Рішення

від 26.09.2017 по справі 917/1213/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2017р. Справа № 917/1213/17

за позовом Приватного акціонерного акціонерного товариства "Овруцька спеціалізована пересувна механізована колона №8", 11100, Житомирська область, Овруцький район, м.Овруч, вул.Правди,буд.10

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", 37300, Полтавська область, м.Гадяч, вул. Героїв майдану, будинок, 82, офіс 24

про стягнення 117 865,24 грн.

Суддя Киричук О. А.

Представники:

від позивача: не з"явився

від відповідача: Гамза Т.В. довіреність від 29.03.17 р.

Розглядається позовна заява про стягнення 117 865,24 грн., у тому числі 74 824,31 грн. основного боргу за договором підряду на будівництво 3 27/14 від 08.08.2014р., 3 450,18 грн. 3% річних, 14 590,75 грн. інфляційних, 25 000,00 грн. пені.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав у встановлені договором строки свої договірні зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.

07.08.2017р. позивач надав клопотання (вх. № 9727 від 07.08.2017р.), в якому зокрема, надані пояснення щодо нарахування пені та повідомлено суд про неможливість явки у судове засідання.

28.08.2017р. від позивача надійшли письмові пояснення по суті спору (вх. № 10554 від 28.08.2017р.).

29.08.2017р. від відповідача надійшов відзив, в якому він проти позову заперечує, при цьому зазначає про додаткову сплату боргу в сумі 39890 грн. згідно платіжних доручень № 377 від 02.02.16 р., № 577 від 18.02.16 р., № 7571 від 23.06.16 р.

10.09.2017р. від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по суті спору (вх. № 11451 від 18.09.2017р.).

В судове засідання 26.09.2017р. відповідач надав докази часткової оплати суми основного боргу (супр. лист від 25.09.2017р.).

Представник позивача, належно повідомлений про час та місце розгляду даної справи, в судове засідання не з'явився.

Судом враховано, що згідно зі ст.77 ГПК України неявка представників сторін у судове засідання кваліфікується підставою для відкладення розгляду справи у випадку, якщо з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

Неявка представників позивача у судове засідання 26.09.2017р. не унеможливлює розгляд справи № 917/1213/17, відтак не є підставою для відкладення розгляду справи за ст.77 ГПК України.

У п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що суд не викликав представників сторін у судове засідання, не визнавав їх явку обов'язковою, неявка представників не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

За даних обставин, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.09.2017р. проти позову заперечив за обгрунтуванням, наведеним у відзиві.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

08.08.2014р. між Приватним акціонерним товариством "Овруцька спеціалізована пересувна механізована колона №8" (надалі -Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (надалі - Відповідач) укладено договір підряду № 27/14 на будівництво (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору підрядник зобов'язався на власний ризик в установлений договором строк у відповідності до проектної документації та договірної ціни виконати роботи, які визначені додатками до договору.

Пунктом 3.2. договору сторони визначили, що розрахунки за роботи можуть здійснюватися як на умовах передплати, так і на підставі Актів виконаних робіт форми № КБ-2в і Довідки про вартість виконаних робіт форми № КБ-3.

Згідно п.3.6. оплата проводиться на протязі 3-х банківських днів після підписання актів форми № КБ-2в і Довідки форми № КБ-3.

Позивач вказує, що у відповідності до умов Договору №27/14 від 08.08.2014р.ним на відповідачу було виконано будівельні роботи на суму 403404,23 грн., проте на сплату виконаних будівельних робіт Відповідач на рахунок Позивача перерахував грошові кошти в сумі 322695,48 грн., заборгованість відповідача станом на дату складання позовної заяви та прийняття рішення складає 74824,31грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що позивачем враховані не всі здійснені ним оплати, у зв"язку з чим невірно визначено розмір заборгованості та неправильно здійснено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду.

За визначенням ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За загальним правилом, встановленим в ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом та визнається відповідачем у відзиві, Позивачем на виконанням умов договору підряду на будівництво № 27/14 від 08.08.2014 року були виконані будівельні роботи на загальну суму 403 404,23 грн. Вказане підтверджується актами форми № КБ-2в і Довідками форми № КБ-3 за період з 31.08.2014р. по 28.12.2015р. (копії актів надані позивачем разом з позовною заявою).

З огляду на передбачення сторонами у п.3.6. договору, що оплата проводиться на протязі 3-х банківських днів після підписання актів форми № КБ-2в і Довідки форми № КБ-3, по закінченню 3-х банківських днів у відповідача виник обов'язок щодо оплати виконаних позивачем робіт.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 10.09.2014р. по 27.11.2015р. на сплату виконаних будівельних робіт за договором №27/14 від 08.08.2014р. Відповідач на рахунок Позивача перерахував грошові кошти в сумі 328 580,85 грн.

При цьому, судом враховано, що при визначенні розміру здійсненої відповідачем оплати позивачем невірно враховано суму платежу, що здійснений 07.07.2015 p. Як вбачається з наданої позивачем виписки банку за 07.07.2015р. та підтверджується платіжним дорученням № 3361 від 07.07.2015р. відповідачем було перераховано 1 378,93 грн., проте, позивачем було враховано лише грошові кошти в сумі 1 378,00 грн.

Відомості про те, куди враховані за платіжним дорученням № 3361 від 07.07.2015р. кошти позивачем не надані.

З огляду на те, в процесі розгляду справи і позивач і відповідач вказують про те, що за платіжним дорученням № 3361 від 07.07.2015р. сплачені кошти в рахунок сплати виконаних робіт відповідно до умов договору підряду на будівництво № 27/14 від 08.08.2014 року, суд погодився з твердженням відповідача про неправомірність неврахування позивачем 0,93 грн. та дійшов висновку про наявність заборгованості у розмірі 328 580,85 грн.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача про те, що ним на виконання умов договору підряду на будівництво № 27/14 від 08.08.2014 року було перераховано на поточний рахунок Позивача 02.02.2016 р. грошові кошти в сумі 15 000,00 грн., 18.02.2016 р. -19 890,00 грн., 23.06.2016 р. - 5 000,00 грн., а всього на суму 39 890,00 грн., про які Позивач в своїй позовній заяві не вказує.

Так, відповідно до банківських виписок (платіжних доручень) від 02.02.2016р. на суму 15000 грн., від 18.02.2016р. на суму 19890 грн., та від 23.06.2016р. на суму 5000 грн., (зальна сума сплати 39890 грн.) грошові кошти сплачувалися Відповідачем за виконані роботи на підставі рахунків №4 від 25.01.2016р., №5 від 25.02.216р. та №10 від 22.06.2016р.

Вищенаведені рахунки №4, 5 та 10 виписані та надані Відповідачу для виконання будівельних робіт відповідно до Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), підписаних Відповідачем та Позивачем 29.01.2016р., 25.02.2016р. та 31.03.2016р. відповідно (копії Актів, Довідок, банківських виписок додані позивачем до додаткових письмових пояснень).

Згідно пояснень позивача, які не спростовані відповідачем при розгляді даної справи, вищезгадані будівельні роботи проводилися без договору на усне замовлення Відповідача, про що свідчать Акти (форми КБ-2а) та Довідки (форми КБ-3) від 29.01.2016р., 25.02.2016р. та 31.03.2016р.

За даних обставин, у суду відсутні підстави для зарахування інших проплат, ніж ті, що зазначені позивачем у позові, в рахунок погашення заборгованості за договором підряду на будівництво № 27/14 від 08.08.2014 року, у зв"язку з чим суд дійшов висновку, що правомірними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 74 823,38 грн., в іншій частині вимог про стягнення основного боргу слід відмовити за необгрунтованістю.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст.ст. 547-548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 цього ж Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З матеріалів справи вбачається, що сторони, укладаючи договори, у п.16.2.1. передбачили, що у разі прострочення сплати за виконані будівельні роботи, підрядник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день в перший місяць прострочки та далі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу, але не більше 10% від ціни договору, що становить 25000,00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 25 000,00 грн. пені за загальний період з 04.01.2016р. по 30.06.2016р.

Згідно пояснень позивача ним було прийнято дату початку прострочення заборгованості 04.01.2016р., оскільки останній акт виконаних робіт та довідка про вартість виконаних робіт були підписані 28.12.2015р., а відповідач зобов"язався плачувати роботи на протязі 3-х банківських днів з дати підписання актів та довідок. Крім того, позивач вказав, що у більшості виписок відсутні дані за яким саме актом сплачувалися кошти, тому нарахування здійснені на всю суму заборгованості, виходячи з дати підписання останнього акту.

При дослідженні банківських виписок, які надані позивачем в підтвердження часткової сплати відповідачем суми заборгованості, суд погодися з твердженням у більшості виписок відсутні дані за яким саме актом сплачувалися кошти, тому вважає правомірним визначення дати початку прострочення заборгованості саме 04.01.2016р.

При дослідженні розрахунку пені судом встановлено, що позивачем при проведенні нарахування не враховано вимоги статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" щодо того, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що у період з 04.01.2016р. по 31.01.2016р. ним здійснені нарахування в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день, далі в період з 01.02.2016р. по 30.06.2016р. - 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. При цьому, при зверненні з позовом до суду позивач врахував положення п.16.2.1. договору, де передбачено, що підрядник сплачує пеню не більше 10% від ціни договору, що становить 25000,00 грн.

Проте , за розрахунком суду, з врахуванням статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та суми фактичної заборгованості, правомірно позивачем нараховано пеню за період з 04.01.2016р. по 30.06.2016р. (період визначений позивачем), розмір якої складає 14 633,11 грн. (розрахунок суми здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3", при цьому судом враховано, що здійснені позивачем нарахування за період з 04.01.2016р. по 31.01.2016р. не перевищують розрахункових та є правомірними, нарахування за період з 01.02.2016р. по 30.06.2016р. підлягають зменшення з врахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"), в частині інших вимог про стягнення пені у позові слід відмовити.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 14590,75 грн. інфляційних втрат, 3450,18 грн. 3% річних за загальний період з 04.01.2016р. по 18.07.2017р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних суд прийшов до висновку, що заявлені розміри відповідають вимогам Цивільного кодексу України, вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню (розрахунок суми здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. і 29 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", 37300, Полтавська область, м.Гадяч, вул. Героїв майдану, будинок, 82, офіс 24 (Код ЄДРПОУ 36899405) на користь Приватного акціонерного акціонерного товариства "Овруцька спеціалізована пересувна механізована колона №8", 11100, Житомирська область, Овруцький район, м.Овруч, вул.Правди,буд.10 (Код ЄДРПОУ 13568239) 74 823,38 грн. основного боргу, 3 450,18 грн. 3% річних, 14 590,75 грн. інфляційних, 14 633,11 грн. пені., 1612,46 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.10.2017 р.

Суддя Киричук О.А.