Постанова

від 12.12.2017 по справі 917/1213/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р. Справа № 917/1213/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі - Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1, дов.б/н від 29.03.2017 (копія у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Овруцький молочноконсервний комбінат (вх.№3270/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2017 по справі №917/1213/17

за позовом Приватного акціонерного товариства Овруцька спеціалізована пересувна механізована колона №8 , м. Овруч Житомирської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Овруцький молочноконсервний комбінат , м. Гадяч Полтавської області

про стягнення 117865,24 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2017 року позивач, Приватне акціонерне товариство Овруцька спеціалізована пересувна механізована колона №8 , звернувся до господарського суду Полтавської області із позовною заявою, в якій просив стягнути з ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат 117865,24 грн., у тому числі 74824,31 грн. основного боргу за договором підряду на будівництво № 27/14 від 08.08.2014р., 3450,18 грн. 3% річних, 14590,75 грн. інфляційних, 25000,00 грн. пені.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.09.2017 (суддя Киричук О.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат на користь ПрАТ Овруцька спеціалізована пересувна механізована колона №8 74823,38 грн основного боргу, 3450,18 грн 3% річних, 14590,75 грн інфляційних, 14633,11 грн, пені, 1612,46 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат - відповідач по справі, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2017 у справі №917/1213/17 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому, заявник апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, за умов неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, містить в собі необґрунтовані суб'єктивні та безпідставні висновки, які не відповідають обставинам справи.

Позивач, ПрАТ Овруцька спеціалізована пересувна механізована колона №8 , надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2017 по справі №917/1213/17 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 08.08.2014 між ПрАТ Овруцька спеціалізована пересувна механізована колона №8 (підрядник, позивач по справі) та ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат (замовник, відповідач по справі) укладено договір підряду №27/14 на будівництво, за умовами якого підрядник зобов'язався на власний ризик в установлений договором строк у відповідності до проектної документації та договірної ціни виконати роботи, які визначені додатками до договору.

В третьому розділі договору сторони дійшли згоди щодо порядку проведення розрахунків за виконані роботи. Зокрема, сторони визначили, що розрахунки за роботи можуть здійснюватися як на умовах передплати, так і на підставі актів виконаних робіт форми №КБ-2в і довідки про вартість виконаних робіт форми №КБ-3 (пункт 3.2. договору). Вартість виконаних робіт, які підлягають оплаті, визначається з урахуванням виконаних робіт та фактичних витрат підрядника, підтверджених відповідними документами (п. 3.5).

Згідно п.3.6. оплата проводиться на протязі 3-х банківських днів після підписання актів форми №КБ-2в і довідки форми №КБ-3.

За твердженнями позивача, у відповідності до умов зазначеного договору, ним було виконано будівельні роботи на суму 403404,23 грн, однак відповідач сплатив виконання робіт лише частково, а саме перевів грошові кошти на рахунок позивача на суму 322695,48 грн.

Отже, зважаючи на те, що відповідачем не було перераховано грошові кошти на рахунок позивача в повному обсязі за виконанні будівельні роботи, у нього утворилася заборгованість перед підприємством позивача в сумі 74824,31 грн. В зв'язку з порушенням умов договору в частині оплати виконаних робіт ПрАТ Овруцька спеціалізована пересувна механізована колона №8 звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат 117865,24 грн, у тому числі 74824,31 грн. основного боргу за договором підряду на будівництво. Крім основного боргу, позивачем було нараховано 3450,18 грн 3% річних, 14590,75 грн інфляційних, 25000,00 грн пені.

Відповідач проти позову заперечував та наполягав на тому, що позивачем враховані не всі здійснені ним оплати, у зв'язку з чим невірно визначено розмір заборгованості та неправильно здійснено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних.

Господарський суд Полтавської області, приймаючи оскаржуване рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги, зазначив, що належними та допустимими доказами підтверджено правомірність, обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 74823,38 грн. Що ж до банківських виписок, які надані позивачем в підтвердження часткової сплати відповідачем суми заборгованості, то суд погодися з твердженням, що у більшості виписок відсутні дані за яким саме актом сплачувалися кошти, тому вважає правомірним визначення дати початку прострочення заборгованості саме 04.01.2016.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

З приписів статті 3 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Разом із тим частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Укладений між сторонами договір є договором підряду. Зобов'язання за договором підряду регулюються главою 61 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з вимогами частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач в повному обсязі та в строк виконав роботи, які визначені договором. Однак, відповідач в порушення умов договору, не виконав покладені на нього зобов'язання щодо повної оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 74824,31 грн.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов'язок підрядника виконати певну роботу відповідає обов'язку замовника цю роботу прийняти та оплатити.

У відповідності до п. 2 додаткової угоди до договору на виконання робіт кінцевий розрахунок здійснюється після закінчення всіх робіт по даній додатковій угоді та підписання двостороннього акту приймання-передачі виконаних робіт на протязі 5 банківських днів.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України вбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У відповідності до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується та цей факт не спростовується відповідачем, що позивачем на виконанням умов спірного договору були виконані будівельні роботи на загальну суму 403404,23 грн.

Як вже зазначалось, самі сторони в договорі визначили, що оплата проводиться на протязі 3-х банківських днів після підписання актів форми №КБ-2в і Довідки форми №КБ-3, тобто по закінченню 3-х банківських днів у відповідача виник обов'язок щодо оплати виконаних позивачем робіт (п. 3.6 договору).

З огляду на те, що в період з 10.09.2014 по 27.11.2015 на сплату виконаних будівельних робіт за договором відповідачем було сплачено лише 328580,85 грн, то у останнього утворилася заборгованість у розмірі 74824,31 грн. При цьому, доказів на підтвердження сплати заборгованості відповідачем суду не надано. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 74824,31 грн., у відповідності до умов договору є таким, що настав.

Слід зазначити, що при визначенні розміру здійсненої відповідачем оплати позивачем невірно враховано суму платежу, що здійснений 07.07.2015, оскільки з наданої позивачем виписки банку за 07.07.2015 вбачається і це підтверджується платіжним дорученням №3361 від 07.07.2015, що відповідачем було перераховано 1378,93 грн, проте, позивачем було враховано лише грошові кошти в сумі 1378,00 грн.

Беручи до уваги, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за виконані роботи в розмірі 74824,31 грн. позовні вимоги правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що ним на виконання умов спірного договору підряду було перераховано на поточний рахунок позивача грошові кошти в чотири прийоми, з яких і складається сума заборгованості, визначена позивачем, не може бути взята до уваги колегією суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне. Так, відповідно до банківських виписок (платіжних доручень) від 02.02.2016 на суму 15 000,00 грн, від 18.02.2016 на суму 19 890,00 грн., та від 23.06.2016 на суму 5000,00 грн, (зальна сума сплати 39890,00 грн) грошові кошти сплачувалися відповідачем за виконані роботи на підставі рахунків №4 від 25.01.2016, №5 від 25.02.216 та №10 від 22.06.2016. Проте, зазначені рахунки виписані та надані відповідачу для виконання будівельних робіт відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), підписаних відповідачем та позивачем 29.01.2016, 25.02.2016 та 31.03.2016 відповідно (копії актів, довідок, банківських виписок додані позивачем до додаткових письмових пояснень).

Отже, вищезгадані будівельні роботи проводилися без договору на усне замовлення відповідача, в зв'язку з чим у суду відсутні підстави для зарахування інших проплат, ніж ті, що зазначені позивачем у позові.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з підприємства відповідача 3450,18 грн - 3% річних, 14590,75 грн - інфляційних, 14633,11 грн - пені.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 цього ж Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем заявлено до стягнення 25000,00 грн. пені за загальний період з 04.01.2016 по 30.06.2016, при цьому за дату початку прострочення заборгованості прийнято 04.01.2016, оскільки останній акт виконаних робіт та довідка про вартість виконаних робіт були підписані 28.12.2015, а відповідач зобов'язався сплачувати роботи на протязі 3-х банківських днів з дати підписання актів та довідок. Крім того, зважаючи на те, що у більшості виписок відсутні дані за яким саме актом сплачувалися кошти, нарахування здійснені на всю суму заборгованості, виходячи з дати підписання останнього акту.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із твердженням, що у більшості виписок відсутні дані за яким саме актом сплачувалися кошти, тому вважає правомірним визначення дати початку прострочення заборгованості саме 04.01.2016.

Позивачем при проведенні нарахування не враховано вимоги статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань щодо того, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що у період з 04.01.2016 по 31.01.2016 ним здійснені нарахування в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день, далі в період з 01.02.2016 по 30.06.2016 - 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. При цьому, при зверненні з позовом до суду позивач врахував положення п.16.2.1. договору, де передбачено, що підрядник сплачує пеню не більше 10% від ціни договору, що становить 25000,00 грн.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні визначив, що позивачем правомірно нараховано пеню за період з 04.01.2016 по 30.06.2016 (період визначений позивачем), розмір якої складає 14633,11 грн, при цьому судом враховано, що здійснені позивачем нарахування за період з 04.01.2016 по 31.01.2016 не перевищують розрахункових та є правомірними, нарахування за період з 01.02.2016 по 30.06.2016 підлягають зменшенню з врахуванням Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 14590,75 грн. інфляційних втрат, 3450,18 грн. 3% річних за загальний період з 04.01.2016р. по 18.07.2017р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Так, апеляційним судом було здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення 3% річних в сумі 3450,18 грн., 14590,75 грн. - інфляційних, за допомогою калькулятору ЛІГА: ЗАКОН та встановлено, що їх нарахування є правомірним та таким, що підлягає задоволенню в межах заявленої суми, оскільки при перевірці їх розміру судом не було виявлено їх завищення з боку позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку щодо необґрунтованості та неправомірності позовних вимог, в зв'язку з чим рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2017 по справі №917/1213/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Овруцький молочноконсервний комбінат залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2017 по справі №917/1213/17 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Пелипенко Н.М.