017 р.

Суддя Т.П. Карпечкін